Ќа головну стор≥нку

јЌ√≤Ќј (ANGINA)

јнг≥на ¤к самост≥йна нозолог≥чна форма Ч гостра ≥нфекц≥йна хвороба з групи ≥нфекц≥й дихальних шл¤х≥в, що характеризуЇтьс¤ гар¤чкою, ¤вищами ≥нтоксикац≥њ, запальними зм≥нами мигдалик≥в п≥днеб≥нн¤ ≥ рег≥онарних л≥мфатичних вузл≥в. «будником у 4/5 хворих Ї бета-гемол≥тичний стрептокок, у 1/5 Ч стрептокок у поЇднанн≥ з≥ стаф≥лококом або лише стаф≥локок.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї людина, хвора на анг≥ну чи ≥ншу стрептококову ≥нфекц≥ю або реконвалесцент, р≥дше Ч здоровий нос≥й гемол≥тичного стрептокока. ѕередача ≥нфекц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ пов≥тр¤но-крапельним шл¤хом, ≥нод≥ Ч ал≥ментарним. «ахворюван≥сть зростаЇ в холодну пору року ≥ Ї характерною дл¤ нещодавно сформованих колектив≥в (студентськ≥ гуртожитки, в≥йськов≥ колективи, дит¤ч≥ заклади). —постер≥гаютьс¤ ¤к спорадичн≥ захворюванн¤, так ≥ еп≥дем≥чн≥ спалахи.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ в≥д к≥лькох годин до 2 д≥б. ’вороба починаЇтьс¤ гостро, з головного болю, п≥двищенн¤ температури т≥ла, ломоти в суглобах, ознобу. ќдночасно (р≥дше наприк≥нц≥ 1-њ доби) з'¤вл¤Їтьс¤ б≥ль у горл≥ Ч спочатку при ковтанн≥, а згодом пост≥йний. „астий ≥ ранн≥й симптом анг≥ни Ч зб≥льшенн¤ рег≥онарних (п≥дщелепних) л≥мфовузл≥в, њх болюч≥сть. ќбличч¤ г≥перем≥йоване, часто спостер≥гаЇтьс¤ герпетична висипка. √ар¤чковий пер≥од триваЇ 3Ч5 дн≥в.

«а характером зм≥н мигдалик≥в розр≥зн¤ють катаральну, фол≥кул¤рну, лакунарну ≥ некротично-виразкову анг≥ни.  атаральна анг≥на характеризуЇтьс¤ г≥перем≥Їю ≥ набр¤ком мигдалик≥в, п≥днеб≥нних дужок та ¤зичка. ЌагноЇнн¤ л≥мфатичних фол≥кул≥в на поверхн≥ мигдалик≥в, про що св≥дчать виникненн¤ дещо п≥дн¤тих субеп≥тел≥альних абсцес≥в жовто-б≥лого кольору, Ї ознакою фол≥кул¤рноњ анг≥ни якщо в лакунах п≥днеб≥нних мигдалик≥в накопичуЇтьс¤ гн≥й у вигл¤д≥ жовто-б≥лих пробок або нальоту, то говор¤ть про лакунарну анг≥ну. „аст≥ше ц≥ дв≥ форми поЇднуютьс¤. ѕри некротично-виразков≥й анг≥н≥ на мигдаликах ви¤вл¤ють некротичн≥ д≥л¤нки темно-с≥рого кольору, п≥сл¤ в≥дшаруванн¤ ¤ких утворюЇтьс¤ глибокий дефект слизовоњ оболонки з бугристим дном  р≥м п≥днеб≥нних мигдалик≥в можуть уражатись ≥нш≥ утворенн¤ л≥мфатичного глоткового к≥льц¤ Ч ¤зиковий мигдалик, л≥мфоњдна тканина задньоњ ст≥нки глотки (боков≥ валики) ≥ гортан≥ ƒл¤ д≥агностики анг≥н ц≥Їњ локал≥зац≥њ вдаютьс¤ до фарингоскоп≥њ або огл¤ду за допомогою гортанного дзеркальц¤.

« перших дн≥в хвороби в≥дзначають ознаки ураженн¤ серцево-судинноњ системи: тах≥кард≥ю, приглушен≥ тони серц¤, г≥потон≥ю, ≥нод≥, загрудинний б≥ль. Ќа ≈ √ ви¤вл¤ють зм≥ни, що св≥дчать про г≥покс≥ю м≥окарда. „асто спостер≥гають токсичн≥ зм≥ни нирок (м≥крогематур≥¤, протењнур≥¤). як правило, з≥ зникненн¤м синдрому ≥нтоксикац≥њ ц≥ ¤вища минають.

як самост≥йна нозолог≥чна одиниц¤ описана анг≥на —имановського-ѕлаута-¬енсана. —причинюють њњ ¬ас. fusiformis ≥ Sp. buccalis. ’арактерними дл¤ нењ Ї слабк≥ ¤вища загальноњ ≥нтоксикац≥њ ≥ розвиток одноб≥чного некротично-виразкового тонзил≥ту. Ќа фон≥ незначноњ г≥перем≥њ ≥ набр¤ку мигдалика ви¤вл¤ють с≥рувато-б≥лий нал≥т, дещо п≥дн¤тий над поверхнею; в≥н легко зн≥маЇтьс¤ шпателем, в≥дкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Ќал≥т маЇ схильн≥сть до поширенн¤, досить швидко з'¤вл¤Їтьс¤ знову п≥сл¤ зн¤тт¤. « 4-5-го дн¤ в≥д початку захворюванн¤ в≥н самост≥йно в≥дшаровуЇтьс¤ ≥ в≥дбуваЇтьс¤ поступова еп≥тел≥зац≥¤ виразковоњ поверхн≥. ’вороба триваЇ в≥д 7Ч10 дн≥в до к≥лькох тижн≥в.

—еред ускладнень анг≥ни сл≥д назвати м≥окардит (розвиваЇтьс¤ у 10 % хворих, ¤к≥ не л≥кувалис¤), тонзил¤рний, паратонзил¤рний, парафарингеальний та заглотковий абсцеси, отит, запаленн¤ придаткових пазух носа, гн≥йне запаленн¤ шийних л≥мфовузл≥в. ћожуть розвинутись хрон≥чний тонзил≥т, метатонзил¤рн≥ захворюванн¤ Ч ревматизм, гломерулонефрит, ревматоњдний артрит, гемораг≥чний васкул≥т, сепсис.

ƒ≥агностика анг≥ни грунтуЇтьс¤ на таких критер≥¤х: еп≥дем≥олог≥чн≥ дан≥, гострий початок, гар¤чка, тонзил≥т, рег≥онарний л≥мфаден≥т, нейтроф≥льний лейкоцитоз, зб≥льшенн¤ Ўќ≈. ¬ид≥ленн¤ з≥ слизовоњ ротоглотки гемол≥тичного стрептокока не може служити п≥дтвердженн¤м д≥агнозу, оск≥льки нос≥¤ми нер≥дко Ї й здоров≥ люди. ѕри анг≥н≥ —имановського Ч ѕлаута Ч ¬енсана вид≥л¤ють веретенопод≥бну паличку в асоц≥ац≥њ з≥ сп≥рохетою порожнини рота. Ќеобх≥дно досл≥джувати мазки ≥з ротоглотки ≥ носа на коринебактер≥њ дифтер≥њ.

ƒиференц≥альний д≥агноз. ” першу чергу необх≥дно в≥др≥знити анг≥ну в≥д хрон≥чного тонзил≥ту, тому що це принципово р≥зн≥ хвороби. јнг≥на Ч гостра ≥нфекц≥¤ з≥ своњм збудником, ¤ка може повторюватис¤, але щоразу зак≥нчуЇтьс¤ одужанн¤м (¤кщо, звичайно, не розвинутьс¤ ускладненн¤). ’рон≥чний тонзил≥т Ї пол≥ет≥олог≥чним захворюванн¤м, в його розвитку граЇ роль насамперед зниженн¤ м≥сцевоњ та загальноњ оп≥рност≥ орган≥зму, холодовий та ≥нш≥ шк≥длив≥ фактори. ѕри хрон≥чному тонзил≥т≥ паренх≥ма мигдалик≥в зам≥нюЇтьс¤ сполучною тканиною, утворюютьс¤ спайки м≥ж ст≥нками лакун ≥ м≥ж мигдаликами та п≥днеб≥нними дужками. ” зв'¤зку з утрудненн¤м евакуац≥њ в≥дшарованого еп≥тел≥ю, м≥кроб≥в, запального ексудату лакуни розширюютьс¤, утворюють ретенц≥йн≥ кисти. «апальний процес проходить мл¤во, за певних умов може загострюватись. «агостренн¤ хрон≥чного тонзил≥ту супроводжуЇтьс¤ симптомами загальноњ ≥нтоксикац≥њ Ч субфебрил≥тетом, болем у суглобах, зниженн¤м працездатност≥, квол≥стю. ћигдалики, ¤к правило, зб≥льшен≥, мають п≥дслизов≥ нагноЇн≥ фол≥кули (однак при в≥дсутност≥ ознак гострого тонзил≥ту Ч г≥перем≥њ, запальноњ ≥нф≥льтрац≥њ), казеозно-гн≥йн≥ маси в рубцьованих лакунах. –ег≥онарн≥ л≥мфовузли зб≥льшен≥, щ≥льн≥, ≥нод≥ болюч≥.  артина кров≥ при декомпенсованому хрон≥чному тонзил≥т≥ не зм≥нена. „асто спостер≥гаЇтьс¤ тонзило-кард≥альний синдром (суб'Їктивн≥ в≥дчутт¤ у вигл¤д≥ болю в д≥л¤нц≥ серц¤, перебоњв, серцебитт¤; вазомоторн≥ розлади Ч бл≥д≥сть або г≥перем≥¤ шк≥ри, УприпливиФ, сух≥сть шк≥ри або, навпаки, п≥тлив≥сть, функц≥ональн≥ шуми в серц≥, м≥окардит), ¤вища холецистохоланг≥ту.

ƒиференц≥альний д≥агноз анг≥ни та ≥нших тонзил≥т≥в див. у розд≥л≥ Уƒифтер≥¤Ф.

Ћ≥куванн¤. ’вор≥ на анг≥ну, ¤к правило, л≥куютьс¤ вдома. √осп≥тал≥зац≥ю в ≥нфекц≥йний стац≥онар зд≥йснюють за кл≥н≥чними показанн¤ми (виразково-некротична анг≥на, ускладненн¤, обт¤жений преморб≥дний фон), обов'¤зковою вона Ї дл¤ хворих з гуртожитк≥в, закритих колектив≥в. ” зв'¤зку з ростом захворюваност≥ на дифтер≥ю бажана госп≥тал≥зац≥¤ вс≥х хворих. ’ворого треба ≥золювати в окрему к≥мнату або хоча б за допомогою ширми, йому необх≥дно вид≥лити посуд, рушник та ≥нш≥ побутов≥ реч≥. ƒо початку ет≥отропного л≥куванн¤ обов'¤зково забирають мазки з носа ≥ слизовоњ з≥ва дл¤ досл≥дженн¤ на дифтер≥йну паличку. ƒл¤ цього д≥льничний л≥кар завжди повинен мати п≥д руками стерильн≥ проб≥рки з тампонами. Ќа весь час гар¤чки призначають пост≥льний режим. —пец≥альна д≥Їта не потр≥бна. « метою дез≥нтоксикац≥њ рекомендуЇтьс¤ зб≥льшити прийом р≥дини до 1,5Ч2 л на добу.

« ет≥отропних (протистрептококових) засоб≥в найефективн≥ш≥ бензилпен≥цил≥н ≥ оксацил≥н, њх призначають на терм≥н 5 дн≥в. Ќаприк≥нц≥ л≥куванн¤ рекомендуЇтьс¤ ввести 600000 ќƒ б≥цил≥ну-1 або 1500000 ќƒ б≥цил≥ну-5 одноразово внутр≥шньом'¤зово з метою запоб≥гти стрептококов≥й ре≥нфекц≥њ ≥ метатонзил¤рним захворюванн¤м. ” випадку п≥двищенн¤ чутливост≥ до пен≥цил≥ну можна використати еритром≥цин. ћенш ефективн≥ препарати тетрацикл≥нового р¤ду ≥ левом≥цетин. ѕри анг≥н≥ —имановського Ч ѕлаута Ч ¬енсана застосовують т≥ сам≥ антиб≥отики парентерально або ентерально та м≥сцево Ч змащують поверхню мигдалик≥в 2 рази на день.

« патогенетичних засоб≥в використовують полосканн¤ з≥ву теплим 2 % розчином г≥дрокарбонату натр≥ю, напаром зв≥робою, шавл≥њ, календули, ромашки 3Ч4 рази на день п≥сл¤ њди. ѕоказан≥ також антиг≥стам≥нн≥ препарати Ч димедрол, супрастин, додаткове введенн¤ в≥там≥н≥в, особливо аскорб≥новоњ кислоти, в≥там≥н≥в групи ¬ .

ѕри шийному л≥мфаден≥т≥ ефективн≥ компрес, ”¬„ на уражен≥ вузли (5Ч8 процедур). ” раз≥ виникненн¤ абсцесу необх≥дно терм≥ново зд≥йснювати розтин.

–еконвалесцент≥в допускають до роботи за умови кл≥н≥чного одужанн¤ (п≥сл¤ 5-го дн¤ нормальноњ температури) ≥ нормал≥зац≥њ показник≥в кров≥, сеч≥, ≈ √. ѕрот¤гом наступних 5Ч7 дн≥в њх бажано зв≥льн¤ти в≥д важкоњ ф≥зичноњ прац≥.

ѕоказане активне диспансерне спостереженн¤ прот¤гом м≥с¤ц¤ п≥сл¤ перенесеного захворюванн¤ (огл¤д л≥кар¤ не р≥дше 1 разу на тиждень), оск≥льки можливий розвиток метатонзил¤рних ускладнень.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. ’ворих на анг≥ну необх≥дно ≥золювати. Ћ≥куванн¤ бензилпен≥цил≥ном даЇ змогу швидко л≥кв≥дувати стрептококи у носоглотц≥ та забезпечити проф≥лактику первинного ревматизму. ƒоц≥льн≥сть санац≥њ нос≥њв гемол≥тичного стрептокока проблематична.

” прим≥щенн≥, в ¤кому перебуваЇ хворий, систематично провод¤ть вологе прибиранн¤ ≥ пров≥трюванн¤. –ушники ≥ посуд знезаражують кип'¤т≥нн¤м. «аключну дезинфекц≥ю зд≥йснюють препаратами хлору.

якщо зареЇстровано груповий спалах анг≥ни, провод¤ть еп≥дем≥олог≥чне спостереженн¤ ≥ тимчасово (до 7 д≥б п≥сл¤ останнього захворюванн¤) заборон¤ють орган≥зовувати колективн≥ громадсько-культурн≥ заходи, домагаютьс¤ розосередженн¤ людей. Ћ≥кв≥дац≥¤ ал≥ментарного спалаху анг≥ни передбачаЇ ви¤вленн¤ та вилученн¤ ≥нф≥кованого продукту. –≥шенн¤ про використанн¤ б≥цил≥ну з метою екстреноњ проф≥лактики при груповому спалаху анг≥ни приймають д≥льничний л≥кар, ≥нфекц≥он≥ст  ≤«у та еп≥дем≥олог сп≥льно.

ѕильноњ уваги потребують особи з≥ зниженим м≥сцевим ≥мун≥тетом. ƒорослим особам, ¤к≥ щороку багаторазово хвор≥ють на анг≥ну, рекомендують тонзилектом≥ю. “им, хто хвор≥Ї 2 рази на р≥к ≥ р≥дше, призначають консервативне л≥куванн¤ ≥ рад¤ть зм≥цнювати орган≥зм загальноприйн¤тими способами. ” систем≥ проф≥лактики важливе м≥сце пос≥даЇ загартуванн¤.






Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz