”–≈“–»“»

“еплов —.ј. 

 јнатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ сеч≥вника. ƒе¤к≥ механ≥зми анти≥нфекц≥йноњ резистентност≥. ѕитанн¤ ≥мунопатогенеза запальних захворювань сеч≥вника

≤нфекц≥йн≥ уретрити. √онорейний уретрит

—пектр збудник≥в при негонококкових уретритах. ’ламидийное ураженн¤ сечовипускального каналу. ”раженн¤ сечовипускального каналу микоплазмами. “рихомонадн≥ поразки сеч≥вника.  андидозний уретрит. —тан ≥мунореактивности в людей ≥з симптомами кандидозного уретриту. ”раженн¤ уретри в≥русом простого герпеса. √остр≥ кондиломи уретри. √арднереллез сеч≥вника. √ардиаз сеч≥вника. јмеб≥аз уретри. —индром придбаного ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ)

”ретрит ≥ його ускладненн¤. ”ретрити у ваг≥тних. «м≥на фертильности в чолов≥к≥в при уретрит≥. —еч≥вник ≥ сиф≥л≥тична ≥нфекц≥¤.

ѕринципи антибактер≥альноњ терап≥њ ≥нфекц≥йних уретрит≥в. ѕерша допомога при уретритах ≥ њхнього ускладненн¤. Ћ≥куванн¤ хворих зм≥шаними урогенитальними ≥нфекц≥¤ми. ћ≥сцев≥ методи л≥куванн¤.  атетери, буж≥ й ≥нший ≥нструментар≥й. ”ретроскоп≥¤ задньоњ уретри. ћетод дил¤тации

—индром –ейтера. ”ретрити ≥ поразки суглоб≥в. ”раженн¤ сеч≥вника при грип≥. ”раженн¤ сечовипускального каналу при скарлатин≥. ”раженн¤ сеч≥вника при дизентер≥њ. ”ретрит при екзогенному роздратуванн≥. јномал≥њ сеч≥вника ≥ ≥нш≥ стани. ≈писпади¤. јномал≥њ розвитку сеч≥вника. ¬ипаданн¤ слизуватоњ оболонки сеч≥вника.  амен≥.  исти. ѕухлини. –ентгенолог≥чна ≥ ультразвукова д≥агностика захворювань сеч≥вника. ƒе¤к≥ особливост≥ рентген≥вського зображенн¤ сеч≥вника ≥ прил¤гаючих орган≥в ≥ тканин.

”ретрит ≥ його ускладненн¤

“рихомонади досить часто викликають епидидимит. «ахворюванн¤ прот≥каЇ, ¤к правило, подостро, супроводжуючи температурною реакц≥Їю. ѕальпаторно удаЇтьс¤ визначити локал≥зований хворобливий ≥нф≥льтрат придатка. ѕрогресуванн¤ процесу приводить до орхоепидидимиту.

≈пидидимиту супроводжуЇ везикул≥т.  р≥м того, ви¤вл¤ютьс¤ захопленими запальним процесом лакуни, залози Ћиттре, парауретральн≥ протоки

÷истоскоп≥¤ ви¤вл¤Ї запальн≥ зм≥ни слизуватоњ оболонки сечового м≥хура.  л≥н≥чна картина циститу трихомонадной етиологии типова

” ж≥нок нер≥дк≥ скарги на печ≥нн¤ в област≥ гениталий, болю. Ќабр¤к ≥ г≥перем≥¤ поширюютьс¤ на велик≥ полов≥ губи ≥ область передодн¤. ћожлив≥ запальн≥ зм≥ни на шк≥р≥ стегон

”раженн¤ бартолиновой залози - бартол≥н≥т - супроводжуЇтьс¤ болючим синдромом

 л≥н≥чна картина ваг≥н≥ту характеризуЇтьс¤ р¤сними вид≥ленн¤ми, г≥перем≥Їю слизуватоњ оболонки п≥хви, свербл¤чкою

«апаленн¤ шеечного каналу приводить до вираженим зм≥нам ураженоњ област≥, супроводжуЇтьс¤ р¤сними вид≥ленн¤ми

”раженн¤ трихомонадной ≥нфекц≥Їю предстательной залози спостер≥гаЇтьс¤ в 25% випадк≥в. ѕереважаЇ катаральний тип розвитку захворюванн¤. ” свою чергу, простатит ускладнюЇтьс¤ порушенн¤м половою функц≥њ. ѕрогресуванн¤ процесу приводить до наростанн¤ болючого синдрому ≥ дизуричних розлад≥в

Ћ≥куванн¤ уражених парауретральних ход≥в пол¤гаЇ у введенн≥ 1%-ного розчину л¤п≥су. јн≥л≥нов≥ барвники ¤к ≥ ран≥ше незам≥нн≥ в терап≥њ запального процесу великих вестибул¤рних залоз

Ќастоњ ромашки, шавл≥њ використовуютьс¤ дл¤ готуванн¤ теплих сид¤чих ванн, використовуваних у л≥куванн≥ гострого вульвовагинита. ¬агинальн≥ кульки, утримуюч≥ антиб≥отики ≥ фунгицидн≥ засобу, доповнюють терап≥ю

—лизувату оболонку п≥хви при хрон≥чному запальному процес≥ змазують 4%-ним вод¤ним розчином метиленового синього

√онорейний уретрит маЇ численн≥ ускладненн¤: ураженн¤ шк≥рних покрив≥в, баланопостит, ф≥моз. “ак, на шк≥р≥ полового члена можуть виникати ероз≥њ, покривающ≥с¤ к≥рками. ≤нод≥ гонорейне запаленн¤ локал≥зуЇтьс¤ в област≥ серединного шва полового члена, чому в чималого ступен¤ спри¤ють ушкодженн¤ шк≥рних покрив≥в

ќбтураци¤ вив≥дних проток тизонових залоз викликаЇ њхнЇ запаленн¤ - тизонит, що супроводжуЇтьс¤ абсцедирован≥м.

—уб'Їктивн≥ в≥дчутт¤ при гонорейному парауретрите практично в≥дсутн≥. «апальн≥ зм≥ни пальпаторно визначаютьс¤ у вид≥ щ≥льних т¤жей, розташованих у толще крайн≥й плот≥. ћожливо, особливо при прогресуванн≥ захворюванн¤, формуванн¤ абсцес≥в

ѕроникненн¤ гонококков у кавернозн≥ т≥ла уретри приводить до формуванн¤ периуретрального абсцесу. ≤нф≥льтрат, що сформувавс¤, приводить до порушенн¤м пасажу сеч≥. ѕодвергшийс¤ гн≥йному розплавлюванню ≥нф≥льтрат розкриваЇтьс¤ в сеч≥вник

уретрит, ўо”складнивс¤ ф≥мозом супроводжуЇтьс¤ л≥мфанг≥том полового члена чи паховим л≥мфаден≥том

 л≥н≥чна картина запаленн¤ бульбоуретральних залоз - куперита дуже вариабельна: стертий переб≥г хвороби в частини пац≥Їнт≥в спостер≥гаЇтьс¤ паралельно з гострими формами захворюванн¤ в молодих ≥ндив≥дуум≥в

 атаральна форма куперита характеризуЇтьс¤ деструктивними зм≥нами запального генеза, локализующимис¤ переважно в вив≥дних протоках. ѕри фол≥кул¤рн≥й форм≥ спостер≥гаЇтьс¤ утворенн¤ псевдоабсцессов. ѕаренх≥матозний вар≥ант припускаЇ залученн¤ в патолог≥чний процес тканин залози. ѕоширенн¤ запальних зм≥н на навколишн≥ тканини св≥дчить про розвиток паракуперита.

” м≥ру прогресуванн¤ захворюванн¤ болючий синдром наростаЇ, локал≥зуючи в област≥ промежини, з'¤вл¤ютьс¤ дизуричн≥ розладу. ѕ≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла захвор≥лого, продромальн≥ ¤вища зб≥льшують кл≥н≥чну картину недуги

” випадку формуванн¤ хрон≥чно процесу, що прот≥каЇ, з'¤вл¤ютьс¤ вид≥ленн¤ ≥з сеч≥вника. ’рон≥чний куперит, у свою чергу, п≥дтримуЇ запальний процес у уретр≥, индуциру¤ гонорейна ураженн¤ нижн≥х в≥дд≥л≥в сечового тракту. ” секрет≥ куперових залоз удаЇтьс¤ ви¤вл¤ти гонококки.

ѕ≥д впливом численних неспри¤тливих фактор≥в може розвиватис¤ епидидимит. ѕроцес прот≥каЇ у б≥льшост≥ випадк≥в гостро. ”ражений придаток ¤Їчка р≥зко хворобливий. ѕродромальн≥ ¤вища наростають. “емпература т≥ла п≥двищуЇтьс¤ до 39∞—. «ахворюванн¤ прот≥каЇ на тл≥ гонорейного процесу в сеч≥внику. Ўк≥ра мошонки воспалительно зм≥нена. ѕрот¤гом трьох тижн≥в в ураженому придатку зак≥нчуЇтьс¤ формуванн¤ хворобливого ≥нф≥льтрату. ћожливий розвиток гидроцеле. ѕроцес ≥нод≥ приводить кбесплодию.

ѕаралельно епидидимиту розвиваЇтьс¤ запаленн¤ предстательной залози, тобто простатит. «а теч≥Їю розр≥зн¤ють гострий ≥ хрон≥чний вар≥анти останнього. ќсоблива небезпека поразки даного органа пол¤гаЇ в т≥м, що предстательна¤ зал≥за стаЇ своЇр≥дним акумул¤тором гонорейноњ ≥нфекц≥њ. «ахворюванн¤ супроводжуЇтьс¤ в≥дчутт¤ми дискомфорту в сеч≥внику, на¤вн≥стю вид≥лень з нього, найчаст≥ше дуже убогих, по¤вою в сеч≥ специф≥чних ниток, болючим синдромом. Ќаростають дизуричн≥ розладу. ѕриЇднуютьс¤ простаторе¤ ≥ полов≥ дисфункции. ¬огнище ≥нфекц≥њ, що збер≥гаЇтьс¤, у предстательной залоз≥ приводить до рецидив≥в уретриту

¬езикул≥т прот≥каЇ чи гостро хрон≥чно.  л≥н≥чна картина складаЇтьс¤ з неприЇмних в≥дчутт≥в в област≥ сеч≥вника, позив≥в до прискореному сечовипусканню, терм≥нальноњ гематур≥њ.  р≥м того, хворого турбують болю. ѕри подальшому переб≥гу хвороби продромальн≥ ¤вища неухильно наростають, доповнюючи половими розладами. ѕри поширенн≥ запального ≥нф≥льтрату за меж≥ ураженоњ ст≥нки нас≥нного пухирц¤ на навколишн≥ тканини розвиваЇтьс¤ паравезикулит. ” ц≥й стад≥њ патолог≥чного процесу вдаЇтьс¤ пальпувати в област≥ нас≥нного пухирц¤ ≥нф≥льтрат

«апаленн¤ сем¤винос¤щего протоки - деферентит - супроводжуЇ ≥ншим ускладненн¤м. ” кл≥н≥чн≥й картин≥ деферентита превалюють болю. ѕальпаторно визначаЇтьс¤ отход¤щий в≥д ураженого придатка ¤Їчка т¤ж.

ѕод≥бна кл≥н≥ка спостер≥гаЇтьс¤ при запальних зм≥нах, що торкнулис¤ нас≥нний канатик, - фуникулите.

ќсоблив≥стю гонорейноњ поразки нижн≥х сечостатевих шл¤х≥в у ж≥нок у д≥йсний час варто назвати мл¤ве, без пом≥тних розлад≥в, плин, що викликаЇ визначен≥ складност≥ в д≥агностиц≥ ≥, ¤к правило, що приводить до поширенн¤ ≥нфекц≥йного процесу.  р≥м того, на¤вн≥сть асоц≥ативноњ флори ≥стотно ускладнюЇ плин захворюванн¤

ќдночасно з уретритом розвиваЇтьс¤ парауретрит, чому в чималому ступен≥ спри¤ють анатом≥чн≥ особливост≥ розташуванн¤ зовн≥шн≥х отвор≥в парауретральних ход≥в

” запальний процес нер≥дко ут¤гуЇ область трикутника сечового м≥хура. ’вор≥ скаржатьс¤ на прискорене сечовипусканн¤, що супроводжуЇтьс¤ хвороблив≥стю, по¤вою в сеч≥ гно¤чи. ѕри запаленн≥ шийки сечового м≥хура спостер≥гаЇтьс¤ терм≥нальна гематур≥¤

Ћ≥куванн¤ парауретрита в ж≥нок пол¤гаЇ в призначенн≥ гар¤чих сид¤чих ванночок з ромашки, проведенн≥ м≥сцевоњ аутогемотерапии. “≥ ж призначенн¤ доповнюютьс¤ наданн¤м х≥рург≥чного пос≥бника в облич ≥з про¤вами бартол≥н≥ту, ¤кщо наступило формуванн¤ абсцесу

” чолов≥к≥в парауретральн≥ ходи промивають розчином ср≥бла н≥трату (1:1000). ћожливо х≥рург≥чне втручанн¤

√арн≥ результати даЇ призначенн¤ ”¬„ хворим гонорейноњ епидидимитом.

” схему л≥куванн¤ паренх≥матозного простатиту увод¤ть св≥ч≥ з беладоною при супутн≥х бол¤х у сечовипускальному канал≥. Ўироко застосовують  вч-терапию.

”складнений абсцес предстательной залози вимагаЇ оперативного втручанн¤

ѕри везикул≥т≥ призначають индуктотерапию.

¬икликуваний хламидийной ≥нфекц≥Їю парауретрит прот≥каЇ асимптомно, однак захвор≥лий представл¤Ї реальну небезпека ¤к розповсюджувач патогенних м≥кроорган≥зм≥в

’ламидии здатн≥ приводити до запальним зм≥нам куперових залоз, що супроводжуЇтьс¤ бол¤ми, що локал≥зуютьс¤ переважно в област≥ промежини

”раженн¤ предстательной залози прот≥каЇ в хрон≥чн≥й форм≥. «ахворюванн¤ супроводжуЇтьс¤ вид≥ленн¤ми з сеч≥вника, особливо при м'¤зов≥й напруз≥, свербл¤чкою в уретр≥. Ѕол≥, що приЇдналис¤, широко иррадиируют. ѕальпац≥¤ хвороблива. ” соку залози визначаютьс¤ лейкоцити ≥ знижене зм≥ст лецитинових зерен. –озр≥зн¤ють катаральний, фол≥кул¤рний ≥ паренх≥матозний простатит

¬икликуваний хламиди¤ми везикул≥т прот≥каЇ хрон≥чно. ” захвор≥лих спостер≥гаютьс¤ бол≥ переважно в област≥ промежини. ѕальпаторно удаЇтьс¤ ви¤вити набр¤канн¤ нас≥нних пухирц≥в

≤з хламидийним уретритом сполучаЇтьс¤ епидидимит. «б≥льшенн¤ в розм≥рах ¤Їчка супроводжуЇтьс¤ болючими в≥дчутт¤ми. ѕридаток ¤Їчка ущ≥льнюЇтьс¤, шк≥ра мошонки гиперемирована. ” випадку прогресуванн¤ патолог≥чних зм≥н стаЇ можливим по¤ва орхоепидидимита, характеризующегос¤ запальними зм≥нами шк≥ри мошонки, њњ р≥занн¤м хвороблив≥стю. “емпература т≥ла пом≥тно п≥двищуЇтьс¤, наростають продромальн≥ ¤вища, лабораторне досл≥дженн¤ кров≥ ви¤вл¤Ї лейкоцитоз ≥ п≥двищенн¤ —ќ≈. —траждаЇ полова функц≥¤

” ж≥нок, ¤к правило, хламидийному уретриту супроводжуЇ парауретрит. ѕри цьому стан≥ суб'Їктивн≥ в≥дчутт¤ в≥дсутн≥, дл¤ д≥агностики важливо проведенн¤ уретроскоп≥њ

ѕри вестибулите визначаЇтьс¤ г≥перем≥¤ в област≥ зовн≥шнього отвору сеч≥вника. ’вор≥ скаржатьс¤ на печ≥нн¤ в област≥ зовн≥шн≥х полових орган≥в. ¬ид≥ленн¤ убог≥

≤з хламидийним уретритом часто сполучаЇтьс¤ цервицит.  л≥н≥чна картина характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю болючого синдрому ≥ вид≥лень з п≥хви. Ўейку матки воспалительно зм≥нена, ерозирована. ¬ид≥ленн¤ з каналу шийки матки спри¤ють мацерац≥њ тканин, що приводить до виникненн¤ вторинного ваг≥н≥ту з типовою кл≥н≥чною картиною

’ворим з уретральним аден≥том, везикул≥том, простатитом ≥ епидидимитом провод¤ть терап≥ю задньоњ уретри. ѕри цьому обробл¤ють слизувату оболонку 0,5%-ним розчином ср≥бла н≥трату. ѕровод¤ть бужирован≥ ≥ промиванн¤ уретри. √острий простатит п≥ддаЇтьс¤ л≥куванню, у схему ¤кого введен≥ тепл≥ сид¤ч≥ ванни, св≥ч≥ з болезаспок≥йливими засобами. ѕри хрон≥чному плин≥ захворюванн¤ призначають проведенн¤  вч-терапии.

‘≥з≥отерапевтичн≥ процедури, у частковост≥ д≥атерм≥¤ й ”¬„, сп≥льно з засобами неспециф≥чноњ ≥мунотерапии, добре зарекомендували себе в л≥куванн≥ хрон≥чного епидидимита.

ѕри гострому бартол≥н≥т≥ доброчинне вплив робл¤ть обмеженн¤ ф≥зичноњ активност≥, призначенн¤ ”¬„ чи д≥атерм≥њ, показано гр¤зел≥куванн¤

—лизувату оболонку цервикального каналу у випадку розвитку хрон≥чного ендоцервицита обробл¤ють 1%-ним розчином хлорофиллипта. «д≥йснюють интрацервикальний електрофорез розчином м≥д≥, призначають сеанси ”¬„, провод¤ть гр¤зьовоњ процедури

≤нф≥куванн¤ уретри микоплазмами часто ускладнюЇтьс¤ поразкою парауретральних проток. “ут патогенн≥ м≥кроорган≥зми здатн≥ збер≥гатис¤ тривалий час, викликаючи не т≥льки рецидиви хвороби, але ≥ поширенн¤ ≥нфекц≥њ з розвитком типовоњ картини епидидимита, простатиту чи везикул≥ту. Ќер≥дк≥ ≥ так≥ ускладненн¤, ¤к баланит ≥ баланопостит, що прот≥кають з вираженими запальними зм≥нами, утворенн¤м ерозий.

”складненн¤ микоплазменного уретриту в ж≥нок р≥зноман≥тн≥. ƒл¤ них характерн≥ слабко виражен≥ симптоми на тл≥ майже повноњ в≥дсутност≥ суб'Їктивних в≥дчутт≥в. ¬ окремих випадках спостер≥гаЇтьс¤ асимптомное плин поразок

Ћ≥куванн¤ припускаЇ призначенн¤ д≥атерм≥њ, ультразвуку, ”¬„ ≥ ≥нш≥ методи ф≥з≥отерапевтичного впливу

Ќайб≥льш частим ускладненн¤м кандидозного уретриту Ї баланопостит. …ого кл≥н≥чн≥ про¤ви пол¤гають у розвитку в захвор≥лих в≥дчутт¤ печ≥нн¤ в област≥ гол≥вки полового члена, п≥зн≥ше приЇднуЇтьс¤ б≥ль. «апальн≥ зм≥ни шк≥ри гол≥вки ≥ внутр≥шнього листка крайньоњ плот≥ виражен≥, спостер≥гаютьс¤ вогнища ерозий, с≥руватий нал≥т

≤ншими ускладненн¤ми кандидозного уретриту Ї простатит, епидидимит, цистит

ƒо числа ускладнень, що спостер≥гаютьс¤ в ж≥нок, варто в≥днести ваг≥н≥т. —лизувата оболонка п≥хви гиперемирована з вогнищами нальот≥в. ’вор≥ скаржатьс¤ на свербл¤чку ≥ хвороблив≥сть, на¤вн≥сть вид≥лень

«начно р≥дше спостер≥гаЇтьс¤ цистит, сопровождающийс¤ вид≥ленн¤м ≥з сечею кандидозних гриб≥в

Ћ≥куванн¤ ускладнень пол¤гаЇ в призначенн≥ ан≥л≥нових барвник≥в ≥ противогрибкових антиб≥отик≥в

√арднерелли викликають кольпит, що ви¤вл¤Їтьс¤ не т≥льки суб'Їктивними в≥дчутт¤ми дискомфорту, але ≥ по¤вою вод¤нистих вид≥лень

Ћ≥куванн¤ под≥бного стану починають з застосуванн¤ нитромидазольних засоб≥в, ам≥нокапроновоњ кислоти, вагинальних зрошень 1%-ним розчином перекису водню

√ардиаз сеч≥вника може спровокувати розвиток таких ускладнень, ¤к цистит ≥ простатит, що в≥др≥зн¤ютьс¤ зат¤жним плином

Ћ≥куванн¤ провод¤ть з використанн¤м акрих≥ну ≥ метронидазола.

јмеб≥аз супроводжуЇтьс¤ не т≥льки специф≥чним уретритом, але ≥ поразкою крайньоњ плот≥, гол≥вки полового члена, предстательной залози, нас≥нних пухирц≥в, сечового м≥хура ≥ п≥хви

“ак, при баланопостите з'¤вл¤ютьс¤ вогнища виразки. –егионарний л≥мфаден≥т

јмебний простатит, ¤к правило, прот≥каЇ хрон≥чно, симптоми слабко виражен≥

 ольпоскопи¤ ви¤вл¤Ї г≥перем≥ю слизуватоњ оболонки п≥хви, набр¤кл≥сть њњ складок. ’вор≥ скаржатьс¤ на по¤ву слизуватих вид≥лень

 л≥н≥чна картина циститу характерна

ѕровод¤ть антибиотикотерапию ≥ м≥сцеве л≥куванн¤

 

”ретрити у ваг≥тних

” ж≥нок ≥з запальними зм≥нами полових орган≥в нер≥дко в≥дзначаЇтьс¤ залученн¤ сеч≥вника в запальний процес, що обумовлено ¤к особливост¤ми анатом≥чноњ буд≥вл≥, так ≥ на¤вн≥стю т≥сних функц≥ональних зв'¤зк≥в м≥ж уретрою ≥ половою сферою

–¤д досл≥дник≥в пов≥домл¤ють про перебуванн¤ тих самих збудник≥в, що передаютьс¤ переважно половим шл¤хом, у сеч≥внику ≥ в п≥хву. Ѕ≥льш того, под≥бному до способу ≥нф≥куванн¤ урогенитальной зони спри¤ють зм≥ни ≥мунноњ ≥ гормональноњ систем, характерн≥ дл¤ ваг≥тних. ѕаралельно цим зм≥нам спостер≥гаЇтьс¤ перебудова инвазивних властивостей патогенних м≥кроорган≥зм≥в

¬исока частота неспри¤тливих исходов ваг≥тност≥ в уражених хламиди¤ми ≥ микоплазмами. ¬аг≥тн≥ ж≥нки з даною патолог≥Їю розгл¤даютьс¤ ¤к група ризику ускладненого плину ваг≥тност≥, њх п≥ддають бактер≥олог≥чному обстеженню ≥, при необх≥дност≥, адекватному л≥куванню

 

«м≥на фертильности в чолов≥к≥в при уретрит≥

ѕроблема марного шлюбу придбала в д≥йсний час особливе соц≥альне звучанн¤

–оботами в≥тчизн¤них ≥ закордонних учених переконливо доведена можлив≥сть важкоњ поразки сперматогенезу, виникаючого на ірунт≥ хрон≥чного запального процесу в сеч≥внику. ” людей, перенесших хрон≥чний уретрит т≥Їњ чи ≥нший етиологии, знижене число сперматозоњд≥в у 1 мол е¤кул¤та, одночасно зростаЇ к≥льк≥сть њх патолог≥чних форм.  р≥м того, знижена швидк≥сть руху сперматозоњд≥в ≥ зб≥льшено њхню стомлюван≥сть. —траждають окислювально-в≥дновна здатн≥сть ≥ зм≥ст фруктози полових кл≥ток

„≥тко прогл¤даЇтьс¤ тенденц≥¤, зв'¤зок, що характеризуЇ, м≥ж глибиною порушень спермограмми ≥ тривал≥стю хрон≥чного уретриту: чим б≥льше тривал≥сть запального процесу в сеч≥внику, тим значн≥ше порушенн¤ спермограмми.

” зв'¤зку з викладеним застосуванн¤ презерватив≥в з метою проф≥лактики венеричних поразок сеч≥вника стаЇ особливо актуальним. ќднак не випливаЇ забувати про можлив≥сть, хоча ≥ р≥дко що зустр≥чаЇтьс¤, розвитку в чолов≥к≥в алерг≥йних уретрит≥в, що прот≥кають гостро, п≥сл¤ к≥лькаразового контакту з презервативами. ” цьому випадку ретельно з≥браний анамнез спри¤Ї правильноњ д≥агностиц≥. ѕрипиненн¤ використанн¤ презерватив≥в попереджаЇ рецидиви захворюванн¤

 

—еч≥вник ≥ сиф≥л≥тична ≥нфекц≥¤

—иф≥л≥с - ≥нфекц≥йне захворюванн¤ людини, у плин≥ ¤кого прийн¤то вид≥л¤ти пер≥оди активац≥њ ≥ схованих про¤в≥в, - викликаЇтьс¤ бл≥доњ трепонемой.

¬≥дом≥ половою ≥ спадкоЇмний шл¤ху передач≥. ќписано численн≥ випадки побутового зараженн¤ населенн¤ цим гр≥зноњ захворюванн¤м

≤нфекц≥¤, дотоле нев≥дома на ™вропейському континент≥, була завезена в —таре —в≥тло в пер≥од великих географ≥чних в≥дкритт≥в. —оц≥альн≥ умови епохи ¬≥дродженн¤, зниженн¤ впливу, хоча ≥ тимчасове, церкви згубно в≥дгукнулис¤ на стан≥ здоров'¤ народонаселенн¤ багатьох Ївропейських держав, спри¤ючи поширенню даноњ недуги

≤снують ≥ ≥нш≥ теор≥њ виникненн¤ ≥ поширенн¤ сиф≥л≥су

” 1905 роц≥ Ўаудин ≥ √офман в≥дкрили збудник сиф≥л≥су - бл≥ду трепонему.

Ѕл≥да трепонема - м≥кроорган≥зм спиралевидной форми, слабко сприймаючий ан≥л≥нов≥ барвники (ц¤ њњ особлив≥сть мотивуЇ найменуванн¤ м≥кроба), довжиною 10-12 мкм, товщиною - 0,2 мкм.  ≥льк≥сть сп≥ралей - 14.

Ѕл≥да трепонема здатна до зд≥йсненню р≥зноман≥тних рух≥в. «овн≥ м≥кроорган≥зм захищений слизуватим чохлом. ќрганами руху Ї фибрилли, що розташовуютьс¤ на к≥нц¤х трепонеми. ѕ≥д чохлом маЇтьс¤ зовн≥шн¤ ст≥нка, п≥д ¤кою розташовуЇтьс¤ цитоплазматична¤ мембрана. ” цитоплазм≥ укладено рибосоми, вакуол≥ ≥ лизосоми.

«будник активно протистоњть впливу неспри¤тливих умов ≥снуванн¤, утворити цисти ≥ L-форми. –озвиток стану вторинного ≥мунодеф≥циту в макроорган≥зм≥ провокуЇ реверс≥ю цист

–озмноженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом поперечного розпод≥лу. Ѕл≥да трепонема м≥стить б≥лковий, пол≥сахаридний ≥ липоидний антигени. —постер≥гаЇтьс¤ фагоцитоз трепонем.

«будник здатний прот¤гом дек≥лькох доби збер≥гати рухлив≥сть у зовн≥шньому вологому середовищу, навпроти, висиханн¤ губительно д≥Ї на бл≥ду трепонему. “реба в≥дзначити, що спри¤ють њњ збереженню ≥ низьк≥ температури. –озчини сулеми (1:1000), фенолу (0,5%-ний), г≥дрокарбонату натр≥ю (5%-ний) викликають загибель небезпечного збудника

ƒл¤ одержанн¤ експериментального сиф≥л≥су використовують кролик≥в. —пуст¤ 2-3 тижн¤ на м≥сц≥ введенн¤ бл≥дих трепонем формуЇтьс¤ ущ≥льненн¤, що зб≥льшуЇтьс¤, у центр≥ ¤кого утворитьс¤ шанкер, утримуючий трепонеми. „ерез м≥с¤ць стають позитивними серологичн≥ реакц≥њ. –еагують ≥ регионарн≥ л≥мфатичн≥ вузли. „ерез 3 м≥с¤ц≥ виникають вторинн≥ еффлоресценции. ѕ≥зн≥ше в патолог≥чний процес ут¤гують внутр≥шн≥ органи тварини

—творенн¤ под≥бних експериментальних моделей ≥нфекц≥њ необх≥дно дл¤ вивченн¤ терапевтичноњ ефективност≥ фармаколог≥чних засоб≥в

«араженн¤ можливе при р≥зноњ властивост≥ сексуальних контактах, близькому побутовому сп≥лкуванн≥. ќсобливо небезпечними в еп≥дем≥олог≥чному в≥дношенн≥ Ї обличч¤ з ерозивними еффлоресценци¤ми, локализующимис¤ на слизуватих оболонках сечостатевого тракту. ћожливе зараженн¤ сиф≥л≥сом через сперму при на¤вност≥ шанкеру сеч≥вника

ќписан≥ профес≥йний (у медичних прац≥вник≥в), трансфузионний ≥ ≥нш≥ шл¤хи поразки

Ѕл≥да трепонема проникаЇ в макроорган≥зм через ушкоджен≥ шк≥рн≥ чи покриви слизуват≥ оболонки. Ќа м≥сц≥ упровадженн¤ починаЇтьс¤ розмноженн¤ патолог≥чних м≥кроорган≥зм≥в. ѕот≥м починаЇтьс¤ м≥грац≥¤ збудника по л≥мфатичним судинам. Ќадал≥ патолог≥чн≥ м≥кроорган≥зми проникають ≥ у кров'¤не русло, дос¤гаючи орган≥в ≥ тканин

” людини не ≥снуЇ уродженого ≥мун≥тету до сиф≥л≥су. ƒор≥внюЇ й у перенесшего захворюванн¤ ст≥йкого ≥мун≥тету не формуЇтьс¤ ≥ можлива ре≥нфекц≥¤

’ворий захищений в≥д нового зараженн¤, поки у його орган≥зм≥ знаход¤тьс¤ бл≥д≥ трепонеми, тобто маЇ м≥сце нестерильний ≥нфекц≥йний ≥мун≥тет

ћакрофаги людського орган≥зму здатн≥ захоплювати бл≥д≥ трепонеми, кр≥м того, трепонеми викликають у в≥дпов≥дь на сво¤ присутн≥сть у макроорган≥зм≥ формуванн¤ антит≥л, що в≥днос¤тьс¤ до класу ≥муноглобул≥н≥в. јнтит≥ла впливають на фагоцитоз. “реба п≥дкреслити, що дл¤ сиф≥л≥су характерна незавершен≥сть фагоцитарного впливу

 р≥м того, в ≥мунолог≥чних реакц≥¤х макроорган≥зму, що розвиваютьс¤ у в≥дпов≥дь на по¤ва збудник≥в, беруть участь також “- ≥ ¬-л≥мфоцити

 л≥н≥чне пог≥ршенн¤ в плин≥ захворюванн¤ зв'¤зане з лавинообразним розмноженн¤м бл≥дих трепонем ≥ њх м≥грац≥Їю в орган≥зм≥. ÷ей феномен спостер≥гаЇтьс¤ наприк≥нц≥ первинного ≥ на початку вторинного пер≥оду сиф≥л≥су. ѕот≥м випливаЇ схований пер≥од вторинного сиф≥л≥су, сопровождающийс¤ частковою загибеллю збудник≥в

„ерез 3-4 тижн≥ п≥сл¤ зараженн¤ з'¤вл¤Їтьс¤ перша кл≥н≥чна ознака захворюванн¤ - твердий шанкер. «м≥ни виникають на м≥сц≥ проникненн¤ бл≥дих трепонем у макроорган≥зм. «вичайно в патолог≥чний процес ви¤вл¤ютьс¤ вовлеченними органи сечостатевого тракту. “ривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду складаЇ 3-4 тижн¤, тобто час в≥д моменту впровадженн¤ патолог≥чних м≥кроорган≥зм≥в до по¤ви твердого шанкеру

ѕо¤ва твердого шанкеру св≥дчить про початок первинного пер≥оду захворюванн¤. ¬≥н триваЇ б≥л¤ двох м≥с¤ц≥в, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤ких на шк≥р≥ ≥ слизуватих оболонках з'¤вл¤ютьс¤ сиф≥л≥тичн≥ еффлоресценции. —пуст¤ тиждень п≥сл¤ виникненн¤ шанкеру зб≥льшуютьс¤ регионарн≥ л≥мфатичн≥ вузли - розвиваЇтьс¤ регионарний склераденит. Ќадал≥ кл≥н≥чна картина захворюванн¤ ≥стотно доповнюЇтьс¤ пол≥аден≥том ≥ л≥мфанг≥том

—постер≥гаютьс¤ симптоми загального ослабленн¤ орган≥зму

Ќа початку первинного пер≥оду сиф≥л≥су серологичн≥ реакц≥њ залишаютьс¤ негативними, а пот≥м з'¤вл¤ютьс¤ њх позитивн≥ результати (первинний серопозитивний сиф≥л≥с).

ѕервинний пер≥од сиф≥л≥су найб≥льше спри¤тливий дл¤ проведенн¤ усп≥шноњ терап≥њ захворюванн¤.  л≥н≥чна картина поразки обкреслена, зм≥ни локал≥зуютьс¤ в област≥ гениталий.

Ќа м≥сц≥ проникненн¤ збудника через слизувату оболонку сечовипускального каналу через м≥с¤ць виникаЇ ероз≥¤. —пуст¤ 4 тижн¤ настаЇ њњ епителизаци¤. “ака локал≥зац≥¤ шанкеру зовс≥м не Ї р≥дк≥стю

 л≥н≥чн≥ про¤ви дефекту досить певн≥: пальпируетс¤ ущ≥льненн¤, у час сечовипусканн¤ болюч≥ в≥дчутт¤ значно виражен≥. —постер≥гаютьс¤ кров'¤нист≥ вид≥ленн¤. «агоЇнн¤ приводить до рубцевого звуженн¤ уретри

ѕатолог≥чн≥ зм≥ни при шанкер≥ характеризуютьс¤ розвитком ендартериита, периартериита, в≥докремленн¤м периваскул¤рних ≥нф≥льтрат≥в

ƒинам≥ка серологичних реакц≥й спр¤мована уб≥к по¤ви њх позитивних результат≥в. “ак, спуст¤ м≥с¤ць п≥сл¤ по¤ви шанкеру стаЇ позитивноњ реакц≥¤ ¬ассермана. –еакц≥¤ ≥ммоб≥л≥зац≥њ бл≥дих трепонем (–»Ѕ“) стаЇ позитивноњ при первинному серопозитивном процес≥ в 23% захвор≥лих. –еакц≥¤ ≥мунофлуоресценции (–»‘) стаЇ позитивноњ вже при первинному серонегативном сиф≥л≥с≥

«овн≥шн≥й огл¤д, ви¤вленн¤ бл≥дих трепонем у в≥докремлюваному первинноњ сифоломи, результати серологичной д≥агностики ≥ дан≥ конфронтац≥њ доставл¤ють необх≥дний матер≥ал дл¤ правильного д≥агностичного висновку

ќсобливоњ уваги заслуговуЇ серологична¤ д≥агностика сиф≥л≥су, значенн¤ ¤коњ важко переоц≥нити

Ќа початку обстеженн¤ доц≥льно проведенн¤ отборочного тесту: так називаний експрес-метод серодиагностики сиф≥л≥тичноњ ≥нфекц≥њ

Ўироке поширенн¤ мають реакц≥њ ¬ассермана ≥  олмера. ќднак випливаЇ пам'¤тати про можливий ложноположительних результатах серологичних реакц≥й, виникаючих при де¤ких ≥нфекц≥йних ураженн¤х, пухлинному росту, ф≥з≥олог≥чних станах, погр≥шност¤х у харчуванн≥, медикаментозн≥й терап≥њ, хрон≥чних ураженн¤х печ≥нки. ¬≥др≥знити ложноположительн≥ реакц≥њ в≥д щирих можна за допомогою реакц≥й ≥ммоб≥л≥зац≥њ бл≥дих трепонем ≥ ≥мунофлуоресценции.

ћатер≥алом при постановц≥ реакц≥њ ≥ммоб≥л≥зац≥њ бл≥дих трепонем (–»Ѕ“) Ї сироватка захвор≥лого, у ¤к≥й з'¤вл¤ютьс¤ антитела-иммобилизини, стосовн≥ до ≥муноглобул≥н≥в класу G. як в≥домо, бл≥д≥ трепонеми втрачають рухлив≥сть у присутност≥ иммобилизинов, сироватки хворого й активного комплементу. якщо ≥ммоб≥л≥зац≥¤ захопила до 20% збудник≥в, то реакц≥¤ вважаЇтьс¤ негативноњ. ѕри ≥ммоб≥л≥зац≥њ до 50% бл≥дих трепонем результат розгл¤даЇтьс¤ ¤к слабоположительний. ≤ммоб≥л≥зац≥¤ 100% м≥кроорган≥зм≥в даЇ п≥дстава дл¤ висновку про позитивний результат≥ проведеного досл≥дженн¤. “реба в≥дзначити, що ≥ дана реакц≥¤ в р¤д≥ випадк≥в даЇ ложноположительн≥ результати

–еакц≥¤ ≥мунофлуоресценции (–»‘) дозвол¤Ї ви¤вл¤ти м≥чен≥ флуорохромом антит≥ла. ” даному метод≥ д≥агностики застосовуЇтьс¤ люм≥несцентний м≥кроскоп. –еакц≥њ присуща висока специф≥чн≥сть. ¬≥дом≥ к≥лька модиф≥кац≥й реакц≥њ. Ќаприклад, модиф≥кац≥¤ –»‘-10, використовувана дл¤ ранньоњ д≥агностики сиф≥л≥су

–еакц≥¤ ≥мунного прилипани¤ бл≥дих трепонем (–»ѕЅ“) у даний час широке застосовуЇтьс¤ при необх≥дност≥ додатковоњ ≥нтерпретац≥њ результат≥в  —–. —уть досл≥дженн¤ зводитьс¤ до випаданню в осад прилиплих до поверхн≥ еритроцит≥в бл≥дих трепонем при центрифугировании.

–еакц≥¤ пасивноњ гемагглютинации (–ѕ√ј) заснована на формуванн≥ ≥мунного комплексу, до складу ¤кого включен≥ бл≥д≥ трепонеми, що викликаЇ аглютинац≥ю еритроцит≥в

ќц≥нка позитивност≥ реакц≥њ ¬ассермана виробл¤Їтьс¤ числом плюс≥в: ++++ р≥зко позитивна, +++ позитивна, ++ слабко позитивна, - + сумн≥вна, - негативна

¬икористанн¤ методики Ѕоаса дозвол¤Ї прогнозувати адекватн≥сть запропонованих способ≥в л≥куванн¤ (к≥льк≥сне визначенн¤ реагинов).

“реба п≥дкреслити, що реакц≥¤ ¬ассермана с липоидним антигеном стаЇ позитивноњ вже на 5-й тижню п≥сл¤ зараженн¤. ќднак значно ран≥ш, н≥ж реакц≥¤ ¬ассермана, при первинному сиф≥л≥с≥ стаЇ позитивноњ реакц≥¤ ≥мунофлуоресценции.

Ћ≥куванн¤ ранн≥х форм сиф≥л≥тичноњ ≥нфекц≥њ випереджаЇтьс¤ ретельним лабораторним досл≥дженн¤м

ћетодика амбулаторного л≥куванн¤ захвор≥лих первинним сиф≥л≥сом пол¤гаЇ в призначенн≥ б≥цил≥ну-1,3,5. –азов≥ дози дюрантних препарат≥в пен≥цил≥ну в≥дпов≥дно складають 1 200 000 ≈ƒ, 2 400 000 ≈ƒ, 1 500 000 ≈ƒ. ”веденн¤ дробове. ƒоц≥льне призначенн¤ антигистаминних засоб≥в. ѕри нестерпност≥ пен≥цил≥ну л≥куванн¤ провод¤ть ≥з застосуванн¤м цефамизина.

Ќа¤вн≥сть стану вторинного ≥мунодеф≥циту мотивуЇ введенн¤ в схему л≥куванн¤ засоб≥в неспециф≥чноњ терап≥њ. ѕризначенн¤ даних л≥карських препарат≥в проводитьс¤ за умови строгого обл≥ку показань ≥ протипоказань до њх використанню

Ѕ≥огенн≥ стимул¤тори, у тому числ≥ ‘»Ѕ—, призначають у вид≥ п≥дшк≥рних ≥н'Їкц≥й по 1 мол щодн¤ прот¤гом 10 дн≥в

ѕроведенн¤ в≥там≥нотерап≥њ припускаЇ призначенн¤ в≥там≥н≥в групи ¬, аскорб≥новоњ кислоти

 оригуванн¤ ≥мунних процес≥в дос¤гаЇтьс¤ призначенн¤м метилурацила, тактивина чи тималина. “ак, метилурацил призначають по 0,5 м 4 рази в день прот¤гом двох тижн≥в. „ерез 7 дн≥в можливе повторенн¤ циклу. “активин, ¤к ≥ тималин, нормал≥зуЇ показники “-системи ≥мун≥тету ≥ активн≥сть “-киллеров, стимулюЇ фагоцитоз, виконуЇ ≥нш≥ функц≥њ. “активин рекомендуЇтьс¤ вводити по 1 мол 0,01%-ного розчину п≥дшк≥рно 1 раз у день.  урс - 10 дн≥в. —пос≥б уведенн¤ тималина трохи в≥дм≥нний: його призначають внутримишечно з попередн≥м розведенн¤м порошку 1-2 мол изотоничного розчину натр≥ю хлориду

 линико-серологичний контроль зводитьс¤ до обстеженн¤ спуст¤ 1 м≥с¤ць по зак≥нченн≥ л≥куванн¤. Ќадал≥ доц≥льно повторенн¤ обстеженн¤ кожн≥ 3 м≥с¤ц≥

ѕроф≥лактичн≥ заходи повинн≥ передбачати рац≥ональне сполученн¤ л≥кувально-оздоровчих зусиль з медико-статистичним обл≥ком захвор≥лих. ¬ажливо своЇчасне обстеженн¤ вс≥х облич, що знаходилис¤ в контакт≥ з хворим сиф≥л≥сом. ”досконалюванн¤ метод≥в лабораторноњ д≥агностики також Ї найважлив≥шоњ передумовою усп≥шноњ проф≥лактики сиф≥л≥тичноњ ≥нфекц≥њ. Ќе втратила актуальност≥ сан≥тарно-просв≥тн¤ робота, ¤к Їдино можлива альтернатива примусовому огл¤ду

Ќе можна недооц≥нювати значенн¤ правильно виконуваного контрольного спостереженн¤ за пац≥Їнтами п≥сл¤ зак≥нченн¤ л≥куванн¤ до зн¤тт¤ њх з обл≥ку. ќбов'¤зковому обстеженню п≥ддаютьс¤ обличч¤ з так називаних груп ризику. як ≥ ран≥ше велика роль у проф≥лактиц≥ сиф≥л≥тичноњ ≥нфекц≥њ пункт≥в ≥ндив≥дуальноњ проф≥лактики. «росло, особливо в останн≥ роки, значенн¤ ≥ аутопрофилактики. ” чималому ступен≥ цьому спри¤Ї по¤ва на ринку л≥карських засоб≥в таких високоефективних препарат≥в, ¤к цидипол, гибитан ≥ ≥нш≥
Rated by PING  аталог UaList.com