Ќа головну стор≥нку

‘ќЌќ¬≤ «ј’¬ќ–ё¬јЌЌя ∆≤Ќќ„»’ —“ј“≈¬»’ ќ–√јЌ≤¬.

   ћорфолог≥чна характеристика еп≥тел≥ю шийки матки здоровоњ ж≥нки визначаЇтьс¤ в≥ком, менструальною, д≥тородною функц≥¤ми, фазою менструального циклу або терм≥ном ваг≥тност≥. ÷¤ залежн≥сть зумовлена впливом естроген≥в та прогестаген≥в на стан еп≥тел≥ю, сполучноњ тканини та кровонаповненн¤ судин слизовоњ оболонки п≥хвовоњ частини та церв≥кального каналу шийки матки.
   ¬ фол≥кул≥нову фазу менструального циклу цитограма представлена прол≥феруючими сквамозними еп≥тел≥альними кл≥тинами поверхневого типу. ѕ≥д час овул¤ц≥њ к≥льк≥сть поверхневих кл≥тин з п≥кнозом ¤дер дос¤гаЇ максимуму.  л≥тини розм≥щен≥ окремо, спостер≥гаютьс¤ палички ƒодерлейна, поодинок≥ лейкоцити.
   ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ слизовоњ оболонки п≥хвовоњ частини шийки матки в ≤ фазу менструального циклу визначаЇтьс¤ багатошаровий плоский (сквамозний) еп≥тел≥й, ¤кий складаЇтьс¤ з к≥лькох шар≥в, що поступово переход¤ть з одного в ≥нший: базального, парабазального, пром≥жного та поверхневого. ¬ базальному шар≥ в≥дбуваЇтьс¤ репродукц≥¤ кл≥тин. ¬ ≥нших шарах зд≥йснюютьс¤ дозр≥ванн¤ та диференц≥юванн¤ кл≥тин, а пот≥м деградац≥¤ та зменшенн¤ ¤дра. ¬ еп≥тел≥альних кл≥тинах накопичуЇтьс¤ гл≥коген. ѕ≥д еп≥тел≥Їм розм≥щена базальна мембрана, п≥д нею - сполучнотканинна строма, в ¤к≥й знаход¤тьс¤ кровоносн≥ судини та нервов≥ волокна (слайд 1).

   ¬ лютењнову фазу менструального циклу спостер≥гаЇтьс¤ р≥зке зменшенн¤ к≥лькост≥ оксиф≥льних п≥кнотичних поверхневих кл≥тин, зб≥льшенн¤ вм≥сту пром≥жного еп≥тел≥ю. —купченн¤ еп≥тел≥альних кл≥тин св≥дчить про вплив прогестерону.
   ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ в прогестеронову фазу стоншуЇтьс¤ еп≥тел≥альний шар та зникаЇ гл≥коген з б≥льшост≥ кл≥тин.
   ѕ≥д час цитолог≥чного досл≥дженн¤ кл≥тин церв≥кального каналу визначаютьс¤ групи кл≥тин цил≥ндричного еп≥тел≥ю з ¤драми б≥л¤ основи цил≥ндропод≥бних кл≥тин.
   ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ церв≥кальний канал вистелений призматичним або цил≥ндричним секретуючим еп≥тел≥Їм, в ¤кому м≥ститьс¤ однор≥дна гранул¤рна цитоплазма, ¤дра розм≥щен≥ базально. ™ невелика к≥льк≥сть в≥йчастого еп≥тел≥ю, ¤кий зд≥йснюЇ розпод≥л слизу по поверхн≥ каналу шийки матки. ѕ≥д цил≥ндричним еп≥тел≥Їм розташован≥ резервн≥ кл≥тини, ¤к≥ над≥лен≥ б≥потентним характером росту. ¬ церв≥кальному канал≥ молодих ж≥нок добре виражена складчаст≥сть слизовоњ оболонки з сосочками (слайд 2).

   ¬ пременопаузальний та менопаузальний пер≥оди при кольпоцерв≥коскоп≥њ на п≥хвов≥й частин≥ шийки матки та в нижн≥й частин≥ церв≥кального каналу визначаЇтьс¤ гладкий еп≥тел≥альний покрив, через стоншений шар ¤кого просв≥чуютьс¤ др≥бн≥ судини сполучноњ тканини у вигл¤д≥ розгалужень, ¤к≥ не реагують на оцтову кислоту.
   ѕри цитолог≥чному досл≥дженн≥ ви¤вл¤ютьс¤ кл≥тини глибоких шар≥в плоского еп≥тел≥ю: базальн≥ та парабазальн≥. ” пременопауз≥ або на початку менопаузи можуть спостер≥гатис¤ пром≥жн≥ кл≥тини. ¬ пер≥од менопаузи в≥дбуваЇтьс¤ атроф≥¤ багатошарового плоского еп≥тел≥ю, ¤кий складаЇтьс¤ переважно з базальних та парабазальних кл≥тин.
   √≥столог≥чне досл≥дженн¤ п≥дтверджуЇ на¤вн≥сть атроф≥њ еп≥тел≥ю. —получнотканинн≥ сосочки не виражен≥, слизова оболонка м≥стить меншу к≥льк≥сть еластичних волокон, в кл≥тинах дуже мало гл≥когену, внасл≥док чого цил≥ндричний еп≥тел≥й стаЇ сплощеним.
   ” в≥ц≥ до 20-22 рок≥в у б≥льшост≥ ж≥нок межа м≥ж багатошаровим плоским та цил≥ндричним еп≥тел≥¤ми розм≥щена дистальн≥ше в≥д зовн≥шнього в≥чка, тобто на п≥хвов≥й частин≥ шийки матки. ѕри кольпоскоп≥њ навколо зовн≥шнього в≥чка визначаЇтьс¤ ¤скраво-червона зона з зернистим рельЇфом, ¤ка реагуЇ на оцтову кислоту та не реагуЇ на пробу Ў≥ллера. ÷е ф≥з≥олог≥чна ектоп≥¤ цил≥ндричного еп≥тел≥ю з характерною дл¤ нормального ендоцерв≥ксу морфолог≥чною будовою. ” в≥ц≥ в≥д 22 до 40-45 рок≥в межа м≥ж призматичним та багатошаровим плоским еп≥тел≥¤ми зб≥гаЇтьс¤ ≥з зовн≥шн≥м в≥чком церв≥кального каналу. ¬ пременопаузальний та менопаузальний пер≥оди межа еп≥тел≥њв знаходитьс¤ в нижн≥й або середн≥й третин≥ церв≥кального каналу (слайд 3).

   ѕри кольпоцерв≥коскоп≥њ межа м≥ж багатошаровим плоским та цил≥ндричним еп≥тел≥¤ми ч≥тка, ≥нод≥ п≥д впливом оцтовоњ кислоти визначаЇтьс¤ смужка метаплазованого еп≥тел≥ю. Ћ≥н≥ю стику багатошарового плоского та призматичного еп≥тел≥њв необх≥дно ретельно досл≥джувати, оск≥льки саме в ц≥й зон≥ найчаст≥ше починаЇтьс¤ розвиток патолог≥чного процесу (слайд 4).

ƒќЅ–ќя ≤—Ќ≤ (‘ќЌќ¬≤) «ј’¬ќ–ё¬јЌЌя Ў»… » ћј“ »

   ѕатолог≥чн≥ процеси, при ¤ких збер≥гаЇтьс¤ нормоплаз≥¤ еп≥тел≥ю, називають добро¤к≥сними. ¬ основ≥ нормоплаз≥њ лежать процеси под≥лу кл≥тин шл¤хом м≥тозу.
   Ќайб≥льш частою причиною виникненн¤ добро¤к≥сного процесу Ї травма (розрив або вивор≥т шийки матки), повТ¤зана з пологами чи абортами, ≥нф≥куванн¤ та гормональн≥ розлади. ÷≥ процеси Ї лише фоном, на ¤кому при неадекватному л≥куванн≥ з'¤вл¤ютьс¤ передпухлинн≥ захворюванн¤.
   ѕри огл¤д≥ шийки матки в дзеркалах ви¤вл¤ють червон≥ пл¤ми з др≥бнозернистим рельЇфом, г≥пертроф≥ю та деформац≥ю п≥хвовоњ частини матки, розриви, рубц≥, ретенц≥йн≥ к≥сти.
   “ак≥ стани кл≥н≥чно трактують ¤к церв≥цити, несправжн≥ ероз≥њ, простий та виразковий ектроп≥он (вивор≥т слизовоњ оболонки церв≥кального каналу).
   ƒо добро¤к≥сних патолог≥чних процес≥в в≥днос¤ть ектоп≥ю цил≥ндричного еп≥тел≥ю, добро¤к≥сну зону трансформац≥њ, екзоцерв≥цит, ендоцерв≥цит, справжню ероз≥ю, атроф≥ю слизовоњ оболонки, субеп≥тел≥альний ендометр≥оз, залозист≥ та еп≥дерм≥зован≥ пол≥пи. ¬ структур≥ патолог≥њ шийки матки добро¤к≥сн≥ захворюванн¤ складають приблизно 80 %. ƒл¤ обТЇктивноњ оц≥нки кольпоскоп≥чноњ картини необх≥дне ч≥тке у¤вленн¤ про локал≥зац≥ю патолог≥чного процесу (слайд 5). ”мовн≥ позначенн¤ р≥зноман≥тних кольпоскоп≥чних картин представлено на слайд≥ 6.

   ≈ “ќѕ≤я ÷»Ћ≤Ќƒ–»„Ќќ√ќ ≈ѕ≤“≈Ћ≤ё. ÷ей патолог≥чний процес повТ¤заний з перем≥щенн¤м слизовоњ оболонки церв≥кального каналу на п≥хвову частину шийки матки внасл≥док д≥њ дизгормонального, травматичного або запального фактора.
    ольпоскоп≥чно при ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю визначаЇтьс¤ д≥л¤нка ¤скраво-рожевого кольору ≥з зернистою поверхнею (Угрона винограду').

   ÷итограма у ж≥нок з ектоп≥Їю цил≥ндричного еп≥тел≥ю маЇ певн≥ особливост≥. —еред кл≥тин багатошарового плоского еп≥тел≥ю переважають групи цил≥ндричних кл≥тин, ¤дра ¤ких набувають дистроф≥чного вигл¤ду внасл≥док контакту ≥з середовищем п≥хви. ¬исота цил≥ндричного еп≥тел≥ю зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д фази менструального циклу. ≈ндоскоп≥чний д≥агноз повн≥стю п≥дтверджуЇтьс¤ г≥столог≥чним досл≥дженн¤м ≥ даЇ можлив≥сть визначити причину патолог≥њ шийки матки та вибрати адекватну л≥кувальну тактику.
   ƒќЅ–ќя ≤—Ќј «ќЌј “–јЌ—‘ќ–ћј÷≤ѓ. ¬ основ≥ цього процесу лежить перетворенн¤ цил≥ндричного еп≥тел≥ю в багатошаровий плоский, ¤кий ще називають зоною добро¤к≥сноњ метаплаз≥њ, зустр≥чаЇтьс¤ до 50 % випадк≥в серед патолог≥чних процес≥в шийки матки. «она трансформац≥њ утворюЇтьс¤ на м≥сц≥ ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю ≥ Ї результатом метаплаз≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю в багатошаровий плоский внасл≥док б≥потентного характеру росту резервних (субцил≥ндричних) кл≥тин. –езервн≥ кл≥тини в умовах церв≥кального каналу забезпечують в≥дновленн¤ десквамованих п≥д час менструац≥њ кл≥тин цил≥ндричного еп≥тел≥ю, а на поверхн≥ п≥хвовоњ частини шийки матки беруть участь в процес≥ загоЇнн¤ несправжн≥х ероз≥й. ≤снуЇ умовний розпод≥л добро¤к≥сноњ зони трансформац≥њ на незак≥нчену та зак≥нчену.
   Ќезак≥нчена зона трансформац≥њ на початку процесу метаплаз≥њ при кольпоскоп≥чному досл≥дженн≥ не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю: маЇ вигл¤д червоноњ пл¤ми ≥з сосочковим рельЇфом(слайд 12). ” стад≥њ вираженоњ метаплаз≥њ на фон≥ незак≥нченоњ зони трансформац≥њ ви¤вл¤ютьс¤ д≥л¤нки метаплазованого еп≥тел≥ю у вигл¤д≥ смужок. ѕеред завершенн¤м процесу трансформац≥њ визначаЇтьс¤ однор≥дна д≥л¤нка багатошарового плоского еп≥тел≥ю з поодинокими др≥бними включенн¤ми цил≥ндричного еп≥тел≥ю (слайд 13).

   ÷итограма даЇ змогу ви¤вити серед цил≥ндричних кл≥тин спочатку поодинок≥, а п≥зн≥ше метаплазован≥ кл≥тини у вигл¤д≥ пласт≥в. –озм≥ри метаплазованих кл≥тин в≥дпов≥дають розм≥рам парабазальних кл≥тин.
   ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ в д≥л¤нц≥ п≥хвовоњ частини шийки матки ви¤вл¤ють метаплазован≥ еп≥тел≥альн≥ кл≥тини.
   «ак≥нчена зона трансформац≥њ ¤вл¤Ї собою слизову оболонку, покриту багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм з поодинокими ретенц≥йними к≥стами - ovulae Nabothi на фон≥ розгалужених судин (слайд 14).

   ѕроцес добро¤к≥сноњ метаплаз≥њ на шийц≥ матки при р≥зних видах ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю спостер≥гаЇтьс¤ п≥сл¤ адекватноњ консервативноњ терап≥њ.
   ≈ «ќ÷≈–¬≤÷»“ “ј ≈Ќƒќ÷≈–¬≤÷»“. «апальн≥ захворюванн¤ слизовоњ оболонки п≥хвовоњ частини шийки матки та церв≥кального каналу зустр≥чаютьс¤ в 15-20 % випадк≥в добро¤к≥сноњ патолог≥њ шийки матки.  ольпоцерв≥коскоп≥чне досл≥дженн¤ ви¤вл¤Ї ознаки запаленн¤: п≥двищену к≥льк≥сть секрету, виражену г≥перем≥ю, звивист≥ розгалуженн¤ розширених судин, ¤к≥ р≥зко звужуютьс¤ п≥д д≥Їю оцтовоњ кислоти. ÷¤ проба Ї важливою дл¤ диференц≥йноњ д≥агностики ≥з зло¤к≥сними пухлинами шийки матки.

   ” гостру ексудативну фазу запаленн¤ слизовоњ оболонки п≥хвовоњ частини шийки матки, покритоњ багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм, визначаютьс¤ червон≥ пл¤ми внасл≥док п≥двищеноњ ексфол≥ац≥њ кл≥тин поверхневих та середн≥х шар≥в. ѕри трихомонадн≥й, хлам≥д≥йн≥й та в≥русн≥й ≥нфекц≥¤х часто ви¤вл¤ютьс¤ др≥бн≥ виразков≥ вогнища. ÷итолог≥чне досл≥дженн¤ при гострих запальних процесах визначаЇ кл≥тини багатошарового плоского еп≥тел≥ю з характерними зм≥нами: зб≥льшенн¤м розм≥р≥в ¤дер, г≥перхроматозом та дистроф≥Їю кл≥тин. –≥зн≥ види патогенноњ флори мають певну специф≥чн≥сть.
   ѕри трихомоноз≥ в цитолог≥чних препаратах на фон≥ запального процесу з на¤вн≥стю коковоњ, часто диплококовоњ м≥крофлори, сквамозних кл≥тин вс≥х шар≥в з дистроф≥чними зм≥нами, характерними дл¤ запаленн¤, ви¤вл¤ютьс¤ трихомонади р≥зноњ форми, ≥нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ коковий та диплококовий фагоцитоз.
   «апальн≥ процеси, викликан≥ др≥жджовими грибами роду Candida та м≥кроорган≥змами роду Actinomyces, характеризуютьс¤ на¤вн≥стю товстих ниток м≥цел≥ю ≥ спор гриб≥в, а також тонких, довгих, з≥браних в скупченн¤ актином≥цет≥в.
   «апальн≥ процеси, викликан≥ гарднереллами, д≥агностуютьс¤ завд¤ки на¤вност≥ так званих Уключових' кл≥тин - еп≥тел≥альних кл≥тин, повн≥стю покритих кокобацилами. Ћейкоцитозу немаЇ (або ж в≥н незначний). якщо гарднерелли поЇднуютьс¤ з ≥ншими м≥кробними ≥нфекц≥¤ми, то в≥дзначаЇтьс¤ значний лейкоцитоз. ” мазках з церв≥кального каналу Уключов≥' кл≥тини не визначаютьс¤.
   ѕри церв≥цитах на фон≥ патолог≥њ шийки матки ви¤вл¤ютьс¤ койлоцитарн≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ навколо ¤дер кл≥тин внасл≥док л≥зису цитоплазми в≥русами.
   ÷итолог≥чне досл≥дженн¤ при хрон≥чних запальних процесах даЇ змогу ви¤вити виражен≥ дистроф≥чн≥ зм≥ни в еп≥тел≥альних кл≥тинах. ” цитограмах визначаютьс¤ трихомонади, коки, диплококи, стрептококи, дифтероњди.
   ѕри в≥русних ураженн¤х ви¤вл¤ютьс¤ койлоцитарна атип≥¤, пол≥морф≥зм ¤дер.
   ’лам≥д≥оз про¤вл¤Їтьс¤ характерною цитолог≥чною картиною: великою к≥льк≥стю нейтроф≥л≥в, зм≥шаною вар≥абельною м≥крофлорою, в≥дсутн≥стю паличок ƒодерлейна. ÷итоплазма еп≥тел≥альних тканин р≥зко вакуол≥зована, ¤дра г≥перхромн≥.
    ольпоцерв≥коскоп≥чно при ендоцерв≥цит≥ або в д≥л¤нц≥ ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю при екзоцерв≥цит≥ визначаютьс¤ зб≥льшен≥ сосочки ¤скраво-червоного кольору з розширеними судинами правильноњ форми, ¤к≥ зникають п≥сл¤ оцтовоњ проби.
   ¬ажливе значенн¤ маЇ ет≥олог≥¤ запального процесу. Ќеобх≥дно звертати увагу на характер секрету: так, при трихомонадних кольп≥тах вм≥ст п≥хви зеленуватого кольору з бульбашками газу, великими при гострому процес≥ ≥ др≥бними - при хрон≥чному. ¬≥русна ≥нфекц≥¤ супроводжуЇтьс¤ на¤вн≥стю слизового прозорого секрету в пом≥рн≥й к≥лькост≥. √рибкова ≥нфекц≥¤ спричин¤Ї сиропод≥бн≥ вид≥ленн¤. ≈нтерококи викликають по¤ву р≥дкого, прозорого секрету.  р≥м того, сл≥д памТ¤тати, що на сьогодн≥ у звТ¤зку з р≥зким зниженн¤м ≥мунного захисту орган≥зму, найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ м≥кробн≥ асоц≥ац≥њ, тому необх≥дно проводити бактер≥оскоп≥чне та бактер≥олог≥чне досл≥дженн¤ м≥крофлори церв≥кального каналу та п≥хви дл¤ ви¤вленн¤ збудник≥в запального процесу та призначенн¤ адекватноњ терап≥њ.
   —ѕ–ј¬∆Ќя ≈–ќ«≤я. ÷ей патолог≥чний процес ¤вл¤Ї собою дефект покривного еп≥тел≥ю ≥ зустр≥чаЇтьс¤ у 8-10 % хворих з добро¤к≥сними захворюванн¤ми шийки матки.
    ольпоцерв≥коскоп≥чно ви¤л¤ють червон≥ пл¤ми з гладким рельЇфом, ч≥ткими, загорнутими кра¤ми еп≥тел≥ю на фон≥ незм≥неноњ слизовоњ оболонки або в д≥л¤нц≥ ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю, добро¤к≥сноњ зони трансформац≥њ чи вогнища запаленн¤.
   ќсновним ет≥олог≥чним фактором Ї травма або ≥нфекц≥¤. —правжн≥ ероз≥њ запального характеру, на в≥дм≥ну в≥д травматичних, менш ¤скрав≥, темно-червоного кольору з набр¤ком та виразками до глибоких шар≥в слизовоњ оболонки, на¤вн≥стю гранул¤ц≥йноњ та некротичноњ тканини, меж≥ ероз≥њ дещо розмит≥. ѕроба з оцтовою кислотою майже не зм≥нюЇ кольпоцерв≥коскоп≥чноњ картини. ÷итолог≥чне досл≥дженн¤ при справжн≥й ероз≥њ травматичного характеру ви¤вл¤Ї тканини поверхневих, пром≥жних та базально-парабазальних шар≥в сквамозного еп≥тел≥ю. якщо справжн¤ ероз≥¤ запального характеру, то на фон≥ вказаних кл≥тин визначаютьс¤ нейтроф≥ли, гранулоцити та макрофаги. √≥столог≥чне досл≥дженн¤ даЇ змогу ви¤вити дефект покривного еп≥тел≥ю. —правжню ероз≥ю можна в≥днести до добро¤к≥сних захворювань лише тод≥, коли дефект в еп≥тел≥њ визначаЇтьс¤ на фон≥ незм≥неного багатошарового сквамозного (плоского) чи цил≥ндричного еп≥тел≥ю або в д≥л¤нц≥ добро¤к≥сноњ зони трансформац≥њ, екзоцерв≥циту чи ендоцерв≥циту.
   —”Ѕ≈ѕ≤“≈Ћ≤јЋ№Ќ»… ≈Ќƒќћ≈“–≤ќ«. ≈т≥олог≥ю та патогенез ендометр≥озу описано у в≥дпов≥дному розд≥л≥. „асто субеп≥тел≥альний ендометр≥оз шийки матки поЇднуЇтьс¤ з ≥ншою локал≥зац≥Їю.
    ольпоцерв≥коскоп≥чно ви¤вл¤ютьс¤ темно-червон≥ або синюшн≥ (залежно в≥д фази менструального циклу), ч≥тко обмежен≥, дещо рельЇфн≥ утвори р≥зних форми та величини, розм≥щен≥ на фон≥ багатошарового плоского, цил≥ндричного або метаплазованого еп≥тел≥ю (слайд 16).¬ лютењнову фазу менструального циклу з ендометр≥оњдних вогнищ спостер≥гаютьс¤ менструальнопод≥бн≥ вид≥ленн¤. ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ ви¤вл¤ютьс¤ залозист≥ структури ендометр≥¤, крововиливи та др≥бнокл≥тинна ≥нф≥льтрац≥¤ сполучноњ тканини.

   ÷итолог≥чно при субеп≥тел≥альному ендометр≥оз≥ визначаЇтьс¤ велика к≥льк≥сть еритроцит≥в та залозистих кл≥тин ендометр≥ального генезу. ÷≥ кл≥тини за розм≥рами менш≥, н≥ж кл≥тини ендометр≥¤ в будь-¤ку фазу менструального циклу. ÷итоплазма незначна, ¤дра кл≥тин нормохромн≥.
   ƒќЅ–ќя ≤—Ќ≤ ѕќЋ≤ѕ» Ў»… » ћј“ ». ƒо добро¤к≥сних патолог≥чних процес≥в в≥днос¤ть залозист≥ та еп≥дерм≥зован≥ пол≥пи. «алозист≥ пол≥пи ¤вл¤ють собою сполучнотканинн≥ вирости з покривним цил≥ндричним еп≥тел≥Їм, ¤кий продукуЇ слиз.  ольпоскоп≥чно визначаютьс¤ видовжен≥ утвори рожевого кольору. ≈п≥тел≥альн≥ кл≥тини реагують на оцтову кислоту, при цьому ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ зерниста структура його рельЇфу.

   ≈п≥дерм≥зован≥ пол≥пи покрит≥ багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм.  ольпоскоп≥чно на фон≥ пол≥п≥в визначаютьс¤ вогнища метаплаз≥њ або багатошаровий плоский еп≥тел≥й, ≥нод≥ - ретенц≥йн≥ к≥сти. ÷итолог≥чно при на¤вност≥ добро¤к≥сних пол≥п≥в ви¤вл¤ютьс¤ кл≥тини багатошарового плоского, цил≥ндричного та метаплазованого еп≥тел≥ю.
   ƒ≤ј√Ќќ—“» ј ‘ќЌќ¬»’ «ј’¬ќ–ё¬јЌ№ Ў»… » ћј“ »
    л≥н≥чн≥ про¤ви фонових захворювань шийки матки нехарактерн≥. «алежно в≥д гормонального фону, на¤вност≥ супров≥дних захворювань (запальних процес≥в, ендокринних розлад≥в), можуть спостер≥гатис¤ порушенн¤ менструальноњ функц≥њ, вид≥ленн¤ серозно-гн≥йного характеру, б≥ль. „асто фонов≥ захворюванн¤ переб≥гають безсимптомно. ƒ≥агностика грунтуЇтьс¤ на огл¤д≥ в дзеркалах, при ¤кому можна ви¤вити ероз≥ю шийки матки, ерозований ектроп≥он, пол≥пи шийки матки. ќбовТ¤зковим методом досл≥дженн¤ Ї проста ≥ розширена кольпоскоп≥¤, ¤ка даЇ змогу диференц≥ювати справжню ероз≥ю, ектоп≥ю цил≥ндричного еп≥тел≥ю, незак≥нчену зону добро¤к≥сноњ трансформац≥њ, при необх≥дност≥ провести приц≥льну б≥опс≥ю з п≥дозр≥лоњ д≥л¤нки з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м б≥оптату. ¬ажливу д≥агностичну ≥нформац≥ю надаЇ проба Ў≥ллера: п≥сл¤ обробки 5 % розчином йоду ектоп≥¤ цил≥ндричного еп≥тел≥ю маЇ св≥тло-рожевий кол≥р, зона атипового еп≥тел≥ю Ц б≥лий.
   Ћ≤ ”¬јЌЌя ‘ќЌќ¬»’ «ј’¬ќ–ё¬јЌ№ Ў»… » ћј“ »
   Ћ≥кувальну тактику при фонових захворюванн¤х шийки матки необх≥дно вибирати строго ≥ндив≥дуально. ѕерш за все необх≥дно визначити ступ≥нь чистоти ваг≥нального вм≥сту. ѕри д≥агностуванн≥ запального процесу сл≥д ви¤вити збудник ≥ призначити ет≥отропне л≥куванн¤. ƒл¤ м≥сцевоњ терап≥њ застосовують ванночки та зрошенн¤ п≥хви антисептичними розчинами: 0,02 % розчином хлоргексидину, риванолу 1:10000, фурацил≥ну 1:5000, перманганату кал≥ю 1:10000, 3 % розчином протарголу. «алежно в≥д збудника, використовують ваг≥нальн≥ таблетки та св≥чки: тержинан, г≥налг≥н, хлорг≥налг≥н, кл≥он-ƒ, бетадин, ваг≥лак, г≥но-певарил, батрафен, далацин, п≥мафуцин, н≥статин, клотримазол.
   ѕ≥сл¤ адекватноњ протизапальноњ терап≥њ необх≥дно провести спец≥альне л≥куванн¤ залежно в≥д виду фоновоњ патолог≥њ. ѕри ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю, зумовлен≥й гормональним дисбалансом, призначають гормональну корекц≥ю. якщо ектоп≥¤ екзогенного генезу, застосовують радикальне л≥куванн¤, ¤ке пол¤гаЇ у видаленн≥ кл≥тин цил≥ндричного еп≥тел≥ю шл¤хом д≥атермокоагул¤ц≥њ, кр≥одеструкц≥њ або х≥м≥чного оп≥ку ваготилом, солковаг≥ном та ≥ншими засобами. ѕри на¤вност≥ деформац≥њ шийки матки рекомендовано провести операц≥ю ≈мета або електрокон≥зац≥ю шийки матки.
   ƒобро¤к≥сн≥ пол≥пи п≥дл¤гають видаленню з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м. Ќеобх≥дно провести електрокоагул¤ц≥ю або кр≥одеструкц≥ю ложа пол≥па. ƒуже важливо виконати розд≥льне д≥агностичне вишкр≥банн¤ слизовоњ оболонки церв≥кального каналу ≥ т≥ла матки, оск≥льки пол≥пи часто розвиваютьс¤ на фон≥ г≥перпластичних процес≥в ендометр≥¤ та ендоцерв≥ксу, ¤к≥ потребують в≥дпов≥дноњ терап≥њ. —правжн≥ ероз≥њ л≥кують консервативно: призначають засоби, ¤к≥ стимулюють репаративн≥ процеси, спри¤ють еп≥тел≥зац≥њ, п≥двищують р≥вень ≥мунного захисту (вульнузан, олазоль, г≥позоль, аЇкол, метилурацил, солкосерил, апл≥кац≥њ шипшиновоњ, оливковоњ, обл≥пиховоњ ол≥й).

ѕ≈–≈ƒ–ј ќ¬≤ «ј’¬ќ–ё¬јЌЌя Ў»… » ћј“ » (ƒ»—ѕЋј«≤ѓ ≈ѕ≤“≈Ћ≤ё)

   ƒо передракових захворювань в≥днос¤ть диспластичн≥ зм≥ни еп≥тел≥ю, тобто патолог≥чн≥ процеси, при ¤ких под≥л кл≥тин в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом прол≥ферац≥њ, Ї порушенн¤ диференц≥юванн¤, дозр≥ванн¤ та в≥дторгненн¤ еп≥тел≥альних тканин. ” структур≥ захворювань шийки матки дисплаз≥њ складають 17-20 %. ќсновними причинами дисплаз≥й Ї гормональн≥ порушенн¤ в орган≥зм≥ ж≥нки та хрон≥чн≥ запальн≥ процеси в д≥л¤нц≥ шийки матки.
   «алежно в≥д виду еп≥тел≥ю, характеру росту еп≥тел≥альноњ та сполучноњ тканин, функц≥ональних та структурних зм≥н судинноњ с≥тки ≥ залоз, кольпоцерв≥коскоп≥чно розр≥зн¤ють так≥ види дисплаз≥њ еп≥тел≥ю:
   - проста лейкоплак≥¤;
   - пол¤ дисплаз≥њ;
   - пап≥л¤рна зона дисплаз≥њ;
   - передпухлинна зона трансформац≥њ;
   - кондиломи;
   - передраков≥ пол≥пи.
   ѕроста лейкоплак≥¤ кольпоцерв≥коскоп≥чно ви¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ б≥лих пл¤м з гладким або др≥бнозернистим рельЇфом. ѕл¤ми мають характерний перламутровий блиск, локал≥зуютьс¤ в основному у п≥хвов≥й частин≥ шийки матки. ћеж≥ вогнищ лейкоплак≥њ переважно ч≥тк≥, звивист≥, ≥нколи стерт≥ (слайд 19, 20).

   ” цитограм≥ визначаютьс¤ велика к≥льк≥сть безТ¤дерних, лускопод≥бних поверхневих кл≥тин, базальн≥ та парабазальн≥ кл≥тини з ознаками порушенн¤ дозр≥ванн¤ та пол≥морф≥зму ¤дер. √≥столог≥чне досл≥дженн¤ даЇ змогу ви¤вити ознаки орогов≥нн¤ багатошарового сквамозного еп≥тел≥ю р≥зного ступен¤ вираженн¤. ” початков≥й стад≥њ дисплаз≥њ визначаютьс¤ посилене та порушене дозр≥ванн¤ еп≥тел≥ю без значних зм≥н базального шару. √ормональн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать про те, що при лейкоплак≥њ спостер≥гаЇтьс¤ г≥перпродукц≥¤ естроген≥в.
   ѕќЋя ƒ»—ѕЋј«≤ѓ. ÷ей вид передракового процесу кольпоскоп≥чно ви¤вл¤Їтьс¤ у п≥хвов≥й частин≥ шийки матки, церв≥кальному канал≥ та на фон≥ пол≥п≥в у вигл¤д≥ пол≥гональних д≥л¤нок б≥лого кольору, розмежованих червоними смужками. ѕол≥гональн≥ еп≥тел≥альн≥ пол¤ мономорфн≥, однакового кольору, однор≥дн≥ за формою, розм≥рами та р≥внем розм≥щенн¤ (слайд 21, 22).

   ÷итолог≥чно визначаютьс¤ пласти багатошарового плоского еп≥тел≥ю пром≥жних шар≥в. ядра кл≥тин пол≥морфн≥, г≥перхромн≥. √≥столог≥чне досл≥дженн¤ даЇ змогу ви¤вити множинн≥ вогнища дисплазованого багатошарового плоского еп≥тел≥ю з ростом його у вигл¤д≥ Устовпчик≥в' у глибину сполучноњ тканини. Ѕ≥л≥ пол≥гональн≥ д≥л¤нки - це основи еп≥тел≥альних Устовпчик≥в', червон≥ меж≥ - це сполучна тканина, ¤ка п≥дходить до поверхневих шар≥в еп≥тел≥ю. –озр≥зн¤ють пол¤ дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю та пол¤ дисплаз≥њ метаплазованого цил≥ндричного еп≥тел≥ю. ќстанн≥ прогностично менш небезпечн≥ в план≥ мал≥гн≥зац≥њ, часто виникають на фон≥ несправжн≥х ероз≥й або при на¤вност≥ хрон≥чного запаленн¤ неспециф≥чноњ бактер≥альноњ, трихомонадноњ, хлам≥д≥йноњ, в≥русноњ та ≥ншоњ ет≥олог≥њ. Ћ≥кв≥дац≥¤ запального процесу у б≥льшост≥ хворих спри¤Ї нормал≥зац≥њ процесу трансформац≥њ еп≥тел≥ю, що кольпоскоп≥чно про¤вл¤Їтьс¤ зникненн¤м пол≥в дисплаз≥њ метаплазованого еп≥тел≥ю та утворенн¤м зони добро¤к≥сноњ трансформац≥њ.
   ѕол¤ дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю у б≥льшост≥ хворих не супроводжуютьс¤ запаленн¤м ≥ не п≥ддаютьс¤ звичайн≥й консервативн≥й терап≥њ, схильн≥ до рецидив≥в п≥сл¤ л≥куванн¤ ≥ спостер≥гаютьс¤ переважно у ж≥нок з порушеною секрец≥Їю стероњдних гормон≥в ¤Їчник≥в. ” таких хворих, ¤к правило, на¤вний одно- або двофазний менструальний цикл з вкороченн¤м лютењновоњ фази, кар≥оп≥кнотичний та ацидоф≥льний ≥ндекси не знижуютьс¤ у ≤≤ фазу менструального циклу.
   ѕол¤ дисплаз≥њ Ї фоном, на ¤кому може виникнути плоскокл≥тинний рак шийки матки з екзоф≥тним характером росту.
   ѕјѕ≤Ћя–Ќј «ќЌј ƒ»—ѕЋј«≤ѓ. ѕри огл¤д≥ в дзеркалах неозброЇним оком ц¤ патолог≥¤ маЇ вигл¤д б≥ло-рожевоњ пл¤ми.  ольпоскоп≥чно визначаютьс¤ червон≥ мономорфн≥ вкрапленн¤ на фон≥ б≥лоњ або рожевоњ пл¤ми (мал.13.9). ’арактерною ознакою пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ Ї мономорф≥зм: на гладкому рельЇф≥ пл¤ми ви¤вл¤ютьс¤ однаков≥ за формою, розм≥рами та р≥внем розм≥щенн¤ червон≥ вкрапленн¤. ¬огнища пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю часто поЇднуЇтьс¤ з субеп≥тел≥альним ендометр≥озом.
   ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ здеб≥льшого локал≥зуЇтьс¤ на стику двох вид≥в еп≥тел≥ю: багатошарового плоского та цил≥ндричного, тобто в д≥л¤нц≥ зовн≥шнього в≥чка церв≥кального каналу. ƒосить часто вогнище пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ поЇднуЇтьс¤ з пол¤ми дисплаз≥њ. ÷итолог≥чно ви¤вл¤ютьс¤ кл≥тини пром≥жних та поверхневих шар≥в, серед них комплекси прол≥феруючого базального та парабазального шар≥в багатошарового плоского еп≥тел≥ю. ÷итоплазма прол≥феруючих кл≥тин базоф≥льна, ¤дра дещо зб≥льшен≥. ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ ви¤вл¤Їтьс¤ виражена прол≥ферац≥¤ сполучнотканинних сосочк≥в у вогнищ≥ г≥перплазованого багатошарового плоского еп≥тел≥ю. „ервон≥ ц¤тки - це верх≥вки сполучнотканинних сосочк≥в, ¤к≥ п≥дход¤ть до поверхневих шар≥в багатошарового сквамозного еп≥тел≥ю. ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ часто локал≥зуЇтьс¤ на фон≥ ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю або незак≥нченоњ зони добро¤к≥сноњ трансформац≥њ.
   –озр≥зн¤ють пап≥л¤рну зону дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю та пап≥л¤рну зону дисплаз≥њ метаплазованого цил≥ндричного еп≥тел≥ю. ѕрогностично неспри¤тливою формою передраку Ї пап≥л¤рна зона дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю. ѕри на¤вност≥ пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ мал≥гн≥зац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ част≥ше, н≥ж на фон≥ ≥нших вид≥в дисплаз≥й. ¬ процес≥ мал≥гн≥зац≥њ переважно виникаЇ малодиференц≥йований або плоскокл≥тинний неорогов≥ваючий рак з ендоф≥тним характером росту. ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю у б≥льшост≥ випадк≥в виникаЇ на фон≥ хрон≥чного запального процесу, част≥ше в≥русноњ ет≥олог≥њ, адекватне л≥куванн¤ ¤кого спри¤Ї нормал≥зац≥њ метаплаз≥њ.
   ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю ви¤вл¤Їтьс¤, ¤к правило, у хворих з одно- або двофазним менструальним циклом ≥з вкороченою лютењновою фазою, що св≥дчить про г≥перестроген≥ю (абсолютну або в≥дносну) ≥ повинно враховуватись при вибор≥ патогенетичного л≥куванн¤.
   ѕ≈–≈ƒѕ”’Ћ»ЌЌј «ќЌј “–јЌ—‘ќ–ћј÷≤ѓ. ÷ей патолог≥чний процес при огл¤д≥ в дзеркалах маЇ вигл¤д б≥лувато-рожевих пл¤м з неч≥ткими контурами.  ольпоскоп≥чно визначаютьс¤ вив≥дн≥ протоки залоз з б≥лими мономорфними обводами навколо них.

   ƒл¤ мономорф≥зму цих еп≥тел≥альних утвор≥в характерн≥ однаковий кол≥р, д≥аметр, правильний округлий зовн≥шн≥й контур обводу, розм≥щенн¤ на р≥вн≥ оточуючого еп≥тел≥ю. ¬огнища передпухлинноњ зони трансформац≥њ морфолог≥чно про¤вл¤ютьс¤ г≥перплаз≥Їю та дисплаз≥Їю метаплазованого еп≥тел≥ю в залозах з ознаками атип≥њ кл≥тин. ÷итолог≥чно в мазках ви¤вл¤ютьс¤ пласти г≥перплазованого золозистого еп≥тел≥ю з≥ значним зб≥льшенн¤м ¤дер та њх пол≥морф≥змом. «устр≥чаютьс¤ поодинок≥ атипов≥ еп≥тел≥альн≥ кл≥тини. ÷≥ вогнища локал≥зуютьс¤ на п≥хвов≥й частин≥ шийки матки та в церв≥кальному канал≥ на фон≥ пол≥п≥в пор¤д з д≥л¤нками незак≥нченоњ зони добро¤к≥сноњ трансформац≥њ, ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю, пол≥в дисплаз≥њ. ѕередпухлинна зона трансформац≥њ Ї одним ≥з вид≥в вогнищевоњ метаплаз≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю.
   «а неспри¤тливих умов передпухлинна зона трансформац≥њ може бути фоном дл¤ розвитку одн≥Їњ з найб≥льш зло¤к≥сних пухлин шийки матки - аденокарциноми.
    ќЌƒ»Ћќћ» Ў»… » ћј“ ». ÷≥ захворюванн¤ виникають при тривалому переб≥з≥ нел≥кованого кольп≥ту в≥русноњ або гонорейноњ ет≥олог≥њ, часто зустр≥чаютьс¤ у ваг≥тних ж≥нок. ѕри огл¤д≥ в дзеркалах кондиломи мають вигл¤д скупчень сосочкових розростань.  ольпоскоп≥чно визначаютьс¤ групи довгих гострок≥нцевих та коротких плоских сосочк≥в. ” де¤ких сосочках видно судини та крововиливи. ≤нод≥ судини мають атипову форму: у вигл¤д≥ штопора, коми. Ќа в≥дм≥ну в≥д атипових судин при зло¤к≥сному процес≥, судини при кондиломах реагують на оцтову кислоту (слайд 24, 25, 26).

   ÷итолог≥чно ви¤вл¤ютьс¤ поверхнев≥ та пром≥жн≥ еп≥тел≥альн≥ кл≥тини. ѕри ураженн≥ в≥русом пап≥ломи людини визначаЇтьс¤ койлоцитарна атип≥¤ еп≥тел≥альних кл≥тин. ќзнакою в≥русного ≥нф≥куванн¤ Ї на¤вн≥сть дво¤дерних кл≥тин. ѕри на¤вност≥ запального процесу в кл≥тинах р≥зних шар≥в багатошарового плоского еп≥тел≥ю ви¤вл¤ютьс¤ ознаки дистроф≥њ.
   √≥столог≥чно ви¤вл¤ютьс¤ пол≥позн≥ утвори з ознаками запаленн¤, вираженою васкул¤ризац≥Їю. ≈п≥тел≥альний покрив маЇ ознаки вираженоњ дисплаз≥њ, дистроф≥њ, набр¤ку та орогов≥нн¤.
   ѕјѕ≤Ћя–Ќј «ќЌј ƒ»—ѕЋј«≤ѓ. ѕри огл¤д≥ в дзеркалах неозброЇнним оком ц¤ патолог≥¤ маЇ вигл¤д б≥ло-рожевоњ пл¤ми.  ольпоскоп≥чно визначаютьс¤ червон≥ мономорфн≥ вкрапленн¤ на фон≥ б≥лоњ або рожевоњ пл¤ми. ’арактерною ознакою пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ Ї мономорф≥зм: на гладкому рельЇф≥ пл¤ми визначаютьс¤ однаков≥ за формою, розм≥рами та р≥внем розм≥щенн¤ червон≥ вкрапленн¤. ¬огнища пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю часто поЇднуЇтьс¤ з субеп≥тел≥альним ендометр≥озом.

   ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ найчаст≥ше локал≥зуЇтьс¤ на стику двох вид≥в еп≥тел≥ю - багатошарового плоского та цил≥ндричного, тобто в д≥л¤нц≥ зовн≥шнього в≥чка церв≥кального каналу. ƒосить часто вогнище пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ поЇднуЇтьс¤ з пол¤ми дисплаз≥њ. ÷итолог≥чно ви¤вл¤ютьс¤ кл≥тини пром≥жних та поверхневих шар≥в, серед них комплекси прол≥феруючого базального та парабазального шар≥в багатошарового плоского еп≥тел≥ю. ÷итоплазма прол≥феруючих кл≥тин базоф≥льна, ¤дра дещо зб≥льшен≥. ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ ви¤вл¤Їтьс¤ виражена прол≥ферац≥¤ сполучнотканинних сосочк≥в у вогнищ≥ г≥перплазованого багатошарового плоского еп≥тел≥ю. „ервон≥ ц¤тки - це верх≥вки сполучнотканинних сосочк≥в, ¤к≥ п≥дход¤ть до поверхневих шар≥в багатошарового сквамозного еп≥тел≥ю. ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ часто локал≥зуЇтьс¤ на фон≥ ектоп≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю або незак≥нченоњ зони добро¤к≥сноњ трансформац≥њ.
   –озр≥зн¤ють пап≥л¤рну зону дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю та пап≥л¤рну зону дисплаз≥њ метаплазованого цил≥ндричного еп≥тел≥ю. ѕрогностично неспри¤тливою формою передраку Ї пап≥л¤рна зона дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю. ѕри на¤вност≥ пап≥л¤рноњ зони дисплаз≥њ мал≥гн≥зац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ част≥ше, н≥ж на фон≥ ≥нших вид≥в дисплаз≥й. ¬ процес≥ мал≥гн≥зац≥њ переважно виникаЇ малодиференц≥йований або плоскокл≥тинний неорогов≥ваючий рак з ендоф≥тним характером росту. ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ цил≥ндричного еп≥тел≥ю у б≥льшост≥ випадк≥в виникаЇ на фон≥ хрон≥чного запального процесу част≥ше в≥русноњ ет≥олог≥њ, адекватне л≥куванн¤ ¤кого спри¤Ї нормал≥зац≥њ метаплаз≥њ.
   ѕап≥л¤рна зона дисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю ви¤вл¤Їтьс¤, ¤к правило, у хворих з монофазним або двофазним ≥з вкороченою лютењновою фазою менструальним циклом, що св≥дчить про г≥перестроген≥ю (абсолютну або в≥дносну) ≥ повинно враховуватись при вибор≥ патогенетичного л≥куванн¤.
   ѕ≈–≈ƒ–ј ќ¬≤ ѕќЋ≤ѕ». ѕри ви¤вленн≥ пол≥п≥в на фон≥ будь-¤кого виду дисплаз≥њ еп≥тел≥ю њх вважають передраковими. ÷¤ патолог≥¤ визначаЇтьс¤ кольпоцерв≥коскоп≥чно.
   ’арактерною кольпоцерв≥коскоп≥чною особлив≥стю передраковоњ дисплаз≥њ Ї в≥дносний мономорф≥зм, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ однаковими кольором, формою, розм≥рами та р≥внем розм≥щенн¤ еп≥тел≥альних комплекс≥в та активною реакц≥Їю терм≥нальних судин на судинозвужувальн≥ середники.
   ѕри ви¤вленн≥ пол≥морф≥зму еп≥тел≥альних та судинних зм≥н передбачають важкий ступ≥нь дисплаз≥њ або початкову стад≥ю мал≥гн≥зац≥њ.
   Ќа основ≥ анал≥зу даних бактер≥оскоп≥чного, бактер≥олог≥чного, цитолог≥чного, гормонального метод≥в досл≥дженн¤ можна вважати, що ет≥опатогенетичними факторами виникненн¤ дисплаз≥й метаплазованого еп≥тел≥ю та кондилом шийки матки Ї в≥русн≥, трихомонадн≥, хлам≥д≥йн≥, коков≥ та ≥нш≥ екзо- та ендоцерв≥цити. ƒисплаз≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю, ¤к правило, прогресують на фон≥ г≥перестроген≥њ.
   ќдним з основних метод≥в д≥агностики фонових та передракових захворювань шийки матки Ї цитолог≥чне досл≥дженн¤.
   “»ѕ» ÷»“ќЋќ√≤„Ќ»’ ћј« ≤¬:
   ≤ тип Ц здоров≥ еп≥тел≥альн≥ кл≥тини;
   ≤≤ ј тип Ц еп≥тел≥й ≥з запальними зм≥нами;
   ≤≤ Ѕ тип Ц г≥перплазований еп≥тел≥й;
   ≤≤≤ ј тип Ц пом≥рна дисплаз≥¤;
   ≤≤≤ Ѕ тип Ц р≥зко виражена дисплаз≥¤;
   ≤V тип Ц п≥дозра на рак;
   V тип Ц цитолог≥чно п≥дтверджений рак;
   V≤ тип Ц не¤к≥сний мазок.
   ÷≥нним методом д≥агностики Ї приц≥льна б≥опс≥¤, ¤ку провод¤ть п≥д контролем кольпоскопа, з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м.
   Ћ≥куванн¤ передракових захворювань шийки матки.

   ѕри на¤вност≥ запального фактора в генез≥ передракового захворюванн¤ потр≥бно ви¤вити збудник ≥ провести протизапальне л≥куванн¤. ѕ≥сл¤ л≥куванн¤ сл≥д повторити цитолог≥чне досл≥дженн¤ ≥ приц≥льну б≥опс≥ю п≥д контролем кольпоскопа. якщо повторно ви¤вл¤Їтьс¤ дисплаз≥¤, необх≥дне х≥рург≥чне л≥куванн¤.
   Ћ≥куванн¤ диспластичних процес≥в шийки матки повинно бути радикальним. «астосовують метод кр≥одеструкц≥њ, д≥атермокон≥зац≥њ або ампутац≥њ шийки матки залежно в≥д ступен¤ дисплаз≥њ. ћетод кр≥одиструкц≥њ маЇ р¤д переваг перед ≥ншими методами: безкровний, неболючий, не створюЇ ризику виражених рубцевих зм≥н, пор≥вн¤но швидка еп≥тел≥зац≥¤ шийки матки п≥сл¤ в≥дторгненн¤ некротизованоњ тканини. –егенерац≥¤ багатошарового плоского еп≥тел≥ю починаЇтьс¤ безпосередньо п≥сл¤ в≥дторгненн¤ некротизованих д≥л¤нок, до 7-го дн¤ настаЇ рееп≥тел≥зац≥¤ б≥льшоњ частини рани. ѕовне загоЇнн¤ спостер≥гаЇтьс¤ через 4-6 тижн≥в.
    р≥м цього, прот¤гом останн≥х рок≥в усп≥шно застосовують лазерну терап≥ю. Ћазерне випром≥нюванн¤ спри¤Ї стимул¤ц≥њ процес≥в регенерац≥њ при м≥н≥мальному рубцюванн≥ тканини. ѕоверхн¤ еп≥тел≥зуЇтьс¤ прот¤гом 10-21 дн¤.
   ѕри важк≥й дисплаз≥њ провод¤ть конусопод≥бне вис≥канн¤, д≥атермокон≥зац≥ю, ампутац≥ю шийки матки.

ƒќЅ–ќя ≤—Ќ≤ “ј ѕ≈–≈ƒ–ј ќ¬≤ «ј’¬ќ–ё¬јЌЌя “≤Ћј ћј“ »

   √≤ѕ≈–ѕЋј«≤я ≈Ќƒќћ≈“–≤я. «а класиф≥кац≥Їю ¬ќќ«, вид≥л¤ють так≥ види г≥перпластичних процес≥в в ендометр≥њ: г≥перплаз≥¤ ендометр≥¤, пол≥поз ендометр≥¤, атипова г≥перплаз≥¤ ендометр≥¤. «а ¬.ћ. —Їровим г≥перпластичн≥ процеси ендометр≥¤ под≥л¤ють на залозисту г≥перплаз≥ю ендометр≥¤, залозисто-к≥стозну г≥перплаз≥ю ендометр≥¤, атипову г≥перплаз≥ю ендометр≥¤ (аденоматоз, аденоматозна г≥перплаз≥¤); пол≥пи ендометр≥¤.
   ћорфолог≥чна характеристика ендометр≥¤.

   «алозиста ≥ залозисто-к≥стоза г≥перплаз≥¤ Ц це ¤к≥сно один ≥ той самий процес, виражений в неоднаков≥й м≥р≥. ћорфолог≥чно при прост≥й залозист≥й г≥перплаз≥њ спостер≥гаЇтьс¤ розширенн¤ просв≥ту залоз без утворенн¤ к≥ст. ѕри залозисто-к≥стозн≥й геперплаз≥њ ви¤вл¤ютьс¤ к≥стозно розширен≥ функц≥онуюч≥ залози. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ стромальна г≥перплаз≥¤ з великими, часом пол≥морфними, ¤драми кл≥тин строми. ѕотовщенн¤ базального шару слизовоњ оболонки за рахунок прол≥ферац≥њ залоз, розм≥щених в компактному шар≥ ендометр≥¤, в≥дбуваЇтьс¤ при базальн≥й геперплаз≥њ.
   ƒл¤ атиповоњ г≥перплаз≥њ (аденоматозу) характерн≥ структурна перебудова та б≥льш ≥нтенсивна прол≥ферац≥¤ залоз пор≥вн¤но з ≥ншими видами г≥перплаз≥њ. «а Ѕ.≤. ∆елЇзновим, вид≥л¤ють легку ≥ виражену форми атиповоњ г≥перплаз≥њ ендометр≥¤. ѕри легк≥й форм≥ атиповоњ г≥перплаз≥њ велик≥ та др≥бн≥ залози в≥докремлен≥ тонкими прошарками строми, залози вистелен≥ багато¤дерним цил≥ндричним еп≥тел≥Їм з утворенн¤м вирост≥в у просв≥т залоз. ≤нод≥ ¤дра кл≥тин зб≥льшен≥. ѕри значному розростанн≥ залоз строма м≥ж ними майже в≥дсутн¤, спостер≥гаЇтьс¤ пол≥морф≥зм багатошарового еп≥тел≥ю, у великих ¤драх ≥нод≥ ви¤вл¤ютьс¤ др≥бн≥ ¤дерц¤. √≥перпластичн≥ процеси ендометр≥¤ потребують обов'¤зкового г≥столог≥чного досл≥дженн¤ у зв'¤зку з високим ризиком мал≥гн≥зац≥њ.
   «алозиста ≥ залозисто-к≥стозна г≥перплаз≥њ Ї добро¤к≥сними (фоновими) захворюванн¤ми матки. «а ¬.ћ. —Їровим, до передракових г≥перпластичних процес≥в ендометр≥¤ в≥днос¤ть аденоматоз та аденоматозн≥ пол≥пи в будь-¤кому в≥ц≥, залозисту г≥перплаз≥ю ендометр≥¤ в поЇднанн≥ з г≥поталам≥чними та нейроендокринними порушенн¤ми в будь-¤кому в≥ц≥, рецидивну г≥перплаз≥ю ендометр≥¤, особливо в пременопаузальний та постменопаузальний пер≥оди.
   –¤д автор≥в вважають, що до передракових процес≥в сл≥д в≥днести рецидивну залозисту г≥перплаз≥ю, резистентну до гормонотерап≥њ. ќсобливо небезпечним у план≥ мал≥гн≥зац≥њ Ї поЇднанн¤ г≥перпластичних процес≥в з метабол≥чними порушенн¤ми, зумовленими екстраген≥тальною патолог≥Їю (порушенн¤ вуглеводного, л≥п≥дного обм≥н≥в, розлади функц≥њ гепатоб≥л≥арноњ системи та шлунково-кишкового тракту).
   ѕј“ќ√≈Ќ≈«. «а даними ¬.ћ. ¬≥хл¤Ївоњ, безпосередн≥ми причинами г≥перплаз≥њ ендометр≥¤ Ї розлади овул¤ц≥њ, дл¤ ¤ких характерна абсолютна або в≥дносна г≥перестроген≥¤. ÷¤ патолог≥¤ найчаст≥ше спостер≥гаЇтьс¤ в пубертатний та пременопаузальний пер≥оди, значно р≥дше у ж≥нок репродуктивного в≥ку. √≥перпластичн≥ процеси ендометр≥¤ нер≥дко супроводжуютьс¤ ожир≥нн¤м, г≥пергл≥кем≥Їю, артер≥альною г≥пертенз≥Їю, м≥омою матки, мастопат≥Їю, ендометр≥озом, ¤к≥ значною м≥рою Ї гормональнозалежними захворюванн¤ми. „асто спостер≥гаютьс¤ розлади функц≥њ печ≥нки, ¤ка в≥дпов≥даЇ за метабол≥зм гормон≥в. “аким чином, г≥перпластичн≥ процеси ендометр≥¤ виникають при порушенн≥ гормонального гомеостазу в орган≥зм≥ ж≥нки. «агальновизнаною причиною виникненн¤ ≥ розвитку г≥перпластичних процес≥в ендометр≥¤ Ї г≥перестроген≥¤ (абсолютна або в≥дносна) на фон≥ п≥двищеноњ рецепторноњ чутливост≥ ендометр≥¤.
    Ћ≤Ќ≤ ј. ѕри г≥перплаз≥њ ендометр≥¤ дом≥нуючим про¤вом Ї дисфункц≥ональн≥ матков≥ кровотеч≥, ¤к≥ виникають, ¤к правило, п≥сл¤ затримки менструац≥њ.  ровотеч≥ про¤вл¤ютьс¤ г≥перпол≥менореЇю, ≥нод≥ мають профузний характер. ≤нтенсивн≥ кровотеч≥ найчаст≥ше спостер≥гаютьс¤ в пер≥од статевого дозр≥ванн¤ (ювен≥льн≥ матков≥ кровотеч≥). ѕер≥одично можуть зФ¤вл¤тис¤ м≥жменструальн≥ кров¤нист≥ вид≥ленн¤. «азвичай г≥перпластичн≥ процеси ендометр≥¤ супроводжуютьс¤ безпл≥дд¤м внасл≥док ановул¤ц≥њ.
   ƒ≤ј√Ќќ—“» ј. ќсновним методом д≥агностики г≥перпластичних процес≥в Ї д≥агностичне вишкр≥банн¤ слизовоњ оболонки т≥ла матки з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м отриманого матер≥алу. ¬ишкр≥банн¤ доц≥льно проводити напередодн≥ оч≥куваноњ менструац≥њ або в перший њњ день. Ќеобх≥дно видалити слизову оболонку з ус≥х д≥л¤нок матки, особливо з маткових кут≥в, де нер≥дко ви¤вл¤ютьс¤ вогнища аденоматозу та пол≥пи ендометр≥¤.
   ƒосить ≥нформативним Ї метод г≥стероскоп≥њ, п≥д час проведенн¤ ¤кого можна зд≥йснити приц≥льну б≥опс≥ю найб≥льш п≥дозр≥лоњ д≥л¤нки ендометр≥¤ або видалити поодинок≥ пол≥пи.
   Ќайдостов≥рн≥шим методом д≥агностики г≥перпластичних процес≥в Ї г≥столог≥чне досл≥дженн¤, ¤ке доц≥льно поЇднувати з г≥стох≥м≥чним. ѕри цьому визначаЇтьс¤ характер даноњ патолог≥њ (проста залозиста, залозисто-к≥стозна г≥перплаз≥¤, атипова г≥перплаз≥¤ Цдифузний або вогнищевий аденоматоз; залозистий, аденоматозний, ф≥брозний пол≥пи), а також активн≥сть г≥перплаз≥њ за ступенем м≥тотичноњ активност≥ кл≥тин, вм≥сту нуклењнових кислот, естрогенноњ активност≥. ѕовторн≥ вишкр≥банн¤ виконують лише за строго визначеними показанн¤ми (рецидивуюч≥ кровотеч≥ в постменопаузальному пер≥од≥, ¤к контроль ефективност≥ горманальноњ терап≥њ при передракових захворюванн¤х ендометр≥¤). ƒл¤ скрин≥нгового обстеженн¤ диспансерних хворих доц≥льно застосовувати цитолог≥чний метод досл≥дженн¤ вм≥сту матки, отриманого шл¤хом асп≥рац≥њ, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ в друг≥й половин≥ менструального циклу. ¬и¤вленн¤ в асп≥рат≥ активнопрол≥феруючих кл≥тин св≥дчить про г≥перплаз≥ю ендометр≥¤. ќднак цей метод не даЇ змоги диференц≥ювати характер г≥перпластичного процесу ≥ тому може застосовуватись лише дл¤ в≥дбору контингенту пац≥Їнт≥в дл¤ б≥льш ретельного досл≥дженн¤. ƒл¤ визначенн¤ на¤вност≥ г≥перплаз≥њ використовують ультразвукове досл≥дженн¤, ¤ке дозвол¤Ї ви¤вити товщину ендометр≥¤ до 2-3 см при норм≥ товщини слизовоњ оболонки в фаз≥ п≥зньоњ секрец≥њ до 1,5 см.  онтрастна г≥стерограф≥¤ даЇ змогу ви¤вити залозисту г≥перплаз≥ю при на¤вност≥ фестончатих контур≥в внутр≥шньоњ поверхн≥ матки. ƒосить ≥нформативним Ї рад≥о≥зотопне досл≥дженн¤ матки, принцип ¤кого грунтуЇтьс¤ на зб≥льшенн≥ ступеню поглинанн¤ рад≥оактивного препарату в≥дпов≥дно до активност≥ прол≥феративних процес≥в. ѕри атипов≥й г≥перплаз≥њ та аденоматозних пол≥пах вм≥ст рад≥оактивного препарату в тканинах значно перевищуЇ величини , характерн≥ дл¤ ф≥з≥олог≥чного стану ендометр≥¤.
   Ћ≤ ”¬јЌЌя. ѕ≥дх≥д до л≥кувальноњ тактики при г≥перпластичних процесах ендометр≥¤ залежить в≥д багатьох аспект≥в: в≥ку хвороњ, причини г≥перпластичного процесу, його характеру, кл≥н≥чних про¤в≥в, на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ екстраген≥тальних та г≥неколог≥чних захворювань, ≥ндив≥дуальноњ чутливост≥ до л≥карських середник≥в. Ќеобх≥дно ретельно враховувати протипоказанн¤ при призначенн≥ гормональноњ терап≥њ. ѕринципи гормональноњ терап≥њ включають так≥ аспекти: м≥сцеву д≥ю, спр¤мовану на гальмуванн¤ процес≥в прол≥ферац≥њ; центральну д≥ю, спр¤мовану на гальмуванн¤ викиду гонадотропних гормон≥в г≥поф≥зом, ¤ке призводить до гальмуванн¤ стероњдогенезу в ¤Їчниках. √ормонотерап≥ю в пубертатному в≥ц≥ провод¤ть комб≥нованими естроген-гестагенними препаратами з 5-го по 25-й день менструального циклу прот¤гом 3-4 м≥с¤ц≥в. ” ж≥нок репродуктивного в≥ку г≥перплаз≥ю ендометр≥¤ л≥кують шл¤хом застосуванн¤ естроген-гестагенних препарат≥в в цикл≥чному режим≥ прот¤гом 3-4 м≥с¤ц≥в, при рецидивн≥й г≥перплаз≥њ Ц в цикл≥чному режим≥ 6-8 м≥с¤ц≥в.
   √естагени призначаютьс¤ в ≤≤ фазу менструального циклу: норколут по 10 мг два рази на добу з 11-го по 20-й день циклу, 17-оксипрогестерону капронат 12,5 % 1 мл внутр≥шньом'¤зово на 14,17,21 день менструального циклу; оргаметрил по 10 мг 1-2 рази на добу з 14-го по 28-й день циклу; утрогестан по 10 мг 2-3 рази на добу з 16-го по 25-й день циклу; дуфастон по 10 мг 2-3 рази на добу з 16-го по 25-й день циклу; примолют-нор по 10 мг 2-3 рази на добу з 16-го по 25-й день циклу.  урс л≥куванн¤ гестагенними препаратами становить 3-6 м≥с¤ц≥в. ѕри атипов≥й г≥перплаз≥њ естроген-гестагенн≥ препарати не застосовуютьс¤.
   ƒл¤ контролю за ефективн≥стю л≥куванн¤ провод¤ть д≥агностичне вишкр≥банн¤ вс≥Їњ слизовоњ оболонки матки з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м. ѕри рецидивн≥й залозисто-к≥стозн≥й г≥перплаз≥њ через 6 м≥с¤ц≥в, при атипов≥й г≥перплаз≥њ через 3 м≥с¤ц≥ проводитьс¤ контрольне вишкр≥банн¤.
   ” пременопаузальний пер≥од естроген-гестагенн≥ препарати застосовувати небажано, ц≥ засоби протипоказан≥ при ожир≥нн≥, ≥шем≥чн≥й хвороб≥ серц¤, артер≥альн≥й г≥пертенз≥њ, варикозному розширенн≥ вен, захорюванн¤х печ≥нки, тромботичних та ембол≥чних ускладненн¤х в анамнез≥. √естагенн≥ засоби застосовують в цикл≥чному режим≥, описаному вище. ѕри рецидивн≥й г≥перплаз≥њ рекомендоване х≥рург≥чне л≥куванн¤: екстирпац≥¤ матки з додатками.
   ƒл¤ л≥куванн¤ г≥перпластичних процес≥в ендометр≥¤ застосовують кр≥одеструкц≥ю в поЇднанн≥ з гестагенною терап≥Їю.
   ѕќЋ≤ѕќ« ≈Ќƒќћ≈“–≤я. ѕол≥пи ендометр≥¤ виникають з г≥перплазованого базального шару ≥ Ї вогнещевою г≥перплаз≥Їю. –озр≥зн¤ють залозист≥, залозисто-ф≥брозн≥ та ф≥брозн≥ пол≥пи.
   ћорфолог≥чна картина. «алозист≥ пол≥пи виникають з базального шару ендометр≥¤, складаютьс¤ ≥з залоз з розширеним просв≥том ≥ сполучнотканинноњ строми. «алозисто-ф≥брозн≥ пол≥пи м≥ст¤ть значну к≥льк≥сть сполучнотканинноњ строми ≥ поодинок≥ залози. ‘≥брозн≥ пол≥пи складаютьс¤ ≥з сполучноктанинноњ строми, нер≥дко колаген≥зован≥, залози практично в≥дсутн≥. ƒл¤ хворих репродуктивного в≥ку характерн≥ залозист≥ пол≥пи.
   ѕј“ќ√≈Ќ≈«. ѕров≥дна роль у виникненн≥ пол≥п≥в ендометр≥¤ належить порушенню гормональноњ функц≥њ ¤Їчник≥в з розвитком абсолютноњ або в≥дносноњ г≥перестроген≥њ, ¤ка призводить до надм≥рноњ прол≥ферац≥њ. «а даними я.¬. Ѕохмана пол≥пи ендометр≥¤ здеб≥льшого розвиваютьс¤ на фон≥ дифузноњ г≥перплаз≥њ у ж≥нок з обм≥нно-ендокринними захворюванн¤ми, ¤к≥ супроводжуютьс¤ ожир≥нн¤м, г≥пергл≥кем≥Їю, артер≥альною г≥пертенз≥Їю. «алозист≥ та залозисто-к≥стозн≥ пол≥пи част≥ше схильн≥ до мал≥гн≥зац≥њ, н≥ж залозисто-ф≥брозн≥ та ф≥брозн≥ пол≥пи.
    Ћ≤Ќ≤ ј. —имптоматика захворюванн¤ пол≥позу ендометр≥¤ досить вар≥абельна ≥ залежить в≥д в≥ку ж≥нки, гормональноњ функц≥њ ¤Їчник≥в, на¤вност≥ ген≥тальноњ та екстраген≥тальноњ патолог≥њ. Ќайхарактерн≥шою ознакою Ї порушенн¤ менструального циклу. ” хворих спостер≥гаютьс¤ незначн≥ м≥жменструальн≥ та передменструальн≥ кров'¤нист≥ вид≥ленн¤ на фон≥ збереженого менструального циклу, г≥перменоре¤. ¬ постменопаузальному в≥ц≥ част≥ше ви¤вл¤ютьс¤ ф≥брозн≥ пол≥пи, кл≥н≥чними про¤вами ¤ких можуть бути бол≥ переймопод≥бного характеру при розм≥рах пол≥па б≥льше 2 см довжиною внасл≥док Ународженн¤' або некроб≥отичних зм≥н.
   ƒ≤ј√Ќќ—“» ј. ƒл¤ д≥агностики пол≥п≥в ендометр≥¤ застосовують т≥ ж методи, що ≥ дл¤ д≥агностики г≥перплаз≥њ ендометр≥¤: ехоскоп≥¤, г≥стероскоп≥¤, г≥стерограф≥¤, рад≥о≥зотопне досл≥дженн¤. Ќа ехограм≥ найб≥льш ч≥тко визначаютьс¤ залозисто-ф≥брозн≥ та ф≥брозн≥ пол≥пи. √≥стероскоп≥¤ Ї найб≥льш ≥нформативним методом д≥агностики, ¤кий даЇ можлив≥сть не т≥льки ч≥тко встановити на¤вн≥сть ≥ локал≥зац≥ю пол≥па, але й видалити його. Ќеобх≥дно диференц≥ювати пол≥пи ендометр≥¤ з субмукозними м≥оматозними вузлами.
   Ћ≤ ”¬јЌЌя. ѕол≥пи ендометр≥¤ п≥дл¤гають видаленню з наступним вишкр≥банн¤м слизовоњ оболонки т≥ла матки п≥д контролем г≥стероскопа. ƒоц≥льно застосувати кр≥ох≥рург≥чну обробку ложа пол≥па, що попереджуЇ рецидив захворюванн¤, за даними ™.ћ.¬≥хл¤Ївоњ, ¬.Ќ.«апорожана, в 90% випадк≥в. ѕ≥сл¤ отриманн¤ результату г≥столог≥чного досл≥дженн¤ при по¤в≥ залозистих або залозисто-ф≥брозних пол≥п≥в доц≥льно призначити гормональну терап≥ю. ’вор≥ з ф≥брозними пол≥пами гормональн≥й терап≥њ не п≥дл¤гають. ѕри аденоматозних пол≥пах у ж≥нок пременопаузального в≥ку з на¤вн≥стю обм≥нно-ендокринних порушень доц≥льно провести оперативне л≥куванн¤: екстирпац≥¤ матки з додатками. Rated by PING
Используются технологии uCoz