Ќа головну стор≥нку

≤Ќ‘≈ ÷≤…Ќ»… ћќЌќЌ” Ћ≈ќ«

(MONONUCLEOS≤S ≤NFECT≤OSA)

÷е гостра ≥нфекц≥йна хвороба з групи ≥нфекц≥й дихальних шл¤х≥в, що њњ спричин¤Ї в≥рус герпесу людини типу 4 (в≥рус ≈пштейна-Ѕарра). ’арактеризуЇтьс¤ гар¤чкою, ¤вищами тонзил≥ту, генерал≥зованою л≥мфадено-пат≥Їю, зб≥льшенн¤м печ≥нки ≥ селез≥нки, по¤вою атипових мононуклеар≥в у кров≥.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерело ≥нфекц≥њ Ч хворий на ≥нфекц≥йний мононуклеоз ≥ в≥русонос≥й. ’вороба передаЇтьс¤ переважно пов≥тр¤но-крапельним шл¤хом. ћожливе зараженн¤ також через воду, харчов≥ продукти, при контакт≥, переливанн≥ кров≥. ’вороба малоконтаг≥озна, проте можлив≥ с≥мейн≥ ≥ групов≥ спалахи ≥нфекц≥њ. ’вор≥ють переважно д≥ти та особи молодого в≥ку, част≥ше взимку ≥ навесн≥.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од в≥д дек≥лькох дн≥в до 1-2 м≥с. ’вороба може мати ¤к типовий, так ≥ атиповий (стерта ≥ безсимптомна форми) переб≥г.

ѕочинаЇтьс¤ хвороба звичайно гостро, з високоњ гар¤чки (38-40 ∞—). ’вор≥ скаржатьс¤ на загальну слабк≥сть, головний б≥ль, б≥ль у м'¤зах ≥ суглобах. √ар¤чка неправильного типу, тривал≥сть њњ 1-3 тиж, ≥нод≥ довше.

« перших дн≥в хвор≥ скаржатьс¤ на б≥ль при ковтанн≥, розвиваютьс¤ симптоми тонзил≥ту Ч в≥д катарального до некротично-виразкового з утворенн¤м ф≥бринових пл≥вок. ” зв'¤зку з ураженн¤м п≥днеб≥нних ≥ носоглоткових мигдалик≥в в≥дзначають закладенн¤ носа, утрудненн¤ носового диханн¤, сиплий голос.

“иповим Ї пол≥аден≥т Ч зб≥льшенн¤ вс≥х груп л≥мфовузл≥в, особливо задньошийних ≥ п≥дщелепних, вони при пальпац≥њ щ≥льнуват≥, еластичн≥, малоболюч≥, не спа¤н≥ м≥ж собою та з навколишньою кл≥тковиною; розм≥ри њх Ч в≥д др≥бноњ горошини до кур¤чого ¤йц¤. ” де¤ких хворих спостер≥гаЇтьс¤ картина гострого мезаден≥ту.

” кожного четвертого хворого спостер≥гають екзантему, характер ¤коњ ≥ строки по¤ви р≥зн≥. ¬исипка може бути под≥бна на корову, скарлатинозну, уртикарну чи гемораг≥чну, триваЇ 1-3 дн≥. « 3-5-го дн¤ хвороби зб≥льшен≥ печ≥нка ≥ селез≥нка; гепатоспленомегал≥¤ триваЇ до 3-4 тиж ≥ довше, особливо при жовт¤ничн≥й форм≥.

ƒуже характерн≥ зм≥ни кров≥: лейкоцитоз з р≥зким зб≥льшенн¤м числа одно¤дерних кл≥тин (л≥мфоцити, моноцити, атипов≥ мононуклеари), ¤к≥ можуть збер≥гатись 3-6 м≥с ≥ довше.  ≥льк≥сть атипових мононуклеар≥в коливаЇтьс¤ в≥д 15 % до 40-50 %. Ќер≥дко в≥дм≥чаЇтьс¤ зсув лейкоцитарноњ формули вл≥во за рахунок паличко¤дерних нейтроф≥л≥в, Ўќ≈ пом≥рно прискорена.

” перехвор≥лих ≥нш≥ ≥нфекц≥йн≥ захворюванн¤ часто супроводжуютьс¤ мононуклеарною реакц≥Їю.

”складненн¤ ≥нфекц≥йного мононуклеозу трапл¤ютьс¤ р≥дко, але можуть бути важкими. ƒо найголовн≥ших належать пневмон≥¤, синуњт, отит, дуже р≥дко розрив селез≥нки, гостра гемол≥тична анем≥¤, мен≥нгоенцефал≥т, пол≥радикулоневрити.

ƒ≥агностика грунтуЇтьс¤ на врахуванн≥ пров≥дних кл≥н≥чних симптом≥в (гар¤чка, тонзил≥т, пол≥аден≥т, гепатоспленомегал≥¤) та характерноњ гематолог≥чноњ картини (зб≥льшенн¤ числа л≥мфоцит≥в б≥льш ¤к на 15 % пор≥вн¤но з в≥ковою нормою, по¤ва атипових мононуклеар≥в). ƒл¤ лабораторного п≥дтвердженн¤ можна використати серолог≥чн≥ реакц≥њ ѕаул¤-Ѕуннел¤, √оффа-Ѕауера, Ћовр≥ка-Ћ≥-ƒавидсона (модиф≥кац≥њ реакц≥њ гетеро-гемаглютинац≥њ з баран¤чими або кон¤чими еритроцитами); д≥агностичним вважають зростанн¤ титр≥в антит≥л у 4 рази ≥ б≥льше. ƒ≥агноз атипових форм можливий на п≥дстав≥ гематолог≥чних ≥ серолог≥чних даних.

ƒиференц≥альний д≥агноз. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нфекц≥йного мононуклеозу, при анг≥н≥ зб≥льшен≥ лише рег≥онарн≥ (кутощелепн≥) л≥мфовузли, немаЇ гепатоспленомегал≥њ, атипових мононуклеар≥в у кров≥.

ѕри дифтер≥њ з≥ва нальоти на п≥днеб≥нних мигдаликах щ≥льн≥, поширюютьс¤ за њхн≥ меж≥. “оксична форма супроводжуЇтьс¤ набр¤ком шийноњ кл≥тковини; менше виражена гар¤чкова реакц≥¤; немаЇ гепатол≥Їнального синдрому, зб≥льшенн¤ ≥нших груп л≥мфовузл≥в (кр≥м шийних), мононуклеарноњ реакц≥њ кров≥. Ќеобх≥дне досл≥дженн¤ мазк≥в ≥з з≥ва ≥ носа на на¤вн≥сть збудника.

ѕри по¤в≥ жовт¤ниц≥ виникаЇ необх≥дн≥сть диференц≥ац≥њ з в≥русними гепатитами, ¤к≥ починаютьс¤ поступово або п≥дгостро, мають переджовт¤ничний пер≥од, часто з диспепсичним синдромом, а жовт¤ниц¤ переб≥гаЇ на фон≥ нормальноњ температури т≥ла. ƒл¤ в≥русного гепатиту не Ї характерними тонзил≥т, пол≥аден≥т, зм≥ни кров≥, що властив≥ ≥нфекц≥йному мононуклеозу. Ќеобх≥дно враховувати в≥дпов≥дну еп≥дем≥олог≥чну ситуац≥ю (контакт з хворим, парентеральн≥ ман≥пул¤ц≥њ), результати б≥ох≥м≥чного досл≥дженн¤ сироватки кров≥ Ч значне п≥двищенн¤ активност≥ јлј“ та знаходженн¤ специф≥чних маркер≥в в≥русу.

¬≥д аденов≥русноњ ≥нфекц≥њ ≥нфекц≥йний мононуклеоз в≥др≥зн¤Їтьс¤ мононуклеарною реакц≥Їю кров≥ ≥ в≥дпов≥дними серолог≥чними даними, в≥д ≥нших √–¬≤ Ч також на¤вн≥стю тонзил≥ту, пол≥аден≥ту, гепатоспленомегал≥њ.

ƒеформац≥¤ в привушн≥й ≥ п≥дщелепн≥й д≥л¤нках при еп≥дем≥чному паротит≥ може нагадувати ≥нфекц≥йний мононуклеоз, однак дл¤ першого характерне ураженн¤ слинних залоз, њх болюч≥сть, позитивний симптом ћурсона, але немаЇ ¤вищ тонзил≥ту, зб≥льшенн¤ рег≥онарних л≥мфовузл≥в, гепатоспленомегал≥њ, в≥дпов≥дних зм≥н кров≥.

 оли ≥нфекц≥йний мононуклеоз супроводжуЇтьс¤ високими лейкоцитозом ≥ л≥мфоцитозом, необх≥дно виключити гострий л≥мфолейкоз. ¬ обох випадках спостер≥гаютьс¤ виражена гар¤чка та гепатол≥Їнальний синдром. јле у хворого на гострий л≥мфолейкоз тонзил≥т приЇднуЇтьс¤ у терм≥нальний пер≥од хвороби, шк≥ра дуже бл≥да, часто виникаЇ ¤скравий гемораг≥чний синдром. √емограма засв≥дчуЇ зменшенн¤ к≥лькост≥ гемоглоб≥ну, еритроцит≥в, тромбоцит≥в, по¤ву нормобласт≥в, дуже зб≥льшену Ўќ≈.

«начне зб≥льшенн¤ шийних л≥мфатичних вузл≥в ≥ тривала хвилепод≥бна гар¤чка можуть заставити думати про л≥мфогранулематоз. ѕри ц≥й хвороб≥, в кров≥ ви¤вл¤ють нейтроф≥льний лейкоцитоз, еозиноф≥л≥ю, а в пунктат≥ з л≥мфатичного вузла Ч кл≥тини Ѕерезовського-Ўтернберга, чого при ≥нфекц≥йному мононуклеоз≥ не буваЇ.

Ћ≥куванн¤. ” складних дл¤ д≥агностики випадках, при важкому переб≥гу ≥ ускладненн¤х показана госп≥тал≥зац≥¤. ¬ л≥куванн≥ використовують в≥там≥ни ≥ симптоматичн≥ засоби, полосканн¤ з≥ва антисептичними розчинами. ѕри виражених некротичних зм≥нах у з≥в≥ ≥ нашаруванн≥ вторинноњ бактер≥альноњ ≥нфекц≥њ призначають бензилпен≥цил≥н, амп≥цил≥н, оксацил≥н в середн≥х дозах (протипоказан≥ левом≥цетин ≥ сульфан≥лам≥ди, ¤к≥ пригн≥чують кровотворенн¤). ¬ т¤жких випадках хороший ефект дають глюкокортикоњди, ≥муноглобул≥н. ∆овт¤ничн≥ форми л≥кують ¤к в≥русний гепатит.

ѕри на¤вност≥ залишкових зм≥н периферичноњ кров≥ реконвалесценти п≥дл¤гають диспансерному нагл¤ду прот¤гом 6-12 м≥с.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. ’ворих госп≥тал≥зують у ≥нфекц≥йне в≥дд≥ленн¤ або ≥золюють вдома. —пец≥альн≥ проф≥лактичн≥ заходи не провод¤ть. ћедичне спостереженн¤ за контактними особами з еп≥дем≥чного осередку зд≥йснюють прот¤гом 20 дн≥в. ƒе¤к≥ еп≥дем≥ологи рад¤ть робити заключну дезинфекц≥ю в осередку, але ефективн≥сть њњ не доведено.






Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz