Ќа головну стор≥нку

√ќ—“–≤ ќ“–”™ЌЌя.

Ќев≥дкладна допомога

√остре отруенн¤ - х≥м≥чна травма. ÷е патолог≥чний стан, що виникаЇ при поступленн≥ х≥м≥чноњ речовини в орган≥зм та про¤вл¤Їтьс¤ розладами функц≥й та структур його орган≥в та систем. «начн≥ порушенн¤ життЇво-забезпечуючих функц≥й можуть спричи нити смерть орган≥зму. Ќезважаючи на велику к≥льк≥сть токсичних речовин ( б≥льше 500 ), ¤к≥ найчаст≥ше викликають отруЇнн¤, кл≥н≥ка переб≥гу захворювань про¤вл¤Їтьс¤ розвитком однотипних синдром≥в ( сукупност≥ ознак ). ѓх своЇчасна д≥агностика дозвол¤Ї, в першу чергу, л≥кв≥дувати життЇво-небезпечн≥ розлади, встановити попередн≥й д≥агноз та проводити посиндромну терап≥ю.

—»Ќƒ–ќћ ”–ј∆≈ЌЌя Ќ≈–¬ќ¬ќѓ —»—“≈ћ».
ѕро¤вл¤Їтьс¤ пригн≥ченн¤м або збудженн¤м псих≥чноњ активност≥ потерп≥лого.
ѕригн≥ченн¤ центральноњ нервовоњ системи може бути р≥зноњ глибини. –озр≥зн¤ють оглушенн¤, стад≥ю засинанн¤, глибокого сну та токсичноњ коми. ќдним ≥з критер≥њв глибини коми Ї реакц≥¤ потерп≥лого на запах нашатирного спирту ( ватку, змочену нашатирем, п≥днос¤ть до н≥здр≥в хворого) та в≥дпов≥дь на болев≥ подразники. ” випадку в≥дсутност≥ реакц≥њ стан хворого оц≥нюЇтьс¤, ¤к важкий. ћедичний прац≥вник в подальшому н≥ на мить не повинен залишати потерп≥лого без своЇњ уваги, оск≥льки в любий час може виникнути загроза його життю. ” таких хворих, ¤к правило, ≥з-за пригн≥ченн¤ дихального центру в≥дм≥чаЇтьс¤ брадипноЇ, аж до його зупинки. «ниженн¤ тонусу м'¤з≥в приводить до запад≥нн¤ корен¤ ¤зика та перекритт¤ ним верхн≥х дихальних шл¤х≥в. ’ворий може загинути в≥д асф≥кс≥њ.  р≥м того, зниженн¤ чи в≥дсутн≥сть ковтального рефлексу зб≥льшуЇ ≥мов≥рн≥сть попаданн¤ вм≥сту з ротовоњ порожнини чи шлунка в дихальн≥ шл¤хи та розвитку асп≥рац≥йного пневмон≥ту, пневмон≥њ.
Ќайчаст≥ше пригн≥чують д≥¤льн≥сть ÷Ќ— надм≥рн≥ дози етилового алкоголю та його сурогат≥в, отруЇнн¤ наркотиками, снод≥йними, нейролептиками, седативними, антидепресантами, чадним газом.
ƒе¤к≥ види отруЇнь супроводжуютьс¤ гострими ≥нтоксикац≥йними психозами з розладами св≥домост≥, галюцинац≥¤ми, дезор≥Їнтац≥Їю хворих у час≥ та простор≥, неадекватною повед≥нкою. “аку кл≥н≥чну картину викликають отруЇнн¤ атроп≥ном та атроп≥новм≥сними речовинами (наст≥йкою дурману, блекоти, мухоморами), кокањном, мел≥прам≥ном, тубазидом, фосфорорган≥чними речовинами та антиг≥стам≥нними препаратами.
ѕри виникненн≥ психозу хворого необх≥дно ф≥ксувати у л≥жку, сл≥дкуючи, щоб в≥н не травмував себе та медичний персонал; налагодити внутр≥шньовенн≥ вливанн¤, куди вводити по показанн¤х антидотн≥ середники, атарактики, нейролептики, засоби дл¤ наркозу; сл≥дкувати за його в≥тальни-ми функц≥¤ми.

“ќ —»„Ќ≈ ”–ј∆≈ЌЌя ƒ»’јЋ№Ќќѓ —»—“≈ћ».
÷ей синдром характеризуЇтьс¤ порушенн¤м процес≥в поступленн¤ кисню до тканин та його засвоЇнн¤ кл≥тинами орган≥зму. ¬≥н про¤вл¤Їтьс¤ розладами:
ј) зовн≥шнього диханн¤ ( неврогенна форма, асп≥рац≥йно - обструкц≥йн≥ та легенев≥ механ≥зми г≥поксичноњ г≥покс≥њ - див. розд. 2 ),
Ѕ) функц≥й гемоглоб≥ну: при отруЇнн¤х ан≥л≥ном, н≥тробензолами утворюютьс¤ його патолог≥чн≥ сполуки - метгемоглоб≥н; при отруЇнн¤х чадним газом - карбоксигемоглоб≥н; при отруЇнн¤х сол¤ми важких метал≥в, орган≥чними кислотами, миш'¤ком еритроцити руйнуютьс¤ ≥ в≥льний гемоглоб≥н вид≥л¤Їтьс¤ в плазму,
¬) киснево - транспортноњ функц≥њ кров≥ при екзотоксичному шоц≥,
√) тканинного диханн¤ внасл≥док блокуванн¤ отрутами тканинних фермент≥в ( отруЇнн¤ ц≥ан≥дами ).
‘актично вс≥ важк≥ отруЇнн¤ супроводжуютьс¤, в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥, р≥зноман≥тними розладами поступленн¤, транспортуванн¤ та споживанн¤ кисню орган≥змом.
ƒо нев≥дкладних заход≥в при ц≥й патолог≥њ належать:
- своЇчасна оц≥нка стану дихальноњ системи та ви¤вленн¤ порушень (описано вище ),
- в≥дновленн¤ прох≥дност≥ дихальних шл¤х≥в (очищенн¤ порожнини рота, горла електров≥дсмоктувачем, по показанн¤х - ≥нтубац≥¤ трахењ, кон≥котом≥¤ чи трахеостом≥¤),
- оксигенотерап≥¤,
- при неефективному зовн≥шньому диханн≥ - його протезуванн¤ (штучна вентил¤ц≥¤ легень),
- введенн¤ антидот≥в (метиленовоњ синьки при отруЇнн¤х н≥тросполуками, ун≥т≥олу при отруЇнн¤х сол¤ми важких метал≥в та миш'¤ком, цитохрому — при тканинних г≥покс≥¤х),
- застосуванн¤ г≥пербаричноњ оксигенац≥њ у хворих з отруЇнн¤ми чадним газом,
- проведенн¤ ≥нфуз≥йно - трансфуз≥йноњ терап≥њ при гемодинам≥чних розладах,
- детоксикац≥¤ орган≥зму, антиб≥отикотерап≥¤, симптоматичне л≥куванн¤ порушень гомеостазу.

—»Ќƒ–ќћ ”–ј∆≈ЌЌя —≈–÷≈¬ќ - —”ƒ»ЌЌќѓ —»—“≈ћ».
÷е нездатн≥сть серцево-судинноњ системи забезпечити адекватне кровопостачанн¤ орган≥зму, що спричинюЇ порушенн¤ метабол≥зму тканин, ≥, в к≥нцевому результат≥ - його загибель.
“оксичне ураженн¤ серцево-судинноњ системи прот≥каЇ по типу гостроњ серцево-судинноњ недостатност≥ ( первинного токсикогенного чи вторинного соматогенного колапсу ) та у вигл¤д≥ екзотоксичного шоку.
ѕервинний токсикогенний колапс виникаЇ при поступленн≥ надто великих доз високоотруйних речовин, коли компенсаторн≥ механ≥зми не встигають або не можуть захистити орган≥зм в≥д х≥м≥чноњ агрес≥њ. ћайже зразу або прот¤гом к≥лькох дес¤тк≥в хвилин з часу поступленн¤ отрути у хворих катастроф≥чно понижуЇтьс¤ серцевий викид, кровооб≥г тканин зменшуЇтьс¤ нижче критичного. ѕульс на перифер≥йних артер≥¤х перестаЇ визначатись, артер≥альний тиск падаЇ, людина гине. ” б≥льшост≥ випадк≥в гострого отруЇнн¤ з первинним токсикогенним колапсом бригада швидкоњ медичноњ допомоги не встигаЇ вр¤тувати хворих. —л≥д, однак, в≥дм≥тити, що такий колапс Ї лише у 5% випадк≥в причиною смерт≥.
” 70% випадк≥в хвор≥ помирають при гострих отруЇнн¤х в≥д екзотоксичного шоку. —имптомокомплекс порушень гемодинам≥ки при цьому зумовлений, з одн≥Їњ сторони, впливом отрути на серце, судини та ќ÷ , та, з ≥ншоњ - пристосувальними реакц≥¤ми симпатико - адреналовоњ системи.
 л≥н≥ка екзотоксичного шоку. Ќа фон≥ порушень ÷Ќ—, диханн¤, шлунково - кишкового тракту в≥дм≥чаютьс¤ розлади системноњ гемодинам≥ки та м≥кроциркул¤ц≥њ: аритм≥њ, пониженн¤ ј“, ÷¬“, серцевого викиду, д≥урезу. «м≥нюЇтьс¤ тонус перифер≥йних судин: токсини викликають р≥зкий спазм або розширенн¤ окремих артер≥ол з ≥шем≥Їю одних та г≥перем≥Їю ≥нших тканин. ¬ залежност≥ в≥д реакц≥њ орган≥зму на ≥нтенсивну терап≥ю екзотоксичний шок може бути компенсованим, декомпенсованим зворотн≥м та декомпенсованим незворотн≥м.
“оксиколог≥чна бригада повинна:
- забезпечити венозний доступ ( по можливост≥ катетеризувати вену, краще маг≥стральну ),
- наладити ≥нфуз≥ю гемодинам≥чних р≥дин ( пол≥глюк≥ну, реопол≥глюк≥ну, альбум≥ну, пох≥дних г≥дроксиметилкрохмалу) до нормал≥зац≥њ показник≥в ј“, пульсу та д≥урезу. ќдночасно дл¤ в≥дновленн¤ об'Їму м≥жкл≥тинноњ та внутр≥шньокл≥тинноњ води потр≥бно переливати ≥зотон≥чн≥ розчини натр≥ю хлориду, глюкози, пол¤ризуюч≥ сум≥ш≥. ƒл¤ виведенн¤ хворих ≥з шоку об'Їми вливань ≥нод≥ повинн≥ становити до 100 - 150 мл /кг маси т≥ла ( 7 - 10 л),
- безперервно контролювати д≥¤льн≥сть серцево-судинноњ системи ( ≈ √ - мон≥торинг, вим≥рюванн¤ частоти пульсу, артер≥ального та ÷¬“ кожн≥ 20 - 30 хв.),
- проводити комплексну антидотну та дез≥нтоксикац≥йну терап≥ю. ѕричому, екстракорпоральн≥ методи детоксикац≥њ можна застосовувати лише п≥сл¤ стаб≥л≥зац≥њ гемодинам≥ки ( при показниках систол≥чного ј“ не нижче 90 мм. рт. ст.).
¬торинний соматогенний колапс Ї причиною загибел≥ у 25 % випадк≥в. ¬≥н виникаЇ тод≥, коли отрути в орган≥зм≥ вже немаЇ, однак наступили незворотн≥ ураженн¤ тих чи ≥нших орган≥в ≥ систем ( легень, печ≥нки, нирок, серц¤). Ћ≥куванн¤: стаб≥л≥зац≥¤ системноњ гемодинам≥ки, в≥дновленн¤ м≥кроциркул¤ц≥њ, ≥нтенсивна терап≥¤ функц≥ональних та орган≥чних патолог≥чних зм≥н ( Ў¬Ћ, гемод≥ал≥зна терап≥¤, гепатотропна терап≥¤, л≥куванн¤ серцевих порушень тощо).

—»Ќƒ–ќћ “ќ —»„Ќќ√ќ ”–ј∆≈ЌЌя ЎЋ”Ќ ќ¬ќ- »Ў ќ¬ќ√ќ “–ј “”.
” б≥льшост≥ випадк≥в поступленн¤ отрути в орган≥зм викликаЇ з боку останнього захисн≥ реакц≥њ: нудоту, блюванн¤, проноси. јгресивн≥ отрути можуть спричинити м≥сцев≥ короз≥йн≥ про¤ви: концентрован≥ розчини кислот та луг≥в обп≥кають слизову рота, горла, стравоходу та шлунка. Ѕлювотн≥ маси при цьому забарвлюютьс¤ кров'ю. «начн≥ блювоти та проноси зневоднюють орган≥зм, привод¤ть до втрат електрол≥т≥в та розлад≥в кислотно - основного стану. ќсобливо швидко розлади гомеостазу виникають при отруЇнн¤х у д≥тей.
” в≥ддаленому пер≥од≥ х≥м≥чний оп≥к слизовоњ може ускладнитись рубцюван¤м та стенозуван¤м травного тракту з порушенн¤м його прох≥дност≥.
¬елик≥ дози наркотичних анальгетик≥в та снод≥йних л≥карств пригн≥чують перистальтику кишечника, спричинюють закрепи, що спов≥льнюЇ виведенн¤ токсин≥в з орган≥зму.
ќдним з найважлив≥ших заход≥в при л≥куванн≥ хворих Ї ¤кнайшвидше зв≥льненн¤ шлунка в≥д отрути. Ќа догосп≥тальному етап≥ у притомних хворих дозвол¤Їтьс¤ викликати блювоту подразненн¤м корен¤ ¤зика ( напр. ложкою) чи вживанн¤м великоњ к≥лькост≥ ( 2 - 4 л.) п≥дсоленоњ води. ѕротипоказано викликати блювоту у хворих з отруЇнн¤ми корозивними речовинами!
Ќев≥дкладним заходом л≥карськоњ допомоги Ї промиванн¤ шлунка за допомогою зонда. …ого промивають здеб≥льшого водою к≥мнатноњ темератури в об'Їмах 10 - 15 л≥тр≥в, добавл¤ючи, по м≥р≥ необх≥дност≥, антидоти от-рут.
«астосуванн¤ двохпросв≥тного зонда спри¤Ї б≥льш швидкому й ефективному виведенню х≥м≥чноњ речовини з≥ шлунка.
ѕ≥сл¤ промиванн¤ шлунка дл¤ зв'¤зуванн¤ токсин≥в у кишечнику доц≥льно застосувати ентеросорбент ( наприклад, активоване вуг≥лл¤; необх≥дно пригорщу таблеток розтовкти, розчинити в 100 мл та дати випити хворому).
—тимул¤ц≥¤ д≥арењ солевим проносним ( 33% розчином сульфату магн≥ю по 150 - 200 мл) спри¤Ї виведенню отрут, зв'¤заних сорбентом, з кишечника. ќчисн≥ кл≥зми завершують процес виведенн¤ токсин≥в.

—»Ќƒ–ќћ ”–ј∆≈ЌЌя ѕ≈„≤Ќ » “ј Ќ»–ќ .
÷ей синдром зумовлений первинним ( токсичним ) пошкодженн¤м паринх≥ми печ≥нки чи нирок ( так званими гепато - чи нефротоксичними отрутами) або вторинними порушенн¤ми д≥¤льност≥ паренх≥матозних орган≥в ≥з-за розлад≥в њхнього кровопостачанн¤ та оксигенац≥њ.
” печ≥нц≥ в≥дбуваЇтьс¤ б≥отрансформац≥¤, знезаражуванн¤ отрут. “ому вона в найб≥льш≥й м≥р≥ приймаЇ на себе Утоксичний ударФ. ѕри ≥нтенсивн≥й детоксикац≥њ р≥зко зростаЇ метабол≥зм органа: у дек≥лька раз≥в зб≥льшуЇтьс¤ споживанн¤ печ≥нкою кисню. “ому гепатоцити в цей час особливо чутлив≥ до г≥покс≥њ. Ћегк≥ форми токсичних чи г≥поксичних уражень кл≥тин печ≥нки кл≥н≥чно можуть не про¤вл¤тись. ѕри цьому можуть зростати лише лабораторн≥ показники ( трансам≥нази, фосфатази, б≥л≥руб≥н та ≥н.). ¬ажк≥ отруЇнн¤ про¤вл¤ютьс¤ кл≥н≥кою токсичного гепатиту, аж до ознак печ≥нковоњ коми. √епатотоксичну д≥ю про¤вл¤ють сол≥ важких метал≥в, дихлоретан, етиленгл≥коль, токсини бл≥доњ поганки.
ƒл¤ захисту печ≥нки в≥д токсичного впливу отрут необх≥дно:
- ¤кнайшвидше видалити х≥м≥чну речовину з шлунково - кишкового тракту,
- своЇчасно ввести антидоти ( ун≥т≥ол при отруЇнн¤х сол¤ми важких метал≥в, л≥поЇву кислоту - при отруЇнн¤х бл≥дою поганкою),
- систематично, по 2 - 4 раз≥в у добу, очищати кишечник з допомогою кл≥зм (дл¤ зменшенн¤ ≥нтоксикац≥њ орган≥зму продуктами тра-вленн¤),
- застосовувати екстракорпоральн≥ методи детоксикац≥њ (гемосорбц≥ю, плазмаферез, п≥дключенн¤ печ≥нки свин≥ та ≥н.),
- забезпечувати адекватну перфуз≥ю й оксигенац≥ю печ≥нки,
- проводити гепатотропну терап≥ю.
Ќирки виконують одну з найважлив≥ших ролей у виведенн≥ отрут, що циркулюють у кров≥. “ому в багатьох випадках вони стають Уорганом - м≥шеннюФ основного Утоксичного ударуФ. ”раженн¤ нирок виникаЇ при безпосередньому руйнуванн≥ тканин нефротоксичними отрутами або внасл≥док р≥зкого зниженн¤ кровопостачанн¤ орган≥в ( наприклад, у хворих з екзотоксичним шоком ). ѕро ефективн≥сть њхнього функц≥онуванн¤ св≥дчить погодинний д≥урез, ¤кий повинен становити не менше 0,5 мл сеч≥ на к≥лограм маси т≥ла потерп≥лого.
ƒл¤ попередженн¤ нирковоњ недостатност≥ необх≥дно:
- ¤кнайшвидше видалити токсини з орган≥зму ( з шлунково - кишкового тракту - його очищенн¤м, з кров≥ - застосуванн¤м ранн≥х сеанс≥в гемод≥ал≥зу, гемосорбц≥њ, плазмаферезу ),
- вводити антидоти: ун≥т≥ол при отруЇнн¤х сол¤ми важких метал≥в, г≥дрокарбонат натр≥ю ( соду ) при попаданн≥ в кров гемол≥тичних отрут, етилового алкоголю у хворих з ≥нтоксикац≥Їю етиленгл≥колем та метанолом,
- л≥кв≥дувати гемодинам≥чн≥ порушенн¤ ( вивести хворого ≥з екзотоксичного шоку ),
- стимулювати д≥урез сечог≥нними. ‘орсуванн¤м д≥урезу на фон≥ попередньоњ рег≥дратац≥њ дос¤гаютьс¤ дв≥ мети: по-перше, пришвидшене виведенн¤ токсин≥в, розчинених у плазм≥ кров≥ чи зв'¤заних дез≥нтоксикац≥йними р≥динами ( гемодезом ), ≥, по-друге, попередженн¤ нирковоњ недостатност≥. Ќирки належать до орган≥в, ¤к≥ чим активн≥ше працюють, тим менше ушкоджуютьс¤.
¬ к≥н≥чн≥й токсиколог≥њ в≥дом≥ випадки внутр≥шньовенних вливань дес¤тк≥в л≥тр≥в р≥дин прот¤гом доби з в≥дпов≥дною стимул¤ц≥Їю д≥урезу, завд¤ки чому ефективно виводились нефротоксичн≥ отрути без ураженн¤ нирок.
ѕри виникненн≥ гостроњ нирковоњ недостатност≥ провод¤ть в≥дпов≥дну ≥нтенсивну терап≥ю,

ќтруЇнн¤ етиловим алкоголем.
÷е отруЇнн¤ виникаЇ при передозуванн≥ алкогольних напоњв. ¬оно належить до найпоширен≥ших вид≥в гострих отруЇнь, ¤к≥ легко п≥ддаютьс¤ терап≥њ та переб≥гають здеб≥льшого без патолог≥чних насл≥дк≥в. ќднак при супутн≥х захворюванн¤х та при виникненн≥ ускладнень отруЇнн¤ алкоголем та його сурогатами становл¤ть найчаст≥шу причину смерт≥ в токсиколог≥њ.
јлкогольне отруЇнн¤, на в≥дм≥ну в≥д сп'¤н≥нн¤, про¤вл¤Їтьс¤ ознаками ≥нтоксикац≥њ: блювотою, пригн≥ченн¤м д≥¤льност≥ ÷Ќ—, розладами диханн¤ та гемодинам≥ки. ’вор≥ знаход¤тьс¤, ¤к правило, в стан≥ коми р≥зноњ глибини. ’арактерний запах алкоголю з рота. Ўк≥ра обличч¤ здеб≥льшого г≥перем≥йована, суха. ѓњ синюшн≥сть св≥дчить про дихальну недостатн≥сть, с≥р≥сть шк≥ри вказуЇ на серцев≥ розлади. ¬олог≥сть њњ може бути ознакою г≥погл≥кем≥чноњ коми, г≥перкапн≥њ чи отруЇнн¤ ‘ќ– (фосфор-орган≥чними речовинами), ¤к≥ маскуютьс¤ алкогольним отруЇнн¤м.
ќд¤г у хворих розхристаний, забруднений внасл≥док частих пад≥нь та блювань, мокрий ≥з-за мимов≥льного сечопуску.
«овн≥шнЇ диханн¤ та гемодинам≥ка при неускладнен≥й ком≥, ¤к правило, не порушен≥. «≥ниц≥ звужен≥ чи розширен≥, симетричн≥, активно реагують на св≥тло та ≥нш≥ подразники.
ќб'Їктивним критер≥Їм ступен¤ алкогольного отруЇнн¤ Ї на¤вн≥сть алкоголю в кров≥:
-до 1,5 пром≥лЇ - легкого ступеню,
-1,5 - 3,5 пром≥лЇ - середньоњ важкост≥,
-3,5 пром≥лЇ ≥ б≥льше - важке отруЇнн¤.
Ћетальна концентрац≥¤ алкоголю в кров≥ становить 5 - 6 пром≥лЇ.
Ќайпоширен≥ш≥ ускладненн¤ та супутн≥ захворюванн¤ при алкогольн≥й ком≥.
- ќбстукц≥¤ верхн≥х дихальних шл¤х≥в коренем ¤зика чи б≥олог≥чними р≥динами ( блювотними масами, харкотинн¤м, кров'ю) при неправильному (гор≥лиць) положенн≥ коматозних хворих.
- «ат≥канн¤ шлункового вм≥сту в леген≥ при блювот≥ та регург≥тац≥њ з розвитком асп≥рац≥йного пневмон≥ту. Ћетальн≥мть при цьому становить до 70 %.
- “равми черепа з ушкодженн¤м головного мозку. Ќайчаст≥ше хвор≥ травмуютьс¤ при пад≥нн≥ та ударах головою до дол≥вки, асфальту.  л≥н≥чна картина внутр≥шньочерепних гематом (субдуральних, еп≥дуральних, внутр≥шньомозкових) часто маскуЇтьс¤ алкогольним отруЇнн¤м, що може призвести до траг≥чного насл≥дку ≥з - за зап≥зн≥лого нейрох≥рург≥чного втручанн¤. ƒл¤ д≥агностики церебральних ком сл≥д звертати увагу на так≥ ознаки:
1) на¤вн≥сть ан≥зокор≥њ (жодне з отруЇнь не про¤вл¤Їтьс¤ асиметр≥Їю з≥ниць!),
2) зовн≥шн≥ про¤ви травми голови ( садна, п≥дшк≥рн≥ гематоми та вдавленн¤ к≥сток обличч¤ чи волосистоњ частини черепа, вит≥канн¤ прозороњ або гемораг≥чноњ р≥дини з зовн≥шнього слухового проходу, носових ход≥в),
3) асиметр≥¤ тонусу к≥нц≥вок та сухожильних рефлекс≥в,
4) нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж к≥льк≥стю алкоголю в кров≥ та сту пенем глибини коми,
5) тривалий пер≥од непритомност≥ (неускладнена алкогольна кома нав≥ть без спец≥ального л≥куванн¤ триваЇ не довше 3 - 4 годин).
- “равми ≥нших частин т≥ла (переломи ребер ≥з порушенн¤м функц≥й зовн≥шнього диханн¤, травматичний розрив селез≥нки чи печ≥нки з гемораг≥чним шоком, пошкодженн¤ порожнистих орган≥в з перитон≥том, переломи й вивихи к≥нц≥вок тощо).
- —индром позиц≥йного здавленн¤ тканин. ѕотерп≥лий у стан≥ алкогольноњ коми може тривалий час знаходитись без нагл¤ду (у квартир≥, на вулиц≥ ). Ќезручне положенн¤ т≥ла з перетискуванн¤м судинно-нервових пучк≥в та здавленн¤м м'¤ких тканин може спричинити њх в≥дмиранн¤. ¬≥дновленн¤ перфуз≥њ тканин та попаданн¤ в судинне русло б≥олог≥чно активних речовин, некротизованих кл≥тин, м≥оглоб≥ну може завершитись гострою нирковою недостатн≥стю.
- ≤нш≥ захворюванн¤ (≥нфаркт м≥окарда, ≥нсульт тощо).
ѕри поступленн≥ в стац≥онар потерп≥лого в стан≥ алкогольного отруЇнн¤ дл¤ того, щоб не пропустити супутню патолог≥ю, медичний прац≥вник повинен дотримуватись важливого правила: розд¤гнути коматозного хворого та скурпульозно огл¤нути, прослухати та пропальпувати його з голови до н≥г!
ќсобливост≥ наданн¤ допомоги хворим з алкогольними отруЇнн¤ми:
- оц≥нити ступ≥нь глибини коми, ви¤вити супутню патолог≥ю,
- забезпечити прох≥дн≥сть дихальних шл¤х≥в ( очистити њх в≥д патолог≥чного вм≥сту, вивести нижню щелепу, при необх≥дност≥ за≥нтубувати хворого),
- при неадекватному диханн≥ провести Ў¬Ћ,
- оц≥нити стан серцево-судинноњ системи: наповнен≥сть та частоту пульсу, величину артер≥ального тиску,
- промити шлунок великими об'Їмами води з допомогою зонда,
- вз¤ти ≥з вени кров дл¤ лабораторних досл≥джень (обовТ¤зково на вм≥ст алкоголю!)
- ввести хворому довенно 40% розчин глюкози ( 60 - 80 мл), 4% розчин г≥дрокарбонату натр≥ю (60 - 80 мл), 5% розчин аскорб≥новоњ кислоти ( 5 - 10 мл), 5% розчин в≥там≥ну ¬1 ( 1 - 2 мл),
- при в≥дсутност≥ супутньоњ патолог≥њ внутр≥шньом'¤зово ввести розчини аналептичноњ сум≥ш≥ (2 - 3 мл), корд≥ам≥ну (2 мл) чи кофењну - натр≥ю бензоату (2 - 3 мл),
- при виражен≥й ≥нтоксикац≥њ застосувати форсований д≥урез.

ќтруЇнн¤ сурогатами алкоголю.
Ќебезпечно д≥Ї на орган≥зм ¤к алкоголь, так ≥ ≥нш≥ токсичн≥ речовини, що м≥ст¤тьс¤ в алкогольному напоњ. ѕотерп≥л≥ можуть вживати самогон, одеколон, денатурати, лосьйони, шампун≥, клењ, метиловий спирт, гальм≥вну р≥-дину тощо.
Ќайб≥льш токсичну д≥ю ви¤вл¤ють метиловий спирт та антифриз (етиленгл≥коль), смертельна доза ¤ких становить 60 - 100 мл. Ѕ≥льш низьк≥ дози викликають неврит зорового нерва та сл≥поту (метиловий алкоголь), гостру ниркову та печ≥нкову недостатн≥сть (етиленгл≥коль).
ƒл¤ д≥агностики цих отруЇнь вир≥шальне значенн¤ маЇ анамнез та ≥дентиф≥куванн¤ отрути у кров≥ (газова хроматограф≥¤); дл¤ прогнозу - об'Їм вжитоњ отрути, час експозиц≥њ отрути, функц≥ональний стан печ≥нки, своЇчасн≥сть введенн¤ антидот≥в та ефективн≥сть детоксикац≥йноњ терап≥њ.
ћетабол≥зм метилового спирту та етиленгл≥колю в орган≥зм≥ в≥дбуваЇтьс¤ по типу Улетального синтезуФ. ÷е значить, що в процес≥ розпаду отрут в печ≥нц≥ утворюютьс¤ продукти, значно токсичн≥ш≥ за вих≥дн≥ сполуки.
јнтидотна терап≥¤ повинна заблокувати процес б≥отрансформац≥њ цих отрут у печ≥нц≥, аж поки вони не будуть виведеними з орган≥зму. ƒл¤ цього застосовують етиловий алкоголь (40% розчин, по 50 мл через кожн≥ 3 години всередину чи 5% розчин його внутр≥шньовенно, по 100 мл на глюкоз≥) прот¤гом двох д≥б. ” цей же час проводитьс¤ активне виведенн¤ отрути з орган≥зму шл¤хом промиванн¤ шлунка, проведенн¤ л≥кувальноњ д≥арењ, форсованого д≥урезу та екстракорпоральних метод≥в детоксикац≥њ.
ƒл¤ ефективн≥шого окисленн¤ метилового алкоголю в шлунку рекомендують промивати його розчином перманганату кал≥ю.
ƒл¤ л≥куванн¤ токсичного невриту зорових нерв≥в ретробульбарно ввод¤ть розчини глюкокортикоњд≥в.

ќтруЇнн¤ медикаментами
” цив≥л≥зованих крањнах ц≥ отруЇнн¤ становл¤ть основну причину (65 Ц 70 %) госп≥тал≥зац≥й хворих у токсиколог≥чн≥ в≥дд≥ленн¤. ѕотерп≥л≥ вживають снод≥йн≥, наркотики, антидепресанти, антиг≥стам≥нн≥, г≥потензивн≥ засоби та ≥н. ѕричини отруЇнь - суњцидальн≥ спроби, наркоман≥њ, токсикоман≥њ та передозуванн¤ л≥к≥в у зв'¤зку з все б≥льш напруженим ритмом сучасного житт¤.
 л≥н≥ка отруЇнн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в основному синдромом токсичного ураженн¤ центральноњ нервовоњ системи. –озр≥зн¤ють пер≥оди засинанн¤, поверхневого сну та коми. ¬ залежност≥ в≥д на¤вност≥ розлад≥в ≥нших орган≥в та систем кома може бути неускладненою та ускладненою. Ќайчаст≥ш≥ ускладненн¤ спостер≥гаютьс¤ з≥ сторони дихальноњ системи: пригн≥ченн¤ дихального центру, обструкц≥¤ дихальних шл¤х≥в коренем ¤зика, шлунковим вм≥стом та харкотинн¤м, пневмон≥њ. ” 15 - 20 % випадк≥в важк≥ отруЇнн¤ ускладнюютьс¤ екзотоксичним шоком. ќсоблив≥стю цього шоку Ї дисциркул¤торн≥ порушенн¤ з застоЇм кров≥ в малому кол≥ кровооб≥гу, токсичним ураженн¤м м≥окарду та зниженн¤м енергетичного обм≥ну орган≥зму.
ƒл¤ кл≥н≥чноњ д≥агностики виду отруЇнн¤ важливо розпитати родич≥в потерп≥лого та ви¤вити упаковки з-п≥д спожитих л≥к≥в. ¬ажливу ≥нформац≥ю можна отримати, оц≥нюючи розм≥р з≥ниць потерп≥лого. Ќайменш≥, з макове зерн¤тко, з≥ниц≥ у хворих з отруЇн¤м наркотиками. –≥зко звужен≥ - при отруЇнн¤х снод≥йними та седативними. ƒещо розширен≥ - п≥сл¤ споживанн¤ нейролептик≥в, клофел≥ну, антидепресант≥в. Ўирок≥, на всю райдужну оболонку - при отруЇнн¤х атроп≥новм≥сними речовинами.

Ћ≥куванн¤ хворих в токсиколог≥чному в≥дд≥ленн≥ включаЇ:
- очищенн¤ шлунково-кишкового тракту ( промиванн¤ шлунка, кишечника, ентеросорбц≥¤, проносн≥), часто повторне,
- корекц≥ю гемодинам≥чних порушень шл¤хом проведенн¤ ≥нфуз≥йноњ терап≥њ та медикаментозноњ регул¤ц≥њ тонусу судин (симпатом≥метиками чи симпатол≥тиками),
- застосуванн¤ форсованого д≥урезу. ” хворих ≥з отруЇн¤ми барб≥туратами дл¤ б≥льш ефективного виведенн¤ токсин≥в з орган≥зму доц≥льно проводити злужуючий форсований д≥урез: в комплекс ≥нфуз≥йноњ терап≥њ включити 4% розчин г≥дрокарбонату натр≥ю в об'Їм≥ 400 - 600 мл,
- забезпеченн¤ адекватного диханн¤. ’ворих в глибок≥й ком≥ сл≥д за≥нтубувати ≥ вентилювати дихальним апаратом до в≥дновленн¤ самост≥йного диханн¤. “аку Ў¬Ћ ≥нод≥ необх≥дно проводити багато д≥б,
- антидотну терап≥ю. ” потерп≥лих з отруЇнн¤ми наркотичними аналгетиками застосовують антидот: налоксон ( ). ќтруЇнн¤ хол≥но- чи симпатол≥тиками та хол≥но- чи симпатом≥метиками л≥кують фармаколог≥чними антагон≥стами. Ќе можна призначати хворим у стан≥ медикаментозноњ коми центральн≥ аналептики ( корд≥ам≥н, бемегр≥д, кофењн, цититон, лобел≥н ) оск≥льки вони викликають феномен Уобкраданн¤Ф кл≥тин мозку киснем ≥ зб≥льшують його г≥поксичне ураженн¤!,
- екстракорпоральн≥ методи детоксикац≥њ: гемосорбц≥ю, плазмаферез, гемод≥ал≥зну терап≥ю,
- антиб≥отикотерап≥ю та симптоматичне л≥куванн¤.

ќтруЇнн¤ кислотами та лугами
÷≥ отруЇнн¤ належать до категор≥њ найважчих . ¬ипадково чи з суњцидальною метою потерп≥лий може прийн¤ти всередину м≥неральн≥ кислоти (сол¤ну, с≥рчану, азотну), орган≥чн≥ кислоти (оцтову, щавелеву), луги (нашатирний спирт, акумул¤торну р≥дину та ≥н.).
ѕри потрапл¤нн≥ корозивноњ р≥дини всередину виникаЇ х≥м≥чний оп≥к слизовоњ рота, горла, стравоходу та шлунка. ÷е в≥дпов≥даЇ 14 - 15% площ≥ поверхн≥ т≥ла. ’вор≥ в≥дчувають нестерпний б≥ль, порушенн¤ ковтанн¤. ¬ м≥сц≥ контакту м≥неральноњ кислоти виникаЇ коагул¤ц≥¤ тканин; луги проникають б≥льш глибоко у тканини (кол≥квац≥йна д≥¤), руйнуючи судини й викликаючи кровотеч≥; орган≥чн≥ кислоти в≥льно всмоктуютьс¤ в кров. ≤нод≥ отрути та њх пари потр¤пл¤ють в дихальн≥ шл¤хи, викликаючи набр¤к слизовоњ , що загрожуЇ асф≥кс≥Їю.
як правило, частина корозивноњ р≥дини проливаЇтьс¤, залишаючи на шк≥р≥ п≥дбор≥дд¤ характерний оп≥ковий сл≥д.
—истемн≥ розлади орган≥зму характеризуютьс¤ розвитком екзотоксичного шоку, ¤кий прот≥каЇ по вар≥анту оп≥кового шоку ( нестерпний б≥ль, г≥пог≥дратац≥¤, токсичне ураженн¤ м≥окарда, зниженн¤ серцевого викиду, спазм перифер≥йних судин та порушенн¤ м≥кроциркул¤ц≥њ). ќрган≥чн≥ кислоти, кр≥м того, проникаючи в кров, гемол≥зують еритроцити. ¬ив≥льн¤Їтьс¤ гемоглоб≥н, ¤кий у вигл¤д≥ сол¤нокислого гематину блокуЇ нирков≥ канальц≥, викликаючи анур≥ю.
≤нтенсивна терап≥¤:
- оц≥нити стан хворого (ефективн≥сть зовн≥шнього диханн¤, ступ≥нь притомност≥, гемодином≥чн≥ порушенн¤),
- ввести наркотичн≥ та ненаркотичн≥ анальгетики,
- ввести спазмол≥тики ( розчин атроп≥ну сульфату 0,1% 1 мл. в/м, розчин баралг≥ну 5 мл в/в),
- у перш≥ 10 годин з часу отруЇнн¤ промити шлунок. ƒл¤ цього нетовстий зонд густо змастити вазел≥ном та легко, без зусиль, ввести в шлунок. ѕромиванн¤ сл≥д зд≥йснювати водою, н≥ в ¤к≥й м≥р≥ не можна застосовувати х≥м≥чну ≥нактивац≥ю отрут ( небезпека вид≥ленн¤ вуглекислого газу та гострого розширенн¤ шлунка!).
- наладити ≥нфуз≥йну терап≥ю. ƒл¤ виведенн¤ хворого ≥з стану шоку ≥нод≥ необх≥дно перелити 10 - 12 л. ≥ б≥льше кристалоњдних та колоњдних р≥дин,
- при проникненн≥ кислот у кров (отруЇнн¤ оцтовою есенц≥Їю) доц≥льно вливати 1500 - 2000 мл 4% розчину г≥дрокарбонату натр≥ю ≥з стимул¤ц≥Їю д≥урезу. “ак≥ заходи допомагають вивести з орган≥зму в≥льний гемоглоб≥н, що утворивс¤ при гемол≥з≥ еритроцит≥в та попередити розвиток гостроњ нирковоњ недостатност≥,
- при обструктивних порушенн¤х зовн≥шнього диханн¤ внасл≥док набр¤ку слизовоњ необх≥дно ввести хворому глюкокортикоњди (предн≥золону 90 - 120 мг), антиг≥стам≥нн≥ ( 1% розчин д≥медролу по 2 мл в/в ), седативн≥ (0,5% розчин с≥базону - 2мл в/в); при необх≥дност≥ - кон≥котом≥ю чи трахеостом≥ю,
- антибактер≥альна терап≥¤ та симптоматичне л≥куванн¤. ѕри спри¤тливому переб≥гу захворюванн¤ з метою в≥дновленн¤ прох≥дност≥ травних шл¤х≥в зд≥йснюють бужуванн¤ стравоходу та, у в≥ддаленому пер≥од≥ - його пластику шл¤хом оперативних втручань.

ќтруЇнн¤ токсичними газами.
Ћюдина може отруњтись чадним газом, вихлопними газами автомоб≥л¤, побутовим газом (пропан-бутаном) та ам≥ачними (клоачними) газами. Ќайтоксичн≥шими Ї ам≥ачн≥ (канал≥зац≥йн≥, клоачн≥) гази, п≥сл¤ дек≥лькох вдих≥в ¤ких людина втрачаЇ притомн≥сть.
¬ основ≥ патолог≥њ лежить виникненн¤ ст≥йкоњ сполуки гемоглоб≥ну з чадним газом - карбоксигемоглоб≥ну. «начно пог≥ршуютьс¤ киснево - транспортн≥ функц≥њ кров≥ ( при важких отруЇнн¤х ≥нактивуЇтьс¤ до 70 - 80 % гемоглоб≥ну. ¬иникаЇ гем≥чна г≥покс≥¤. ” тканинах п≥д д≥Їю чадного газу блокуЇтьс¤ кл≥тинне диханн¤ на р≥вн≥ цитохром≥в.
 л≥н≥чна картина отруЇнь оксидом вуглецю (чадним газом) про¤вл¤Їтьс¤ головним болем, нудотою, блюванн¤м (легке отруЇнн¤); втратою притомност≥ на пер≥д 12 - 16 годин (отруЇнн¤ середньоњ важкост≥) та тривалою комою (важке отруЇнн¤). ” хворих в≥дм≥чаЇтьс¤ порушенн¤ диханн¤ центрального генезу, токсичне ураженн¤ серц¤ та ≥нших орган≥в ≥ тканин.
ѕри п≥зньому ви¤вленн≥ таких потерп≥лих можуть наступати незворотн≥ зм≥ни в центральн≥й нервов≥й систем≥ ( прижиттЇва смерть мозку) чи загибель орган≥зму.
≤нтенсивна терап≥¤.
- ѕри отруЇнн¤х легкого та середнього ступен¤ важкост≥ потерп≥лого необх≥дно вивести чи винести на св≥же пов≥тр¤, ввести йому в≥там≥нн≥ препарати, налагодити оксигенотерап≥ю, ≥нфуз≥њ кристалоњд≥в.
- ќтруЇнн¤ важкого ступен¤ вимагаЇ проведенн¤ штучноњ вентил¤ц≥њ легень, ≥нод≥ тривалоњ до дек≥лькох д≥б.
- јнтидотом при таких отруЇн¤х виступаЇ г≥пербарична оксигенац≥¤.  исень п≥д тиском маЇ здатн≥сть руйнувати патолог≥чну сполуку - карбоксигемоглоб≥н та в≥дновлювати функц≥њ гемоглоб≥ну. «вичайно використовують 40 - 50 хвилинн≥ сеанси √Ѕќ кожн≥ 6 - 12 годин до виведенн¤ хворого з коми.
- « метою зниженн¤ ≥нтенсивност≥ метабол≥зму та покращенн¤ тканинного диханн¤ застосовують антиг≥поксанти: оксибутират натр≥ю (20% розчин ≥з розрахунку 20 - 40 мг/кг в/в) та цитохром — ( по 2 - 3 мл довенно),
- ≤нфуз≥йна терап≥¤ (гемодилюц≥¤) до гемотокритного показника 0,3 Ц 0,35 л/л
- јнтиб≥отикотерап≥¤
- Ѕоротьба з набр¤ком мозку (див. розд≥л 2)
- —имптоматичне л≥куванн¤.

ќтруЇнн¤ фосфор-орган≥чними речовинами.
÷≥ речовини використовують дл¤ боротьби з комахами (≥нсектициди), кл≥щами (акорициди), бур'¤нами (герб≥циди), хворобами рослин (фунг≥циди), гризунами (родентициди), дл¤ висушуванн¤ рослин (дес≥канти) та опаданн¤ лист¤ (дефол≥анти). ƒо них належать ≥ бойов≥ отруйн≥ речовини ( зар≥н, зоман, V≥-гази), що мають на озброЇнн≥ де¤к≥ крањни.
‘ќ– добре розчин¤ютьс¤ в жирах та вод≥, тому легко проникають в орган≥зм кр≥зь слизову шлунково-кишкового тракту, дихальн≥ шл¤хи та шк≥ру. ” кров≥ ‘ќ– блокують фермент - хол≥нестеразу, ¤кий приймаЇ участь у безперешкодному проходженн≥ ≥мпульс≥в кр≥зь нервов≥ та нервово-м'¤зев≥ синапси. ¬иникаЇ надм≥рне накопиченн¤ ацетилхол≥ну на постсинаптичних мембранах. ќск≥льки ацетилхол≥н - ун≥версальний мед≥атор орган≥зму, то збуджуютьс¤ вс≥ постсинаптичн≥ структури: ¤к вегетативноњ нервовоњ системи, так ≥ поперечно-посмугован≥ м'¤зи.
 л≥н≥чно у хворих в≥дм≥чаЇтьс¤ нудота, блювота, судоми; у важких випадках - втрата притомност≥. ” м≥сц¤х проникненн¤ отрути в орган≥зм спостер≥гаютьс¤ ф≥брил¤рн≥ посмикуванн¤ м'¤з≥в ( при пероральному отруЇнн≥ - пос≥пуванн¤ ¤зика). ¬ результат≥ надм≥рного збудженн¤ парасимпатичноњ нервовоњ системи спостер≥гаютьс¤ п≥двищена волог≥сть шк≥ри, вид≥ленн¤ великоњ к≥лькост≥ секрету слизових та бронх≥альних залоз. « рота вит≥каЇ п≥нисте харкотинн¤ б≥лого кольору ( на в≥дм≥ну в≥д набр¤ку легень, харкотинн¤ при ¤кому рожеве).  л≥н≥чну картину доповнюють звуженн¤ з≥ниць та брадикард≥¤ ( частота серцевих скорочень - 40 - 30 уд/хв.). ” третини хворих отруЇнн¤ ускладнюЇтьс¤ екзотоксичним шоком, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ спочатку г≥пертенз≥Їю з подальшим пад≥нн¤м артер≥ального тиску, виключенн¤м притомност≥ та пригн≥ченн¤м функц≥њ зовн≥шнього диханн¤. –озп≥знати отруЇнн¤ допомагаЇ також р≥зкий специф≥чний запах ‘ќ–.
ѕерша допомога.
Ќеобх≥дно негайно промити шлунок хворого великим об'Їмом холодноњ води. ѕот≥м дати випити ентеросорбент та солеве проносне. ѕри попаданн≥ отрути на шк≥ру - промити њњ содовими розчинами. ѕри отруЇн≥ ≥нгал¤ц≥йним шл¤хом - вивести хворого ≥з зараженоњ атмосфери.
≤нтенсивна терап≥¤.
- ѕовторне промиванн¤ шлунка та кишечника (оск≥льки отрута виводитьс¤ й кр≥зь слизову шлунково-кишкового тракту).
- јнтидотна терап≥¤:
1) застосуванн¤ периферичного м-хол≥нол≥тика атроп≥ну. ƒл¤ нейтрал≥зац≥њ ацетилхол≥новоњ ≥нтоксикац≥њ прот¤гом години ввод¤ть в≥д 2 - 3 мл до 30 - 35 мл атроп≥ну (пер≥од ≥нтенсивноњ атроп≥н≥зац≥њ). ѕро њњ ефективн≥сть св≥дчить висушуванн¤ шк≥ри та зникненн¤ бронхорењ, розширенн¤ з≥ниць та почащенн¤ серцевих скорочень до 90 - 100 в 1 хв. ” подальшому прот¤гом 3 - 5 д≥б продовжують вводити атроп≥н (в≥д 10 - 15 до 100 - 150 мг в добу - пер≥од п≥дтримуючоњ атроп≥н≥зац≥њ) п≥д контролем кл≥н≥чних про¤в≥в.,
2) введенн¤ реактиватор≥в хол≥нестерази: д≥п≥роксиму ( по 1-2 мл 15% розчину в/м, максимальна доза до 600 мг), ≥зон≥тразину ( по 3 мл 40% розчину в/м, максимальна доза до 3 - 4 г). –еактиватори хол≥нестерази можна вводити т≥льки в першу добу! јнтидоти, введен≥ в п≥зн≥ш≥ терм≥ни, л≥кувального ефекту не принесуь, зате сам≥ викличуть ≥нтоксикац≥ю.
- ћасивна ≥нфуз≥йна терап≥¤, ¤ка дозвол¤Ї вивести хворого ≥з стану шоку та застосувати в подальшому форсований д≥урез.
- ƒетоксикац≥йна терап≥¤: гемосорбц≥¤, плазмаферез, гемод≥ал≥зне л≥куванн¤. ѓх доц≥льно застосовувати ¤кнайшвидше, в перш≥ години п≥сл¤ отруЇнь.
- ѕри неефективному зовн≥шньому диханн≥ чи при коматозному стан≥ хворого необх≥дно за≥нтубувати ≥ проводити Ў¬Ћ апаратним способом. ќдним з найкращих середник≥в дл¤ зн¤тт¤ судом при цих отруЇнн¤х та адаптац≥њ хворих до апаратного диханн¤ Ї оксибутират натр≥ю (75 - 100 мг/кг кожних 4 Ц 6 годин).
- ѕризначенн¤ антиб≥отик≥в.
-  орекц≥¤ метабол≥зму, порушень тканинного диханн¤.
«аборон¤Їтьс¤ вводити серцев≥ гл≥козиди, хлористий кальц≥й, еуф≥л≥н, оск≥льки на фон≥ ≥нтоксикац≥њ ‘ќ– вони спри¤ють токсичному ураженню серц¤!
—л≥д пам'¤тати, що важк≥ випадки ≥нтоксикац≥й на 4 - 8 добу, на фон≥ нормал≥зац≥њ стану хворих, можуть повторно викликати кл≥н≥ку отруЇнн¤ ≥з швидкоплинною декомпенсац≥Їю гемодинам≥ки ( так званий феномен Удругоњ хвил≥Ф).

ќтруЇнн¤ грибами.
Ќа «емл≥ ростуть гриби њст≥вн≥, умовно њст≥вн≥ та отруйн≥. ќтруйн≥ гриби можуть викликати ураженн¤ центральноњ нервовоњ ситеми ( нейротропн≥ ), печ≥нки та нирок (гепато-нефротропн≥), шлунково-кишкового тракту (гастро-ентеротропн≥) - за ј.I.ЋокаЇм ( 1968 ).
Ќайгр≥зн≥ше отруЇнн¤ виникаЇ при споживанн≥ бл≥доњ поганки. ќтрута цього гриба (фаллотоксини, аман≥татоксини) не руйнуЇтьс¤ при кул≥нарн≥й обробц≥, њњ неможливо ви¤вити побутовими способами. Ћетальн≥сть при важких отруЇнн¤х с¤гаЇ 80%.
ќсоблив≥стю отруЇнь бл≥дою поганкою Ї тривалий латентний пер≥од. « часу вживанн¤ гриб≥в до перших кл≥н≥чних ознак отруЇнн¤ проходить 6 - 12 ≥ б≥льше годин. (¬с≥ ж ≥нш≥ - умовно њст≥вн≥ гриби - про¤вл¤ють свою токсичну д≥ю набагато ран≥ше - через 1 - 2 години).
ѕо завершенню латентного пер≥оду на фон≥ начебто повного благополучч¤ у хворих виникають нудота, блюванн¤ УфонтаномФ та проноси. ЌастаЇ другий пер≥од переб≥гу хвороби - гастроентерокол≥тичний. «б≥льшуЇтьс¤ в розм≥рах печ≥нка, в правому п≥дребер'њ з'¤вл¤Їтьс¤ б≥ль. ƒл¤ хворих характерна загальна слаб≥сть, затьмарен≥сть св≥домост≥. “ривають диспептичн≥ розлади, випорожненн¤ набувають слизо-вод¤ного вигл¤ду. «а добу хвор≥ втрачають до 4 л р≥дини. Ќа в≥дм≥ну в≥д харчових токсико≥нфекц≥й, дл¤ отруЇнь грибами не характерна висока температура т≥ла.
“рет≥й пер≥од отруЇнн¤ - гепато-нефротоксичний. „ерез 2 - 3 доби у хворих розвиваЇтьс¤ кл≥н≥чна картина печ≥нковоњ та нирковоњ недостатност≥: гепатарг≥¤ з порушенн¤м св≥домост≥, жовт¤ницею, шлунково-кишковими кровотечами та печ≥нковим запахом з рота. ¬исокого р≥вн¤ с¤гають трансам≥нази ( ј—“, јЋ“ ). ѕриЇднюЇтьс¤ ол≥го - та анур≥¤. Ќевдовз≥ хворий втрачаЇ притомн≥сть, печ≥нка р≥зко зменшуЇтьс¤ в розм≥рах (гепатарг≥¤), що св≥дчить про неспри¤тливий переб≥г захворюванн¤.
„етвертий пер≥од - виздоровленн¤. ѕро¤вл¤Їтьс¤ поступовим регресом кл≥н≥чних про¤в≥в та нормал≥зац≥Їю лабораторних показник≥в прот¤гом дек≥лькох тижн≥в. —постер≥гаЇтьс¤ у небагатьох хворих, ¤к≥ споживали невелику к≥льк≥сть гриб≥в.
¬раховуючи важк≥сть переб≥гу захворюванн¤ та високу летальн≥сть, дуже важливим Ї його попередженн¤. √рибники завжди повинн≥ вм≥ти розп≥знати бл≥ду поганку з - пом≥ж ≥нших гриб≥в. Ѕл≥да поганка - пластинчатий гриб з шапинкою б≥ло - зеленуватого, зеленого чи оливкого кольору. ѕластинки б≥л≥, не приросл≥ до н≥жки. Ќ≥жка гриба у нижн≥й частин≥ потовщена, у вигл¤д≥ цибулини, ¤ка огорнута б≥лою мант≥Їю (п≥хвою). ” верхн≥й частин≥ н≥жки, п≥д шапинкою, звисаЇ б≥ле к≥льце.
Ћ≥куванн¤ хворих.
ѕроводитьс¤ т≥льки у стац≥онар≥! ¬оно включаЇ в себе:
- промиванн¤ шлунка, кишечника, проведенн¤ ентеросорбц≥њ та вживанн¤ солевого проносного,
- ≥нфуз≥йну терап≥ю дл¤ в≥дновленн¤ деф≥циту води та солей,
- гепатотропну терап≥ю (л≥поЇва кислота чи л≥пам≥д, по 1000 - 2000 мг - до 100 таблеток у добу; концентрован≥ розчини глюкози; глюкокортикоњди - до 40 мг дексаметазону в добу; карсил в доз≥ 50 мг/кг),
- в≥там≥нотерап≥ю: в≥там≥ни гр. ¬, ацетат альфа - токоферолу ( в≥т. ™) в доз≥ 50 мг/кг,
- пен≥цил≥на натр≥Їву с≥ль (до 1 млн ќƒ на кг маси т≥ла в добу),
- екстракорпоральн≥ методи детоксикац≥њ (плазмаферез, гемосорбц≥¤, п≥дключенн¤ печ≥нки чи селез≥нки свин≥), ¤к≥ доц≥льно застосовувати ¤кнайшвидше,
- дренуванн¤ грудного л≥мфатичного протоку, ¤ке спри¤Ї вид≥ленню токсичноњ л≥мфи у цих хворих та зменшенню ≥нтоксикац≥њ орган≥зму.

Используются технологии uCoz
Rated by PING  аталог UaList.com