Ќа головну стор≥нку

”–≈“–»“».   “еплов —.ј. 

 јнатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ сеч≥вника. ƒе¤к≥ механ≥зми анти≥нфекц≥йноњ резистентност≥. ѕитанн¤ иммунопатогенеза запальних захворювань сеч≥вника

≤нфекц≥йн≥ уретрити. √онорейний уретрит

—пектр збудник≥в при негонококкових уретритах. ’ламидийное ураженн¤ сечовипускального каналу. ”раженн¤ сечовипускального каналу микоплазмами. “рихомонадние поразки сеч≥вника.  андидозний уретрит. —тан иммунореактивности в людей ≥з симптомами кандидозного уретриту. ”раженн¤ уретри в≥русом простого герпеса. √остр≥ кондиломи уретри. √арднереллез сеч≥вника. √ардиаз сеч≥вника. јмеб≥аз уретри. —индром придбаного ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ)

”ретрит ≥ його ускладненн¤. ”ретрити у ваг≥тних. «м≥на фертильности в чолов≥к≥в при уретрит≥. —еч≥вник ≥ сиф≥л≥тична ≥нфекц≥¤.

ѕринципи антибактер≥альноњ терап≥њ ≥нфекц≥йних уретрит≥в. ѕерша допомога при уретритах ≥ њхнього ускладненн¤. Ћ≥куванн¤ хворих зм≥шаними урогенитальними ≥нфекц≥¤ми. ћ≥сцев≥ методи л≥куванн¤.  атетери, буж≥ й ≥нший ≥нструментар≥й. ”ретроскоп≥¤ задньоњ уретри. ћетод дил¤тации

—индром –ейтера. ”ретрити ≥ поразки суглоб≥в. ”раженн¤ сеч≥вника при грип≥. ”раженн¤ сечовипускального каналу при скарлатин≥. ”раженн¤ сеч≥вника при дизентер≥њ. ”ретрит при екзогенному роздратуванн≥. јномал≥њ сеч≥вника ≥ ≥нш≥ стани. »писпади¤. јномал≥њ розвитку сеч≥вника. ¬ипаданн¤ слизуватоњ оболонки сеч≥вника.  амен≥.  исти. ѕухлини. –ентгенолог≥чна ≥ ультразвукова д≥агностика захворювань сеч≥вника. ƒе¤к≥ особливост≥ рентген≥вського зображенн¤ сеч≥вника ≥ прил¤гаючих орган≥в ≥ тканин.

 

—пектр збудник≥в при негонококкових уретритах

ƒотепер итиологи¤ негонококкових уретрит≥в залишаЇтьс¤ недостатньо вивченоњ

«г≥дно даним останнього рок≥в спостережень, причиною негонококкових уретрит≥в Ї не т≥льки хламидии, уреаплазми, трихомонади ≥ гриби роду Candida, але ≥ менингококки.

ѕриведен≥ дан≥ наст≥йно диктують необх≥дн≥сть бактер≥ального досл≥дженн¤ хворих ≥з запальними зм≥нами в уретр≥, що припускаЇ вид≥ленн¤ чистоњ культури грамотрицательних кок≥в ≥ њх ≥дентиф≥кац≥ю

’ламидийное ураженн¤ сеч≥вника

„астота даноњ патолог≥њ дуже значна. ¬сесв≥тн¤ орган≥зац≥¤ охорони здоров'¤ пов≥домл¤Ї про сотн≥ м≥льйон≥в уражених, регистрируемих щор≥чно у вс≥х крањнах св≥ту. ’ламидиоз упевнено л≥дируЇ серед негонококкових запальних поразок уретри. Ќедуз≥ п≥ддан≥ не т≥льки доросл≥, але ≥ д≥ти

’ламидии ¤вл¤ють собою грамотрицательние сферичних обрис≥в м≥кроорган≥зми, що Ї внутр≥шньокл≥тинними паразитами. ƒл¤ л≥кар≥в практичноњ медицини особливий ≥нтерес представл¤Ї вид Chlamidia trachomatis, що викликаЇ патолог≥чний процес у людини. –озр≥зн¤ють трохи серотипов збудника. ∆иттЇвий цикл збудника двухстадийний. ¬ид≥л¤ють ≥нфекц≥йну ≥ не≥нфекц≥йну стад≥њ. ≤накше ≥нфекц≥йну стад≥ю називають стад≥Їю елементарного тельц¤. ” цитоплазм≥ елементарних т≥лець, серед ≥ншого, укладен≥ нуклеоид, рибосоми

ѕопередниками елементарних т≥лець Ї ретикул¤рн≥ т≥льц¤, що утвор¤тьс¤ шл¤хом розмноженн¤ м≥кроорган≥зм≥в усередин≥ кл≥тки хаз¤њна. ÷≥ утворенн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ вираженоњ метаболичной активн≥стю. як ≥ в елементарних т≥лець, у цитоплазм≥ т≥лець ретикул¤рних знаход¤тьс¤ нуклеоид ≥ рибосоми.  л≥тинна ст≥нка ретикул¤рних т≥лець маЇ антигенн≥ комплекси

ѕри реорган≥зац≥њ ретикул¤рних т≥лець у елементарн≥ й у випадках видозм≥ни елементарних т≥лець у ретикул¤рн≥ утвор¤тьс¤ пром≥жн≥ т≥льц¤. ќстанн≥ також постачен≥ кл≥тинною ст≥нкою ≥ нуклеоидом срибосомами.

≤нфекц≥йний нос≥й елементарних т≥лець шл¤хом фагоцитозу впроваджуЇтьс¤ в кл≥тку хаз¤њна. …ого подальший розвиток, супроводжуване багаторазовим розпод≥лом, приводить до заповненн¤ кл≥тки хаз¤њна новими ≥нфекц≥йними нос≥¤ми-<агресорами>, здатними уражати нов≥ кл≥тки. ÷ей цикл завершуЇтьс¤ прот¤гом 48 годинника

’ламидии чуттЇв≥ до високого температур≥ ≥ впливу ультраф≥олетових промен≥в, р¤ду фармацевтичних засоб≥в

Ќавпроти, низьк≥ температури (нижче - 25∞—) дозвол¤ють збуднику зберегти життЇздатн≥сть понад 9 м≥с¤ц≥в, також благотворно впливаЇ на хламидии нейтральна середовище

як правило, зараженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ полового контакту з ≥ндив≥дуумом з бессимптомной формою захворюванн¤. ¬неполовой шл¤х передач≥ еп≥дем≥олог≥чного значенн¤ практично не маЇ. “ривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду вариабельна ≥ складаЇ 2-3 тижн¤

” чолов≥к≥в первинно уражаЇтьс¤ уретра, у ж≥нок част≥ше спочатку захоплюЇтьс¤ цервикальний канал з наступноњ генерал≥зац≥Їю процесу. ”край р≥дко, у 2-4% випадк≥в, у здорових чолов≥к≥в ви¤вл¤Їтьс¤ ≥нф≥кованим хламиди¤ми сеч≥вник. ќднак, на думку закордонних автор≥в, ¤вно превалюЇ в поширенн≥ даноњ ≥нфекц≥њ роль ж≥нок працездатного в≥ку, що не може не п≥дкреслити особливе соц≥альне звучанн¤ захворюваност≥ хламидиозом.

ќсобливе п≥дступництво хламидийной ≥нфекц≥њ зв'¤зано з≥ здатн≥стю останньоњ до передач≥ не т≥льки в результат≥ випадкових полових контакт≥в, але ≥ при орогенитальних ≥ аногенитальних зносинах.  р≥м того, методи лабораторноњ д≥агностики далеко не завжди дозвол¤ють вчасно ви¤вити зазначену патолог≥ю. ѕ≥сл¤ л≥куванн¤ не виникаЇ придбаного ≥мун≥тету

¬ останн≥ роки вс≥ част≥ше л≥кар¤м приходитьс¤ з≥штовхуватис¤ з поширенн¤м хламидийного поразки уретри шл¤хом актив≥зац≥њ передач≥ зм≥шаноњ ≥нфекц≥њ

ѕрийн¤то окремо розгл¤дати гострий ≥ хрон≥чний запальний процес сеч≥вника

 л≥н≥чна картина захворюванн¤ полиморфна ≥ п≥ддана вираженим ≥ндив≥дуальним особливост¤м. ” той же час патолог≥чний симптомокомплекс близький до ≥ншим негонококковим запальним процесам уретри. ’арактер плину обумовлений ¤к р≥внем ≥мун≥тету макроорган≥зму, так ≥ властивост¤ми збудника в сполученн≥ з тривал≥стю тератогенной апл≥кац≥њ ≥ локал≥зац≥Їю деструктивних вогнищ

ќднак ¤к загальну тенденц≥ю випливаЇ говорити про переважно хрон≥чний плин≥ уретриту. ’ворий пригноблений маловираженними неприЇмними в≥дчутт¤ми в канал≥, на¤вн≥стю свербл¤чки ≥ болю. —тан зб≥льшуЇтьс¤ по¤вою вид≥лень слизисто-гнойного характеру. ќбт¤жн≥ дл¤ захвор≥лого часто позиви, що в≥дзначаютьс¤, до сечовипусканн¤.  ≥льк≥сть вид≥лень, ¤к правило, невелико, однак при подостром плин≥ воно зростаЇ. ѕри убогих вид≥ленн¤х сеча прозора в обох порц≥¤х, м≥стить слизисто-гнойние нитки. √убки сеч≥вника воспалительно зм≥нен≥. ”ретроскоп≥¤ не доставл¤Ї ¤ких-небудь даних про специф≥чн≥ дл¤ хламидиоза зм≥нах слизуватоњ оболонки уретри

јналог≥чн≥ симптоми розвиваютьс¤ при поразц≥ сеч≥вника в ж≥нок

”раженн¤ сеч≥вника в д≥тей стаЇ можливим ¤к у пер≥од внутр≥шньоутробного розвитку, так ≥ п≥д час полог≥в. ƒе¤к≥ досл≥дники не виключають ≥ побутового шл¤ху ≥нф≥куванн¤, у частковост≥ через предмети особистого користуванн¤. ѕро¤ву уретриту при цьому дуже убог≥, кл≥н≥чна картина змазана. як ≥ в дорослих, в уражених д≥тей в≥дзначаютьс¤ слизисто-гнойние вид≥ленн¤, ≥нш≥ запальн≥ ¤вища. ѕлин хламидиоза характеризуЇтьс¤ нер≥дкими спонтанними ремисси¤ми.

Ћабораторн≥ методи досл≥дженн¤ Ї найважлив≥шими в д≥агностиц≥ хламидийной ≥нфекц≥њ. ћатер≥алом Ї з≥скр≥бки з воспалительно зм≥нених д≥л¤нок сеч≥вника. “им же ц≥л¤м можуть служити вид≥ленн¤, а при необх≥дност≥ ≥ тканин≥

‘арбуванн¤ еп≥тел≥альних кл≥ток методом –омановского-√имзи дозвол¤Ї знайти включенн¤ хламидий. ћетод досить ≥нформативний: елементарн≥ т≥льц¤ офарблюютьс¤ в червоний, а ретикул¤рн≥ - у син≥й кол≥р.  л≥тки, що м≥ст¤ть включенн¤, несуть ¤дра насичено-червоного кольору, оточен≥ бл≥до-синьою цитоплазмою

¬ останн≥ роки позитивно зарекомендував себе специф≥чний иммунофлуоресцентний експрес-метод з використанн¤м моноклональних антит≥л

ќднак ¤к ≥ ран≥ше кращим способом ви¤вленн¤ збудника визнаЇтьс¤ його вид≥ленн¤ на особлив≥й культур≥ кл≥ток. ” рамках даного досл≥дженн¤ препарати офарблюютьс¤ по –омановскому-√имзе ≥ микроскопируютс¤ при зб≥льшенн≥ в 600 раз≥в. “ельц¤ хламидий у темному пол≥ флуоресцируют жовто-зеленим св≥т≥нн¤м

” багатьох лаборатор≥¤х велике значенн¤ додають ви¤вленню хламидийних антит≥л. Ќаростанн¤ титру пор≥вн¤но з перв≥сним р≥внем у 4 рази маЇ визначену д≥агностичну ц≥нн≥сть. —тавл¤ть реакц≥њ непр¤мий иммунофлуоресценции ≥ зв'¤зуванн¤ комплементу. ƒл¤ п≥дтвердженн¤ д≥агнозу важлива ст≥йка тенденц≥¤ до наростанн¤ титру хламидийних антит≥л

” де¤ких ведучих кл≥н≥ках крањни перевага в≥ддаЇтьс¤ такому методу серодиагностики, ¤к проведенн¤ полимеразной ланцюговоњ реакц≥њ

Ћ≥куванн¤ хламидийного поразки сеч≥вника припускаЇ призначенн¤ итиотропной, патогенетичной ≥ симптоматичноњ терап≥њ. ¬ажлив≥ в практичному виконанн≥ принципи комплексност≥ роби л≥кувального пос≥бники й ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до кожному пац≥Їнту ≥ його половому партнеру. Ќемаловажним Ї перериванн¤ половою житт¤, заборона пал≥нн¤, прийому дериват≥в алкоголю, обмеженн¤ вживанн¤ драт≥вноњ њж≥ ≥ трудовоњ режим, що щадить

“етрацикл≥н ≥ окситетрациклин доречно призначати п≥сл¤ прийому њж≥ 4 рази в добу по 0,5 р.  урс триваЇ тиждень. ” випадках хрон≥чного уретриту припустиме його повторенн¤

ѕризначенн¤ рондомицина проводитьс¤ також 4 рази 3 на добу, однак разова доза знижуЇтьс¤ до 0,3 р. Ћ≥куванн¤ провод¤ть тиждень

¬ибрамицин у перший день призначають усередину у к≥лькост≥ 0,2 м, пот≥м через кожн≥ 12 годин випливаЇ прийом 0,1 м препарату.  урс складаЇ 14 дн≥в

ƒобре зарекомендував себе иритромицин, призначуваний усередину п≥сл¤ њж≥ по 0,5 м у плин 7 дн≥в. ѕрепарат кращий при гострому процес≥. ѕри хрон≥чних формах рекомендований диуцифон, його короткий триденний курс припускаЇ прийом 0,1 м препарату 3 рази в день. ѕочинаючи з четвертого дн¤ з метою оптим≥зац≥њ умов впливу на збудника л≥куванн¤ доповнюють призначенн¤м ирициклина з розрахунку прийому до перш≥ двох дн¤ по 1 м л≥карського засобу трич≥ в день. ” подальшому разова доза знижуЇтьс¤ до 0,75 р.  урс складаЇ 2 тижн¤

ѕац≥Їнтам, що мають протипоказанн¤ до прийому тетрацикл≥н≥в, парентерально ввод¤ть морфоциклин: у перший день 0,3 м дв≥ч≥ з ≥нтервалом 12 годин, у наступн≥ дн≥ по 0,3 м один раз у добу.  урс терап≥њ складаЇ 7 дн≥в

Ќовий л≥карський зас≥б таривид призначають до прийому по 0,2 м усередину два рази в день двотижневим курсом

÷ипробай рекомендуЇтьс¤ приймати по 0,25 м два рази в день прот¤гом 14 дн≥в

Ќер≥дко використовуЇтьс¤ комб≥новане призначенн¤ чи тетрацикл≥н≥в иритромицина с сульфан≥лам≥дними препаратами

’рон≥чн≥ форми уретриту припускають додаткове призначенн¤ засоб≥в, що впливають на реактивн≥сть орган≥зму: метилурацил, алои, ‘ибс, склопод≥бне т≥ло, оротат кал≥ю, тималин, тактивин. √арн≥ результати одержують при призначенн≥  вч-терапии, що дозвол¤Ї впливати на вогнища запаленн¤ електромагн≥тними хвил¤ми нетепловоњ ≥нтенсивност≥

ќбличч¤м ≥з хрон≥чним плином захворюванн¤ показано щоденн≥, прот¤гом 10 дн≥в, промиванн¤ уретри розчинами кал≥ю перманганату (1:10 000) чи фурацилина (1:5000). ≈фективне введенн¤ в уретру 2%-ного масл¤ного розчину хлорофиллипта. –уйнуванн¤ ≥нф≥льтрат≥в в уретр≥ дос¤гаЇтьс¤ застосуванн¤м 0,25%-ного розчину н≥трату ср≥бла, 2%-ного розчину колларгола чи бужирован≥м.

“ерап≥¤ задньоњ частини уретри зд≥йснюЇтьс¤ з використанн¤м тих же л≥карських засоб≥в

ƒл¤ усуненн¤ резидуальних ¤вищ рекомендовано сид¤ч≥ гр¤зьов≥ ванни

ƒоц≥льно по зак≥нченн≥ л≥карськоњ терап≥њ хламидийного поразки сеч≥вника провести перший контроль излеченности з наступним спостереженн¤м реконвалесцента в рамках диспансерного обслуговуванн¤. ќдин раз у плин м≥с¤ц¤ уз¤тий в≥д перехвор≥лого матер≥ал, у тому числ≥ сеча, обстежують на на¤вн≥сть специф≥чноњ ≥нфекц≥њ

ѕроф≥лактика захворюванн¤ повинна бути переор≥Їнтована на активне ви¤вленн¤ ≥ л≥куванн¤ уражених. «бер≥гаЇтьс¤ актуальн≥сть медико-статистичного обл≥ку захвор≥лих. як ≥ ран≥ше важливе навчанн¤ населенн¤ способам особистого захисту в≥д ≥нф≥куванн¤ сеч≥вника хламиди¤ми.

”раженн¤ сеч≥вника микоплазмами

ѕатолог≥¤ цього роду нер≥дка серед поразок уретри

ћикоплазми ¤вл¤ють собою м≥кроорган≥зми розм≥ром до 250 нм. ¬они дуже м≥нлив≥. Ќа особливих середовищах микоплазми утвор¤ть колон≥њ з чорним центром. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в в≥двод¤ть цим м≥кроорган≥змам пром≥жне положенн¤ м≥ж бактер≥¤ми ≥ найпрост≥шими. ¬ид≥лен≥ Mycoplasma hominis ≥ Ureaplasma urealytiсun.

«ахворюванню п≥ддаютьс¤ широк≥ шари населенн¤, причому ви¤вл¤Їтьс¤ процес нер≥дко разом з ≥ншими запальними зм≥нами уретри, наприклад при хламидийних ураженн¤х сеч≥вника. «а даними р¤ду закордонних досл≥дник≥в, частота р≥вноб≥жного зараженн¤ микоплазмами перевищуЇ 70% випадк≥в

Ќер≥дк≥ микоплазми й у здорових людей, у окремих неспри¤тливих умовах вони можуть приводити до дуже важких насл≥дкам

—ередн¤ тривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду складаЇ 2-3 тижн¤. ƒжерелом зараженн¤ Ї хвора людина, а нер≥дко ≥ микоплазмоноситель. ≤нф≥куванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ половим шл¤хом, хоча окрем≥ автори, ¤к казуњстичн≥ випадки, привод¤ть факти нестатевого зараженн¤. ” ц≥лому ж доречно говорити про микоплазмозе уретри, ¤к про типовий <хвороби любов≥>.

 л≥н≥чн≥ про¤ви поразки уретри у чолов≥к≥в част≥ше виражен≥ не¤скраво, хоча можлив≥ вар≥анти гострого плину патолог≥чного процесу. ” повс¤кденноњ практиц≥ в основному приходитьс¤ з≥штовхуватис¤ з хрон≥чним, понад двох м≥с¤ц≥в що прот≥кають, микоплазмозом. »ндоскопична¤ картина захворюванн¤ п≥дкреслено убога

ќдна з особливостей збудника пол¤гаЇ в його здатност≥ на прот¤з≥ тривалого часу збер≥гатис¤ в парауретральних протоках, час в≥д часу провокуючи рецидиви хвороби ≥ генерал≥зац≥ю ≥нфекц≥њ. —постер≥гаЇтьс¤ ≥ зворотний процес в≥дтворенн¤ запальних зм≥н при микоплазменном уретрит≥

ћикоплазменний уретрит у ж≥нок, ¤к правило, прот≥каЇ в'¤нуло з в≥дсутн≥стю суб'Їктивних в≥дчутт≥в. —в≥ж≥ форми захворюванн¤ вкрай р≥дк≥. ” цих випадках мають м≥сце убог≥ вид≥ленн¤ з каналу, ≥нод≥ - в≥дчутт¤ свербл¤чки. ѕри хрон≥чному плин≥ процесу зазначен≥ симптоми пер≥одично наростають, п≥ддаючи в подальшому спонтанноњ ел≥м≥нац≥њ

Ѕактер≥олог≥чний метод Ї кращим дл¤ ви¤вленн¤ микоплазм. ћатер≥алом досл≥дженн¤ Ї вид≥ленн¤ сечовипускального каналу.  ультивуванн¤ уреаплазм зд≥йснюють на агаровому середовищ≥ з додаванн¤м сечовини. ѓхньоњ колон≥њ значно уступають у розм≥рах колон≥¤м микоплазм, збер≥гаючи де¤ку под≥бн≥сть у фарбуванню. ≤ндикац≥¤ уреаплазм заснована на њх властивост≥ розщеплювати сечовину, що приводить до утворенн¤ вуглекислого газу й ам≥аку ≥ ощелачиванию середовища з одночасним зм≥ною кольору ≥ндикатора (в≥дбуваЇтьс¤ фарбуванн¤ середовища в син≥й кол≥р).

« метод≥в серологичной д≥агностики треба згадати реакц≥ю зв'¤зуванн¤ комплементу, а також –ѕ√ј ≥ реакц≥ю непр¤мий иммунофлуоресценции.

Ћ≥куванн¤ микоплазменних поразок сеч≥вника комплексне, з обов'¤зковими включенн¤ми в схему терапевтичних заход≥в засоб≥в стимулюючого впливу

¬икористовуютьс¤ ¤к антиб≥отики тетрацикл≥нового р¤ду, так ≥ макролиди, однак тривал≥сть прийому зазначених засоб≥в менше, н≥ж у випадках захворюванн¤ хламидиозом.

√арн≥ результати даЇ призначенн¤ хворим гентамицина: внутримишечно ввод¤ть по 40 мг 3 рази в добу. “ривал≥сть курсу складаЇ 5 дн≥в

ѕри необх≥дност≥ провод¤ть промиванн¤ сеч≥вника, а також бужирован≥ уретри

ƒоц≥льно через тиждень п≥сл¤ зак≥нченн¤ л≥куванн¤ зд≥йснити контроль излеченности. –екомендуЇтьс¤ диспансерне спостереженн¤ реконвалесцентов прот¤гом трьох м≥с¤ц≥в

 

“рихомонадние поразки сеч≥вника

“рихомониаз широко розповсюджений. «ахворюванню щор≥чно п≥ддан≥ сотн≥ м≥льйон≥в чолов≥к у вс≥х крањнах св≥ту

«будником даного захворюванн¤ Ї п≥хвова трихомонада. ÷ей м≥кроорган≥зм в≥дноситьс¤ до найпрост≥шого (клас жгутикових) ≥ Ї специф≥чним паразитом людини

“рихомонад в≥др≥зн¤Ї пол≥морф≥зм. –озм≥ри окремих особей ≥нод≥ перевищують 40 мкм. ѕротоплазма т≥ла трихомонади м≥стить множинн≥ вакуол≥. ћ≥кроорган≥зм постачений цистостомой.  р≥м того, паразит маЇ ¤дро, що укладаЇ 5 ¤дерець. јгломерац≥¤ зерен формуЇ блефаропласт, в≥д ¤кий беруть початок жгутики. ÷≥ утворенн¤ пор¤д з ундулирующей мембраною забезпечують трихомонаде рухлив≥сть. ѕерем≥щенню найпрост≥шого спри¤Ї його властив≥сть утворювати псевдоподии. «а рахунок пластичност≥ цитоплазми трихомонади впроваджуютьс¤ в м≥жкл≥тинн≥ простори. “аким чином, збудник може ≥снувати ¤к у жгутиковой, так ≥ в амебовидной формах

’арчуЇтьс¤ трихомонада индоосмотични ≥ шл¤хом фагоцитозу. –озмноженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в результат≥ розпод≥лу.  ультивуванн¤ п≥хвовоњ трихомонади провод¤ть на штучних живильних середовищах при температур≥ 37∞«.

≤снуванн¤ трихомонад неможливо при нав≥ть короткочасному нагр≥ванн≥. Ќа збудника губительно д≥ють 1%-ний розчин карболовоњ кислоти ≥ 1%-ний розчин хлорам≥ну Ѕ. ќднак у трихомонад спостер≥гаЇтьс¤ по¤ва ст≥йкост≥ до л≥карським засобам

“реба в≥дзначити, що впровадженн¤ трихомонад у уретру необов'¤зково супроводжуЇтьс¤ виникненн¤м захворюванн¤

ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хворий людина, а також нос≥й даноњ ≥нфекц≥њ. Ќа думку б≥льшост≥ досл≥дник≥в, внеполовое зараженн¤ зустр≥чаЇтьс¤ нечасто.

„аст≥ше вдаЇтьс¤ знайти збудника в ж≥нок. Ќер≥дко ≥нфекц≥¤ сполучаЇтьс¤ з гонореЇю

ѕри зараженн≥, що в≥дбуваЇтьс¤, ¤к правило, у результат≥ полового контакту, трихомонади поширюютьс¤ по слизуватоњ оболонц≥ уретри, захоплюючи њњ лакуни ≥ залози, дос¤гаючи задньоњ уретри. ” результат≥ з'¤вл¤ютьс¤ ерозивно-виразков≥ поразки

ѕодальше поширенн¤ можливе лимфогенним путем.

«ахисного ≥мун≥тету не формуЇтьс¤, хоча в орган≥зм≥ уражених ви¤вл¤ютьс¤ антит≥ла

ќписують св≥жий, хрон≥чний ≥ асимптомний трихомониаз.

≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 2-3 тижн¤. ѕлин захворюванн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ стертостью кл≥н≥чних про¤в≥в

” чолов≥к≥в трихомониаз захоплюЇ колись усього уретру. “опични вид≥л¤ють передн≥й ≥ тотальний процес

„аст≥ше спостер≥гаЇтьс¤ подострое плин св≥жого уретриту, що супроводжуЇтьс¤ слизисто-гнойними вид≥ленн¤ми з каналу. ’вор≥ скаржатьс¤ на свербл¤чку ≥ печ≥нн¤ в уретр≥. ѕриЇднуютьс¤ дизуричн≥ розладу

ƒл¤ хрон≥чного процесу дуже показов≥ пер≥одичн≥ загостренн¤. ќднак ≥ дл¤ св≥жого, ≥ дл¤ хрон≥чного поразки сеч≥вника характерна малосимптомность у плин≥ захворюванн¤

—л≥дом за передн≥м уретритом розвиваЇтьс¤ тотальна ураженн¤. ” цьому стан≥ в хворих спостер≥гаЇтьс¤ прискорене сечовипусканн¤, що супроводжуЇтьс¤ болем у к≥нц≥ акта. ѕриЇднуЇтьс¤ пиури¤.  р≥м того, гострий плин тотального уретриту супроводжуЇтьс¤ терм≥нальною гематур≥Їю. ƒ≥агностичну ц≥нн≥сть у п≥дтвердженн¤ думки про задн≥й уретрит, що розвиваЇтьс¤ мають дан≥ уретроскоп≥њ, що дозвол¤ють знайти ≥ що сформувалис¤ стриктури

” ж≥нок трихомонади також найчаст≥ше уражають уретру. «ахвор≥л≥ скаржатьс¤ на р≥зь ≥ хвороблив≥сть при сечовипусканн≥. ќб'Їктивно в≥дзначаютьс¤ запальн≥ зм≥ни в област≥ губок уретри. ћасаж уретри може спровокувати вид≥ленн¤ гн≥йно-слизуватого вм≥сту

ѕри хрон≥чному плин≥ захворюванн¤ в ж≥нок можливо пальпувати ущ≥льненн¤ в област≥ сеч≥вника.  л≥н≥чна картина виражена слабко.

ѕри уретроскоп≥њ ви¤вл¤ютьс¤ г≥перем≥¤ слизуватоњ оболонки ≥ сглаженность складок

ћ≥кроскоп≥¤ патолог≥чного матер≥алу ≥ пос≥ви його на штучн≥ живильн≥ середовища дозвол¤ють ви¤вити збудника захворюванн¤. ”сп≥ху д≥агностичного пошуку спри¤ють багаторазов≥сть досл≥дженн¤ ≥ правильн≥сть одержанн¤ патолог≥чного субстрату, що корисно збирати на дек≥лькох вогнищах. —троге дотриманн¤ методичних особливостей того чи ≥ншого способу д≥агностики дозвол¤Ї уникнути помилкових висновк≥в

–озп≥знаванн¤ трихомонад у нативном препарат≥ засновано на њхн≥х рухах. ƒл¤ фарбуванн¤ мазк≥в застосовуЇтьс¤ 1%-ний розчин метиленового синього, зухвалого фарбуванн¤ ¤дра в темно-син≥й, а протоплазми - у бл≥до-син≥й кол≥р

≤снують ≥ ≥нш≥ методи фарбуванн¤ мазк≥в, наприклад, по методу –омановского-√имзи (¤дро - насичено-червоне, протоплазма - рожева).

¬и¤вленн¤ трихомонад у чолов≥к≥в значно утруднено через особливост≥ морфолог≥њ збудника, що паразитуЇ в чолов≥чому сеч≥внику

¬и¤вленн¤ п≥хвових трихомонад у захвор≥лого чи його полового партнера Ї пр¤мим показанн¤м до негайному початку л≥куванн¤, що веде принципом ¤кого повинне стати сполученн¤ комплексного призначенн¤ медикаментозних засоб≥в з обл≥ком ≥ндив≥дуальних особливостей плину захворюванн¤ в даного пац≥Їнта. Ќайб≥льше що часто зустр≥чаЇтьс¤ в д≥йсний час вар≥ант плину трихомониаза - хрон≥чний запальний процес у сеч≥внику - припускаЇ включенн¤ в схему л≥куванн¤ трихомонадного уретриту засоб≥в неспециф≥чноњ иммунотерапии, а нер≥дко ≥ препарат≥в - иммуномодул¤торов.

як ≥ ран≥ше саме широке застосуванн¤ знаходить трихопол, призначуваний у рамках р≥зних схем впливу

“ак, при св≥жому процес≥ препарат призначають по 0,25 м 3 рази в день 4 дн≥, у наступн≥ 4 дн≥ дозуванн¤ трихопола знижуЇтьс¤ до дворазового прот¤гом дн¤ прийому 0,25 гпрепарата.

’рон≥чн≥ вар≥анти плину трихомонадного уретриту вимагають зб≥льшенн¤ ¤к разових доз трихопола, так ≥ кратност≥ прийому

Ѕ≥льш≥сть автор≥в схильн≥ вважати призначенн¤ трихопола ц≥лком достатн≥м дл¤ дос¤гненн¤ повноњ излеченности 90-95% пац≥Їнт≥в. ќднак в останн≥ роки з метою оптим≥зац≥њ результат≥в терап≥њ призначенн¤ трихопола доповнюЇтьс¤ одночасним прийомом до плин усього восьмиденного курсу ам≥нокапроновоњ кислоти (по 1 ст. л. 5 раз≥в у добу), що дозвол¤Ї домагатис¤ пом≥тного пол≥пшенн¤ показник≥в излеченности.

Ћ≥куванн¤ ваг≥тних ж≥нок у терм≥ни до 6 м≥с¤ц≥в обмежуЇтьс¤ призначенн¤м зовн≥шн≥х засоб≥в, у друг≥й половин≥ ваг≥тност≥ припустиме призначенн¤ трихопола по 0,25 м 2 рази в день прот¤гом 8 дн≥в

” пер≥од л≥куванн¤ ввод¤тьс¤ ≥стотн≥ обмеженн¤ в харчуванн≥. ѕолове житт¤ небажана

Ќер≥дко призначають атрикан по 0,25 м двох разу у день прот¤гом 4 чи дн≥в фазежин по 2 м однократно. ќднак ефективн≥сть даних л≥карських засоб≥в невисока

ѕри р≥зних формах св≥жого уретриту в чолов≥к≥в дл¤ промиванн¤ каналу використовують розчин оксицианистой ртут≥ (1:8000). ”ретрит у ж≥нок купируют инстилл¤ци¤ми 2%-ного розчину протарголу, можливе змазуванн¤ слизуватоњ оболонки уретри 2%-ним розчином л¤п≥су. ѕризначають 10 процедур з ≥нтервалами у 2 дн≥

√арн≥ результати дають призначенн¤ 10-12 процедур  вч-терапии (тривал≥сть експозиц≥њ складаЇ 15 хвилин).

–екомендуЇтьс¤ п≥сл¤ 10 дн≥в по зак≥нченн≥ л≥куванн¤ провести ал≥ментарну провокац≥ю, що необх≥дно дл¤ контролю результат≥в л≥куванн¤

ќск≥льки трихомонадна¤ ≥нфекц≥¤ нер≥дко сполучаЇтьс¤ з бактер≥альною флорою, хламиди¤ми, гарднереллами чи кандидами, корисно в л≥куванн≥ додатково призначати антиб≥отики широкого спектра д≥њ в сполученн≥ сорунгалом.

”сп≥х терап≥њ трихомонадних поразок сеч≥вника багато в чому визначаЇтьс¤ своЇчасним ви¤вленн¤м збудника даноњ патолог≥њ. ” каб≥нетах районних пол≥кл≥н≥к обслуговуванн¤ вперше чолов≥к≥в, що звернулис¤ по приводу уретриту повинне припускати њх обов'¤зкове обстеженн¤ на трихомониаз. “е ж в≥дноситьс¤ до захвор≥лого уретритом ж≥нкам

Ќеобх≥дно прид≥л¤ти особлива увага ви¤вленню ≥ л≥куванню обличч¤, що Ї джерелом зараженн¤, проводити проф≥лактичн≥ медичн≥ обстеженн¤, сан≥тарно-просв≥тню роботу серед населенн¤

 

 андидозний уретрит

 андидозний уретрит - ≥нфекц≥йне захворюванн¤, що розвиваЇтьс¤ в результат≥ патогенного впливу дрожжеподобних гриб≥в роду Candida.

’оча б≥льш≥стю досл≥дник≥в визнаЇтьс¤ той факт, що кандидозние гриби Ї умовно-патогенними дл¤ людини, њхн≥ в≥рулентн≥ властивост≥ досить висок≥. –≥вень патогенного впливу визначаЇтьс¤ станом ≥мунного захисту ≥ндив≥дуума

ƒрожжеподобние гриби роду Candida - однокл≥тинн≥ м≥кроорган≥зми округлоњ форми, д≥аметром до 4-5 мкм. ” кл≥тц≥ розр≥зн¤ють оболонку, протоплазму, ¤дро ≥ включенн¤. ƒрожжеподобние гриби розмножуютьс¤ брунькуванн¤м. ¬они здатн≥ формувати псевдомицелий шл¤хом подовженн¤ кл≥ток

 андиди Ї аиробами. ѓх з усп≥хом можна культивувати на сироваткових середовищах ≥ гидролизате др≥ждж≥в, особливо при температур≥, близькоњ до 37∞—. «овн≥шн≥й вигл¤д колон≥й дуже характерний: кругл≥ ≥ плоск≥, близько 1 див у д≥аметр≥. ѕоверхн¤ њх нер≥дко складчаста. ƒрожжеподобние гриби ст≥йк≥ до перебуванн¤ в кислих середовищах. ќднак вплив п≥двищених температур (вище 50∞—), нав≥ть короткочасне, губительно дл¤ них росту

 андидозний уретрит дуже розповсюджений. ќднак част≥ше в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ в ж≥нок. ѕроцес найчаст≥ше приймаЇ хрон≥чне плин, на тл≥ ¤кого симптоми захворюванн¤ виражен≥ недостатньо повно ≥ виразно. ƒрожжеподобние гриби здатн≥ швидко формувати ст≥йк≥ до л≥карському впливу форми

ƒжерелом захворюванн¤ Ї не т≥льки хвор≥, але ≥ кандидоносители. ” останн≥ роки част≥ше приходитьс¤ з≥штовхуватис¤ з≥ зм≥шаною ≥нфекц≥Їю, визначаючи в патогенному аль¤нс≥, кр≥м гриб≥в, гонококки, трихомонади, хламидии ≥ ≥нш≥ збудники

ѕатогенетичний аспект проблеми кандидозного уретриту до к≥нц¤ в сьогоденн¤ час не вивчений ≥ представл¤Їтьс¤ багатоскладовим. —правд≥, доречно серед фактор≥в розвитку, що привертають грибковоњ поразки сечовипускального каналу вид≥лити екзогенн≥ й ендогенн≥ складов≥ патолог≥чного процесу

—еред причин першенствують л≥куванн¤ запального процесу антиб≥отиками ≥ кортикостероидними засобами, а також насл≥дку ≥нструментальноњ д≥агностики ≥ терап≥њ. —при¤ють виникненню кандидозного уретриту ендокринн≥ захворюванн¤ ≥ хвороби орган≥в шлунково-кишкового тракту. Ќегативний вплив на формуванн¤ запального процесу в сеч≥внику робить стан вторинного ≥мунодеф≥циту, найчаст≥ше виникаюче в облич ≥з хрон≥чноњ патолог≥Їю уретри р≥зноњ итиологии. ƒрожжеподобние гриби роду Candida Ї продуцентами гидролитичних фермент≥в, здатних формувати довгостроково незагойн≥ вогнища поразки слизуватоњ оболонки сеч≥вника

ѕередача ≥нфекц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ половим путем.

—пособи лабораторноњ д≥агностики грибкових поразок уретри добре розроблен≥. ¬еликою попул¤рн≥стю в л≥кувально-проф≥лактичних установах користаЇтьс¤ м≥кроскоп≥¤ матер≥алу, уз¤того з вогнища поразки. ƒл¤ цих ц≥лей використовуЇтьс¤ шпатель, що дозвол¤Ї одержувати необх≥дна к≥льк≥сть субстрату з слизуватоњ оболонки каналу шл¤хом њњ активного поскабливани¤.

Ќадал≥ з отриманого матер≥алу готуютьс¤ препарати дл¤ досл≥дженн¤ останн≥х у пофарбованому ≥ незабарвленому станах. « ц≥Їю метою в повс¤кденноњ практиц≥ використовуЇтьс¤ мале ≥ велике зб≥льшенн¤ м≥кроскопа

ѕри фарбуванн≥ п≥сл¤ ф≥ксац≥њ матер≥алу на предметному скл≥ фарбуванн¤ провод¤ть одним з ран≥ше запропонованих способ≥в: по √раму, ÷илю-Ќельсену чи –омановскому-√имзе. ÷≥ способи дозвол¤ють дати д≥агностичне висновок з необх≥дною в≥рог≥дн≥стю

ќптим≥зац≥¤ д≥агностичного процесу наст≥йно вимагаЇ проведенн¤ дек≥лькох м≥кроскоп≥чних досл≥джень. ѕеревага кл≥тинних форм спостер≥гаЇтьс¤ при гострому плин≥ кандидозного уретриту, дл¤ хрон≥чного стану характерно ви¤вленн¤ в микроскопируемом препарат≥ ниток псевдомицели¤.

≤нод≥ знаходить застосуванн¤ в лабораторноњ д≥агностиц≥ люм≥несцентна м≥кроскоп≥¤, що дозвол¤Ї зд≥йснювати ¤к≥сну ≥ к≥льк≥сну ≥дентиф≥кац≥ю збудника

ƒл¤ одержанн¤ культури гриб≥в роду Candida найчаст≥ше використовуЇтьс¤ середовище —абуро. ќбл≥к особливостей морфолог≥чних ознак вирослих колон≥й дозвол¤Ї ≥дентиф≥кувати збудника. Ќайб≥льше часто визначають ¤к причину поразки гриби Candida albicans.

як правило, кандидозний уретрит в≥др≥зн¤Їтьс¤ подострим плином. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 2-3 тижн¤. ’вор≥ скаржатьс¤ на по¤ву свербл¤чки, печ≥нн¤, вид≥лень

’арактер в≥докремлюваного з каналу слизуватий. ”ретроскоп≥¤ дозвол¤Ї ви¤вл¤ти на¤вн≥сть с≥рих нальот≥в на слизуват≥й оболонц≥ уретри, окрем≥ д≥л¤нки ¤коњ вигл¤дають гиперемированними, отечними. Ќер≥дк≥ ускладненн¤

Ћ≥куванн¤ кандидозного поразки сеч≥вника припускаЇ призначенн¤ л≥карських препарат≥в итиотропного ≥ патогенетичного характеру

ѕризначають нистатин усередину по 1 000 000 ≈ƒ кожн≥ 6 годин двотижневим курсом. ѕо т≥Їњ же схем≥ рекомендуЇтьс¤ призначати леворин. ќднак тривал≥сть прийому останнього пом≥тно менше - всего 10 дн≥в

” даний час активне впроваджуЇтьс¤ в терап≥ю кандидоза ламизил ≥з групи аллиламинов. ÷ей препарат волод≥Ї широким спектром д≥њ ≥ здатний робити пролонговане терапевтичний вплив. ѕризначають усередину по 0,25 м 2 рази в день прот¤гом тижн¤

¬ираженими л≥кувальними властивост¤ми волод≥Ї орунгал, призначуваний по 0,2 м дв≥ч≥ у добу прот¤гом 5 дн≥в

—ан≥тарно-просв≥тн¤ робота ¤к ≥ ран≥ше Ї кращим методом проф≥лактики кандидозних поразок сечовипускального каналу

 

—тан иммунореактивности в людей з симптомами кандидозного уретриту

„исленн≥ причини привели до тому, що ураженн¤ грибами роду кандида слизуватоњ оболонки сечовипускального каналу стало ¤вищем дуже розповсюдженим. Ќа думку закордонних досл≥дник≥в, особливою уразлив≥стю в≥др≥зн¤Їтьс¤ уретра пац≥Їнт≥в з≥ станом вторинного ≥мунодеф≥циту, оск≥льки в останн≥х виключаЇтьс¤ вплив захисних механ≥зм≥в проти грибковоњ агрес≥њ

Ѕ≥льше ≥ншоњ небезпеки розвитку кандидозного уретриту п≥ддаютьс¤ обличч¤ з депрес≥Їю “-клеточного ланки ≥мунноњ системи.  р≥м того, одн≥Їњ з причин розвитку кандидозного уретриту Ї нерац≥ональна терап≥¤ з застосуванн¤м могутн≥х антиб≥отик≥в

—еред збудник≥в, що провокують уретрит, л≥дируЇ Candida albiсans.

ѕереворотом у терап≥њ кандидоза вважають по¤ва препарату флуконазол. «ас≥б Ї високоефективним при будь-¤кий локал≥зац≥њ грибкового процесу.  оштовними властивост¤ми л≥к≥в Ї його низька токсичн≥сть ≥ невисока частота поб≥чних реакц≥й, що робить кращим його застосуванн¤, у тому числ≥ й у д≥тей. ѕрепарат ввод¤ть усередину чи внутривенно-капельно. ”вод¤ть по 100 мг один раз у добу прот¤гом 2-3 тижн≥в

якщо л≥куванн¤ флуконазолом ви¤вл¤Їтьс¤ неефективним, то рекомендуЇтьс¤ противогрибкова¤ терап≥¤ препаратом амфотерицин ¬. Ћ≥куванн¤ проводитьс¤ т≥льки в стац≥онарних умовах п≥д ретельним лабораторним контролем. ¬вод¤ть один раз у день внутр≥венно в доз≥, що не перевищуЇ 1 мг/кг/сут.

” л≥куванн≥ ≥нфекц≥йних поразок сечостатевоњ системи прот¤гом 10 рок≥в бездоганний ефект дос¤гаЇтьс¤ використанн¤м антиб≥отика групи карбапенемов - т≥нама.  р≥м того, препарат с усп≥хом застосовуЇтьс¤ дл¤ проведенн¤ антибактер≥альноњ терап≥њ хворих з ослабленим ≥мун≥тетом. ”вод¤ть внутривенно-капельно: тривал≥сть инфузии складаЇ 40-60 хвилин дл¤ введенн¤ 1 м складу. ” середньому в добу ввод¤ть не б≥льш 4 м. ѕрипустиме також внутр≥м'¤зове введенн¤ по 500 мг 2 рази вдень.

ѕротипоказанн¤м до застосуванн¤ даного засобу Ї п≥двищена чутлив≥сть до кожного з компонент≥в препарату

 

”раженн¤ уретри в≥русом простого герпеса

¬≥рус простого герпеса здатний уражати слизуват≥ оболонки. ¬≥н в≥дноситьс¤ до групи ƒнк-утримуючих в≥рус≥в розм≥ром 150 нм. ¬≥рус розвиваЇтьс¤ внутриклеточно. …ого ст≥йк≥сть до впливу св≥тла ≥ високих температур невелика. Ќавпроти, низьк≥ температури спри¤ють збереженню збудника

” даний час в≥дом≥ ш≥сть антигенних груп в≥русу

≤нфекц≥¤ широко поширена. ƒосить сказати, що в 90% дорослих удаЇтьс¤ знайти антит≥ла до в≥русу простого герпеса. √ерпес под≥бноњ локал≥зац≥њ передаЇтьс¤ половим шл¤хом. –озгл¤даЇтьс¤ можлив≥сть ¤к первинного, так ≥ повторного ≥нф≥куванн¤. ѕервинне ≥нф≥куванн¤, ¤к правило, обмежуЇтьс¤ утворенн¤м антит≥л

≤нкубац≥йний пер≥од може дос¤гати 2-3 тижн≥в

Ќа слизуват≥й оболонц≥ з'¤вл¤ютьс¤ згрупован≥ пухирц≥, наповнен≥ спочатку прозороњ, а пот≥м мутноњ р≥диною. Ќадал≥ первинн≥ иффлоресценции п≥ддаютьс¤ деструктивному розвитку з утворенн¤м ирозивних вогнищ ≥ поверхневих виразок. ѕервинн≥ елементи розташовуютьс¤ на иритематозном тл≥. ¬исипанн¤ супроводжуютьс¤ алгидним синдромом

≈волюц≥¤ везикул¤рних елемент≥в завершуЇтьс¤ по¤вою п≥гментних пл¤м. ћожливий вар≥ант еволюц≥йного розвитку, предполагающий формуванн¤ крустозних елемент≥в серозно-гн≥йного характеру

Ќайчаст≥ше елементи висипки розташовуютьс¤ в чолов≥к≥в в област≥ губок уретри. ѕри под≥бноњ локал≥зац≥њ хвор≥ нер≥дко скаржатьс¤ на виражену хвороблив≥сть при сечовипусканн≥, свербл¤чка ≥ по¤ва вид≥лень переважно слизуватого характеру, особливо в ранков≥ годинник. ” б≥льшост≥ захворюванн¤ починаЇтьс¤ з пом≥тного (до 38-39∞—) п≥двищенн¤ температури, що виникаЇ до по¤ви патолог≥чних зм≥н на слизуват≥й оболонц≥. «'¤вл¤ютьс¤ головн≥ болю, нудота. ѕриЇднуЇтьс¤ миалги¤.

¬≥рус герпеса передаЇтьс¤ при половому контакт≥ ≥ Ї причиною зараженн¤

«ахворюванн¤ носить рецидивирующий характер: у ж≥нок рецидиви зв'¤зан≥ з менструац≥¤ми, у чолов≥к≥в визначаютьс¤ можливими половими зв'¤зками. ѕатолог≥чн≥ иффлоресценции в таких випадках мають схильн≥сть до розташуванн¤ в вогнищах первинноњ локал≥зац≥њ

“реба в≥дзначити, що випадки повторного герпетичного поразки прот≥кають, ¤к правило, б≥льш спри¤тливо. «б≥льшуЇ плин захворюванн¤ в б≥льшост≥ хворих стан вторинного ≥мунодеф≥циту

ƒ≥агностичн≥ зусилл¤ при в≥русному поразц≥ уретри повинн≥ бути спр¤мован≥ на ви¤вленн¤ много¤дерних г≥гантських кл≥ток ≥ внутр≥шньокл≥тинних включень у чи з≥скр≥бках мазках, пофарбованих по методу –омановского-√имзи, уз¤тих на св≥жих вогнищах поразки. ¬икористанн¤ в д≥агностичних ц≥л¤х тканевих культур також спри¤Ї ≥дентиф≥кац≥њ в≥русу. Ќе втратили д≥агностичноњ ц≥нност≥ серологичний ≥ иммунофлуоресцентний методи ви¤вленн¤ в≥русу

ƒиференц≥альна д≥агностика проводитьс¤ с первинним ≥ вторинним пер≥одами сиф≥л≥тичноњ ≥нфекц≥њ, трихомониазом слизуватих оболонок, кандидозом.

¬ажливою складовою частиною л≥куванн¤ Ї в≥там≥нотерап≥¤ в сполученн≥ з призначенн¤м препарат≥в - иммуномодул¤торов. ¬огнища поразки обробл¤ють спиртовими розчинами ан≥л≥нових чи барвник≥в р≥диною  астеллани. ≈фективн≥ оксолинова¤, бонафтонова¤, теброфенова¤, госсиполова¤, флориналева¤ маз≥

ƒоречне призначенн¤ при важко в≥русн≥й поразц≥, що прот≥каЇ антигерпетичного ≥муноглобул≥ну ≥ герпетичной вакцини

¬ останн≥ роки нер≥дко приходитьс¤ спостер≥гати приЇднанн¤ до специф≥чного збуднику вторинноњ ≥нфекц≥њ, що диктуЇ необх≥дн≥сть призначенн¤ додаткового противомикробного л≥куванн¤

Ќайб≥льш вираженим впливом на герпетичную ≥нфекц≥ю волод≥ють ремантадин, призначуваний усередину по 0,1 м п≥сл¤ њж≥ за схемою, що припускаЇ прийом засобу трич≥ в перший день терап≥њ, дв≥ч≥ - у другий ≥ трет≥й дн≥ й однократне введенн¤ надал≥. ƒобре зарекомендував себе ацикловир, що приймають усередину по 0,2 м 5 раз прот¤гом доби. “акож усередину призначають бонафтон по 0,1 м 4 рази в день. ≤нод≥ внутримишечно ввод¤ть ≥нтерферон по 3 мол 4 рази 3 на добу коротким курсом 3-4 дн¤

ƒиспансерний огл¤д перехвор≥лих зд≥йснюЇтьс¤ два рази в р≥к з залученн¤м консультанта-терапевта. ѕри тривалоњ рем≥с≥њ що спостер≥гаЇтьс¤ контингент переводитьс¤ в групу практично здорових облич, контрольн≥ огл¤ди ¤ких провод¤тьс¤ дерматовенерологом не част≥ше одного разу в р≥к. ¬≥дсутн≥сть рецидив≥в захворюванн¤ в плин 5 рок≥в даЇ можлив≥сть зн¤ти спостер≥гаютьс¤ з диспансерного обл≥ку

Ќайважлив≥шим напр¤мком проф≥лактики в≥русноњ поразки повинне стати своЇчасне ви¤вленн¤ джерел ≥нфекц≥њ з њхн≥м наступним обстеженн¤м ≥ л≥куванн¤м. Ќемаловажним фактором оздоровленн¤ може стати л≥куванн¤ хрон≥чних захворювань урогенитальной сфери, а також ендокринноњ патолог≥њ ≥ поразок шлунково-кишкового тракту. Ќегативний вплив чи переохолодженн¤, навпроти, перегр≥ванн¤ орган≥зму випливаЇ усунути. Ќе можна забувати ≥ про г≥г≥Їну полового житт¤. ƒе¤к≥ автори рекомендують з метою проф≥лактики приймати ацикловир.

√остр≥ кондиломи уретри

«будником захворюванн¤ Ї внутр≥шньокл≥тинний в≥рус. Ѕ≥льш того, еп≥тел≥альн≥ кл≥тки людини Ї м≥сцем розмноженн¤ даного в≥русу

” даний час з в≥рог≥дн≥стю установлено статевий шл¤х передач≥. ”раженн¤ сеч≥вника част≥ше спостер≥гаЇтьс¤ в ж≥нок

≤нкубац≥йний пер≥од тривалий - понад чотирьох м≥с¤ц≥в

’вор≥ скаржатьс¤ на неприЇмн≥ в≥дчутт¤ при сечовипусканн≥. ѕоблизу зовн≥шнього отвору сеч≥вника новотвори розм≥щаютьс¤ под≥бно овалу. «овн≥шн≥й вигл¤д кондилом нагадуЇ сид¤чу на тонкоњ нитки бородавку. ѓњ внутр≥уретральна локал≥зац≥¤ провокуЇ розвиток хрон≥чного уретриту

ќсобливост≥ кл≥н≥ки гострих кондилом полегшують д≥агностику, ірунтуючись на спостереженн¤х, що доставл¤ютьс¤ шл¤хом уретроскоп≥њ. √≥столог≥чне досл≥дженн¤ дозвол¤Ї ви¤вити г≥перкератоз, паракератоз, акантоз, папилломатоз.

ѕроводитьс¤ диференц≥альна д≥агностика с широкими кондиломами

Ћ≥куванн¤ процесу пол¤гаЇ в х≥рург≥чному видаленн≥ новотвор≥в. ћожлива кр≥отерап≥¤ ≥ д≥атермокоагул¤ц≥¤

–≥вноб≥жне л≥куванн¤ полових партнер≥в Ї важливим засобом проф≥лактики. Ќе утрачено значенн¤ ≥ такого випробуваного методу боротьби з поширенн¤м в≥русу, ¤к проведенн¤ сан≥тарно-просв≥тньоњ роботи

 

√арднереллез сеч≥вника

«будник захворюванн¤ - Gardnella vaginalis - в≥дноситьс¤ до грамотрицательним м≥кроорган≥змам. √арднерелли волод≥ють пол≥морф≥змом, нерухом≥, довжиною 1 мкм, товщиною 0,5 мкм.

”ражаЇ сеч≥вник переважно в ж≥нок

ћ≥кроорган≥зми здатн≥ п≥двищувати рн п≥хвового вм≥сту, що створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ њх життЇд≥¤льност≥ й актив≥зуЇ патогенну м≥крофлору

’вор≥ скаржатьс¤ на печ≥нн¤, свербл¤чку

ƒ≥агностика захворюванн¤ ірунтуЇтьс¤ на ви¤вленн≥ <ключових кл≥ток> у препаратах, пофарбованих по √раму.

Ћ≥куванн¤ починають ≥з призначенн¤ тинидазола у перший день по 0,5 м чотирьох разу, у другий - по 0,5 м двох разу, на трет≥й - по 0,5 м чотирьох разу, на четвертий - по 0,5 м двох разу в день. ќдночасно призначають ам≥нокапронову кислоту. ” ¤кост≥ високоефективного засобу в даний час ус≥ част≥ше застосовуЇтьс¤ делацин.

 ращим засобом попередженн¤ поразки сеч≥вника Ї г≥г≥Їна полового житт¤, своЇчасне ви¤вленн¤, обстеженн¤ ≥ л≥куванн¤ полових партнер≥в - джерел зараженн¤, ум≥ле використанн¤ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту

 

√ардиаз сеч≥вника

¬ останн≥ роки пом≥тно участилис¤ випадки реЇстрац≥њ цього захворюванн¤. …ого збудником Ї Giardia lamblia ≥з групи найпрост≥ших. ƒовжина паразита складаЇ 10 мкм, ширина - 5 мкм. ” протоплазм≥ знаход¤тьс¤ фибрилли ≥ ¤дра.  р≥м того, л¤мбл≥њ постачен≥ присоском ≥ жгутиками. ћалорухом≥

”становлене широке поширенн¤ збудника. —татевий шл¤х передач≥ ≥нфекц≥њ визнаний основним

’вор≥ скаржатьс¤ на б≥ль унизу живота, свербл¤чка в уретр≥. ѕ≥зн≥ше приЇднуютьс¤ слизуват≥ вид≥ленн¤ ≥з сеч≥вника. ѕроцес схильний до зат¤жного плину, нер≥дк≥ рецидиви

 л≥н≥чне спостереженн¤ за хворим доставл¤Ї чимало коштовного матер≥алу, необх≥дного дл¤ правильного д≥агностичного висновку. √арним п≥дмогою в д≥агностиц≥ гардиаза Ї ви¤вленн¤ л¤мбл≥й у в≥докремлюваному уретри. ‘арбуванн¤ нативних препарат≥в зд≥йснюють розчином Ћюгол¤. ѕот≥м робл¤ть микроскопирован≥, що дозвол¤Ї визначати скупченн¤ паразит≥в

ѕризначаЇтьс¤ 1-2 курсу метронидазола: по 0,25 г 2 рази в добу прот¤гом 10 дн≥в. ≈фективним засобом Ї акрих≥н, прийн¤тий усередину по 0,1 м трьох разу в день у плин 5 дн≥в. „ерез 3 дн≥ курс повторюють.  р≥м того, провод¤ть инстилл¤ции в уретру 4%-ного розчину акрих≥ну

”пор¤дкуванн¤ полового житт¤ Ї над≥йним способом запоб≥ганн¤ зараженн¤

 

јмеб≥аз уретри

÷ей вид патолог≥њ в основному зустр≥чаЇтьс¤ у крањнах печен≥ по¤са

«будник захворюванн¤ - Entamoeba hystolytica - в≥дкритий ще в 1875 роц≥. ¬≥дноситьс¤ до найпрост≥шого. ƒос¤гаЇ в довжину 30 мкм. «ерниста цитоплазма збудника м≥стить ¤дро з ¤дерцем. –ухлив≥, постачен≥ псевдоподи¤ми.

ѕлин захворюванн¤ подострое, симптоматика досить стерта. ”раженн¤ уретри супроводжуЇтьс¤ по¤вою серозно-слизуватих вид≥лень на тл≥ наростаючих неприЇмних в≥дчутт≥в у сеч≥внику

√острий плин уретриту, що спостер≥гаЇтьс¤ украй р≥дко, може супроводжуватис¤ порушенн¤м загального стану хворого ≥ п≥дйомом температури т≥ла до 39∞—. –озвиваЇтьс¤ виражений болючий синдром, з'¤вл¤ютьс¤ ускладненн¤

 л≥н≥ко-еп≥дем≥олог≥чн≥ спостереженн¤ повинн≥ доповнюватис¤ даними лабораторного досл≥дженн¤. ћатер≥алом дл¤ тестуванн¤ Ї в≥докремлюване уретри.  р≥м нативних готують пофарбован≥ препарати (використовуЇтьс¤ зал≥зний гематоксил≥н).  р≥м того, у багатьох лаборатор≥¤х застосовуютьс¤ серологична¤ д≥агностика (–ѕ√ј) ≥ пос≥в на живильн≥ среди.

ѕризначають канамицин внутримишечно по 500 000 ≈ƒ 3 рази в добу прот¤гом 10 дн≥в. ѕаралельно усередину призначають метронидазол по 0,25 м 3 рази в добу прот¤гом 10 дн≥в.  р≥м того, доц≥льн≥ инстилл¤ции сеч≥вника 1%-ним розчином интеросептола прот¤гом 10 дн≥в

¬еличезне значенн¤ сан≥тарно-просв≥тньоњ роботи в справ≥ попередженн¤ захворюванн¤ амеб≥азом

 

—индром придбаного ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ)

—Ќ≤ƒ - важке, що супроводжуЇтьс¤ летальним результатом, захворюванн¤. ¬оно многообразно у своњх про¤вах: генерализованна¤ лимфаденопати¤ сполучаЇтьс¤ з опортун≥стичними ≥нфекц≥¤ми й онкогенними ураженн¤ми. «начно страждаЇ ≥мунна система. —Ќ≤ƒ маЇ к≥лька шл¤х≥в передач≥: половою, через кров, при ушкодженн≥ шк≥рних покрив≥в ≥ слизуватих оболонок

” даний час —Ќ≤ƒ ви¤влений б≥льш чим у 170 крањнах св≥ту. ќднак найб≥льша инфицированность спостер≥гаЇтьс¤ в крањнах ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ јфрики

—Ќ≤ƒ викликаЇтьс¤ ретровирусом третього типу. …ого нер≥дко позначають абрев≥атурою ¬»„ - в≥рус ≥мунодеф≥циту людини

«овн≥шн¤ оболонка в≥русу складаЇтьс¤ з двошаровоњ л≥п≥дноњ мембрани, постаченоњ виступами. ¬»„ волод≥Ї вираженоњ схильн≥стю до антигенних мутац≥й

–епл≥кац≥¤ в≥русу проходить фазу индоцитоза, при ¤к≥й маЇ м≥сце проникненн¤ в≥русного ¤дра в цитоплазму кл≥тки, сл≥дом за ¤ким в≥дбуваютьс¤ складн≥ процеси синтезу вирусспецифичной ƒЌ . ќстанн¤ прот¤гом наступноњ фази впроваджуЇтьс¤ в геном ≥нф≥кованоњ кл≥тки, що приводить до загибел≥ кл≥тки чи макроорган≥зму до тимчасового <консервац≥њ> продуктивноњ д≥¤льност≥ в≥русу ≥мунодеф≥циту людини

ƒжерелами ¬≥л-≥нфекц≥њ Ї кров ≥ сперма

¬≥рус ст≥йкий до ультраф≥олетових промен≥в, однак кип'¤т≥нн¤ викликаЇ його загибель у плин 5 хвилин

ƒжерелами ≥нфекц≥њ визнан≥ ¤к обличч¤ з кл≥н≥чно вираженими про¤вами захворюванн¤, так ≥ вирусоносители. Ўл¤хами передач≥ вважаютьс¤ половою, кров ≥ њњ деривати в≥д заражених облич, предмети з сл≥дами кров≥ джерел ≥нфекц≥њ, грудне молоко ураженоњ в≥русом ж≥нки, медичноњ ман≥пул¤ц≥њ

„аст≥ше ≥нших серед захвор≥лих зустр≥чаютьс¤ пац≥Їнти самого працездатного в≥ку - в≥д 30 до 50 л≥т

ƒо д≥йсного часу ви¤влен≥ групи ризику по —пиду: гомосексуал≥сти, наркомани; обличч¤, перенесш≥ переливанн¤ кров≥; страждаюч≥ гемоф≥л≥Їю, пов≥њ, полов≥ партнери хворих —пидом ≥ вирусоносителей.

¬≥рус ≥мунодеф≥циту людини уражаЇ систему кл≥тинного ≥мун≥тету людини, що Ї першопричиною розвитку в т≥м числ≥ ≥нфекц≥йних поразок. ѕри —пиде спостер≥гаЇтьс¤ масова загибель “-лимфоцитов. ќдночасно маЇ м≥сце ¬-лимфоцитарна¤ активац≥¤, що приводить до г≥перпродукц≥њ ≥муноглобул≥н≥в, а отже, до наростанню к≥лькост≥ циркулюючих ≥мунних комплекс≥в, а також аутоантител проти л≥мфоцит≥в, ≥муноглобул≥н≥в ≥ ¤дерних антиген≥в.  р≥м того, в≥рус робить цитопатичное вплив на “-хелпери. ‘ормуютьс¤ численн≥ патолог≥чн≥ реакц≥њ захисних систем орган≥зму. ” подальшому в результат≥ деструктивноњ активност≥ ¬≥л-≥нфекц≥њ порушуЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ “-хелперов ≥ “-супрессоров.

—пециф≥чн≥ антит≥ла проти в≥русу ≥мунодеф≥циту людини з'¤вл¤ютьс¤ лише через к≥лька м≥с¤ц≥в. ј в цей критичний пер≥од, позбавивши нормально функц≥онуючоњ ≥мунноњ системи, орган≥зм людини стаЇ беззахисним перед безл≥ччю м≥кроорган≥зм≥в. ѕочинаЇтьс¤ активац≥¤, зокрема, дрожжеподобних гриб≥в роду Candida.

≤нкубац≥йний пер≥од у середньому триваЇ 2-3 м≥с¤ц¤

ѕ≥сл¤ проникненн¤ в≥русу в орган≥зм людини починаЇтьс¤ його посилене розмноженн¤. ¬ключаютьс¤ механ≥зми захисних реакц≥й макроорган≥зму. Ќа ц≥й стад≥њ можливо схований плин патолог≥чного процесу. ќднак можлив≥ ≥ неспри¤тлив≥ вар≥анти розвитку хвороби

ќдним з найб≥льш ранн≥х ознак ¬≥л-≥нфекц≥њ Ї ураженн¤ слизуватих оболонок, у т≥м числ≥ сеч≥вника, зв'¤зане з активац≥Їю грибковоњ ≥нфекц≥њ. “ак, кандидозние поразки спостер≥гаютьс¤ в 50% ¬ич-инфицированних, переважно ж≥нок. «м≥ни торкають слизувату уретр, що ви¤вл¤Їтьс¤ в скаргах на печ≥нн¤, свербл¤чку, п≥зн≥ше з'¤вл¤ютьс¤ слизуват≥ вид≥ленн¤. ”ретроскопична¤ картина характеризуЇтьс¤ по¤вою нальот≥в с≥рого кольору на слизуват≥й оболонц≥, њњ набр¤кл≥стю ≥ г≥перем≥Їю

 л≥н≥чн≥ спостереженн¤ багато в чому полегшують правильн≥сть д≥агностичного висновку. Ћабораторна д≥агностика —пида припускаЇ проведенн¤ реакц≥њ иммуноферментного анал≥зу, иммунофлуоресценции, иммуноблоттинга.

ѕерерахован≥ вище методи допомагають у ви¤вленн≥ антит≥л до в≥русу ≥мунодеф≥циту людини. «найти в≥рус допомагають пос≥в кров≥ в культуру тканини, електронна м≥кроскоп≥¤, полимеразна¤ ланцюгова реакц≥¤

ѕринципи ≥ методи л≥куванн¤ в сьогоденн¤ час мають потребу в ≥стотн≥й доробц≥ ≥ уточненн≥

«асобом специф≥чноњ терап≥њ Ї ретровир, що спри¤Ї припиненню в≥дтворенн¤ в≥русу ≥мунодеф≥циту людини.  урс л≥куванн¤ досить тривалий. «ас≥б токсичний. ¬ останн≥ роки в схему комплексного л≥куванн¤ ¬≥л-≥нфекц≥њ включено ≥нг≥б≥тори протеаз: саквинавир, индинавир ≥ ≥нш≥. ќднак ефективн≥сть запропонованих л≥карських засоб≥в недостатн¤. Ћетальний результат оч≥куЇ ус¤ким, ураженим в≥русом ≥мунодеф≥циту, людини

« огл¤ду на вагу поразки, необх≥дно активно пропагувати серед населенн¤ зведенн¤ про шл¤хи передач≥ ¬≥л-≥нфекц≥њ, вчасно ви¤вл¤ти ¬ич-инфицированних обличч¤, зм≥цнювати матер≥ально-техн≥чну базу д≥агностики гр≥зного захворюванн¤, скорочувати число полових зв'¤зк≥в ≥ широко користатис¤ засобами ≥ндив≥дуальноњ захисту. Ќайважлив≥шою умовою проф≥лактики —пида Ї виконанн¤ вимог, пропонованих в≥дпов≥дно до ≥нструктивно-методичними документами до проведенню дез≥нфекц≥њ ≥ стерил≥зац≥њ

¬ипадки профес≥йного зараженн¤ —пидом наст≥йно диктують необх≥дн≥сть уважного ставленн¤ до стану шк≥рних покрив≥в, своЇчасного освоЇнн¤ спецод¤гу, знаходженн¤ необх≥дного р≥вн¤ навичок при робот≥ з що р≥же ≥ коле ≥нструментар≥Їм
Rated by PING  аталог UaList.com

Используются технологии uCoz