Ќа головну стор≥нку

“≈–ћ≤ЌјЋ№Ќ≤ —“јЌ» “ј —≈–÷≈¬ќ-Ћ≈√≈Ќ≈¬ќ-ћќ« ќ¬ј –≈јЌ≤ћј÷≤я.

Ќев≥дкладна допомога


ƒл¤ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму потр≥бне безперервне надходженн¤ та споживанн¤ ним кисню та вид≥ленн¤ вуглекислоти. ÷≥ процеси забезпечують системи орган≥в диханн¤, кровооб≥гу п≥д контролем центральноњ нервовоњ системи. “ому њх ураженн¤ призводить до смерт≥. ћ≥ж смертю ≥ житт¤м ≥снують своЇр≥дн≥ перех≥дн≥ стани, при ¤ких ще не наступила смерть, але вже не може бути повноц≥нного житт¤ ( ¬.ј. Ќеговський). “ак≥ стани називають терм≥нальними.
«упинка життЇд≥¤льност≥ (смерть) може виникнути раптово (при нещасних випадках) чи передбачувано, ¤к законом≥рний насл≥док невил≥ковноњ хвороби.
ѕри тривалому процес≥ вмиранн¤ в≥дм≥чаютьс¤ наступн≥ етапи:
ѕередагон≥¤. ‘≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми життЇд≥¤льност≥ орган≥зму знаход¤тьс¤ в стан≥ декомпенсац≥њ: центральна нервова система пригн≥чена, можливий коматозний стан; д≥¤льн≥сть серц¤ ослаблена, пульс нитковидний, артер≥альний тиск нижчий критичного ( 70 мм.рт.ст.); функц≥њ зовн≥шнього диханн¤ та паренх≥матозних орган≥в порушен≥. ѕередагон≥¤ триваЇ в≥д к≥лькох годин до дек≥лькох дн≥в. «а цей час стан хворого ще б≥льш пог≥ршуЇтьс¤ й зак≥нчуЇтьс¤ терм≥нальною паузою. ’ворий втрачаЇ притомн≥сть, артер≥альний тиск та пульс не визначаютьс¤; зупин¤Їтьс¤ диханн¤, рефлекси в≥дсутн≥.
“ерм≥нальна пауза триваЇ до хвилини.
јгон≥¤ (боротьба). ¬насл≥док виснаженн¤ центр≥в життЇд≥¤льност≥ вищого пор¤дку виход¤ть з - п≥д контролю (актив≥зуютьс¤) бульбарн≥ центри та ретикул¤рна формац≥¤. ” хворого в≥дновлюЇтьс¤ м'¤зовий тонус та рефлекси, по¤вл¤Їтьс¤ зовн≥шнЇ диханн¤ (безладне, з участю допом≥жноњ мускулатури). Ќад маг≥стральними артер≥¤ми пальпуЇтьс¤ пульс, може в≥дновлюватись тонус судин - систол≥чний артер≥альний тиск зростаЇ до 50 - 70 мм.рт.ст. ќднак в цей час метабол≥чн≥ порушенн¤ у кл≥тинах орган≥зму стають незворотн≥ми. Ўвидко згор¤ють останн≥ запаси енерг≥њ, акумульован≥ в макроерг≥чних зв'¤зках, ≥ через 20 - 40 секунд настаЇ кл≥н≥чна смерть.
ќсновн≥ ознаки кл≥н≥чноњ смерт≥:
- в≥дсутн≥сть пульсац≥њ над маг≥стральними артер≥¤ми (сонною та стегновою),
- ст≥йке розширенн¤ з≥ниць з в≥дсутн≥стю фотореакц≥њ,
- в≥дсутн≥сть самост≥йного диханн¤. ƒопом≥жн≥ ознаки:
- зм≥на забарвленн¤ шк≥ри (мертвотно-с≥ра чи синюшна),
- в≥дсутн≥сть притомност≥,
- в≥дсутн≥сть рефлекс≥в та втрата м'¤зового тонусу.
¬ажливим фактором, що впливаЇ на тривал≥сть кл≥н≥чноњ смерт≥ Ї температура оточуючого середовища. ѕри раптов≥й зупинц≥ серц¤ кл≥н≥чна смерть в умовах нормотерм≥њ триваЇ до 5 хвилин, при м≥нусових температурах Ц до 10 ≥ б≥льше хвилин. “ривалий пер≥од вмиранн¤ значно пог≥ршуЇ ефективн≥сть реан≥мац≥њ. Ѕ≥олог≥чна смерть виникаЇ тод≥, коли внасл≥док незворотн≥х зм≥н в орган≥зм≥, та насамперед, в ÷Ќ—, поверненн¤ до житт¤ неможливе.
 омплекс нев≥дкладних заход≥в, що зд≥йснюють хворим в стан≥ кл≥н≥чноњ смерт≥ та направлений на в≥дновленн¤ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму ≥ попередженн¤ незворотн≥х порушень його орган≥в та систем, називаЇтьс¤ реан≥мац≥Їю. Ћюдина, що зд≥йснюЇ оживленн¤ потерп≥лого, зветьс¤ реан≥матором.
- ѕовернути хворого до повноц≥нного житт¤ можна лише при квал≥ф≥кованому та посл≥довному проведенн≥ комплексу реан≥мац≥йних заход≥в.

ѕ≈–Ўј —“јƒ≤я —≈–÷≈¬ќ-Ћ≈√≈Ќ≈¬ќ-ћќ« ќ¬ќѓ –≈јЌ≤ћј÷≤ѓ - наданн¤ першоњ медичноњ допомоги (елементарна п≥дтр≥мка життЇд≥¤льност≥). ¬она проводитьс¤ реан≥матором (п≥дготовленою людиною, не обов'¤зково медичним прац≥вником). ѕ≥сл¤ констатац≥њ кл≥н≥чноњ смерт≥ (на що сл≥д затрачати не б≥льше 7 - 8 секунд) негайно провод¤ть п≥дготовч≥ заходи: потерп≥лого вкладають гор≥лиць на тверду основу, бажано з опущеною верхньою частиною тулуба. Ќе зад≥¤ний у реан≥мац≥њ р¤т≥вник п≥д≥ймаЇ ноги потерп≥лого на 50 - 60 см доверху дл¤ в≥дтоку в≥д них кров≥ та зб≥льшеннн¤ кровонаповненн¤ серц¤.
ѕерший етап реан≥мац≥њ - забезпеченн¤ прох≥дност≥ дихальних шл¤х≥в. –еан≥матор зд≥йснюЇ потр≥йний зас≥б (за ѕ. —афаром):
а) в≥дкриваЇ рот потерп≥лому та пальцем, огорнутим хустинкою (марлевою салфеткою на затискач≥) зв≥льн¤Ї його в≥д на¤вних сторон≥х т≥л та р≥дин (блювотних мас, харкотинн¤, водоростей, вставних щелеп, згустк≥в кров≥ тощо),
б) в≥дхил¤Ї голову максимально дозаду, п≥дклавши п≥д шию ≥мпров≥зований валик (напр., власне передпл≥чч¤). ѕри цьому в б≥льшост≥ потерп≥лих верхн≥ дихальн≥ шл¤хи вив≥льн¤ютьс¤ в≥д ¤зика та його корен¤, стаючи прох≥д-ними,
в) виводить нижню щелепу допереду. ѕрох≥дн≥сть верхн≥х дихальних шл¤х≥в в≥дновлюЇтьс¤ у решти випадк≥в.
ƒругий етап реан≥мац≥њ - проведенн¤ штучноњ вентил¤ц≥њ легень Урот до ротаФ. Ќакривши потерп≥лому рот бинтом (носовою хустинкою), реан≥матор щ≥льно охоплюЇ губами його рот та зд≥йснюЇ форсований видих. ќбов'¤зкова умова - в≥дхилена дозаду голова потерп≥лого, його н≥здр≥ затиснут≥ великим та вказ≥вним пальц¤ми (щоб пов≥тр¤ не верталось назад), об'Їм видиху дл¤ дорослих повинен становити 800 - 1000 мл. ѕ≥д час вдуванн¤ пов≥тр¤ реан≥матор краЇм ока сл≥дкуЇ за рухами грудноњ кл≥тки потерп≥лого. ѕри правильному проведенн≥ вентил¤ц≥њ в≥дбуваЇтьс¤ њњ безшумна екскурс≥¤. «д≥йснивши 3 - 5 видих≥в, р¤т≥вник проводить наступний етап реан≥мац≥њ.
“рет≥й етап реан≥мац≥њ - закритий масаж серц¤. «наход¤чись збоку в≥д потерп≥лого, реан≥матор кладе китицю одн≥Їњ руки на нижню третину грудини, строго посередин≥, так, щоб пальц≥ були п≥дн¤т≥ вверх та розм≥щувались паралельно до ребер. «верху в≥н накладаЇ китицю другоњ руки ≥, ритм≥чно натискуючи, зм≥щуЇ грудину в саг≥тальному напр¤мку на глибину 3 - 5 см. „астота натискувань - 60 у хвилину. ќбов'¤зкова умова: при натискуванн≥ пальц≥ китиц≥ сл≥д п≥дн¤ти вверх дл¤ попередженн¤ перелому ребер, руки випр¤мити у л≥ктьових суглобах. ћасаж серц¤, таким чином, зд≥йснюЇтьс¤ масою тулуба реан≥матора. ¬ подальшому в≥н проводить почергово вдуванн¤ пов≥тр¤ та натискуванн¤ на грудину у сп≥вв≥дношенн≥ 1 : 4.
ќзнаки правильного проведенн¤ реан≥мац≥йних заход≥в: звуженн¤ з≥ниць, нормал≥зац≥¤ забарвленн¤ шк≥ри, в≥дчутт¤ п≥д пальц¤ми артер≥альноњ пульсац≥њ, синхронноњ з масажем; ≥нод≥ нав≥ть визначаЇтьс¤ артер≥альний тиск. ” де¤ких випадках може в≥дновитись серцева д≥¤льн≥сть.
÷≥ м≥роприЇмства сл≥д проводити до прибутт¤ спец≥ал≥зованоњ л≥карськоњ бригади.

ƒ–”√ј —“јƒ≤я –≈јЌ≤ћј÷≤ѓ —≈–÷≈¬ќ-Ћ≈√≈Ќ≈¬ќ-ћќ« ќ¬ќѓ –≈јЌ≤ћј÷≤ѓ - наданн¤ спец≥ал≥зованоњ медичноњ допомоги (подальша п≥дтримка життЇд≥¤льност≥). ѕроводитьс¤ ≥з застосуванн¤м контрольно-д≥агностичноњ, л≥кувальноњ апаратури та медикаментозних середник≥в, л≥кар¤ми - профес≥оналами. –еан≥мац≥йна бригада забезпечуЇ вже б≥льш ефективну штучну вентил¤ц≥ю легень - ручним портативним чи стац≥онарним апаратом Ў¬Ћ через маску, пов≥трепров≥д чи ≥нтубац≥йну трубку пов≥тр¤но-кисневою сум≥шшю. ѕ≥д контролем лар≥нгоскопа портативним чи електричним в≥дсмоктувачем б≥льш ефективно очищують дихальн≥ шл¤хи. ѕри на¤вност≥ спец≥ального масажера можна зд≥йснювати закритий масаж серц¤ апаратним способом.
Ќа ц≥й стад≥њ почергово провод¤тьс¤ так≥ етапи реан≥мац≥њ.
ѕерший етап - оц≥нка виду зупинки кровооб≥гу. ƒл¤ адекватноњ медикаментозноњ терап≥њ потр≥бно д≥агностувати функц≥ональний стан серц¤ потерп≥лого. ƒл¤ цього хворому п≥дключають електрокард≥ограф (кард≥оскоп) у другому в≥дведенн≥ та реЇструють криву.
≤снують так≥ види зупинки кровооб≥гу: асистол≥¤, ф≥брил¤ц≥¤, Унеефективне серцеФ.
ѕри асистол≥њ на ≈ √ реЇструЇтьс¤ пр¤ма л≥н≥¤.
‘≥брил¤ц≥¤ шлуночк≥в про¤вл¤Їтьс¤ частим хаотичним скороченн¤м окремих волокон м≥окарда високо-, середньо- та др≥бнохвилевоњ ампл≥туди.
УЌеефективне серцеФ (на¤вн≥сть на ≈ √ шлуночкового комплекса з в≥дсутн≥стю насосноњ функц≥њ серц¤) без в≥дпов≥дноњ корекц≥њ швидко переходить у ф≥брил¤ц≥ю, ¤ка, в м≥ру зниженн¤ енергетичних субстрат≥в м≥окарда, зак≥нчуЇтьс¤ асистол≥Їю.
ƒругий етап - медикаментозна терап≥¤. ѕри вс≥х видах зупинки кровооб≥гу застосовують розчини адренал≥ну г≥дрохлориду (по 0,5 мл 0,1 % розчину), атроп≥ну сульфату (по 0,5 мл 0,1 % розчину), натр≥ю г≥дрокарбанату (по 0,2 мл 4 % розчину на 1 кг маси т≥ла за хвилину). ѕри на¤вност≥ високохвилевоњ ф≥брил¤ц≥њ застосовують розчин л≥докањну (по 0,5 мг на 1 кг маси т≥ла на введенн¤). ѕри Унеефективному серц≥Ф, зумовленому р≥зким зменшенн¤м обТЇму циркулюючоњ кров≥, дл¤ забезпеченн¤ насосноњ функц≥њ струминно внутр≥шньовенно чи внутр≥шньоартер≥ально вливають гемодинам≥чн≥ середники (рефортан, стаб≥зол, пол≥глюк≥н, реопол≥глюк≥н), кристалоњди, глюкокортикоњди; при масивних крововтратах - консервовану кров та њњ компоненти.
ѕри зупинц≥ серц¤, зумовлен≥й г≥перкал≥Їм≥Їю чи г≥покальц≥Їм≥Їю (гостра та хрон≥чна ниркова недостатн≥сть, гемол≥з еритроцит≥в, масивне руйнуванн¤ тканин, г≥попарат≥реоз) сл≥д застосовувати довенно кальц≥ю хлорид (по 5 - 10 мл 10 % розчину).
ћедикаментозн≥ середники ввод¤ть внутр≥шньовенно, внутр≥шньосерцево, в просв≥т трахењ, через канюльовану артер≥ю. ћетодика внутр≥шньосерцевого введенн¤: тонкою, довгою (7 - 10 см) голкою, приЇднаною до шприца, наповненого розчинами медикамент≥в, проколюють грудну кл≥тку в 4-му м≥жребер'њ, по верхньому краю ребра, на 1,5 см зл≥ва в≥д грудини. ѕросовуючи голку в саг≥тальному напр¤мку , дещо досередини, одночасно в≥дт¤гують поршень шприца. Ќа глибин≥ 4 - 5 см в≥дчуваетьс¤ утрудненн¤ при проходженн≥ голки (ст≥нка правого шлуночка), п≥сл¤ чого у шприц поступаЇ ц≥вка кров≥ - ознака на¤вност≥ к≥нчика голки у просв≥т≥ шлуночка. —юди негайно впорскують середники (внутр≥шньосерцево можна вводити лише розчини адренал≥ну, атроп≥ну та л≥докањну) ≥ продовжують проводити закритий масаж серц¤.
” зв'¤зку з великою к≥льк≥стю ускладнень внутр≥шньосерцеве введенн¤ л≥к≥в застосовують дедал≥ р≥дше. «начно менше ускладнень, прост≥ше техн≥чно та досить ефективно вводити середники внутр≥шньотрахеально. ѕри ц≥м голкою дл¤ внутр≥шньом'¤зових ≥н'Їкц≥й проколюють перстне-щитовидну зв'¤зку чи пром≥жок м≥ж к≥льц¤ми трахењ та впорскують розчини адренал≥ну, атроп≥ну чи л≥докањну. ÷≥ л≥карства можна вводити ≥ кр≥зь ≥нтубац≥йну трубку. ѕри проведенн≥ вентил¤ц≥њ легень в цей час л≥карськ≥ середники проникають кр≥зь альвеоли, а через 30 - 40 секунд вони поступають у просв≥т в≥нцевих судин, зд≥йснюючи св≥й вплив на м≥окард.
«аслуговуЇ уваги ≥ внутр≥шньоартер≥альний шл¤х ≥нфуз≥й у хворих з≥ значною втратою об'Їму циркулюючоњ кров≥ (наприклад, при гемораг≥чному шоц≥ та Унеефективному серц≥Ф). —труминне вливанн¤ кров≥ та ≥нших середник≥в у катетеризовану артер≥ю (наприклад, променеву) часто Ї найефективн≥шим м≥роприЇмчтвом дл¤ в≥дновленн¤ гемодинам≥ки.
“рет≥й етап - електрична деф≥брил¤ц≥¤ серц¤. ѕровод¤ть т≥льки хворим ≥з ф≥брил¤ц≥Їю шлуночк≥в. ћетодика: хворого ≥золюють в≥д металевих частин л≥жка, в≥дключають контрольно-д≥агностичну апаратуру, заземлюють деф≥брил¤тор. Ѕ≥л¤ нього залишаЇтьс¤ лише один реан≥матор. «мастивши електроди деф≥брил¤тора спец≥альною пастою чи накривши њх серветками, змоченими ф≥з≥олог≥чним розчином, прикладаЇ њх до грудноњ кл≥тки в д≥л¤нц≥ другого м≥жребер'¤ справа та верх≥вки серц¤ (≥нший вар≥ант - п≥д л≥ву лопатку та на верх≥вку серц¤). …ого пом≥чник по команд≥ зар¤джаЇ деф≥брил¤тор (клав≥ша Узар¤дФ) до р≥вн¤ 3 - 3,5 к¬ (200 ƒж). –еан≥матор притискаЇ електроди до грудноњ кл≥тки пац≥Їнта ≥ командуЇ: Удеф≥брил¤ц≥¤Ф. ѕом≥чник натискаЇ в≥дпов≥дну клав≥шу, м≥ж електродами виникаЇ розр¤д, що про¤вл¤Їтьс¤ енерг≥йним скороченн¤м поперечно-посмугованих мТ¤з≥в (хворого Уп≥дкидаЇФ). ѕ≥сл¤ цього дл¤ зн¤тт¤ залишкового зар¤ду п≥м≥чник натискуЇ третю клав≥шу. Ќегайно ж продовжують масажувати серце; п≥дключивши кард≥омон≥тор або апарат ≈ √, оц≥нюють ефективн≥сть виконаноњ деф≥брил¤ц≥њ. ¬ раз≥ необх≥дност≥ деф≥брил¤ц≥ю повторюють, щоразу п≥двищуючи напругу на 0,5 к¬. “ак≥ м≥роприЇмства можна зд≥йснювати до 10 ≥ б≥льше раз≥в, посл≥довно п≥двищуючи напругу та не припин¤ючи Ў¬Ћ, закритого масажу серц¤ ≥ введенн¤ л≥карських середник≥в.
¬ умовах операц≥йноњ ≥нод≥ ефективн≥ше проводити в≥дкритий масаж серц¤. ѕоказанн¤: зупинка серц¤ п≥д час оперативного втручанн¤ на органах грудноњ кл≥тки та верхнього поверху живота; тампонада серц¤; двоб≥чний пневмоторакс; множинн≥ в≥кончаст≥ переломи ребер; вроджен≥ та набут≥ деформац≥њ грудноњ кл≥тки, ¤к≥ уневможливлюють проведенн¤ ефективного закритого масажу. ¬≥дкритий масаж зд≥йснюють трансторакальним чи п≥дд≥афрагмальним доступом, без розкритт¤ чи з розкритт¤м серцевоњ сорочки. ќбов'¤зкова умова: пальц≥ одн≥Їњ чи обох рук при стисканн≥ шлуночк≥в розташовуютьс¤ вздовж судинного пучка.

“–≈“я —“јƒ≤я –≈јЌ≤ћј÷≤ѓ —≈–÷≈¬ќ-Ћ≈√≈Ќ≈¬ќ-ћќ« ќ¬ќѓ –≈јЌ≤ћј÷≤ѓ . Ћ≥куванн¤ хворого в п≥сл¤реан≥мац≥йному пер≥од≥. ѕровод¤ть хворим у спец≥ал≥зованих в≥дд≥ленн¤х ≥нтенсивноњ терап≥њ п≥сл¤ в≥дновленн¤ у них гемодинам≥ки.
ѕерший етап - оц≥нка стану хворого (ефективност≥ проведенн¤ реан≥мац≥йних заход≥в). «абезпечують мон≥торизац≥ю (безперервний нагл¤д) роботи серц¤ та диханн¤, вим≥рюють артер≥альний та центральний венозний тиски, оц≥нюють стан центральноњ нервовоњ системи, на¤вн≥сть рефлекс≥в; забирають б≥олог≥чн≥ р≥дини дл¤ лабораторних досл≥джень. ¬себ≥чн≥ обстеженн¤ дають змогу оц≥нити розлади гомеостазу хворого та скласти план його подальшоњ терап≥њ.
ƒругий етап - в≥дновленн¤ св≥домост≥. «усилл¤ реан≥матор≥в повинн≥ бути направлен≥ на захист головного мозку в≥д г≥покс≥њ та попередженн¤ незворотн≥х зм≥н в ÷Ќ—. « ц≥Їю метою потр≥бно:
- адекватно оксигенувати орган≥зм проведенн¤м тривалоњ (12 - 24 год) штучноњ вентил¤ц≥њ легень в режим≥ пом≥рноњ г≥первентил¤ц≥њ (130 - 140 % в≥д розрахункового хвилинного обТЇму вентил¤ц≥њ),
- в≥дновити перфуз≥ю мозку шл¤хом забезпеченн¤ гемодилюц≥њ (розведенн¤м кров≥), переливаючи кристалоњди до показника гематокриту 0,3 - 0.35 л/л; пом≥рноњ г≥пертенз≥њ (до п≥двищенн¤ артер≥ального тиску на 120 - 130 % в≥д норми); покращенн¤ реолог≥чних властивостей кров≥, м≥кроциркул¤ц≥њ та гепарин≥зац≥њ. «астосовують реопол≥глюк≥н, кристалоњди, курант≥л (0,5 % - 2,0 в/в), комплам≥н (15 % - 2,0 в/в) гепарин (по 5 тис. од. кожних 4 години), перфторан (по 3 - 5 мл/кг маси т≥ла довенно). –озчини глюкози ввод¤ть обмежено, сл≥дкуючи, щоб р≥вень гл≥кем≥њ був не вищим 8 ммоль/л (небезпека г≥перосмол¤рного ушкодженн¤ кл≥тин моз-ку!),
- знизити ≥нтенсивн≥сть метабол≥зму ÷Ќ— шл¤хом проведенн¤ кран≥о - церебральноњ г≥потерм≥њ, застосуванн¤ барб≥турат≥в (т≥опенталу натр≥ю Ц 1% розчину по 3 - 5 мг/кг ), атарактик≥в (д≥азепаму по 0,2 мг/кг), нейролептик≥в (дропер≥долу - 2,5 % розчину по 2 - 3 мл кожних 4 години),
- застосувати антиг≥поксанти: оксибутират натр≥ю (по 20 - 40 мг/кг кожних 4 год.), цитохром — (по 0,5 мг/кг довенно),
- проводити протинабр¤кову терап≥ю: ман≥тол ( по 1 г/кг), лазикс (по 10 мг в/в, трич≥ в добу), д≥акарб (по 250 мг дв≥ч≥), дексаметазон 8 мг через 4 години),
- антиоксидантна терап≥¤: ?-токоферолу ацетат (500 мг довенно), в≥там≥ни групи ¬, аскорб≥нова кислота (по 5 мл 5 % розчину, трич≥ в добу),
- застосувати антагон≥сти кальц≥ю: верапам≥л (≥зопт≥н) по 2 мл трич≥ в добу, сульфат магн≥ю (по 5 - 10 мл 25 % розчину через 4 год. внутр≥шньовенно, п≥д контролем артер≥ального тиску та д≥урезу),
- г≥пербарична оксигенац≥¤. ѕровод¤ть, починаючи з 5 - 10 доби п≥сл¤реан≥мац≥йного пер≥оду по 1 сеансу через день, до 10 сеанс≥в на л≥куванн¤,
- в≥дновна терап≥¤: застосуванн¤ ноотроп≥лу (п≥рацетаму), цереброл≥зину ≥ ам≥налону (гамалону) в терапевтичних дозах.
“рет≥й етап - корекц≥¤ розлад≥в гомеостазу. ѕровод¤ть л≥куванн¤ з метою попередженн¤ пошкоджень паренх≥матозних орган≥в та в≥дновленн¤ њх функц≥й.  орегують порушенн¤ кислотно-основного стану та водно-солевого балансу, провод¤ть парентеральне та ентеральне харчуванн¤, дез≥нтоксикац≥йну та антибактер≥альну терап≥ю, ≥нтенсивну терап≥ю ускладнень (респ≥раторного дистрес - синдрому, синдрому Ушоковоњ ниркиФ), кард≥отропну та гепатопротекторну терап≥ю, симптоматичне та ф≥з≥отерапевтичне л≥куванн¤, загальний догл¤д за хворими з попередженн¤м пролежн≥в. —при¤тливий переб≥г п≥сл¤реан≥мац≥йноњ хвороби супроводжуЇтьс¤ в≥дновленн¤м притомност≥ та ≥нших функц≥й ÷Ќ—. ” випадку прижиттЇвоњ загибел≥ мозку стан хворого визначаЇтьс¤ пон¤тт¤м Усоц≥альна смертьФ. ќзнаки прижиттЇвоњ смерт≥ мозку: в≥дсутн≥сть притомност≥, спонтанного диханн¤, арефлекс≥¤, нестаб≥льна гемодинам≥ка (артер≥альний тиск п≥дтримуЇтьс¤ лише стимулюючою терап≥Їю), прогресивне пониженн¤ температури т≥ла, в≥дсутн≥сть електричноњ активност≥ на електроенцефалограм≥ (пр¤ма л≥н≥¤, зареЇстрована прот¤гом 30 хвилин, дв≥ч≥ на добу), в≥дсутн≥сть зм≥н на ≈≈√ п≥сл¤ внутр≥шньовенного введенн¤ розчину бемегриду, негативна холодова проба (в≥дсутн≥сть н≥стагму при введенн≥ в зовн≥шн≥й слуховий прох≥д 5 мл охолодженого ф≥з≥олог≥чного розчину), в≥дсутн≥сть артер≥о-венозноњ р≥зниц≥ за киснем у прит≥каюч≥й та в≥дт≥каюч≥й в≥д мозку кров≥.

ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ѕ–ќ¬≈ƒ≈ЌЌя –≈јЌ≤ћј÷≤…Ќ»’ «ј’ќƒ≤¬ “ј ≤Ќ“≈Ќ—»¬Ќќѓ “≈–јѕ≤ѓ ѕ–» ƒ≈я »’ ѕ–»„»Ќј’ ѕ≈–≈ƒ„ј—Ќќѓ —ћ≈–“≤.
ѕри р≥зних причинах передчасноњ смерт≥ найважлив≥шими факторами танатогенезу (“анатос Ц бог смерт≥ у древн≥х грек≥в) виступають г≥покс≥¤, г≥перкапн≥¤, порушенн¤ електрол≥тного балансу та патолог≥чн≥ рефлекси. ¬ 90 % випадк≥в серце зупин¤Їтьс¤ в д≥астол≥, в 10 % - у систол≥. У¬х≥дними воротамиФ смерт≥ Ї серце, дихальн≥ шл¤хи та мозок.
 л≥н≥чна смерть у стац≥онар≥.
Ќайчаст≥ш≥ причини первинноњ зупинки серц¤:
а) гостра серцева недостатн≥сть (≥шем≥чна хвороба серц¤, ≥нфаркт м≥окарда, порушенн¤ серцевого ритму, раптова кард≥альна смерть);
б) гостра обструкц≥¤ маг≥стральних судин (тромбембол≥¤ легеневоњ артер≥њ);
в) гострий значний деф≥цит об'Їму циркулюючоњ кров≥ (синдром масивних крововтрат, виражена г≥пог≥дратац≥¤);
г) раптове пад≥нн¤ тонусу судин (гостра недостатн≥сть надниркових залоз, анаф≥лактичний шок, соматогенний колапс при гострих отруЇнн¤х, ортостатичний медикаментозний колапс).
Ќайчаст≥ш≥ причини смерт≥ при первинн≥й дихальн≥й недостатност≥:
а) обструкц≥¤ дихальних шл¤х≥в (коренем ¤зика, блювотними масами, чужер≥дними т≥лами);
б) пригн≥ченн¤ д≥¤льност≥ дихального центра (наркотичними анальгетиками, анестетиками);
в) порушенн¤ б≥омехан≥ки диханн¤ (судомн≥ стани, м≥астен≥чний синдром, напружений пневмо-гемоторакс);
г) рестриктивн≥ розлади (масивн≥ пневмон≥њ, синдром шокових легень, гемо- пневмоторакс).
Ќайчаст≥ш≥ причини первинноњ мозковоњ смерт≥:
гостр≥ судинн≥ ушкодженн¤ головного мозку (субарахноњдальн≥ крововиливи, гемораг≥чн≥, ≥шем≥чн≥ ≥нсульти), синдром вклиненн¤ мозку.
¬ умовах стац≥онару за хворими, в ¤ких ≥снуЇ загроза раптовоњ смерт≥, повинен проводитись пост≥йний нагл¤д (мон≥торизац≥¤ життЇвих функц≥й). ѕри зсув≥ параметр≥в життЇд≥¤льност≥ за меж≥ компенсац≥њ хворим провод¤ть корегуючу ≥нтенсивну терап≥ю. “ому кл≥н≥чна смерть, ¤к неспод≥ване ускладненн¤, в л≥карн≥ повинна бути р≥дк≥сним ¤вищем. ћедичний персонал завжди повинен бути спроможним надати негайну реан≥мац≥йну допомогу.
ѕерел≥к необх≥дноњ апаратури, ≥нструмент≥в та медикамент≥в дл¤ реан≥мац≥њ: ручний портативний дихальний апарат, в≥дсмоктувач з набором катетер≥в, електрокард≥ограф, деф≥брил¤тор, роторозширювач, ¤зикотримач, наб≥р лицевих масок та пов≥трепровод≥в, лар≥нгоскоп з ≥нтубац≥йними трубками, наб≥р голок дл¤ пункц≥њ серц¤ та кон≥котом≥њ, розчини адренал≥ну г≥дрохлориду, атроп≥ну сульфату, г≥дрокарбонату натр≥ю, л≥докањну г≥дрохлориду, кортикостероњд≥в, гемодинам≥чних ≥нфуз≥йних середник≥в, одноразов≥ системи дл¤ вливань, шприци, внутр≥шньосудинн≥ катетери, централ≥зована подача кисню.
ќсобливост≥ наданн¤ реан≥мац≥йноњ допомоги у стац≥онар≥.
як правило, в л≥карн≥ хворий помираЇ найчаст≥ше в л≥жку. ƒл¤ забезпеченн¤ твердоњ поверхн≥ (лише в ц≥м випадку масаж серц¤ буде ефективним!) п≥д спину хворого негайно п≥дкладають спец≥ально заготовлений щит (бильце в≥д функц≥онального л≥жка), або хворого зсувають на край л≥жка, на раму, або ст¤гують його на п≥длогу.
“ривал≥сть проведенн¤ першоњ стад≥њ реан≥мац≥њ повинна бути м≥н≥мальною; уже через 5 - 7 хвилин необх≥дно надавати спец≥ал≥зовану медичну допомогу. ÷е в значн≥й м≥р≥ визначаЇ ефективн≥сть реан≥мац≥њ.
ѕри первинн≥й зупинц≥ кровооб≥гу (ф≥брил¤ц≥њ серц¤), д≥агностован≥й прот¤гом перших 20 - 30 секунд, доц≥льно зд≥йснити Упрекард≥альний ударФ - енерг≥йно вдарити кулаком по середин≥ грудини. ¬ де¤ких випадках виконаний удар в≥дновлюЇ синусовий ритм ≥ д≥¤льн≥сть серц¤.
ѕри обструкц≥њ верхн≥х дихальних шл¤х≥в (тотальний ларингоспазм, ларингостеноз, попаданн¤ у голосову щ≥лину стороннього т≥ла) дл¤ в≥дновленн¤ прох≥дност≥ дихальних шл¤х≥в ≥нод≥ необх≥дно зд≥йснити кон≥котом≥ю або трахеостом≥ю.
ѕрогноз реан≥мац≥њ найб≥льш спри¤тливий при первинн≥й зупинц≥ диханн¤, найнеспри¤тлив≥ший - при первинн≥й мозков≥й смерт≥.

Используются технологии uCoz
Rated by PING