Ќа головну стор≥нку

”–≈“–»“»

“еплов —.ј.

 

јнатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ сеч≥вника. ƒе¤к≥ механ≥зми анти≥нфекц≥йноњ резистентност≥. ѕитанн¤ иммунопатогенеза запальних захворювань сеч≥вника

≤нфекц≥йн≥ уретрити. √онорейний уретрит

—пектр збудник≥в при негонококковых уретритах. ’ламидийное поразка сечовипускального каналу. ѕоразка сечовипускального каналу микоплазмами. “рихомонадные поразки сеч≥вника.  андидозный уретрит. —тан иммунореактивности в людей ≥з симптомами кандидозного уретриту. ѕоразка уретри в≥русом простого герпеса. √остр≥ кондиломи уретри. √арднереллез сеч≥вника. √ардиаз сеч≥вника. јмеб≥аз уретри. —индром придбаного ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ)

”ретрит ≥ його ускладненн¤. ”ретрити у ваг≥тних. «м≥на фертильности в чолов≥к≥в при уретрит≥. —еч≥вник ≥ сиф≥л≥тична ≥нфекц≥¤.

ѕринципи антибактер≥альноњ терап≥њ ≥нфекц≥йних уретрит≥в. ѕерша допомога при уретритах ≥ њхнього ускладненн¤. Ћ≥куванн¤ хворих зм≥шаними урогенитальными ≥нфекц≥¤ми. ћ≥сцев≥ методи л≥куванн¤.  атетери, буж≥ й ≥нший ≥нструментар≥й. ”ретроскоп≥¤ задньоњ уретри. ћетод дил¤тации

—индром –ейтера. ”ретрити ≥ поразки суглоб≥в. ѕоразка сеч≥вника при грип≥. ѕоразка сечовипускального каналу при скарлатин≥. ѕоразка сеч≥вника при дизентер≥њ. ”ретрит при екзогенному роздратуванн≥. јномал≥њ сеч≥вника ≥ ≥нш≥ стани. Ёписпади¤. јномал≥њ розвитку сеч≥вника. ¬ипаданн¤ слизуватоњ оболонки сеч≥вника.  амен≥.  исты. ѕухлини. –ентгенолог≥чна ≥ ультразвукова д≥агностика захворювань сеч≥вника. ƒе¤к≥ особливост≥ рентген≥вського зображенн¤ сеч≥вника ≥ прил¤гаючих орган≥в ≥ тканин.

 

≤нфекц≥йн≥ уретрити

” даний час в≥доме близько 20 хвороб, що передаютьс¤ переважно половим шл¤хом, у кл≥н≥чн≥й картин≥ ¤ких ¤вища уретриту виражен≥ досить ¤скраво. —еред них особливо часто зустр≥чаютьс¤ гоноре¤, трихомониаз, хламидиоз, гарднереллез ≥ др.

÷¤ група людських недуг - венеричн≥ хвороби - стаЇ серйозною соц≥альною проблемою через њх значноњ поширеност≥, важких насл≥дк≥в дл¤ здоров'¤ захвор≥лих, впливу на репродуктивну здатн≥сть ≥ндив≥дуума ≥ соц≥альне звучанн¤. ќстанн≥ 10 рок≥в характеризуютьс¤ вибуховим ростом венеричноњ патолог≥њ. «ахворюван≥сть по де¤ким нозологи¤м зросла б≥льш н≥ж у 100 раз≥в. ѕриведен≥ факти не можуть не викликати тривоги, оск≥льки ц≥лком обірунтовано можна говорити про те, що сусп≥льство зштовхнулос¤ з еп≥дем≥Їю венеричних захворювань, ¤к≥ завжди, а сьогодн≥ особливо, залежать в≥д соц≥ально-економ≥чних умов, у тому числ≥ демограф≥чних зрушень, урбан≥зац≥њ, м≥грац≥њ населенн¤, загального пад≥нн¤ моральност≥, негативних тенденц≥й в оформленн≥ соц≥ального статусу особистост≥, зневаги правами людини, поширенн¤ алкоголю ≥ наркотик≥в ≥ т. д.

ќднак сучасною медициною запропонован≥ реальн≥ способи усп≥шного протисто¤нн¤ зростаючоњ небезпеки поразки хворобами, передающимис¤ переважно половим шл¤хом. —еред них доречно нагадати про розроблювальних нових методах д≥агностики ≥ л≥куванн¤, насамперед ≥з залученн¤м засоб≥в - иммуномодул¤торов; розширенн≥ викладанн¤ студентам медичних навчальних заклад≥в курсу венеричних захворювань, актив≥зац≥њ видавничоњ пол≥тики р≥зних фонд≥в, у тому числ≥ закордонних, покликаних попул¤ризувати необх≥дн≥ знанн¤ в област≥ соц≥альноњ г≥г≥Їни

√онорейний уретрит

«ахворюванн¤ передаЇтьс¤ переважно половим шл¤хом. «будником Ї гонококк, в≥дкритий Ќейссером у 1879 роц≥. ÷е диплококк, що дос¤гаЇ в довжину 1,5 мкм, шириною 0,75 мкм. «будник захищений капсулою. ” залежност≥ в≥д характеру плину патолог≥чного процесу гонококки здатн≥ зм≥нювати своЇ м≥сцезнаходженн¤, розташовуючи усередин≥- чи внеклеточно.

≈лектронна м≥кроскоп≥¤ дозвол¤Ї детально вивчити буд≥вл¤ диплококка. «'¤совано на¤вн≥сть зовн≥ тришаровоњ ст≥нки, п≥д ¤кою розташовуЇтьс¤ цитоплазматическа¤ мембрана. ” цитоплазм≥ укладено рибосоми, вакуоль ≥ ≥нш≥ органеллы. «овн≥шн¤ ст≥нка несе тонк≥ нитки, функц≥ональне призначенн¤ ¤ких дуже велико. ѓм приписуЇтьс¤ участь у передач≥ генетичноњ ≥нформац≥њ, формуванн¤ захисних реакц≥й м≥кроорган≥зму ≥ його в≥рулентноњ активност≥. ƒиплококки розмножуютьс¤ шл¤хом поперечного розпод≥лу. ‘еномен эндоцитобиоза дозвол¤Ї гонококкам бути джерелами рецидивировани¤ гонорейного уретриту

Ќеспри¤тлив≥ умови провокують утворенн¤ Z-форм. ѕри цьому зм≥нюЇтьс¤ ¤к форма, так ≥ розм≥р м≥кроорган≥зму. ѕеретворенн¤ Z-форм у диплококков приводить до рецидивированию захворюванн¤

Ќа штучних живильних средах спостер≥гаЇтьс¤ р≥ст др≥бних безбарвних колон≥й с гладкою блискучою поверхнею. ќптимальноњ дл¤ розвитку збудника вважаЇтьс¤ температура 37∞«.

—ухий м≥крокл≥мат, п≥двищен≥ температури, ультраф≥олетов≥ промен≥ згубн≥ дл¤ диплококка. Ќавпроти, низьк≥ температури благопри¤тствуют збереженню життЇздатност≥ збудника

Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в, особливо в останн≥ роки, указують на по¤ву нових штам≥в гонококков, що волод≥ють низькою чутлив≥стю кантибиотикам.

«ахворюванню част≥ше п≥ддан≥ ж≥нки. «росла частка уражених п≥дл≥тк≥в

 л≥н≥чн≥ про¤ви зб≥льшуютьс¤ в випадку асоц≥йованих ≥нфекц≥йних поразок уретри

ћ≥жкл≥тинн≥ простори дозвол¤ють бацилам Ќейссера проникати з поверхн≥ слизуватоњ оболонки в сполучну тканину, викликаючи по¤ву запальних вогнищ. ≤нкубац≥йний пер≥од невеликий - не б≥льш 7-10 дн≥в

 р≥м того, гонококки здатн≥ поширюватис¤ також ≥ по поверхн≥ слизуватоњ оболонки. ¬они ж здатн≥ проникати в судини, викликаючи генерализованное поразка сеч≥вника, у тому числ≥ заднього в≥дд≥лу уретри

ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хворий людина. ћожливий побутовий шл¤х ≥нф≥куванн¤

ƒо гонококкам не виробл¤Їтьс¤ придбаний ≥мун≥тет. ’рон≥чний гонококковый уретрит викликаЇ зниженн¤ бактерицидноњ активност≥ сироватки, зменшенн¤ зм≥сту л≥зоциму, комплементу. ” в≥докремлюваному уретри ви¤вл¤ютьс¤ антит≥ла, що в≥днос¤тьс¤ до ≥муноглобул≥нам клас≥в ј, ћ и G.

” даний час у б≥льшост≥ захвор≥лих патолог≥чний процес у сеч≥внику прот≥каЇ торпидно, чому в чималому ступен≥ спри¤ють ¤к зм≥нена реактивн≥сть орган≥зму людини, так ≥ по¤ва нових штам≥в збудника з≥ знову сформованими властивост¤ми

—постер≥гаЇтьс¤ поразка сеч≥вника асоц≥ац≥Їю збудник≥в: гонококков, трихомонад, хламидий, микоплазм, в≥рус≥в, гриб≥в роду Candida.

ћатер≥алом дл¤ досл≥дженн¤ на гонорейний процес можуть служити в≥докремлюване ≥ з≥скр≥бок з уретри, а також секрет залоз ≥ лакун сечовипускального каналу

ƒл¤ збору матер≥алу попередньо зовн≥шн≥й отв≥р сечовипускального каналу очищають ват¤ним тампоном, змоченим ф≥з≥олог≥чним розчином. ѕот≥м захопленн¤ необх≥дноњ к≥лькост≥ в≥докремлюваного зд≥йснюють краЇм предметного чи скла желобоватым зондом. ћазки офарблюють ан≥л≥новими барвниками. ƒл¤ остаточного д≥агностичного висновку препарат офарблюють по √раму.

ƒл¤ фарбуванн¤ по √раму необх≥дн≥: 1%-ный вод¤ний розчин кристал≥чного ф≥олетового, розчин Ћюгол¤, 96%-ный етиловий спирт, 1%-ный вод¤ний розчин нейтрального червоного. ƒал≥ на висушений ≥ ф≥ксований над полум'¤м спирт≥вки мазок наливають через ф≥льтрувальний пап≥р розчин кристал≥чного ф≥олетових. „ас експозиц≥њ - 1 хв. ѕот≥м мазок змивають водою ≥ заливають розчином Ћюгол¤ на 1 хв. ” подальшому розчин Ћюгол¤ видал¤ють ≥ мазок знебарвлюють у Їмност≥ з 96%-ным спиртом. ѕрепарат знову промивають водою ≥ заливають на 2 хв розчином нейтрального червоних. ѕот≥м мазок знову промивають водою ≥ висушують. √онококки офарблюютьс¤ в рожевий кол≥р. Ѕактер≥оскоп≥ю провод¤ть п≥д иммерсионной системою при в≥дкритоњ д≥афрагм≥

 р≥м того, у лаборатор≥¤х л≥кувально-проф≥лактичних установ нер≥дко приб≥гають до пос≥ву патолог≥чного матер≥алу на штучн≥ живильн≥ . середовища ÷ей метод диагностически особливо коштовний у випадках хрон≥чного запального процесу в сеч≥внику. ƒл¤ пос≥ву застосовуЇтьс¤ м¤сопептонный агар з додаванн¤м асцитной р≥дини. √онококки волод≥ють важливим у диференц≥йно-д≥агностичному в≥дношенн≥ властив≥стю ферментувати глюкозу

ћетод иммунофлуоресценции припускаЇ використанн¤ особливоњ апаратури, у т≥м числ≥ вологоњ камери. «астосовуЇтьс¤ також иммуноферментный анал≥з

ќбстеженн¤ хворого починають з ретельного збору анамнестических даних.  орисно установити дату ≥ характер останнього полового зв'¤зку ≥ час по¤ви вид≥лень з уретри. «'¤совують на¤вн≥сть полових партнер≥в. ”точнюють дан≥ про можливому захворюванн≥, що мало м≥сце ран≥ше, схем≥ проведеного л≥куванн¤ ≥ результатах диспансерного спостереженн¤

ѕрид≥л¤Їтьс¤ особлива увага визначенню аномал≥й розвитку сечовипускального каналу ≥ запальних зм≥н у област≥ њњ зовн≥шнього отвору. ѕальпац≥¤ дозвол¤Ї д≥агностувати вогнища ≥нф≥льтрац≥њ в уретр≥. Ѕеруть матер≥ал дл¤ м≥кроскоп≥њ, пос≥ву на живильн≥ . середовища ѕ≥сл¤ чого провод¤ть двухстаканную пробу: на¤вн≥сть гн≥йних ниток ≥ ≥нших включень т≥льки в перш≥й скл¤нц≥ спостер≥гаЇтьс¤ в випадках поразки переднього в≥дд≥лу уретри. якщо на¤вн≥сть патолог≥чних дериват≥в маЇ м≥сце в обох скл¤нках, то з'¤вл¤ютьс¤ п≥дстави дл¤ припущенн¤ про розвиток запальних зм≥н у верхн≥х сечових шл¤хах

–озр≥зн¤ють гостру, подострую ≥ торпидную форми св≥жого гонорейного уретриту

ѕри гострому св≥жому гонорейному уретрит≥ спостер≥гаютьс¤ запальн≥ зм≥ни в област≥ зовн≥шнього отвору уретри. ѕальпац≥¤ ви¤вл¤Ї хвороблив≥сть по ходу сеч≥вника. Ќер≥дко р¤сн≥ вид≥ленн¤ гн≥йного характеру в≥льно випливають з ураженого каналу, що приводить не т≥льки до формуванн¤ эрозивных вогнищ, але ≥ до нагромадженн¤ гн≥йного экссудата в препуциальном м≥шку з розвитком у наступному ф≥мозу. јлгидный синдром виражений на початку сечовипусканн¤ при гострому передньому гонорейному уретрит≥

 л≥н≥чна картина зб≥льшуЇтьс¤ при залученн≥ в процес заднього в≥дд≥лу уретри. —ечовипусканн¤ стаЇ прискореним. ¬иникають ≥мперативн≥ позиви до в≥дд≥ленн¤ сеч≥. –≥зка хвороблив≥сть ус¤кий раз завершуЇ акт сечовипусканн¤.  р≥м того, маЇ м≥сце терм≥нальна гематур≥¤. ќднак загальний стан хворого, ¤к правило, не порушуЇтьс¤. Ќадал≥ уретрит приймаЇ подострый характер. «апальн≥ зм≥ни менш виражен≥.  ол≥р вид≥лень стаЇ б≥луватим, м≥н¤Їтьс¤ ≥ њх характер: вони стають гн≥йно-слизуватими. ƒл¤ торпидной форми типовим Ї свербл¤чка в област≥ уретри. ¬≥докремлюване з каналу слизисто-гнойного характеру з'¤вл¤Їтьс¤ при видавлюванн≥ з уретри. ѕерех≥д запального процесу на задн≥й в≥дд≥л сеч≥вника може бути спровокований вживанн¤м алкоголю, нерац≥ональним л≥куванн¤м, а також сексуальними перевантаженн¤ми. “орпидный уретрит переходить у хрон≥чну стад≥ю

ƒл¤ хрон≥чного гонорейного уретриту дуже патогномоничным Ї в≥дд≥ленн¤ невеликоњ к≥лькост≥ экссудата - <ранков≥ крапл≥> - п≥сл¤ сну. ƒ≥агностичну ц≥нн≥сть представл¤ють у даному випадку анамнестические зведенн¤ й уретроскоп≥¤: ≥нф≥льтрати ≥ можлив≥ рубцев≥ звуженн¤ уретри. Ќер≥дк≥ ускладненн¤, у тому числ≥ хрон≥чний простатит

—еред ускладнень гонорейного уретриту насамперед варто зупинитис¤ на такому розповсюдженому, ¤к запаленн¤ внутр≥шнього листка крайньоњ плот≥ ≥ гол≥вки полового члена (баланопостит). Ќа шк≥р≥ полового члена з'¤вл¤ютьс¤ ероз≥њ, б≥льшоњ частиною в област≥ вуздечки. ” вогнищах в≥дзначаЇтьс¤ хвороблив≥сть. ¬иникненню под≥бного роду дефект≥в спри¤ють м≥кротравми

≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ запаленн¤ парауретральных ход≥в. ”ст¤ одного з парауретральных ход≥в гиперемировано, отечно, при натисненн≥ на нього вид≥л¤Їтьс¤ крапл¤ гно¤чи, що м≥стить гонококки. ”ражен≥ парауретральные ходи можуть бути джерелами ре≥нфекц≥њ. ћожливо утворенн¤ абсцесу ход≥в

” випадку впровадженн¤ збудника в периуретральную кл≥тковину ≥ кавернозне т≥ло виникаЇ периуретральный абсцес. —формований ≥нф≥льтрат здатний утрудн¤ти сечовипусканн¤. ѕ≥зн≥ше в≥н нер≥дко п≥ддаЇтьс¤ гн≥йному розплавлюванню, розкриваючись вуретру.

√онококки найчаст≥ше уражають вив≥дн≥ протоки залоз  упера з розвитком куперита. ¬≥дом≥ наступн≥ форми запаленн¤ бульбоуретральных залоз: катаральна, фол≥кул¤рна, паренх≥матозна ≥ паракуперит.

ѕри катаральному ≥ фол≥кул¤рному куперитах патолог≥чн≥ зм≥ни захоплюють вив≥дн≥ протоки залоз з формуванн¤м псевдоабсцессов. «'¤вл¤Їтьс¤ незначна хвороблив≥сть в област≥ залози. ѕри паренх≥матозн≥й форм≥ в процес ви¤вл¤Їтьс¤ вовлеченной паренх≥ма, болючий синдром наростаЇ. ѕаракуперит характеризуЇтьс¤ поширенн¤м запальних зм≥н на навколишню кл≥тковину. ¬изначаЇтьс¤ флуктуац≥¤ пухлини. «агальний стан хворого пом≥тно пог≥ршуЇтьс¤. “емпература т≥ла п≥двищуЇтьс¤ до 39∞—. якщо куперит стаЇ хрон≥чним, з'¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть визначити в уражен≥й залоз≥ кисты чи ≥нф≥льтрати. «бер≥гаЇтьс¤ хвороблив≥сть в област≥ залози, з'¤вл¤ютьс¤ вид≥ленн¤ з сеч≥вника

«а спостереженн¤ми б≥льшост≥ автор≥в, на¤вн≥сть хрон≥чного куперита п≥дтримуЇ рецидиви гонорейного уретриту. ” секрет≥ куперовых залоз знаход¤ть гонококки.

ѕ≥д впливом р≥зних неспри¤тливих фактор≥в, у тому числ≥ ф≥зичного напруги, розвиваЇтьс¤ эпидидимит. ѕродромальные ¤вища доповнюютьс¤ п≥двищенн¤м температури т≥ла до 39∞—. Ѕолючий синдром виражений. √онорейний эпидидимит буваЇ одноб≥чним чи двосторонньоњ. Ўк≥ра мошонки гиперемирована, отечна¤ ≥ гар¤ча на ощупь. ” придатку ¤Їчка визначаЇтьс¤ щ≥льний хворобливий ≥нф≥льтрат. ћожливий розвиток периорхита.

«апаленн¤ предстательной залози буваЇ гострим ≥ хрон≥чноњ. ¬ид≥л¤ють катаральну, фол≥кул¤рну, паренх≥матозну форми простатиту й абсцедирование предстательной залози

ѕри катаральному ≥ фол≥кул¤рному вар≥антах плину простатиту запальний процес захоплюЇ вив≥дн≥ протоки предстательной залози ≥ групу часточок органа з наступним формуванн¤м псевдоабсцессов.  л≥н≥чно мають м≥сце прискорен≥ ≥мперативн≥ позиви до сечовипусканн¤, що зак≥нчуютьс¤ по¤вою вираженого алгидного синдрому, тотальноњ пиурии ≥ терм≥нальноњ гематур≥њ. ѕальпаторно визначаютьс¤ хвороблив≥ вузлики, закладен≥ в товщ≥ залози. ѕаренх≥матозний простатит, що Ї насл≥дком прогресуванн¤ запальних зм≥н, супроводжуЇтьс¤ поразкою вс≥Їњ залозистоњ тканини. ” хворих спостер≥гаютьс¤ част≥ хвороблив≥ сечовипусканн¤, що супроводжуютьс¤ бол¤ми в промежини

јбсцедирование предстательной залози супроводжуЇтьс¤ утворенн¤м множинних гн≥йник≥в, що викликаЇ значне зб≥льшенн¤ в кл≥н≥чн≥й картин≥ простатиту з п≥двищенн¤м температури до 39∞«.

ƒ≥агностика простатиту сполучена з поруч труднощ≥в, що виникають у результат≥ на¤вност≥ протипоказань до досл≥дженн¤ њњ секрету в гостр≥й стад≥њ розвитку хвороби

ѕальпац≥¤ ураженого органа дозвол¤Ї ви¤вити хвороблив≥сть залози, зб≥льшенн¤ ≥ ущ≥льненн¤ њњ окремих часток. ¬изначена п≥дмога у встановленн≥ д≥агнозу захворюванн¤ представл¤Ї ретельне спостереженн¤ за динам≥кою зм≥н у загальному стан≥ захвор≥лого

Ќе завжди вдаЇтьс¤ знайти гонококки в секрет≥ предстательной залози, захопленоњ хрон≥чним запальним процесом, хоча застосуванн¤ антибактер≥альних засоб≥в не приводить до видужанн¤.  р≥м того, у останн≥ роки вс≥ част≥ше приходитьс¤ з≥штовхуватис¤ з бессимптомным плином хрон≥чного простатиту

«апаленн¤ нас≥нного пухирц¤ - везикул≥т - нер≥дко супроводжуЇ поразка предстательной залози. —постер≥гаЇтьс¤ гостре ≥ хрон≥чний плин цього недуги

 атаральн≥ зм≥ни слизуватоњ оболонки нас≥нного пухирц¤ супроводжуютьс¤ десквамац≥Їю еп≥тел≥ю. ” випадках залученн¤ в патолог≥чний процес подслизистого ≥ м'¤зового шар≥в ст≥нки пухирц¤ говор¤ть про глибоку форму везикул≥ту, що супроводжуЇтьс¤ заповненн¤м органа гн≥йним ум≥стом. ѕрогресуванн¤ захворюванн¤ приводить до розвитку эмпиемы, а надал≥ - ≥ до паравезикулиту.

 л≥н≥чн≥ про¤ви р≥зноман≥тн≥: свербл¤чка ≥ болю в област≥ сечовипускального каналу сполучаютьс¤ з прискореними позивами до в≥дд≥ленню сеч≥ ≥ терм≥нальною гематур≥Їю. ƒќ перерахованим симптомам додаютьс¤ порушенн¤ загального стану орган≥зму ≥ полового розладу

ѕальпаторное досл≥дженн¤ захвор≥лого доц≥льно сполучити з лабораторноњ д≥агностикою

«апаленн¤ сем¤вынос¤щего протоки - деферентит - ви¤вл¤Їтьс¤ вираженим болючим синдромом. “е ж спостер≥гаЇтьс¤ ≥ при запальних зм≥нах нас≥нного канатика - фуникулите.

як в≥домо, эндотоксин гонококка здатний викликати формуванн¤ стриктур чи уретри рубцевих звужень каналу. ƒан≥ анатом≥чн≥ зм≥ни можуть захопити будь-¤ка д≥л¤нка органа. Ќаростають дизурические розладу. Ќа¤вн≥сть у уретр≥ стриктур ≥н≥ц≥юЇ утворенн¤ розташованих дистальнее дефекту розширень, що приводить до додаткових зм≥нам запального характеру. ” окремих випадках можливе утворенн¤ периуретральных абсцес≥в ≥ сечових свищ≥в

√онорейна поразка сеч≥вника в ж≥нок характеризуЇтьс¤ мл¤вими абортивно симптомами, що прот≥кають. ќт чому так актуально сьогодн≥ повноц≥нне оволод≥нн¤ методами обстеженн¤ ж≥нок

–екомендуЇтьс¤ при збиранн≥ анамнестических даних звертати увагу на по¤ву вид≥лень п≥сл¤, ¤к правило, випадкових полових зв'¤зк≥в, хвор≥й унизу живота, можливе п≥двищенн¤ температури т≥ла. ѕри огл¤д≥ варто звертати особливе увага на на¤вн≥сть эрозий, по¤ва патолог≥чних эффлоресценций, зб≥льшенн¤ регионарных л≥мфатичних вузл≥в, запальн≥ зм≥ни губок уретри. ѕальпац≥¤ дозвол¤Ї ви¤вити ≥нф≥льтрац≥ю ≥ пастозность ст≥нок сечовипускального каналу

ƒл¤ усп≥шного збору матер≥алу, необх≥дного дл¤ лабораторноњ д≥агностики, зд≥йснюють попередн≥й масаж уретри введеноњ на глибину 1 див вушний ложечкою. ѕрипустимо проведенн¤ х≥м≥чноњ провокац≥њ, що пол¤гаЇ у введенн≥ в уретру на глибину 1 див 1%-ного розчину н≥трату ср≥бла. ѕри б≥олог≥чноњ провокац≥њ внутримышечно ввод¤ть гоновакцину з пирогеналом. ¬≥рог≥дн≥сть д≥агностичного висновку визначаЇтьс¤ ви¤вленн¤м гонококков.

√онорейний уретрит у ж≥нок супроводжуЇтьс¤ р≥вноб≥жною поразкою њњ залоз, що зв'¤зано з анатом≥чними особливост¤ми буд≥вл≥ сеч≥вника

ѕри гострому плин≥ процесу хвор≥ скаржатьс¤ на б≥ль ≥ печ≥нн¤ п≥д час сечовипусканн¤. «овн≥шн≥й огл¤д дозвол¤Ї побачити запальн≥ зм≥ни губок уретри, визначити ≥нф≥льтративн≥ вогнища ст≥нок сеч≥вника, на¤вн≥сть болючого синдрому. ” в≥докремлюваному уретри знаход¤ть гонококки. ѕрогресуванн¤ запальних зм≥н приводить до залученню в патолог≥чний процес сечового м≥хура, що ви¤вл¤Їтьс¤, у частковост≥, част≥шанн¤м сечовипусканн¤, сопровождающимс¤ болем, особливо наприк≥нц≥ акта

ѕодострый ≥ хрон≥чний вар≥анти плину уретриту кл≥н≥чно оформлен≥ не¤скраво, хвор≥ пред'¤вл¤ють пом≥тно менше скарг, вид≥лень небагато. ѕальпац≥¤ через передню ст≥нку п≥хви дозвол¤Ї ви¤вити ущ≥льненн¤ ст≥нок сеч≥вника

«апаленн¤ парауретральных ход≥в - парауретрит - виникаЇ дуже часто при захворюванн¤х уретри. Ќавколо розташованого интрауретрально зовн≥шнього отвору парауретрального ходу виникаЇ вогнище г≥перем≥њ. —имптоми недуги практично не виражен≥. ћожливе утворенн¤ помилкових абсцес≥в. ¬≥докремлюване слизуватого характеру дуже убоге. Ћакуни парауретральных ход≥в служать своЇр≥дним резервуаром ≥нфекц≥њ, джерелом рецидивировани¤ патолог≥чного процесу

гн≥й, ўо¬ипливаЇ з уретри, може проникати у велик≥ вестибул¤рн≥ залози, викликаючи њх запаленн¤ - бартол≥н≥т. ѕроцес швидко захоплюЇ периферичну частину вив≥дноњ протоки залози. ѕри цьому з збуджених усть вив≥дних проток залози може з'¤вл¤тис¤ мутнувате в≥докремлюване.  оли запаленн¤ захоплюЇ ус¤ вив≥дна протока, розвиваЇтьс¤ бартол≥н≥т. –озвиваЇтьс¤ перигландул¤рна¤ ≥нф≥льтрац≥¤, хвороблив≥сть п≥дсилюЇтьс¤. «м≥нюЇтьс¤ характер в≥докремлюваного: воно здобуваЇ слизисто-гнойный в≥дт≥нок. ѕочинаЇтьс¤ прол≥ферац≥¤ сполучноњ тканини. якщо в≥дбуваЇтьс¤ закупорка уст¤ вив≥дноњ протоки ≥ скупченн¤ гн≥йного ум≥сту, то утворитьс¤ псевдоабсцесс, здатний мимов≥льно розкриватис¤

Ќа¤вн≥сть зм≥шаноњ м≥крофлори приводить до розвитку щирого абсцесу. «ахворюванн¤ характеризуЇтьс¤ г≥перем≥Їю, набр¤ком, по¤вою вираженоњ хворобливост≥ ≥ зб≥льшенн¤м регионарных л≥мфатичних вузл≥в. –озвиток кл≥н≥чних про¤в≥в приводить до гн≥йного розплавлюванн¤ самоњ залози ≥ навколишньоњ сполучноњ тканини. —траждаЇ загальний стан: п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла, з'¤вл¤Їтьс¤ нездужанн¤. ѕри розм'¤кшенн≥ абсцесу гн≥й прориваЇтьс¤ назовн≥.

¬ окремих випадках можливо формуванн¤ кисты вив≥дноњ протоки залози

як в≥домо, ≥нф≥куванн¤ д≥тей в≥дбуваЇтьс¤ внеполовым шл¤хом. ѕри цьому джерелом ≥нфекц≥њ Ї батьки, чи родич≥ ≥нш≥ доросл≥ обличч¤. √убки уретри отечны, гиперемированы. ћаЇ м≥сце гн≥йне в≥докремлюване з сеч≥вника. —постер≥гаЇтьс¤ хвороблив≥сть при сечовипусканн≥

ƒ≥агностика ірунтуЇтьс¤ на анал≥з≥ анамнестических даних, кл≥н≥чноњ картин≥ захворюванн¤ ≥ результатах лабораторного досл≥дженн¤. ћатер≥ал дл¤ м≥кроскоп≥њ забирають з сеч≥вника желобоватым зондом. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть х≥м≥чну провокац≥ю: в уретру за допомогою очноњ п≥петки ввод¤ть розчин Ћюгол¤. ƒ≥т¤м старше 3 рок≥в одночасно парентерально ввод¤ть гонококковую вакцину. «аб≥р матер≥алу зд≥йснюють через 24 ≥ 48 годин ≥з сеч≥вника

ќсновними антиб≥отиками дл¤ терап≥њ гонорейного уретриту в його гостр≥й ≥ подострой стад≥¤х Ї препарати групи пен≥цил≥ну. “ак, курсова доза бензилпенициллина - 3 400 000 ≈ƒ.  урсова доза б≥цил≥ну-1, б≥цил≥ну-3 ≥ б≥цил≥ни-5 складаЇ 3 600 000 ≈ƒ.

јмпиокс призначають по 0,5 м через 4 години 5 раз≥в у добу прот¤гом 2 дн≥в

Ћевом≥цетин рекомендуЇтьс¤ до прийому усередину в курсов≥й доз≥ 6 р. ƒл¤ зменшенн¤ поб≥чних ¤вищ л≥куванн¤ провод¤ть на тл≥ прийому в≥там≥н≥в групи ¬ и аскорб≥новоњ кислоти

 урсова доза антиб≥отик≥в тетрацикл≥нового р¤ду та ж. ” випадках хрон≥чно прот≥каЇ процесу курсову дозу зб≥льшують до 12 р. ѕроф≥лактика кандидоза пол¤гаЇ в призначенн≥ нистатина, леворина, ламизила чи орунгала.

 урсова доза эритромицина - 10 000 000 ≈ƒ. ѕрепарат призначають за 1 годину до њж≥

 урсова доза олететрина нижче - 4 000 000 ≈ƒ.

ѕризначенн¤ канамицина - антиб≥отика широкого антибактер≥ального спектра д≥њ - зд≥йснюЇтьс¤ з обережн≥стю: враховуЇтьс¤ його токсическое вплив. ”вод¤ть парентерально по 1 000 000 ≈ƒ через 12 годин.  урсова доза складаЇ 3 000 000 ≈ƒ.

 лафоран ≥з групи цефалоспоринов дуже ефективний при гонорейному уретрит≥. …ого увод¤ть внутримышечно по 1,0 м 2 рази в добу з дванадц¤тигодинним ≥нтервалом

«ручний застосовуваний у терап≥њ антиб≥отик кетоцеф, що уводитьс¤ внутримышечно одномоментно (1,5 г).

Ќа¤вн≥сть зм≥шаноњ ≥нфекц≥њ диктуЇ необх≥дн≥сть проведенн¤ л≥кувальних заход≥в з використанн¤м дек≥лькох антиб≥отик≥в одночасно.

¬ажливим методом л≥куванн¤ гонорейного уретриту Ї иммунотерапи¤. ¬≥домо стимулююче вплив на репаративные процеси кал≥ю оротата. ѕрепарат призначають усередину по 0,5 м 4 рази в добу прот¤гом 4 тижн≥в

ќказывающий протизапальне д≥¤ метилурацил приймають усередину п≥сл¤ њж≥ по 0,5 м 2 рази в день прот¤гом двох тижн≥в. √арн≥ результати даЇ призначенн¤ глицерама по 0,005 м 3 рази в день прот¤гом 10 дн≥в

ќстанн≥м часом широке застосуванн¤ в терап≥њ специф≥чних запальних поразок сеч≥вника знайшов препарат - иммуномодул¤тор тактивин, уводитьс¤ п≥дшк≥рно в к≥лькост≥ 0,5 мол 0,01%-ного розчину (8-10 ≥н'Їкц≥й).

ƒл¤ прискоренн¤ рассасывани¤ ≥нф≥льтрат≥в в уретр≥ застосовуютьс¤ екстракт алоэ (увод¤ть п≥дшк≥рно по 1 мол, на курс - 30 ≥н'Їкц≥й), ‘ибс (п≥дшк≥рно по 1 мол, на курс - 20 уведень), склопод≥бне т≥ло (призначають п≥дшк≥рн≥ ≥н'Їкц≥њ по 2 мол, тривал≥сть курсу складаЇ 20 дн≥в).

ѕротипоказанн¤ми до призначенн¤ б≥огенних стимул¤тор≥в Ї серцево-судинн≥ захворюванн¤, нефрит, цироз печ≥нки, ваг≥тн≥сть

“ой же ефект у л≥куванн≥ уретрит≥в удаЇтьс¤ дос¤гти шл¤хом призначенн¤ ферментних препарат≥в. “ак, трипсин (химотрипсин) увод¤ть парентерально по 10 мг 2 рази в день, всего 10 ≥н'Їкц≥й

Ћегенево-серцева недостатн≥сть, декомпенсированные форми туберкульозу легень, цироз печ≥нки, захворюванн¤ бруньок ≥ панкреатит Ї протипоказанн¤ми до призначенню чи трипсину химотрипсина.

ѕлазмол призначаЇтьс¤ п≥дшк≥рно по 1 мол щодн¤ курсом у 10 дн≥в. —ерцево-судинна патолог≥¤ ≥ нефрит перешкоджають його застосуванню в л≥кувальних метах

”веденн¤ спленина зд≥йснюЇтьс¤ п≥дшк≥рно по 2 мол щодн¤ прот¤гом 10 дн≥в

” випадках асоц≥йованоњ ≥нфекц≥њ можливо спочатку провести курс противогонорейного л≥куванн¤, а надал≥ зд≥йснити необх≥дну этиотропную терап≥ю. ¬ажливим доповненн¤м до перел≥ку л≥кувальних заход≥в з'¤вилас¤ иммунотерапи¤ в сполученн≥ з м≥сцевим впливом

¬арто особливо п≥дкреслити, що л≥куванн¤ запальних зм≥н сеч≥вника у ваг≥тних ж≥нок проводитьс¤ з використанн¤м т≥льки м≥сцевих прийом≥в терап≥њ.  р≥м того, при необх≥дност≥ можливо м≥сцеве л≥куванн¤ уретри в≥дразу п≥сл¤ полог≥в

Ќер≥дко приходитьс¤ з≥штовхуватис¤ з необх≥дн≥стю застосуванн¤ додаткових метод≥в купировани¤ уретриту в облич, на¤вн≥сть гонококков у мазках ¤ких не п≥дтверджуЇтьс¤. «б≥льшують кл≥н≥чну картину уретриту так≥ збудники, ¤к хламидии, трихомонады, уреаплазмы й ≥нш≥. ” цих випадках зростаЇ д≥агностична ц≥нн≥сть такого методу ≥нструментального досл≥дженн¤, ¤ким Ї уретроскоп≥¤. јктуальним стаЇ не т≥льки ретельно проведена ≥дентиф≥кац≥¤ ≥нфекц≥йного агента, але ≥ визначенн¤ його чутливост≥ до призначуваних химиотерапевтическим засобам

Ќеобх≥дно пам'¤тати, що в≥дсутн≥сть вид≥лень ≥з сеч≥вника, а також очищенн¤ його слизуватоњ оболонки в≥д гонококков не завжди св≥дчать про дозвол≥ патолог≥чного стану, оск≥льки специф≥чний збудник може довгостроково збер≥гати своњ життЇздатн≥сть ≥ в≥рулентн≥сть у схованих вогнищах ≥нфекц≥њ. ќт чому з метою оптим≥зац≥њ умов одержанн¤ достов≥рних д≥агностичних висновк≥в бактериоскопического методу лабораторного досл≥дженн¤ провод¤ть р≥зн≥ провокац≥њ, ¤кось: х≥м≥чну, механ≥чну, б≥олог≥чну, ал≥ментарну, терм≥чну, ф≥з≥олог≥чну. ¬икористовуютьс¤ також комб≥нован≥ методи проведенн¤ провокац≥њ. Ќаприклад, чолов≥кам з про¤вами хрон≥чного уретриту провод¤ть масаж на пр¤мому буж≥ з внутр≥м'¤зовим уведенн¤м гоновакцины. ѕот≥м через 24, 48 ≥ 72 години беруть дл¤ бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ в≥докремлюване з чи уретри робл¤ть з≥скр≥бок. ∆≥нкам провод¤ть провокац≥ю п≥сл¤ менструац≥й. ƒал≥ через 24, 48 ≥ 72 години досл≥джують мазки з в≥докремлюваного сеч≥вника

„ерез тиждень по зак≥нченн≥ л≥куванн¤ гонорейного уретриту доц≥льно приступити до встановленн¤ излеченности патолог≥чного процесу. ѕровод¤ть комб≥новану провокац≥ю, п≥сл¤ чого через 24, 48 ≥ 72 години беруть матер≥ал з уретри дл¤ бактериоскопического досл≥дженн¤

ѕроф≥лактика гонорейного уретриту повинна зд≥йснюватис¤ насамперед у в≥дношенн≥ д≥тей. ƒ≥ти забезпечуютьс¤ окремими предметами сан≥тарноњ г≥г≥Їни, ≥ндив≥дуальними пост≥льними принадлежност¤ми ≥ рушниками. ѕрийом працюючого персоналу дит¤чих дошк≥льних установ зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки при проведенн≥ попереднього обстеженн¤ дерматовенерологом. «ахвор≥л≥ д≥ти ≥золюютьс¤ ≥ направл¤ютьс¤ на консультац≥ю до фах≥вц≥в. Ќе втратила значенн¤ сан≥тарно-проф≥лактична робота серед батьк≥в

” даний час у пунктах противовенерической допомоги ≥ дл¤ особистоњ проф≥лактики широко використовують розчини хлоргексидина биглюконата (гибитан) ≥ мирамстина (септиком). ќднак випливаЇ пам'¤тати, що обробка уретри зазначеними засобами даЇ позитивний результат т≥льки у випадку њх своЇчасного застосуванн¤: не п≥зн≥ше 2 годин п≥сл¤ випадковою половою зв'¤зку

«араз ус≥ част≥ше приходитьс¤ використовувати прийоми м≥сцевого л≥куванн¤ уретрит≥в через нестерпност≥ антиб≥отик≥в ≥ ≥нших химиотерапевтических засоб≥в. «астосовуютьс¤ инстилл¤ции розчин≥в протарголу, колларгола, н≥трату ср≥бла, Ћюгол¤, доповнюютьс¤ ванночками з в≥двару ромашки. ≤нод≥, особливо у випадках розвитку кл≥н≥чноњ картини заднього уретриту, використовують глибок≥ промиванн¤ уретри розчином кал≥ю перманганату (1:6000).

’рон≥чний процес, що захопив передню уретру, викликаЇ необх≥дн≥сть у бужировании ≥ масаж≥ уретри, проведенн≥ индуктотерапии. ƒл¤ дос¤гненн¤ розм'¤кшенн¤ рубцевоњ тканини ввод¤ть парентерально б≥огенн≥ стимул¤тори. ’≥рург≥чне пос≥бник показаний при стриктурах, не поддающихс¤ розширенню бужем. ѕаралельно досл≥джують стан предстательной залози ≥ нас≥нних пухирц≥в

ѕри стиханн≥ запальних ¤вищ при уретритах застосовують электрофорез на область полового члена, курс - 10 процедур. ѕротипоказанн¤ми до проведенн¤ ф≥з≥отерапевтичних вплив≥в Ї гостр≥ запальн≥ процеси, нестерпн≥сть струму, пухлини

” боротьб≥ з що сформувалис¤ стриктурами уретри гарною п≥дмогою Ї ультразвук, фонофорез. ѕротипоказанн¤ми дл¤ њхнього проведенн¤ Ї аденома предстательной залози, гостр≥ запальн≥ процеси сечостатевого тракту, пухлини
Rated by PING  аталог UaList.com

Используются технологии uCoz