Ќа головну стор≥нку

”–≈“–»“»

“еплов —.ј.

 

јнатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ сеч≥вника. ƒе¤к≥ механ≥зми анти≥нфекц≥йноњ резистентност≥. ѕитанн¤ иммунопатогенеза запальних захворювань сеч≥вника

≤нфекц≥йн≥ уретрити. √онорейний уретрит

—пектр збудник≥в при негонококових уретритах. ’лам≥д≥йне ураженн¤ сечовипускного каналу. ”раженн¤ сечовипускального каналу микоплазмами. “рихомонадн≥ поразки сеч≥вника.  андидозний уретрит. —тан иммунореактивности в людей ≥з симптомами кандидозного уретриту. ”раженн¤ уретри в≥русом простого герпеса. √остр≥ кондиломи уретри. √арднереллез сеч≥вника. √ардиаз сеч≥вника. јмеб≥аз уретри. —индром придбаного ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ)

”ретрит ≥ його ускладненн¤. ”ретрити у ваг≥тних. «м≥на фертильности в чолов≥к≥в при уретрит≥. —еч≥вник ≥ сиф≥л≥тична ≥нфекц≥¤.

ѕринципи антибактер≥альноњ терап≥њ ≥нфекц≥йних уретрит≥в. ѕерша допомога при уретритах ≥ њхнього ускладненн¤. Ћ≥куванн¤ хворих зм≥шаними урогенитальними ≥нфекц≥¤ми. ћ≥сцев≥ методи л≥куванн¤.  атетери, буж≥ й ≥нший ≥нструментар≥й. ”ретроскоп≥¤ задньоњ уретри. ћетод дил¤тации

—индром –ейтера. ”ретрити ≥ поразки суглоб≥в. ”раженн¤ сеч≥вника при грип≥. ”раженн¤ сечовипускального каналу при скарлатин≥. ”раженн¤ сеч≥вника при дизентер≥њ. ”ретрит при екзогенному роздратуванн≥. јномал≥њ сеч≥вника ≥ ≥нш≥ стани. ≈писпади¤. јномал≥њ розвитку сеч≥вника. ¬ипаданн¤ слизуватоњ оболонки сеч≥вника.  амен≥.  исти. ѕухлини. –ентгенолог≥чна ≥ ультразвукова д≥агностика захворювань сеч≥вника. ƒе¤к≥ особливост≥ рентген≥вського зображенн¤ сеч≥вника ≥ прил¤гаючих орган≥в ≥ тканин.

 

”ретрити

”ретрит - запаленн¤ сечовипускального каналу - може бути гострим чи хрон≥чноњ

ѕрийн¤то розр≥зн¤ти уретрити ≥нфекц≥йн≥ ≥ не≥нфекц≥йн≥. ≤нфекц≥йний запальний процес сеч≥вника може бути викликаний збудниками, що передаютьс¤ переважно половим шл¤хом, а також бути насл≥дком загальних ≥нфекц≥йних захворювань. Ќе≥нфекц≥йний уретрит виникаЇ через р≥зноман≥тн≥ причини, наприклад чи травми алерг≥йноњ агрес≥њ

 л≥н≥чна картина гострого уретриту ц≥лком обкреслена: р≥зь при сечовипусканн≥ сполучаЇтьс¤ з вид≥ленн¤ми з каналу на тл≥ прискорених позив≥в кмочеиспусканию.

—имптоматика хрон≥чного уретриту б≥льш згладжена. ’вор≥ скаржатьс¤ на печ≥нн¤ ≥ свербл¤чку в сеч≥внику, вид≥ленн¤ стають б≥льш убогими

Ћ≥куванн¤ невенеричного уретриту пол¤гаЇ в призначенн≥ препарат≥в широкого спектра д≥њ: еритромицин по 200 000 ≈ƒ 5 раз≥в у день прот¤гом тижн¤, олететрин по 0,25 м 6 раз≥в у день. ѕри необх≥дност≥ доц≥льне призначенн¤ пен≥цил≥ну по 500 000 ≈ƒ 4 рази прот¤гом 5-7 дн≥в. ÷≥ рекомендац≥њ доповнюють уведенн¤м у схему л≥куванн¤ сульфан≥лам≥дних препарат≥в. –езультати л≥куванн¤ контролюють методами лабораторноњ ≥ ≥нструментальноњ д≥агностики

” пропонованоњ уваз≥ читач≥в робот≥ представл¤Їтьс¤ необх≥дним дати короткий кл≥н≥чний огл¤д численних стан≥в, що викликають т≥ чи ≥нш≥ порушенн¤ пасажу сеч≥, що приводить до запальних зм≥нам сеч≥вника, оск≥льки в≥домо негативний вплив, робитьс¤ сечею на навколишн≥ тканини, зб≥льшува присоедин¤ющейс¤ вторинноњ ≥нфекц≥Їю

”трудненн¤ сечовипусканн¤, що спостер≥гаютьс¤ у хворих г≥поспад≥Їю, створюють спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку ≥нфекц≥њ сечостатевого тракту

«начн≥ порушенн¤ пасажу сеч≥ при еписпадии, що сполучаютьс¤ з впливом вторинноњ ≥нфекц≥њ, нер≥дко привод¤ть до розвитку запальних зм≥н, у т≥м числ≥ сеч≥вника

ѕри частковому подвоЇнн≥ уретри найчаст≥ше приЇднуютьс¤ запальн≥ про¤ви з≥ слизуватими чи гн≥йними вид≥ленн¤ми, болючим синдромом, свербл¤чкою по ходу додаткового каналу, розвиваЇтьс¤ уретрит

ƒовгостроково ≥снуюч≥ дивертикули нер≥дко м≥ст¤ть камен≥, що приводить до симптомам запального процесу

 артина уретриту при на¤вност≥ клапан≥в обумовлена наростаючими утрудненн¤ми сечовипусканн¤

–езультатом перенесеного уретриту Ї звуженн¤ сечовипускального каналу

ѕри проникаючих ушкодженн¤х сеч≥вника ≥нф≥льтрац≥¤ тканин сечею, найчаст≥ше ≥нф≥кованоњ, приводить до розвитку не т≥льки уретриту, але ≥ численних ускладнень

Ќер≥дко виражен≥ стриктури уретри провокують по¤ва запальних зм≥н у вишележащих в≥дд≥лах сеч≥вника. Ѕ≥льш того, поширенн¤ ≥нфекц≥њ по протоках полових залоз у результат≥ закиданн¤ ≥нф≥кованоњ сеч≥ викликаЇ виникненн¤ простатиту, епидидимита, орхита, сперматоцистита.

Ќасл≥дком довгостроково поточних хрон≥чних уретрит≥в Ї помилков≥ пол≥пи. “аким же образом пап≥ломи зв'¤зан≥ у своЇму розвитку с хрон≥чним запальним процесом слизуватоњ оболонки сечовипускального каналу. “е ж можна сказати про гострих кондиломах, обмовивши про њх етиологичной прихильност≥ до венеричноњ патолог≥њ

¬ основ≥ патогенезу ф≥бром, ф≥бром≥ом, л≥пом, анг≥ом ≥ ≥нших нееп≥тел≥альних пухлин лежить зв'¤заний з порушенн¤м пасажу сеч≥ запальний процес сеч≥вника

Ќа думку закордонних досл≥дник≥в, хвор≥ раком сеч≥вника в плин багатьох л≥т перед його розвитком страждали хрон≥чним уретритом

«агальновизнаним вважаЇтьс¤ думка про т≥м, що виникненню кист спри¤ють ран≥ше перенесен≥ уретрити р≥зного генеза.

—вищ≥ Ї ускладненн¤м, зокрема, чи стриктур пухлин сечовипускального каналу

 амен≥ з'¤вл¤ютьс¤ при на¤вност≥ патолог≥чних зм≥н у канал≥: дивертикул≥в, свищ≥в, стриктур

–озвитку запальних симптом≥в спри¤Ї влученн¤ в просв≥т сеч≥вника сторонн≥х т≥л

”ретрити Ї причиною випаданн¤ слизуватоњ оболонки сечовипускального каналу

Ќарешт≥, невм≥ло проведен≥ л≥карськ≥ ман≥пул¤ц≥њ, у тому числ≥ бужирован≥ ≥ катетеризац≥¤, Ї частими причинами розвитку уретриту

 

јнатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ сеч≥вника

„олов≥чий сеч≥вник

—еч≥вник чолов≥ка дос¤гаЇ 20-23 див у довжину. ” ньому розр≥зн¤ють три частини: предстательную, перетинчасту ≥ губчату. ѕочинаЇтьс¤ канал в≥д отвору на дн≥ сечового м≥хура. Ќа вершин≥ гол≥вки полового члена знаходитьс¤ його зовн≥шнЇ отв≥р

 р≥м того, частина сечовипускального каналу в≥д внутр≥шнього отвору до нас≥нного горбка позначаЇтьс¤ ¤к задн¤ уретра. ƒистальнее розташована передн¤ уретра

’≥д сеч≥вника п≥дданий вигину: предстательна¤ частина в напр¤мку донизу утворить опуклу кзади дугу, у те ж час губчатий в≥дд≥л формуЇ звернену кпереди опукл≥сть, так називану предлобковую кривизну

ѕредстательна¤ частина укладена в товщ≥ однойменноњ залози. ¬она невелика (всего 3-4 см довжиною) ≥ розташована в м'¤зов≥й тканин≥ в напр¤мку зверху ≥ позаду вниз ≥ вперед. ѕочинаЇтьс¤ предстательна¤ частина звуженн¤м, розташованим у безпосередн≥й близькост≥ в≥д внутр≥шнього отвору сеч≥вника. ÷е ≥ Ї перше вузьке м≥сце каналу. Ѕлижче до середини предстательной частини розташовуЇтьс¤ розширенн¤ каналу, чи перше розширенн¤. “ут же можна побачити греб≥нь сеч≥вника у вид≥ серединноњ складки задньоњ ст≥нки, перех≥дноњ в нас≥нний горбок, на вершин≥ ¤кого розр≥зн¤ють подовжньо розташована кишен¤ - предстательную маточку. « бок≥в гребен¤ розташован≥ уст¤ сем¤вибрасивающих проток.  р≥м цих утворень нас≥нним горбком ≥ ст≥нкою сеч≥вника формуютьс¤ складки, що дають початок предстательной пазус≥, куди в≥дкриваютьс¤ уст¤ предстательних проточков.

—ама коротка частина сечовипускального каналу - перетинчаста - ледь дос¤гаЇ 2 див. ÷ей в≥др≥зок пронизуЇ сечостатеву д≥афрагму. ѕроксимальний в≥дд≥л ц≥Їњ частини каналу значно звужений (тут ≥ знаходитьс¤ друге вузьке м≥сце). ƒистальна частина, б≥льш широка, переходить у губчатий в≥дд≥л. ¬нутр≥шн≥й отв≥р сечовипускального каналу охоплено гладкомишечним гн≥том. ѕеретинчаста частина сечовипускального каналу волод≥Ї незначноњ рухлив≥стю, оск≥льки м≥цно утримуЇтьс¤ м'¤зами промежини

—ама довга частина сечовипускального каналу - губчата - дос¤гаЇ 20 див у довжину. ” початку њњ знаходитьс¤ друге розширенн¤. “ретЇ вузьке м≥сце каналу локал≥зоване на р≥вн≥ зовн≥шнього отвору сеч≥вника. ѕроксимальнее зовн≥шнього отвору знаходитьс¤ ладьевидна¤ ¤мка - третЇ розширенн¤ сеч≥вника. “ут слизувата оболонка створюЇ поперечно розташовану засл≥нку ладьевидной ¤мки. “ут же закладен≥ лакуни сеч≥вника, у ¤к≥ в≥дкриваютьс¤ трубчасто-альвеол¤рн≥ залози.  р≥м того, на всьому прот¤з≥ сеч≥вника маютьс¤ подовжн≥ складки, що визначають його розт¤жн≥сть

ѕросв≥т сеч≥вника на р≥вн≥ предстательной ≥ перетинчастоњ частин вигл¤даЇ нап≥вм≥с¤чним ≥ звернений опукл≥стю догори, прот¤гом губчатоњ частини маЇ вид вертикальноњ щ≥лини, причому в дистальному њњ в≥дд≥л≥ щ≥лина стаЇ горизонтально розташованоњ

ќболонка сеч≥вника - уретри - складаЇтьс¤ з еластичних волокон. ћ'¤зовий шар виражений у предстательной ≥ перетинчастоњ частинах

—лизувата оболонка сечовипускального каналу в предстательной частини вистелена перех≥дним еп≥тел≥Їм, а в перетинчастоњ - багатошаровим призматичноњ; у початковому в≥др≥зку губчатоњ частини знаходитьс¤ одношаровий призматичний еп≥тел≥й, а на ≥ншому прот¤з≥ - багатошаровий призматичний

≤ннервац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ галуз¤ми нерв≥в поперекового сплетенн¤ ≥ подчревного пучка.  ровопостачанн¤ - за допомогою срамних артер≥й. √либок≥ л≥мфатичн≥ судини чолов≥чого полового члена дос¤гають крижових ≥ внутр≥шн≥х подвздошних л≥мфатичних вузл≥в, що винос¤ть судини ¤ких, випливаючи по ходу кровоносних судин, доход¤ть до крижових л≥мфатичних вузл≥в

∆≥ночий сеч≥вник

—еч≥вник ж≥нки пом≥тно коротше чолов≥чого - не б≥льш 4 див довжиною, однак його ширина в 1,5 рази б≥льше.

∆≥ночий сеч≥вник - уретра - починаЇтьс¤ в≥д отвору на дн≥ сечового м≥хура, пот≥м проходить через сечостатеву д≥афрагму ≥ в≥дкриваЇтьс¤ зовн≥шн≥м отвором у передодн≥ п≥хви.  анал йде по передн≥й ст≥нц≥ п≥хви. ƒ≥аметр каналу м≥нливий: в≥н зменшуЇтьс¤ в напр¤мку до зовн≥шнього отвору.  анал щ≥льно оточений сполучною тканиною

—т≥нка уретри складаЇтьс¤ з двох оболонок - м'¤зовоњ ≥ слизов. ћ'¤зова оболонка багатошарова. «овн≥шн≥й шар - круговий, внутр≥шн≥й - подовжн≥й шар гладких м'¤з≥в з дом≥шкою еластичних волокон. ћ'¤за сечостатевоњ д≥афрагми перепл≥таютьс¤ з циркул¤рним шаром каналу, утворити м'¤з, стискаючу сеч≥вник. —лизувата оболонка вистелена переважно багатошаровим плоскоњ еп≥тел≥Їм, утворить подовжн≥ складки. ¬≥д переднього кута трикутника сечового м≥хура до к≥нц¤ каналу по задн≥й ст≥нц≥ уретри т¤гнетьс¤ висока складка, що одержала назва гребен¤ сечовипускального каналу. ” нижн≥х в≥дд≥лах каналу в≥дкриваютьс¤ уст¤ проток залоз сечовипускального каналу.  р≥м того, на слизуват≥й оболонц≥ пом≥тн≥ лакуни сеч≥вника. ƒр≥бн≥ залози з локал≥зац≥Їю навколо зони зовн≥шнього отвору в≥дкриваютьс¤ загальним протокою, так називаним протокою обх≥дним

≤ннервац≥¤, крово- ≥ лимфоснабжен≥ аналог≥чн≥ цим процесам чолов≥чого сеч≥вника

‘≥з≥олог≥¤ сеч≥вника

—еч≥вник чолов≥к≥в утримуЇ сечу в сечовому м≥хур≥, проводить мочу при сечовипусканн≥ ≥ нас≥нну р≥дина в пер≥од е¤кул¤ции. «амикаюча система уретри, що складаЇ з внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього сф≥нктер≥в, спри¤Ї в≥дправленню першоњ функц≥њ

¬иникненн¤ позиву до сечовипусканн¤ спостер≥гаЇтьс¤ при нагромадженн≥ в м≥хур≥ не менш 200 мол сеч≥. —ечовипусканн¤ зд≥йснюЇтьс¤ п≥д впливом групи м'¤з≥в в≥льно.

ѕроведенню нас≥нноњ р≥дини спри¤ють скороченн¤ внутр≥шнього сф≥нктера, предстательной залози, активн≥сть пещеристих т≥л, зовн≥шнього сф≥нктера, луковично-губчатих м'¤з≥в

∆≥ноча уретра утримуЇ сечу в сечовому м≥хур≥ ≥ забезпечуЇ њњ вид≥ленн¤

 

ƒе¤к≥ механ≥зми анти≥нфекц≥йноњ резистентност≥

ѕри висв≥тленн≥ питань, що торкаютьс¤ патогенез уретрит≥в ≥нфекц≥йного походженн¤, доречно нагадати про факторах неспециф≥чноњ антим≥кробний захисту макроорган≥зму

як в≥домо, макроорган≥зм активно використовуЇ дл¤ придушенн¤ м≥кробноњ агрес≥њ природно-ф≥з≥олог≥чн≥ фактори захисту. —еред останн≥х ведуча роль належить ареактивности кл≥ток до патогенним м≥кробам ≥ њхн≥м токсинам, що визначаЇтьс¤ генотипом

Ќесприйн¤тлив≥сть забезпечуЇ ≥ слизувата оболонка сечовипускального каналу в силу своњх, насамперед механ≥чних, бар'Їрних властивостей

” макроорган≥зм≥ присутн≥ кл≥тки, здатн≥ зд≥йснювати ¤к завершений, так ≥ незавершений вид фагоцитозу

ƒо числа тканевих фактор≥в захисту в≥днос¤тьс¤ ≥ клетки-киллери.

√уморальн≥ фактори резистентност≥, обладающ≥ антим≥кробною активн≥стю, поЇднують комплемент, пропердин, интерлейкин-1, «-реактивний б≥лок, ≥нтерферон першого типу ≥ др.

 

ѕитанн¤ иммунопатогенеза запальних захворювань сеч≥вника

≤мунна система людини у в≥дпов≥дь на бактер≥альну чи в≥русну агрес≥ю в≥дпов≥даЇ виробленн¤м специф≥чних антит≥л чи генерац≥Їю киллерной активност≥. —труктурними одиниц¤ми ≥мунноњ системи Ї макрофаги ≥ л≥мфоцити, п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на двох попул¤ц≥й: “- ≥ ¬-л≥мфоцит≥в. —еред “- ≥ ¬-л≥мфоцит≥в розр≥зн¤ють р¤д субпопул¤ций. “ак, тимусзависим≥ л≥мфоцити, чи “-лимфоцити, п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на “-хелпери, “-супрессори ≥ “-еффекторн≥ кл≥тки

‘ункц≥¤ ≥мунноњ системи спр¤мована на розп≥знаванн¤ ≥ видаленн¤ з орган≥зму чи бактер≥й в≥рус≥в, що зд≥йснюЇтьс¤ при проникненн≥ в макроорган≥зм збудника, що п≥д впливом макрофаг≥в переводитьс¤ у форму, що робить його доступним дл¤ л≥мфоцит≥в

Ќадал≥ в ≥мунн≥й в≥дпов≥д≥ беруть участь макрофаги, що здатн≥, кр≥м того, продуцировать ≥нтерферон ≥ комплемент; а також плазматичн≥ кл≥тки, продуцирующ≥ антит≥ла

ѕорушенн¤ ¤кого-небудь напр¤мку ≥мунноњ в≥дпов≥д≥ приводить до розвитку стану вторинного ≥мунодеф≥циту, медикаментозна корекц≥¤ ¤кого представл¤Ї в≥домих труднощ≥в

≤нфекц≥њ Ї одним з показань до проведенню иммунокоррекции. »ммунокоррекци¤ Ї найважлив≥шим напр¤мком сучасноњ медицини, оск≥льки пропонуЇ оптимальн≥ впливу на ≥мунну систему. ѕризначенн¤ иммунокорригирующих засоб≥в проводитьс¤ п≥д контролем ≥мунолог≥чних показник≥в пац≥Їнт≥в. ѕовний л≥кувальний ефект може бути дос¤гнуть т≥льки в результат≥ комплексноњ терап≥њ, спр¤мованоњ на л≥куванн¤ основного захворюванн¤

” даний час усе б≥льше поширенн¤ одержуЇ в≥тчизн¤ний препарат тактивин, що представл¤Ї собою сум≥ш пол≥пептид≥в з молекул¤рною масою в≥д 1,5 до 6,0 кд. »ммунокорригирующий ефект тактивина ви¤вл¤Їтьс¤ при станах, сопровождающихс¤ переважно тимусзависимим ≥мунодеф≥цитом (≥нфекц≥йн≥ процеси). “активин спри¤Ї в≥дновленню пролиферативной здатност≥ циркулюючих “-лимфоцитов.

—еред фармаколог≥чних засоб≥в, що волод≥ють иммунокорригирующим д≥Їю, сл≥д зазначити левамизол. ѕрепарат Ї л≥вообертальним ≥зомером синтетичного хлористоводородного тетрамизола, робить стимулююче д≥¤ на фагоцити ≥ л≥мфоцити. Ћевамизол викликаЇ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ загальних ≥ активних ≈-розеткообразующих кл≥ток, спри¤Ї посиленню прол≥ферац≥њ “-лимфоцитов.  р≥м того, левамизол знижуЇ активн≥сть ¬-кл≥тинного ланки ≥мун≥тету, в≥дновлюЇ кл≥тинна ланка ≥мунноњ системи

Ћевамизол призначають з метою в≥дновленн¤ порушених показник≥в ≥мунноњ системи. як иммунокорригирующий препарат в≥н добре зарекомендував себе при терап≥њ хрон≥чних ≥нфекц≥й

¬≥тчизн¤ний иммунокорригирующий препарат диуцифон менш токсичний пор≥вн¤но слевамизолом.

»зопринозин волод≥Ї що модулюЇ д≥Їю на иммунокомпетентн≥ кл≥тки. ѕрепарат не токсичний


Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz