Ќа головну стор≥нку

¬“ќ–»ЌЌ≤ ¬≤–”—Ќ≤ √≈ѕј“»“»

ƒо ц≥Їњ групи належать гепатити, що виникають у хворих на цитомегалов≥русну ≥нфекц≥ю, звичайний герпес, ≥нфекц≥йний мононуклеоз, аденов≥русну ≥нфекц≥ю тощо. ÷≥ захворюванн¤ широко розповсюджен≥, св≥дченн¤м тому Ї на¤вн≥сть специф≥чних антит≥л у 60-90 % дорослих людей. ”раженн¤ печ≥нки викликають збудники вказаних хвороб. ћорфолог≥чн≥ зм≥ни в орган≥ под≥бн≥ до в≥русних гепатит≥в ј та ¬.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерело ≥нфекц≥њ Ч хвора людина ≥ в≥русонос≥њ. ќсновн≥ механ≥зми зараженн¤ Ч пов≥тр¤но-крапельний, контактний. ћожливе зараженн¤ при гемотрансфуз≥¤х, а при аденов≥русному та мононуклеозному гепатитах Ч ще фекально-оральне. √ерпетична та цитомегалов≥русна ≥нфекц≥њ можуть також передаватис¤ трансплацентарно.

«араженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ переважно в перш≥ роки житт¤. „аст≥ше зустр≥чаютьс¤ спорадичн≥ випадки, р≥дше Ч невелик≥ еп≥дем≥чн≥ спалахи.

 л≥н≥ка. ÷итомегалов≥русний гепатит. “ривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду нев≥дома. ” дорослих цитомегалов≥русна ≥нфекц≥¤ переб≥гаЇ латентно або у вигл¤д≥ грипопод≥бного захворюванн¤, субфебрил≥тету не¤сноњ ет≥олог≥њ. ¬≥рус може тривалий час персистувати в орган≥зм≥ й актив≥зуватис¤ при зниженн≥ ≥мунного захисту. √енерал≥зац≥¤ ≥нфекц≥њ характеризуЇтьс¤ високою ≥ тривалою гар¤чкою, т¤жкою ≥нтоксикац≥Їю, гепато-спленомегал≥Їю, ≥нтенсивною жовт¤ницею. ќстанн¤ обумовлена ураженн¤м кл≥тин печ≥нки та жовчних проток≥в. ѕеч≥нка болюча при пальпац≥њ. ќбов'¤зковим компонентом хвороби Ї зат¤жна в≥русна пневмон≥¤, антиб≥отикотерап≥¤ ¤коњ не ефективна. ” де¤ких хворих розвиваЇтьс¤ енцефал≥т.

¬ажче переб≥гаЇ вроджена цитомегалов≥русна ≥нфекц≥¤ у новонароджених ≥ д≥тей молодшого в≥ку. ѕор¤д з гепатитом мають м≥сце т¤жка пневмон≥¤, ураженн¤ нирок, слинних залоз, реактивний еритробластоз, гемораг≥чний синдром (гемораг≥чна пурпура, крововиливи в слизов≥ оболонки, криваве блюванн¤, дом≥шки кров≥ в кал≥, кровотеч≥ з пупка, зр≥дка Ч крововилив у мозок та ≥нш≥ органи). ѕеч≥нка та селез≥нка зб≥льшен≥ значно, болюч≥. ∆овт¤ниц¤ наростаЇ поступово, прот¤гом 2-3-х тижн≥в, пот≥м пов≥льно зменшуЇтьс¤ ≥ через 2-3 м≥с зникаЇ. ≤нод≥ вона маЇ хвилепод≥бний переб≥г, зменшуЇтьс¤ ≥ знову наростаЇ при загостренн≥ процесу. ” б≥льшост≥ хворих виникаЇ енцефал≥т. ћожлив≥ вроджен≥ ураженн¤ очей (катаракта, хор≥оретин≥т, атроф≥¤ зорового нерва). ” сироватц≥ кров≥ зб≥льшен≥ вм≥ст б≥л≥руб≥ну, л≥попротењд≥в, активн≥сть јлј“, јсј“, лужноњ фосфатази. –озвиваютьс¤ анем≥¤, тромбоцитопен≥¤, ретикулоцитоз, моноцитоз.

√ерпетичний гепатит зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко ≥ Ї одним з про¤в≥в генерал≥зованоњ, дуже важкоњ ≥нфекц≥њ. √енерал≥зац≥¤ част≥ше спостер≥гаЇтьс¤ у людей з пригн≥ченим ≥мун≥тетом внасл≥док вживанн¤ ≥мунодепресант≥в, цитостатик≥в, променевоњ терап≥њ, при —Ќ≤ƒ≥, а також у новонароджених ≥ д≥тей до 2 м≥с. √ерпетичний гепатит зустр≥чаЇтьс¤ ¤к при первинн≥й, так ≥ при рецидивуюч≥й ≥нфекц≥њ.

≤нкубац≥йний пер≥од 5-7 дн≥в. ѕочаток гострий. ’вороба характеризуЇтьс¤ високою ≥ довготривалою гар¤чкою, вираженою ≥нтоксикац≥Їю, диспепсичними ¤вищами, квол≥стю. ѕереджовт¤ничний пер≥од короткий. ∆овт¤ниц¤ наростаЇ швидко, з'¤вл¤ютьс¤ гепатол≥Їнальний ≥ гемораг≥чний синдроми. ѕереб≥г дуже важкий, нер≥дко ускладнюЇтьс¤ гострою печ≥нковою недостатн≥стю, енцефалопат≥Їю ≥ зак≥нчуЇтьс¤ смертю. Ћетальн≥сть висока, виздоровленн¤ наступаЇ р≥дко.

≤зольованого герпетичного гепатиту не буваЇ, в≥н поЇднуЇтьс¤ з герпетичним енцефал≥том, в≥русно-бактер≥йною пневмон≥Їю. Ќа¤вн≥сть типовоњ висипки на шк≥р≥ та слизових оболонках допомагаЇ в д≥агностиц≥. ѕри б≥ох≥м≥чному досл≥дженн≥ кров≥ знаход¤ть високий р≥вень б≥л≥руб≥ну за рахунок пр¤моњ фракц≥њ ≥ пом≥рне зб≥льшенн¤ активност≥ јлј“.

ћононуклеозний гепатит Ї одним ≥з про¤в≥в ≥нфекц≥йного мононуклеозу, ¤кий викликаЇтьс¤ в≥русом ≈пштейна Ч Ѕарра. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 5-18 дн≥в ≥ довше.

”раженн¤ печ≥нки зустр≥чаЇтьс¤ у б≥льшост≥ хворих ≥ переб≥гаЇ у вигл¤д≥ жовт¤ничноњ ≥ безжовт¤ничноњ форм. ѕереджовт¤ничний пер≥од короткий, про¤вл¤Їтьс¤ слабк≥стю, нездужанн¤м, зниженн¤м апетиту, нудотою, ≥нод≥ блюванн¤м, в≥дчутт¤м важкост≥ в правому п≥дребер'њ. ѕеч≥нка та селез≥нка зб≥льшуютьс¤ вже з 3-4-го дн¤ хвороби ≥ дос¤гають максимальних розм≥р≥в на 6-10-й день. “иповою Ї значна спленомегал≥¤. ≤нтоксикац¤ виражена ≥ довготривала. ∆овт¤ниц¤ переважно не ≥нтенсивна. –≥вень б≥л≥руб≥ну в кров≥ зб≥льшуЇтьс¤ в 2-3 рази, зростаЇ активн≥сть јлј“, лужноњ фосфатази, показник тимоловоњ проби. ” сеч≥ короткочасно з'¤вл¤Їтьс¤ б≥л≥руб≥н, уроб≥л≥нур≥¤ довготривала.

√епатит, ¤к правило, супроводжуЇтьс¤ ≥ншими кардинальними симптомами ≥нфекц≥йного мононуклеозу: гар¤чкою, тонзил≥том, генерал≥зованою л≥мфаденопат≥Їю. ¬ 1/4 хворих спостер≥гаЇтьс¤ короткочасна екзантема. ≤нтенсивн≥сть жовт¤ниц≥ зменшуЇтьс¤ разом ≥з зникненн¤м цих симптом≥в. –озм≥ри печ≥нки та њњ функц≥¤ нормал≥зуютьс¤ пов≥льно, за 3-4 тиж ≥ п≥зн≥ше. ¬ кров≥ лейкоцитоз, л≥мфо- ≥ моноцитоз, з'¤вл¤ютьс¤ атипов≥ мононуклеари.

јденов≥русний гепатит у жовт¤ничн≥й форм≥ зустр≥чаЇтьс¤ част≥ше у д≥тей до 3-х рок≥в житт¤, у старших Ч в безжовт¤ничн≥й. ’арактерне поЇднанн¤ катаральних ¤вищ верхн≥х дихальних шл¤х≥в ≥ зб≥льшенн¤ печ≥нки та селез≥нки. √епатол≥Їнальний синдром зустр≥чаЇтьс¤ у 1/3 хворих. ѕеч≥нка зб≥льшуЇтьс¤ мало ≥ короткочасно Ч до 2-х тижн≥в ≥ менше. ƒиспепсичн≥ ¤вища незначн≥, зустр≥чаютьс¤ р≥дко. Ѕол≥ в живот≥ в≥дсутн≥.  ол≥р сеч≥ майже не зм≥нюЇтьс¤. ѕоказники б≥л≥руб≥ну, ам≥нотрансфераз, тимоловоњ проби в сироватц≥ кров≥ порушуютьс¤ мало. «ахворюванн¤ може рецидивувати.

ƒ≥агностика. ѕри цитомегалов≥русн≥й ≥нфекц≥њ найб≥льш доступне цитолог≥чне досл≥дженн¤ осад≥в слини ≥ сеч≥, шлункового вм≥сту, л≥квору на на¤вн≥сть характерних цитомегал≥чних кл≥тин. ƒ≥агноз герпетичних гепатит≥в стаЇ переконливим при вид≥ленн≥ в≥русу з кров≥, слини, сеч≥, спинномозковоњ р≥дини, пунктат≥в печ≥нки, герпетичних пухирц≥в. ¬≥русолог≥чн≥ та цитолог≥чн≥ досл≥дженн¤ зд≥йснюють в умовах стац≥онару.

ћононуклеозний гепатит уточнюють в реакц≥њ гетерогемаглютинац≥њ (ѕаул¤-Ѕуннел¤, Ћоврика та ≥н.). ƒл¤ серолог≥чноњ д≥агностики використовують –«  ≥з специф≥чними антигенами в≥рус≥в. ƒ≥агностичним Ї наростанн¤ титру антит≥л у кров≥ хворих у 4 рази ≥ б≥льше. ƒл¤ цього необх≥дно досл≥джувати парн≥ сироватки, ¤к≥ вз¤т≥ на початку хвороби та в пер≥од≥ реконвалесценц≥њ.

ƒ≥агноз аденов≥русного гепатиту п≥дтверджуЇтьс¤ в≥русолог≥чним досл≥дженн¤м кров≥, слизу з з≥ва та носа, фекал≥й. ћожна досл≥джувати в≥дбитки слизовоњ оболонки носа методом ≥мунофлюоресценц≥њ. «а допомогою –« , –Ќ, –ѕ√ј визначають антит≥ла в парних сироватках хворого.

ƒиференц≥альний д≥агноз. ÷итомегалов≥русний гепатит в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д гепатит≥в ј та ¬ в≥дсутн≥стю продромального пер≥оду, поЇднанн¤м жовт¤ниц≥ з високою ≥ тривалою гар¤чкою й вираженою ≥нтоксикац≥Їю, значним зб≥льшенн¤м печ≥нки та селез≥нки ≥ пневмон≥Їю з мл¤вим переб≥гом.

√ерпетичний гепатит кл≥н≥чно в≥др≥зн¤Їтьс¤ на¤вн≥стю поширеноњ везикульозноњ екзантеми та енантеми, важк≥стю переб≥гу, поЇднанн¤м гепатиту з енцефал≥том ≥ гострою пневмон≥Їю.

ѕри мононуклеозному гепатит≥ на в≥дм≥ну в≥д гепатит≥в ј та ¬, кр≥м жовт¤ниц≥ та гепатоспленомегал≥њ, спостер≥гаютьс¤ висока, тривала гар¤чка, тонзил≥т, генерал≥зована л≥мфаденопат≥¤, екзантема, типов≥ зм≥ни в периферичн≥й кров≥.

јденов≥русний гепатит в≥др≥зн¤Їтьс¤ поЇднанн¤м гепатиту з фарингокон'юнктивальною гар¤чкою, пневмон≥Їю. —л≥д врахувати еп≥дем≥олог≥чний фон (сезонн≥ спалахи ≥нфекц≥њ).

Ћ≥куванн¤. ¬раховуючи важк≥сть переб≥гу вторинних в≥русних гепатит≥в, хворих л≥кують в умовах стац≥онару. ќкр≥м загальноприйн¤того при гепатитах патогенетичного л≥куванн¤, застосовують ≥нтерферон та його ≥ндуктори, зокрема реаферон, продиг≥озан. ≈фективн≥сть њх при цитомегалов≥русн≥й ≥нфекц≥њ сумн≥вна. ¬икористовують також нормальний людський ≥муноглобул≥н ≥ сироватковий пол≥глобул≥н. Ћ≥куванн¤ при ≥нших нозолог≥чних формах див. у в≥дпов≥дних розд≥лах.

Ўироко застосовують патогенетичн≥ та симптоматичн≥ засоби: дезинтоксикац≥йн≥, гепатопротектори, в≥там≥ни, загальнозм≥цнююч≥, протиг≥стам≥нн≥, у дуже важких випадках Ч глюкокортикоњди, антиб≥отики.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. ÷≥леспр¤мована проф≥лактика вторинних в≥русних гепатит≥в не проводитьс¤. Ќеобх≥дн≥ ранн¤ ≥зол¤ц≥¤ хворих, њх л≥куванн¤, п≥двищенн¤ захисних сил орган≥зму.

ѕри народженн≥ дитини з вродженою цитомегал≥ею наступна ваг≥тн≥сть небажана в найближч≥ 2 роки (строк персистуванн¤ в≥русу). ƒл¤ запоб≥ганн¤ генерал≥зац≥њ герпетичноњ ≥нфекц≥њ призначають нормальний людський ≥муноглобул≥н (по 6 мл через кожн≥ 2Ч3 тиж прот¤гом « м≥с).

¬ дит¤чих колективах при виникненн≥ аденов≥русноњ ≥нфекц≥њ доц≥льно застосовувати стимул¤тори ≥нтерферону.

ƒл¤ проф≥лактики рецидиву герпетичноњ ≥нфекц≥њ використовують ≥нактивовану вакцину. –озробл¤ютьс¤ жив≥ вакцини проти аденоврусноњ ≥нфекц≥њ.

ƒо загально-сан≥тарних заход≥в належать в≥дпов≥дне утриманн¤ дит¤чих заклад≥в, систематичне вологе прибиранн¤ ≥ опром≥ненн¤ прим≥щень ртутно-кварцовою лампою, загартуванн¤ орган≥зму.

Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz