Ќа головну стор≥нку

¬≤–”—Ќ≤ √≈ѕј“»“»

(HEPATITIS VIROSAE)

¬≥русн≥ гепатити (¬√) - група антропонозних захворювань з фекально-оральним ≥ рановим механ≥змами зараженн¤, що супроводжуютьс¤ ≥нтоксикац≥Їю ≥ переважним ураженн¤м печ≥нки, нер≥дко жовт¤ницею.

–озр≥зн¤ють ¬√ ј, ¬, —, D, ≈, F, G

, кожний з ¤ких маЇ свого збудника. ƒо ц≥Їњ групи не належать вторинн≥ гепатити, що њх спричинюють в≥руси цитомегал≥њ, герпеса, ≈пштейна-Ѕарра, аденов≥руси.

≈п≥дем≥олог≥¤. ¬√ ј Ч типова кишкова ≥нфекц≥¤, джерелом ¤коњ Ї хвора людина, переважно в початковому пер≥од≥ хвороби. Ќайб≥льшу еп≥дем≥олог≥чну небезпеку становл¤ть хвор≥ з субкл≥н≥чноюбезжовт¤ничною формами хвороби. «араженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ через фекально-оральний механ≥зм, ¤кий реал≥зуЇтьс¤ харчовим, водним ≥ контактно-побутовим шл¤хами.

¬≥рус гепатиту ј можна ви¤вити в фекал≥¤х хворого наприк≥нц≥ ≥нкубац≥њ ≥ в наступн≥ 10-12 дн≥в, до по¤ви жовт¤ниц≥. “ому максимальна заразлив≥сть припадаЇ на продромальний пер≥од. —прийн¤тлив≥сть висока. Ќайчаст≥ше хвор≥ють д≥ти у в≥ц≥ в≥д 5 до 14 рок≥в. „≥тко ви¤вл¤ють ос≥нньо-зимову сезонн≥сть ≥ пер≥одичн≥ п≥дйоми захворюваност≥ через кожн≥ 3Ч5 рок≥в ≥ б≥льше. ѕ≥сл¤ перенесеноњ хвороби залишаЇтьс¤ ст≥йкий ≥мун≥тет.

ѕри гепатит≥ ¬ джерелом ≥нфекц≥њ Ї хвор≥ з р≥зними кл≥н≥чними формами гострого, хрон≥чного в≥русного гепатиту ≥ цирозу печ≥нки, а також здоров≥ нос≥њ ≥нфекц≥њ, ” кров≥ хворого в≥рус з'¤вл¤Їтьс¤ за к≥лька тижн≥в до перших ознак хвороби, збер≥гаЇтьс¤ весь гострий пер≥од ≥ зникаЇ в пер≥од реконвалесценц≥њ. ћожливе хрон≥чне нос≥йство в≥русу. ќсновний шл¤х передач≥ збудника Ч парентеральний, ¤кий найчаст≥ше реал≥зуЇтьс¤ при переливанн≥ донорськоњ кров≥ та њњ препарат≥в, р≥зноман≥тних перкутанних ман≥пул¤ц≥¤х (операц≥њ, ≥н'Їкц≥њ л≥к≥в тощо), користуванн≥ сп≥льно бритвою, ман≥кюрним набором, ножиц¤ми, ¤кщо вони забруднен≥ ≥нф≥кованою кров'ю. ћожливе зараженн¤ статевим шл¤хом, а в троп≥чних крањнах Ч трансм≥сивне.

—прийн¤тлив≥сть висока. Ќайчаст≥ше хвор≥ють д≥ти до року ≥ доросл≥ у в≥ц≥ понад 30 рок≥в. ƒо групи ризику належать л≥кар≥ х≥рург≥чних спец≥альностей, лаборанти, медсестри, хвор≥ особи, ¤к≥ часто отримують ≥н'Їкц≥њ.

¬≥рус гепатиту ¬ маЇ поверхневий (HBs), ¤дерний (Ќ¬с) ≥ додатковий (Ќ¬е) антигени, проти ¤ких в орган≥зм≥ виробл¤ютьс¤ специф≥чн≥ антит≥ла: анти-HBs, анти-Ќ¬санти-Ќ¬е.

¬√ — передаЇтьс¤ парентерально, р≥дше статевим шл¤хом, його еп≥дем≥олог≥¤ под≥бна до еп≥дем≥олог≥њ гепатиту ¬. ќсновними факторами передач≥ Ї донорська кров та њњ компоненти.

¬√ D спричинюЇтьс¤ дельта-в≥русом, ¤кий Ї дефектним. ƒл¤ формуванн¤ своЇњ оболонки в≥н використовуЇ HBsAg, тому уражаЇ людей, ¤к≥ вже ≥нф≥кован≥ в≥русом гепатиту ¬. «будник передаЇтьс¤ переважно з кров'ю, тому найвищу ≥нф≥кован≥сть ви¤влено у наркоман≥в. ≤мун≥тет до гепатиту ¬ захищаЇ ≥ в≥д ≥нф≥куванн¤ дельта-в≥русом.

¬√ ≈ маЇ фекально-оральний механ≥зм передач≥ збудника. ’арактеризуЇтьс¤ високим р≥внем захворюваност≥ та еп≥дем≥чними спалахами в районах з незадов≥льним водопостачанн¤м. „аст≥ше хвор≥ють доросл≥ в крањнах з жарким кл≥матом.

 л≥н≥ка. ¬√ мають р≥зноман≥тн≥ вар≥анти кл≥н≥чного переб≥гу. ÷е добре видно з сучасноњ класиф≥кац≥њ њх про¤в≥в ≥ насл≥дк≥в.

 л≥н≥чна класиф≥кац≥¤ в≥русних гепатит≥в:

≤. ≈т≥олог≥чн≥ види: ј, ¬, —, D, ≈, F, G.

2. ‘орми: жовт¤нична, безжовт¤нична, субкл≥н≥чна, ≥напарантна.

3. ÷икл≥чн≥сть переб≥гу: гострий, зат¤жний (п≥дгострий), хрон≥чний.

4. —туп≥нь важкост≥: легкий, середньоњ важкост≥, важкий, дуже важкий.

5. ”складненн¤: гостра печ≥нкова енцефалопат≥¤ (прекома, кома), загостренн¤ (кл≥н≥чне, ферментативне), функц≥ональн≥ та запальн≥ захворюванн¤ жовчних шл¤х≥в.

6. Ќасл≥дки: видужанн¤, залишков≥ ¤вища (астеновегетативний синдром, постгепатитна гепатомегал≥¤), зат¤жна реконвалесценц≥¤, постгепатитна г≥перб≥л≥руб≥нем≥¤, безсимптомне в≥русонос≥йство, хрон≥чний гепатит, цироз печ≥нки, первинний рак печ≥нки.

“ривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду при ¬√ ј в≥д 7 до 45 дн≥в, при гепатит≥ ¬ Ч в≥д 6 тиж до 6 м≥с, при ≥нших видах гепатит≥в Ч в межах дек≥лькох тижн≥в. ƒл¤ ранньоњ ≥ диференц≥альноњ д≥агностики ¬√ л≥карю пол≥кл≥н≥ки особливо важливо ви¤вити симптоми початкового пер≥оду, ¤кий спостер≥гаЇтьс¤ майже у вс≥х хворих. Ћише у 2-5 % хворих (переважно на гепатит ¬) в≥н не про¤вл¤Їтьс¤ ≥ тод≥ першою ознакою хвороби Ї жовт¤ниц¤.

√острий ¬√ характеризуЇтьс¤ цикл≥чн≥стю кл≥н≥чного переб≥гу, ¤кий д≥л¤ть на 3 пер≥оди: початковий (переджовт¤ничний), розпалу (жовт¤ничний) ≥ реконвалесценц≥њ.

” початковий пер≥од можна ви¤вити катаральний, диспепсичний, астеновегетативний та артралг≥чний синдроми.

√ј маЇ в≥дносно легкий переб≥г, важк≥ форми трапл¤ютьс¤ зр≥дка. ” б≥льшост≥ випадк≥в захворюванн¤ починаЇтьс¤ гостро з ознак загальноњ ≥нтоксикац≥њ. ѕочатковий пер≥од триваЇ 3-5 дн≥в. “емпература т≥ла част≥ше п≥двищуЇтьс¤ раптово (до 38 ∞—). «'¤вл¤ютьс¤ б≥ль голови, розбит≥сть, ломота в т≥л≥, зр≥дка катаральн≥ зм≥ни верхн≥х дихальних шл¤х≥в. ƒиспепсичний синдром буваЇ р≥дше: знижуЇтьс¤ ≥ нав≥ть зникаЇ апетит, виникають нудота, блюванн¤, г≥ркота в рот≥, в≥дрижка, дисфункц≥њ кишок (послабленн¤ випорожненн¤ або схильн≥сть до закреп≥в), в≥дчутт¤ важкост≥ ≥ тупий б≥ль в еп≥гастр≥њ та правому п≥дребер'њ. Ѕольовий синдром зр≥дка може бути значно вираженим, симулюючи приступ гострого холециститу.

јстеновегетативн≥ про¤ви характеризуютьс¤ вираженою загальною слабк≥стю, зниженн¤м працездатност≥, квол≥стю, запамороченн¤м.

√¬, на в≥дм≥ну в≥д гепатиту ј,Ч досить тривала ≥ важка хвороба. ѕочинаЇтьс¤ поступово. ѕочатковий пер≥од може зат¤гуватис¤ до 1 м≥с ≥ б≥льше. ƒиспепсичний ≥ астеновегетативний синдроми виражен≥ й трапл¤ютьс¤ част≥ше. ’вор≥ скаржатьс¤ на зниженн¤ апетиту, аж до анорекс≥њ ≥ в≥дрази до њж≥, на нудоту, блюванн¤, закрепи, ¤к≥ можуть зм≥нюватис¤ проносом, на в≥дчутт¤ важкост≥ ≥ тупий б≥ль в еп≥гастр≥њ та правому п≥дребер'њ, наростаючу загальну слабк≥сть. ” 20-30 % хворих спостер≥гаютьс¤ артралг≥њ без деформац≥й ≥ г≥перем≥њ в д≥л¤нц≥ суглоб≥в та обмеженн¤ њх рух≥в. ” багатьох хворих дом≥нують скарги на зниженн¤ працездатност≥, б≥ль голови, подразлив≥сть, загальну слабк≥сть, порушенн¤ сну. «р≥дка гепатит може розпочатис¤ з по¤ви психотичних мен≥нгеальних ¤вищ. ” де¤ких хворих спостер≥гаЇтьс¤ сверб≥нн¤ шк≥ри. ћожлив≥ висипанн¤ у вигл¤д≥ кропивниц≥ (мал. 1). ѕри т¤жкому переб≥гу хвороби наприк≥нц≥ продромального пер≥оду п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла. ѕор≥вн¤нн¤ основних кл≥н≥чних особливостей ј та √¬ подано в таблиц≥ 1.

“аблиц¤ 1

 л≥н≥чн≥ особливост≥ гепатит≥в ј та ¬

ќзнаки

√епатит ј

√епатит ¬

≤нкубац≥йний пер≥од

 ороткий (до 45 дн≥в)

ƒовготривалий (3-6 м≥с)

ѕочаток

„асто гострий, п≥дгострий

ѕоступовий

ѕро¤ви початкового пер≥оду

ѕ≥двищенн¤ температури, озноб, катаральн≥ ¤вища

„асто артралг≥њ, сверб≥нн¤ шк≥ри, кропивниц¤

“ривал≥сть початкового пер≥оду

 ороткий (5-7 дн≥в)

“ривалий (б≥льше 2-х тижн≥в)

Ќаростанн¤ жовт¤ниц≥

Ўвидке

ѕов≥льне

—амопочутт¤ при наростанн≥ жовт¤ниц≥

Ўвидко покращуЇтьс¤

Ќе покращуЇтьс¤, посилюЇтьс¤ астен≥¤

ѕереб≥г хвороби

ѕереважанн¤ легких форм

ѕереважанн¤ важких ≥ середньоважких форм

“ривал≥сть жовт¤ничного пер≥оду

Ќетривалий (в≥д дек≥ль-кох дн≥в до 1Ч2 тиж)

“ривалий (б≥льше 1 м≥с)

Ќа¤вн≥сть загострень, рецидив≥в, ускладнень

Ќехарактерн≥

„аст≥

Ќасл≥дки хвороби

ќдужанн¤

ћожливий перех≥д у хрон≥чний гепатит

—упутн≥ захворюванн¤

–≥дко

≤нфекц≥¤-м≥кст

√≥перб≥л≥руб≥нем≥¤

Ќевисока або пом≥рна, швидко знижуЇтьс¤

“ривалий час наростаЇ, висока, схильна до повторних п≥двищень

√— характеризуЇтьс¤ легшим, н≥ж √¬, кл≥н≥чним переб≥гом, без важких форм ≥ летальних насл≥дк≥в, але ≥з схильн≥стю до рецидив≥в. ѕроте досить часто в подальшому формуютьс¤ хрон≥чний гепатит ≥ цироз печ≥нки.

ѕоЇднанн¤ √¬ з дельта-≥нфекц≥Їю призводить до важчого ≥ тривал≥шого переб≥гу хвороби ≥з загостренн¤ми ≥ рецидивами та ≥нших ускладнень (зокрема печ≥нковоњ коми), хрон≥чного гепатиту, цирозу печ≥нки.

 

ћал. 1. ¬исипка при √¬.

ѕри √≈ ≥нкубац≥йний пер≥од триваЇ до 45 д≥б, у продром≥ переважають диспепсичн≥ ¤вища. ’вороба переб≥гаЇ важко, нер≥дко з гемораг≥чним синдромом, а у ваг≥тних ж≥нок (в останньому триместр≥) у фулм≥нантн≥й форм≥ з високою летальн≥стю. ’рон≥зац≥њ процесу майже немаЇ.

ѕри ¬√ р≥зних тип≥в по¤в≥ жовт¤ниц≥ передуЇ зб≥льшенн¤ розм≥р≥в печ≥нки. —початку жовт≥ють склери (мал. 2), слизова оболонка твердого п≥днеб≥нн¤ ≥ п≥д'¤зиковоњ д≥л¤нки, пот≥м Ч шк≥рн≥ покриви (мал.3, 4). ≤нтенсивн≥сть жовт¤ниц≥ р≥зна Ч в≥д ледь пом≥тноњ до насиченоњ, шафранового кольору. «меншуЇтьс¤ д≥урез, сеча стаЇ концентрованою, темно-коричневою через р≥зке зб≥льшенн¤ вм≥сту б≥л≥руб≥ну. «небарвлюютьс¤ випорожненн¤. ¬ розпал≥ хвороби печ≥нка зб≥льшуЇтьс¤ майже у вс≥х хворих, њњ край р≥вний, закруглений, поверхн¤ гладка, консистенц≥¤ Ч м'¤ко-еластична. ” 25 % хворих зб≥льшена селез≥нка. ѕульс част≥ше спов≥льнений, артер≥альний тиск знижений, тони серц¤ приглушен≥. ¬ажк≥сть переб≥гу ¬√ визначаЇтьс¤ виражен≥стю ≥нтоксикац≥њ та жовт¤ниц≥.

ѕри масивному дифузному ураженн≥ печ≥нки розвиваЇтьс¤ дуже важкий ступ≥нь ¬√. ого кл≥н≥ко-лабораторними ознаками Ї: 1) скарги на виражену слабк≥сть, провали пам'¤т≥, ≥нверс≥ю сну, б≥ль в д≥л¤нц≥ печ≥нки; 2) печ≥нковий запах з рота; 3) швидке наростанн¤ жовт¤ниц≥ та симптом≥в ≥нтоксикац≥њ (сильна нудота, повторн≥ блюванн¤), скороченн¤ розм≥р≥в печ≥нки; 4) п≥двищенн¤ температури т≥ла ≥ тах≥кард≥¤; 5) на¤вн≥сть гемораг≥чного синдрому; 6) лейкоцитоз ≥ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ паличко¤дерних нейтроф≥л≥в; 7) швидке наростанн¤ б≥л≥руб≥нем≥њ та зниженн¤ активност≥ јлј“јсј“; 8) р≥зке пад≥нн¤ показник≥в зв'¤зуючоњ функц≥њ сироваткового альбум≥ну ≥ р≥зке наростанн¤ лейкоцитарного ≥ндексу ≥нтоксикац≥њ; 9) по¤ва в сеч≥ кристал≥в тирозину.

 

ћал. 2. ≤ктеричн≥сть склер при ¬√.

 

ћал. 3, 4. ∆овт¤ниц¤ шк≥ри при ¬√.

 

Ѕезжовт¤ничну форму ¬√ част≥ше реЇструють у дит¤чих ≥ с≥мейних осередках √ј, р≥дшеЧ√¬ або ¬√ ≥ншоњ ет≥олог≥њ.  л≥н≥чн≥ про¤ви в основному виражен≥ слабо, але майже у вс≥х хворих зб≥льшена печ≥нка ≥ вона злегка болюча при пальпац≥њ. ѕ≥дставою дл¤ д≥агнозу можуть бути: 1) сп≥лкуванн¤ з хворими або парентеральн≥ ман≥пул¤ц≥њ, ¤к≥ за часом вкладаютьс¤ в максимальний ≥нкубац≥йний пер≥од, властивий даному типу гепатиту; 2) типов≥ кл≥н≥чн≥ про¤ви початкового пер≥оду хвороби; 3) на¤вн≥сть гепатол≥Їнального синдрому; 4) цегл¤ний кол≥р сеч≥ (великий вм≥ст уроб≥л≥ну) (мал. 5); 5) висока активн≥сть јлј“ ≥ јсј“ у сироватц≥ кров≥; 6) г≥перб≥л≥руб≥нем≥¤ до 30-35 мкмоль/л з переважанн¤м вм≥сту пр¤мого б≥л≥руб≥ну; 7) диспротењнем≥¤, позитивн≥ осадов≥ проби; 8) п≥дтвердженн¤ захворюванн¤ в≥русолог≥чними та ≥мунолог≥чними методами д≥агностики.

ѕри стертих формах гепатиту кл≥н≥чн≥ про¤ви виражен≥ слабо.

—убкл≥н≥чну форму ¬√ легше ви¤вити в еп≥дем≥чних осередках (до 30 % ≥нф≥кованих ос≥б). ѕри н≥й кл≥н≥чних про¤в≥в немаЇ, але ч≥тко визначаютьс¤ ензимолог≥чн≥ та ≥мунолог≥чн≥ зм≥ни кров≥ (п≥двищена активн≥сть сироваткових ам≥нотрансфераз, на¤вн≥ антит≥ла до в≥русу гепатиту).

 

ћал. 5.  ол≥р сеч≥ при ¬√.

ѕри ≥напарантн≥й форм≥ ¬√ ви¤вл¤ютьс¤ лише ≥мунолог≥чн≥ ознаки хвороби.

ƒ≥агностика ¬√ маЇ бути комплексною з урахуванн¤м кл≥н≥чних, еп≥дем≥олог≥чних ≥ лабораторних даних.

«м≥ни гемограми при ¬√ про¤вл¤ютьс¤ пом≥рною лейкопен≥Їю з л≥мфо- ≥ моноцитозом; Ўќ≈ нормальна або знижена. ¬ сироватц≥ кров≥ зб≥льшуЇтьс¤ вм≥ст б≥л≥руб≥ну за рахунок пр¤моњ фракц≥њ. ¬ажливим д≥агностичним тестом Ї п≥двищенн¤ активност≥ јлј“, ¤ке в≥дзначають уже наприк≥нц≥ ≥нкубац≥йного пер≥оду. ¬ початковий пер≥од гепатиту зростаЇ активн≥сть загальноњ лактатдег≥дрогенази (з'¤вл¤ютьс¤ 4-та5-та фракц≥њ ≥зофермент≥в), сорб≥тдег≥дрогенази, орн≥тинкарбомањлтрансферази, фруктозо-≤-фосфатальдолази, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в гепатоцитах ≥ надход¤ть у кров у норм≥ в дуже малих к≥лькост¤х. –анн≥м ≥ чутливим показником порушенн¤ п≥гментного обм≥ну Ї уроб≥л≥нур≥¤. Ѕ≥л≥руб≥н у сеч≥ з'¤вл¤Їтьс¤ наприк≥нц≥ переджовт¤ничного пер≥оду. ѕ≥двищуЇтьс¤ показник тимоловоњ проби ≥ зменшуЇтьс¤ Ч сулемовоњ.

Ќайчутлив≥шими методами ранньоњ д≥агностики ¬√ можна вважати ≥муноферментнийрад≥о≥мунний. ¬и¤вленн¤ з њх допомогою у кров≥ хворого антит≥л до в≥русу гепатиту ј класу lgM (дл¤ ретроспективних досл≥джень Ч антит≥л класу lgG) дозвол¤Ї розп≥знати гепатит A, HBsAgанти-HBs, анти-Ќ¬с Ч гепатит ¬. ќднак негативн≥ результати досл≥джень не виключають ¬√ при на¤вност≥ характерних кл≥н≥чних й еп≥дем≥олог≥чних даних. “ак≥ методи ≥мунолог≥чноњ д≥агностики, ¤к реакц≥¤ прецип≥тац≥њ в гел≥ та ≥муноелектроосмофорез, також високоспециф≥чн≥, але малочутлив≥, њх використовують переважно з метою ви¤вленн¤ HBsAg у сироватц≥ кров≥, що вдаЇтьс¤ лише у 40-60 % хворих на √¬ ≥ в≥русонос≥њв.

÷≥нну ≥нформац≥ю про стан гепатоб≥л≥арноњ системи можна одержати за допомогою термограф≥њ.

ѕри неускладнених √ј ≥ √¬ з перших дн≥в хвороби ≥ впродовж гострого пер≥оду реЇструють чотири основн≥ типи термограм: 1) вогнища г≥пертерм≥њ р≥зноњ ≥нтенсивност≥ розташован≥ в правому п≥дребер'њ (≥нколи одне велике вогнище); 2) г≥пертерм≥¤ в еп≥гастральн≥й д≥л¤нц≥; част≥ше це одне ≥нтенсивне гомогенне вогнище, ¤ке не поширюЇтьс¤ на п≥дребер'¤, р≥дше Ч група зливних великих вогнищ з неч≥ткими контурами, ¤к≥ займають все надчерев'¤; 3) симетричне розм≥щенн¤ вогнищ г≥пертерм≥њ в правому ≥ л≥вому п≥дребер'¤х; 4) переважна локал≥зац≥¤ вогнищ г≥пертерм≥њ в л≥вому п≥дребер'њ, вони р≥зноњ ≥нтенсивност≥ з неч≥ткими контурами; праве п≥дребер'¤ при цьому в≥дносно УхолоднеФ. “ип ¬√ за ет≥олог≥Їю, ≥нтенсивн≥стю жовт¤ниц≥ та р≥вень б≥л≥руб≥ну в кров≥ не мають впливу на розпод≥л ≥ формуванн¤ вогнищ г≥пертерм≥њ. ” хворих на безжовт¤ничну ≥ субкл≥н≥чну форми гепатиту термограф≥чна картина така сама, ¤к при жовт¤ничн≥й форм≥.

’вор≥ на ¬√ п≥дл¤гають л≥куванню в ≥нфекц≥йних стац≥онарах. ќднак нав≥ть при довготривалому ≥ повноц≥нному л≥куванн≥ кл≥н≥чне одужанн¤ значно випереджаЇ завершенн¤ репаративних процес≥в у печ≥нц≥. “ому зникненн¤ жовт¤ниц≥ при жовт¤ничних формах гепатиту ще не св≥дчить про одужанн¤. –озр≥зн¤ють нормальну ≥ зат¤жну реконвалесценц≥ю, ¤к≥ характеризують звичайний переб≥г запальних ≥ репаративних процес≥в у печ≥нц≥. Ќад≥йну ≥нформац≥ю про стаб≥л≥зац≥ю кл≥тинних мембран гепатоцит≥в даЇ визначенн¤ активност≥ јлј“јсј“ у сироватц≥ кров≥. ѕри легкому ≥ середньоважкому переб≥гу нормал≥зац≥¤ цих фермент≥в завершуЇтьс¤ до 45-го дн¤ хвороби при нормальн≥й реконвалесценц≥њ ≥ в п≥зн≥ш≥ строки (до 3 м≥с) Ч при зат¤жн≥й. ” хворих з важким переб≥гом гепатиту в≥дновний пер≥од, ¤к правило, зат¤гуЇтьс¤ до 2-3 м≥с ≥ б≥льше. ѕри √¬ в≥н продовжуЇтьс¤ на дек≥лька тижн≥в ≥ м≥с¤ц≥в довше, н≥ж при √ј. —туп≥нь г≥перферментем≥њ в≥дносно невеликий, у 2-4 рази вище в≥д норми, маЇ тенденц≥ю до зниженн¤, ≥нколи супроводжуЇтьс¤ г≥перб≥л≥руб≥нем≥Їю, п≥двищенн¤м показника тимоловоњ проби, зниженн¤м вм≥сту сироваткового альбум≥ну ≥ його зв'¤зуючоњ функц≥њ, диспротењнем≥Їю. ћожуть спостер≥гатис¤ перех≥дн≥ суб'Їктивн≥ зм≥ни: слабк≥сть, зниженн¤ апетиту, г≥ркота в рот≥, в≥дчутт¤ важкост≥ в еп≥гастральн≥й д≥л¤нц≥, а також ознаки функц≥онального порушенн¤ нервовоњ системи Ч загальна лаб≥льн≥сть, невр≥вноважен≥сть, швидка втомлюван≥сть. ≤нколи визначають суб≥ктеричн≥сть склер ≥ п≥днеб≥нн¤, бл≥д≥сть шк≥ри, дещо зб≥льшену печ≥нку.

ј майже у вс≥х хворих зак≥нчуЇтьс¤ одужанн¤м. ѕри √¬ нер≥дко в≥дзначають повторне п≥двищенн¤ р≥вн¤ трансфераз, що може св≥дчити про розвиток зат¤жного процесу з переходом у хрон≥чний.

ѕостгепатитна гепатомегал≥¤ кл≥н≥чно про¤вл¤Їтьс¤ невеликим зб≥льшенн¤м печ≥нки без порушенн¤ њњ функц≥њ (активн≥сть ам≥нотрансфераз у норм≥).  онсистенц≥¤ печ≥нки м'¤ка або еластична, при пальпац≥њ ≥нод≥ виникаЇ б≥ль. —амопочутт¤ реконвалесцент≥в задов≥льне. ѕостгепатитна гепатомегал≥¤ маЇ добро¤к≥сний переб≥г ≥ не призводить до хрон≥чного гепатиту, њњ розц≥нюють ¤к Увидужанн¤ з дефектомФ.

” частини реконвалесцент≥в спостер≥гають постгепатитну ман≥фестац≥ю синдрому ∆≥льбера. ¬≥н про¤вл¤Їтьс¤ легким забарвленн¤м у жовтий кол≥р склер, ≥нод≥ шк≥ри ≥ часто маЇ перем≥жний переб≥г. —амопочутт¤ таких людей задов≥льне, лише в пер≥од загостренн¤ можуть з'¤вл¤тис¤ де¤ка слабк≥сть, втомлюван≥сть, знижуЇтьс¤ апетит. ѕеч≥нка залишаЇтьс¤ нормальних розм≥р≥в або дещо зб≥льшуЇтьс¤, ” кров≥ невелика г≥перб≥л≥руб≥нем≥¤ за рахунок в≥льноњ фракц≥њ п≥гменту, але активн≥сть јлј“ ≥ јсј“ не зм≥нюЇтьс¤, к≥льк≥сть еритроцит≥в ≥ гемоглоб≥нуЧв межах норми.

¬важають, що перенесен≥ гостр≥ ¬√ провокують ман≥фестац≥ю генетично детерм≥нованоњ неповноц≥нност≥ глюкурон≥лтрансфераз гепатоцит≥в, внасл≥док чого порушуЇтьс¤ кон'югац≥¤ в≥льного б≥л≥руб≥ну з глюкуроновою кислотою ≥ утворенн¤ зв'¤заноњ фракц≥њ п≥гменту.

—индром ∆≥льбера спостер≥гаЇтьс¤ переважно у чолов≥к≥в молодого в≥ку ≥ маЇ добро¤к≥сний переб≥г. ѕроте г≥столог≥чне досл≥дженн¤ печ≥нки показуЇ, що у б≥льшост≥ реконвалесцент≥в ¬√ з так званим синдромом ∆≥льбера насправд≥ формуЇтьс¤ хрон≥чний гепатит.

ѕереб≥г ¬√ часто ускладнюЇтьс¤ ураженн¤м жовчних шл¤х≥в, що зат¤гуЇ реконвалесценц≥ю. —воЇчасна д≥агностика ≥ л≥куванн¤ цього ускладненн¤ спри¤Ї прискоренню одужанн¤.

” б≥льшост≥ реконвалесцент≥в спостер≥гаютьс¤ диск≥нез≥њ жовчовив≥дних проток≥в ≥ м≥хура, р≥дше Ч њх запальн≥ зм≥ни. ”складненн¤ ¬√ холециститом можна ви¤вити вже на ранн≥й стад≥њ за допомогою теплов≥з≥йного методу. Ќа термограм≥ в правому п≥дребер'њ з'¤вл¤Їтьс¤ зона г≥пертерм≥њ або починають реЇструватис¤ додатков≥ вогнища з п≥двищенн¤м рад≥ац≥йноњ температури на 0,7-1,1 ∞—. ѕри на¤вност≥ лише диск≥нез≥й жовчних шл¤х≥в теплова картина живота, властива ¬√, не зм≥нюЇтьс¤.

–озр≥зн¤ють г≥потон≥чну (г≥пок≥нетичну), г≥пертон≥чну (г≥перк≥нетичну) ≥ зм≥шану форми диск≥нез≥й жовчних шл¤х≥в. ” хворих на ¬√ ман≥фестну форму г≥потон≥чноњ диск≥нез≥њ супроводжуЇ пост≥йне в≥дчутт¤ важкост≥ в правому п≥дребер'њ, ¤ке переходить у тривалий тупий, ≥нколи розпираючий б≥ль без ≥ррад≥ац≥њ. ≤нтенсивн≥сть його зростаЇ п≥сл¤ њди або нервового напруженн¤. Ѕольовий синдром часто поЇднуЇтьс¤ з диспепсичними ¤вищами (г≥ркота ≥ сух≥сть у рот≥, поганий апетит, нудота, в≥дрижка, здутт¤ живота, запор).

√≥пертон≥чна диск≥нез≥¤ жовчних шл¤х≥в характеризуЇтьс¤ пер≥одичним болем у правому п≥дребер'њ з ≥ррад≥ац≥Їю в л≥ву половину грудей або д≥л¤нку серц¤. «'¤вл¤ютьс¤ тах≥кард≥¤, г≥потон≥¤, п≥тлив≥сть, б≥ль голови. ÷им про¤вам часто передуЇ психоемоц≥йне навантаженн¤.

ѕальпац≥¤ живота при диск≥нез≥¤х, особливо г≥пертон≥чн≥й, ви¤вл¤Ї болюч≥сть м≥ж серединною л≥н≥Їю ≥ б≥сектрисою верхнього правого квадранта передньоњ ст≥нки живота (зона Ўоффара).

” б≥льшост≥ хворих диск≥нез≥њ жовчних шл¤х≥в переб≥гають з≥ слабовираженою кл≥н≥кою або безсимптомно. ƒ≥агностичну ц≥нн≥сть маЇ фракц≥йне дуоденальне зондуванн¤ ≥ ультразвукове досл≥дженн¤ жовчовив≥дних проток≥в ≥ жовчного м≥хура, њх провод¤ть натще.

ѕро г≥потон≥чну диск≥нез≥ю св≥дчать так≥ дан≥ фракц≥йного дуоденального зондуванн¤: подовженн¤ латентного часу м≥хурового рефлексу (понад 15 хв) ≥ тривалост≥ IV фази (понад 30 хв); зниженн¤ швидкост≥ вид≥ленн¤ м≥хуровоњ жовч≥ (менше н≥ж 2 мл/хв); неповне, ≥нод≥ з перервами, зв≥льненн¤ жовчного м≥хура; зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ м≥хуровоњ жовч≥ п≥сл¤ введенн¤ холеретика (понад 50 мл).

ѕро г≥пертон≥чну диск≥нез≥ю св≥дчать зменшенн¤ латентного часу м≥хурового рефлексу (менше н≥ж 10 хв); скороченн¤ IV фази (менше н≥ж 20 хв); зб≥льшенн¤ швидкост≥ випорожненн¤ жовчного м≥хура (понад 3 мл/хв); по¤ва больових в≥дчутт≥в у д≥л¤нц≥ жовчного м≥хура п≥сл¤ введенн¤ холек≥нетика.

ќтримавши на екран≥ ультразвукового апарату ч≥тку картину жовчного м≥хура, вим≥рюють його довжину, д≥аметр ≥ обчислюють об'Їм. ѕот≥м дають жовчог≥нний сн≥данок (наприклад, 2 жовтки) ≥ кожн≥ 5 хв вим≥рюють довжину ≥ д≥аметр м≥хура. —короченн¤ м≥хура п≥сл¤ жовчог≥нного сн≥данку на 30 % за 30 хв в≥дпов≥даЇ нормальн≥й евакуаторн≥й здатност≥ його. ¬ наступн≥ 30 хв м≥хур у норм≥ втрачаЇ ще 30 % свого об'Їму.

¬и¤вити функц≥ональн≥ порушенн¤ жовчних шл¤х≥в можна за допомогою гаммасцинт≥граф≥њ, використовуючи бенгальський рожевий, м≥чений 131≤ з розрахунку 0,1 Ѕ ћк на 1 кг маси т≥ла, ≥ жовчог≥нний сн≥данок. —ер≥¤ зображень дозвол¤Ї в≥зуально оц≥нити пасаж м≥ченоњ сполуки.

—пов≥льнене скороченн¤ жовчного м≥хура (20 хв ≥ б≥льше п≥сл¤ прийому жовчог≥нного сн≥данку) св≥дчить про г≥потон≥чну диск≥нез≥ю, швидше (менше н≥ж 10 хв) Ч про г≥пертон≥чну.

ƒ≥агностика запаленн¤ жовчовив≥дних проток≥в ≥ м≥хура може скласти значн≥ труднощ≥, бо воно часто маЇ стертий або латентний переб≥г. « кл≥н≥чних симптом≥в, ¤к≥ св≥дчать про холецистохоланг≥т, сл≥д в≥дзначити частий б≥ль у правому п≥дребер'њ, тривалий субфебрил≥тет, по¤ву або посиленн¤ диспепсичних ¤вищ (нудота, блюванн¤, г≥ркота в рот≥). „асто ви¤вл¤ють симптоми подразненн¤ жовчного м≥хура: посиленн¤ больовоњ чутливост≥ при поверхнев≥й ( ера) або глибок≥й (ћерф≥) пальпац≥њ п≥д час вдиху, легкому постукуванн≥ по прав≥й реберн≥й дуз≥ (ќртнера), болюч≥сть при надавлюванн≥ м≥ж н≥жками правого грудинно-ключично-соскового м'¤за (ћюсс≥). ¬изначають симптоми, зв'¤зан≥ з сегментарними рефлексами б≥л≥арноњ системи: больов≥ точки ћаккенз≥ (в д≥л¤нц≥ перес≥ченн¤ правоњ реберноњ дуги з зовн≥шн≥м краЇм пр¤мого м'¤за живота), Ѕоаса (в д≥л¤нц≥ зак≥нчень XIЧXII ребер справа), зони «ахар'њна Ч √еда. ¬ периферичн≥й кров≥ нер≥дко ви¤вл¤ють пом≥рний нейтроф≥льний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарноњ формули вл≥во, зб≥льшену ЎOE. ” 70 % хворих при хрон≥чному холецистит≥ формуЇтьс¤ правоб≥чний вегетативний синдром. ¬≥дпов≥дно знаход¤ть додатков≥ правоб≥чн≥ больов≥ точки: орб≥тальнаЧЅергмана, потиличнаЧ≤онаша, м≥жлопатковаЧ’аритонова, шийнаЧћюсс≥, стегноваЧЋап≥нського, п≥дкол≥нноњ ¤мки. ћожуть з'¤витис¤ троф≥чн≥ зм≥ни шк≥ри, фурункули, шк≥рн≥ алерг≥чн≥ реакц≥њ. ’вор≥ на холецистит нер≥дко скаржатьс¤ на б≥ль у серц≥.  ард≥олог≥чний синдром може поЇднуватис¤ з перех≥дними порушенн¤ми ритму серцевоњ д≥¤льност≥, блокадою пров≥дноњ системи, метабол≥чними розладами в м≥окард≥ шлуночк≥в, зниженн¤м його скоротливост≥.

ƒо найсерйозн≥ших насл≥дк≥в ¬√ належить хрон≥чний гепатит. «а визначенн¤м ¬ќќ« (1978), хрон≥чний гепатит Ч це дифузне запаленн¤ печ≥нки, що триваЇ понад 6 м≥с без пол≥пшенн¤. ’рон≥чний √¬ розгл¤дають ¤к пром≥жну ланку м≥ж гострим гепатитом ≥ цирозом печ≥нки, а дал≥ Ч гепатоцелюл¤рним раком.

ƒ≥агностуванн¤ хрон≥чного ¬√ на ранн≥х стад≥¤х його формуванн¤ може скласти певн≥ труднощ≥, оск≥льки кл≥н≥чн≥ та б≥ох≥м≥чн≥ ознаки нер≥дко виражен≥ слабо. ќсь чому хрон≥чний гепатит нер≥дко ви¤вл¤ють через багато рок≥в п≥сл¤ перенесеного гострого ¬√. ” пер≥од рем≥с≥й самопочутт¤ хворого не порушуЇтьс¤, при загостренн≥ з'¤вл¤ютьс¤ втомлюван≥сть, б≥ль у правому п≥дребер'њ, ≥нод≥ значний, знижуЇтьс¤ апетит. ” б≥льшост≥ хворих зб≥льшена ≥ щ≥льна печ≥нка, р≥дше зб≥льшена селез≥нка. ѕом≥рна ≥ктеричн≥сть склер ≥ шк≥ри трапл¤Їтьс¤ лише у частини хворих.

‘ункц≥ональн≥ критер≥њ хвороби: пост≥йне або пер≥одичне п≥двищенн¤ активност≥ сироваткових ам≥нотрансфераз (у 2-4 рази), диспротењнем≥¤ (пом≥рне зб≥льшенн¤ вм≥сту гамма-глобул≥ну). ≤нш≥ функц≥ональн≥ проби печ≥нки не зм≥нен≥. „асто визначаЇтьс¤ персистуванн¤ HbsAg. ѕереб≥г хвороби довготривалий, але без тенденц≥њ до прогресуванн¤ ≥ переходу в цироз печ≥нки.

’рон≥чний активний гепатит реЇструЇтьс¤ переважно серед ж≥нок. ¬≥н маЇ важкий переб≥г. «авжди можливий перех≥д у цироз печ≥нки. «агостренн¤ супроводжуютьс¤ жовт¤ницею, асцитом, гепатомегал≥Їю, ¤скравим астеновегетативним синдромом (квол≥сть, значна втомлюван≥сть, зниженн¤ працездатност≥), пост≥йним ниючим, часто ≥нтенсивним болем у правому п≥дребер'њ, свербл¤чкою. Ќер≥дко виникаЇ гемораг≥чний синдром. ћайже пост≥йним симптомом Ї спленомегал≥¤. ’арактерн≥ позапеч≥нков≥ системн≥ про¤ви: артралг≥њ, висипка, п≥двищенн¤ температури, в п≥зн≥ш≥й стад≥њ прогресуванн¤ хвороби Ч змарн≥нн¤, по¤ва судинноњ с≥тки на живот≥, телеанг≥ектаз≥й на плечовому по¤с≥ та груд¤х, пальмарноњ еритеми. јнал≥з кров≥ засв≥дчуЇ анем≥ю, лейкопен≥ю, тромбоцитопен≥ю, п≥двищенн¤ Ўќ≈. јктивн≥сть јлј“ п≥двищена в 5-6 раз≥в ≥ б≥льше.

 ритер≥њ д≥агностики хрон≥чного активного гепатиту (через 4-6 м≥с в≥д початку захворюванн¤): ст≥йке ≥ значне зб≥льшенн¤ й ущ≥льненн¤ печ≥нки; ст≥йке (нав≥ть незначне) зб≥льшенн¤ селез≥нки; пост≥йне або пер≥одичне п≥двищенн¤ р≥вн¤ б≥л≥руб≥ну, активност≥ ам≥нотрансфераз, прогресуванн¤ диспротењнем≥њ (зниженн¤ вм≥сту альбум≥ну, п≥двищенн¤ Чгамма-глобул≥ну), довгочасне персистуванн¤ HBsAg у кров≥.

¬≥русний цироз печ≥нки може бути безпосередн≥м насл≥дком гострого ¬√ або розвинутис¤ через 5-15 рок≥в п≥сл¤ нього. «а морфолог≥чними ознаками в≥н част≥ше м≥кронодул¤рний (д≥аметр вузл≥в у печ≥нц≥ Ч до 1 см). ” пер≥од загострень спостер≥гаютьс¤ пом≥рна жовт¤ниц¤, субфебрил≥тет, астеновегетативний, диспепсичний ≥ гемораг≥чний синдроми, прогресуюче схудненн¤. Ќа шк≥р≥ знаход¤ть судинн≥ Уз≥рочкиФ ≥ пальмарну еритему. –≥дшаЇ волосс¤ на голов≥, виникають симптоми Улакових губФ, Угодинникових скелецьФ, Убарабанних паличокФ, ж≥ночий тип волос¤ного покриву ≥ г≥некомаст≥¤ у чолов≥к≥в. ѕеч≥нка зб≥льшена, щ≥льноњ консистенц≥њ ≥з загостреним краЇм ≥ нер≥вною поверхнею. ” подальшому ви¤вл¤Їтьс¤ синдром портальноњ г≥пертенз≥њ: розширенн¤ вен нижньоњ частини стравоходу, венозних колатералей на живот≥, метеоризм, асцит.

ƒиференц≥альний д≥агноз ¬√ у початковий пер≥од дл¤ л≥кар¤ пол≥кл≥н≥ки становить значн≥ труднощ≥.

ƒл¤ грипу, на в≥дм≥ну в≥д ¬√, характерн≥: раптовий початок з максимальним розвитком симптом≥в ≥нтоксикац≥њ в 1-у добу хвороби; озноб, ¤кий швидко змнюЇтьс¤ в≥дчутт¤м жару; ломота в суглобах, попереку, ≥нтенсивний б≥ль голови з типовою локал≥зац≥Їю в лобно-скронев≥й д≥л¤нц≥ ≥ очах; приЇднанн¤ на 2-3-й день хвороби пом≥рного рин≥ту з нежитем ≥ приступ≥в трахењту. ѕри огл¤д≥ можна ви¤вити кон'юнктив≥т, склерит, виражену г≥перем≥ю ≥ набр¤к слизовоњ оболонки з≥ва, ≥н'Їкц≥ю судин склер ≥ зернисту енантему м'¤кого п≥днеб≥нн¤.

ѕри ¬√ нав≥ть гострий початок хвороби супроводжуЇтьс¤ поступовим наростанн¤м симптом≥в ≥нтоксикац≥њ, диспепсичними ¤вищами, печ≥нка зб≥льшена, чутлива до пальпац≥њ. ¬ажливе значенн¤ мають еп≥дем≥олог≥чний анамнез ≥ результати б≥ох≥м≥чного досл≥дженн¤ кров≥ (п≥двищенн¤ активност≥ јлј“ ≥ јсј“, показника тимоловоњ проби), ¤к≥ при грип≥ у межах норми або зм≥нюютьс¤ мало.

¬иражений диспепсичний синдром у початковий пер≥од гепатиту ≥нод≥ наводить на думку про харчову токсико≥нфекц≥ю. јле це захворюванн¤ починаЇтьс¤ раптово, через дек≥лька годин п≥сл¤ вживанн¤ недобро¤к≥сного продукту. «'¤вл¤ютьс¤ нудота ≥ блюванн¤ (часто повторне ≥ нав≥ть безперервне) з вираженим болем в еп≥гастральн≥й д≥л¤нц≥. ¬ипорожненн¤ р≥дк≥, част≥. ѕри гепатит≥ блюванн¤ не буваЇ частим, дуже р≥дко в початковий пер≥од спостер≥гаЇтьс¤ пронос. –озп≥знаванню хвороби допомагають поступовий розвиток диспепсичних ¤вищ, на¤вн≥сть гепатомегал≥њ, п≥двищенн¤ активност≥ ам≥нотрансфераз у сироватц≥ кров≥.

ѕри п≥дозр≥ на ревматизм у випадку артралг≥й необх≥дно враховувати властив≥ йому попередн≥ анг≥ни, гострий початок хвороби, множинн≥ ураженн¤ суглоб≥в з м≥сцевими запальними зм≥нами ≥ порушенн¤м функц≥й, дан≥ про ендом≥окардит, ваду серц¤. ƒопомагають д≥агностиц≥ результати досл≥джень кров≥: нейтроф≥льний лейкоцитоз, зб≥льшенн¤ Ўќ≈, позитивн≥ ревмопроби.

Ѕ≥ль у живот≥ в початковий пер≥од гепатиту ≥нод≥ симулюЇ гострий апендицит. ќднак б≥ль локал≥зуЇтьс¤ у верхн≥й половин≥ живота ≥ не поширюЇтьс¤ на здухвинну д≥л¤нку. ∆ив≥т м'¤кий, при пальпац≥њ болюче праве п≥дребер'¤, зб≥льшена печ≥нка. Ќапруженн¤ м'¤з≥в живота ≥ симптоми подразненн¤ очеревини, що характерн≥ дл¤ апендициту, в≥дсутн≥. —л≥д враховувати зм≥ни гемограми при гострому апендицит≥ Ч нейтроф≥льний лейкоцитоз, зсув формули вл≥во, зб≥льшенн¤ Ўќ≈.

Ћ≥карська практика показуЇ, що хвор≥ нер≥дко звертаютьс¤ в пол≥кл≥н≥ку вже п≥сл¤ по¤ви жовт¤ниц≥. ўоб уникнути д≥агностичноњ помилки, треба враховувати можлив≥сть ушкодженн¤ печ≥нки при ≥нших ≥нфекц≥¤х (лептосп≥роз, ≥нфекц≥йний мононуклеоз, псевдотуберкульоз, аденов≥русна ≥нфекц≥¤), токсичному гепатит≥, гемол≥тичних ≥ механ≥чних жовт¤ниц¤х.

∆овт¤нична форма лептосп≥розу, на в≥дм≥ну в≥д ¬√, починаЇтьс¤ раптово з ознобу, г≥пертерм≥њ, ¤ка не зникаЇ з по¤вою жовт¤ниц≥, супроводжуЇтьс¤ р≥зко вираженими м≥алг≥¤ми, особливо болем у литкових м'¤зах, тах≥кард≥Їю, схильн≥стю до колапсу, гемораг≥чних ¤вищ, нирковоњ недостатност≥. « лабораторних тест≥в важливе значенн¤ мають нейтроф≥льний лейкоцитоз, р≥зко зб≥льшена Ўќ≈, п≥двищенн¤ концентрац≥њ сечовини, креатин≥ну, залишкового азоту в кров≥, нормальна або незначно п≥двищена активн≥сть ам≥нотрансфераз. ” сеч≥ знаход¤ть значну к≥льк≥сть б≥лка, еритроцит≥в, лейкоцит≥в, цил≥ндр≥в. ¬исокочутлива ≥ специф≥чна реакц≥¤ м≥кроаглютинац≥њ лептосп≥р.

≤нфекц≥йний мононуклеоз переб≥гаЇ з гепатол≥Їнальним синдромом, нер≥дко з жовт¤ницею. –азом з тим хвороба характеризуЇтьс¤ довготривалою гар¤чкою, тонзил≥том, л≥мфаденопат≥Їю, можлив≥ висипанн¤ на шк≥р≥, що не типово дл¤ ¬√. ƒиференц≥ювати захворюванн¤ допомагають виражений лейкоцитоз, л≥мфомоноцитоз, знаходженн¤ атипових мононуклеар≥в у кров≥, гетероф≥льних антит≥л у реакц≥њ ѕаул¤-Ѕуннел¤.

ѕсевдотуберкульоз починаЇтьс¤ з гар¤чки ≥ ознобу, на фон≥ ¤ких з'¤вл¤Їтьс¤ жовт¤ниц¤. ќбличч¤ ≥ ши¤ г≥перемован≥, ¤зик УмалиновийФ, на шк≥р≥ др≥бна висипка, що концентруЇтьс¤ довкола великих суглоб≥в. „асто виникають нудота, блюванн¤, б≥ль у живот≥, пронос. ’арактерн≥ лейкоцитоз ≥з зсувом формули вл≥во, еозиноф≥л≥¤, моноцитоз, р≥зке зб≥льшенн¤ Ўќ≈. јктивн≥сть сироваткових ам≥нотрансфераз залишаЇтьс¤ нормальною або пом≥рно п≥двищуЇтьс¤.

ƒиференц≥ац≥ю з мал¤р≥Їю див. у в≥дпов≥дному розд≥л≥.

«начн≥ труднощ≥ становить диференц≥ац≥¤ в≥русних ≥ токсичних гепатит≥в. ƒуже важливими Ї св≥дченн¤ про контакт ≥з отрутою (чотирихлористий вуглець, дихлоретан, в≥н≥лхлорид), розвиток анур≥њ.  онцентрац≥¤ б≥л≥руб≥ну в кров≥ й активн≥сть ам≥нотрансфераз при обох видах гепатит≥в п≥двищуютьс¤. ќднак при токсичному гепатит≥ б≥лков≥ фракц≥њ сироватки кров≥ та осадов≥ проби залишаютьс¤ в межах норми, а вм≥ст креатин≥ну, сечовини й активн≥сть лужноњ фосфатази в кров≥ значно п≥двищуютьс¤.

∆овт¤ниц¤ може виникати при токсикозах ваг≥тност≥, особливо при п≥зньому. ќднак вона, ¤к правило, не≥нтенсивна, њй передуЇ ≥ њњ супроводжуЇ ст≥йке сверб≥нн¤ шк≥ри, ” кров≥ значно п≥двищена активн≥сть лужноњ фосфатази. ќсадов≥ проби ≥ протењнограма не зм≥нен≥,

ћедикаментозн≥ жовт¤ниц≥, що њх спричинили гепатотропн≥ л≥карськ≥ препарати (фтивазид, ѕј— , ам≥назин, ≥мунодепресанти, де¤к≥ антиб≥отики, оральн≥ контрацептиви, фторотановий наркоз та ≥н.), в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ¬√ в≥дсутн≥стю переджовт¤ничного пер≥оду, торп≥дним переб≥гом жовт¤ниц≥ за типом холестазу ≥з значним п≥двищенн¤м активност≥ лужноњ фосфатази кров≥. ∆овт¤ниц¤ зникаЇ п≥сл¤ в≥дм≥ни препарату.

ѕри розр≥зненн≥ в≥русного ≥ алкогольного гепатит≥в необх≥дно врахувати, що останн≥й розвиваЇтьс¤ у людей, ¤к≥ зловживають алкоголем, через 1-3 доби п≥сл¤ прийому великих доз алкогольних напоњв. —упроводжуЇтьс¤ симптомами алкогольноњ ≥нтоксикац≥њ (почервон≥нн¤ обличч¤, тремор ¤зика, рук, психомоторне збудженн¤, дел≥р≥й). ¬≥дсутн¤ цикл≥чн≥сть переб≥гу хвороби, жовт¤ниц¤ з'¤вл¤Їтьс¤ рано, нер≥дко супроводжуЇтьс¤ болем у верхн≥й половин≥ живота, сверб≥нн¤м шк≥ри, гар¤чкою, ≥нколи асцитом. ѕеч≥нка звичайно щ≥льна. ” кров≥ Ч нейтроф≥льний лейкоцитоз, анем≥¤, виражена б≥л≥руб≥но-ам≥нотрансферазна дисоц≥ац≥¤ (високий р≥вень б≥л≥руб≥ну ≥ незначне п≥двищенн¤ активност≥ ам≥нотрансфераз), високий вм≥ст холестерину, бета-л≥попротењд≥в, фосфол≥п≥д≥в.

ѕри диференц≥альн≥й д≥агностиц≥ з гемол≥тичною жовт¤ницею потр≥бно мати на уваз≥, що останн¤ виникаЇ при гемол≥тичних анем≥¤х, р≥зних ≥нтоксикац≥¤х, гемотрансфуз≥¤х. ¬она характеризуЇтьс¤ довготривалим хвилепод≥бним переб≥гом, нер≥дко Ч з дитинства. ” хворого можна ви¤вити ознаки анем≥њ Ч виражену слабк≥сть, бл≥д≥сть, тах≥кард≥ю, а також значне зб≥льшенн¤ селез≥нки. ѕеч≥нка нормальних розм≥р≥в, жовт¤ниц¤ виражена слабо. —еча залишаЇтьс¤ св≥тлою або забарвлена уроб≥л≥ном у червоний (цегл¤ний) кол≥р, у н≥й б≥л≥руб≥н не визначаЇтьс¤. ¬ипорожненн¤ темно-коричнев≥ (г≥перхол≥¤). √≥перб≥л≥руб≥нем≥¤ обумовлена в≥льним б≥л≥руб≥ном, активн≥сть ам≥нотрансфераз нормальна. јнал≥з кров≥ св≥дчить про значне зниженн¤ вм≥сту гемоглоб≥ну еритроцит≥в, високий ретикулоцитоз, знижену осмотичну ст≥йк≥сть еритроцит≥в.

ѕ≥дпеч≥нкова механ≥чна жовт¤ниц¤ найчаст≥ше виникаЇ при жовчнокам'¤н≥й хвороб≥ або зло¤к≥сних новоутворенн¤х. ” першому випадку вона з'¤вл¤Їтьс¤ п≥сл¤ приступу жовчноњ кольки, супроводжуЇтьс¤ ахол≥Їю, маЇ перех≥дний характер, швидко зникаЇ п≥сл¤ зн¤тт¤ больового синдрому. ¬ анамнез≥ е дан≥ про приступи болю в правому п≥дребер'њ з ≥ррад≥ац≥Їю п≥д праву лопатку. ¬они, ¤к правило, зв'¤зан≥ з порушенн¤м д≥Їти, ф≥зичними або емоц≥йними перевантаженн¤ми. ѕальпаторно визначаЇтьс¤ болюч≥сть в еп≥гастральн≥й д≥л¤нц≥ та правому п≥дребер'њ, нер≥дко Ч зб≥льшений болючий жовчний м≥хур. ” зв'¤зку з розвитком реактивного гепатиту може зб≥льшуватись печ≥нка. ¬ кров≥ визначаЇтьс¤ нейтроф≥льний лейкоцитоз, зб≥льшена Ўќ≈. јктивн≥сть сироваткових ам≥нотрансфераз, на в≥дм≥ну в≥д ¬√, п≥двищена незначно, показник тимоловоњ проби в норм≥. ƒопомагаЇ в д≥агностиц≥ ультразвукове досл≥дженн¤ жовчного м≥хура. ќстанн≥й вигл¤даЇ ¤к ехонегативне утворенн¤ з нер≥вном≥рно ущ≥льненими ≥ потовщеними ст≥нками. ≈хострук-тура вм≥сту м≥хура неоднор≥дна, з включенн¤ми р≥зноњ щ≥льност≥ ≥ ультразвуковою Удор≥жкоюФ за ними. ѕотр≥бно пам'¤тати, що диференц≥альна д≥агностика жовчнокам'¤ноњ хвороби дуже в≥дпов≥дальна, бо д≥агностична помилка приводить до зап≥зненн¤ з оперативним л≥куванн¤м.

ѕри пухлин≥ дуоденопанкреатичноњ зони жовт¤ниц¤ наростаЇ на фон≥ в≥дносно задов≥льного самопочутт¤ хворого. –ано з'¤вл¤Їтьс¤ сверб≥нн¤ шк≥ри. Ѕольовий синдром значно виражений, опер≥зуючого характеру, однак в≥н може бути в≥дсутн≥й. ѕри ураженн≥ пухлиною великого соска дванадц¤типалоњ кишки жовт¤ниц¤ перем≥жна, част≥ кишков≥ кровотеч≥, швидко наростаЇ анем≥¤. ѕотр≥бно враховувати в≥к хворих, прогресуюче змарн≥нн¤, пронос, в≥дразу до м'¤сноњ њж≥. —имптом  урвуазьЇ досить часто ви¤вл¤ють ≥з зап≥зненн¤м. ¬насл≥док метастаз≥в промацуЇтьс¤ велика горбаста печ≥нка. ¬ анал≥з≥ кров≥ нейтроф≥льний лейкоцитоз ≥ зб≥льшена Ўќ≈. јктивн≥сть ам≥нотрансфераз, на в≥дм≥ну в≥д ¬√, залишаЇтьс¤ у межах норми або незначно п≥двищуЇтьс¤. ¬ останньому випадку ц≥нним Ї досл≥дженн¤ цих фермент≥в у розведен≥й ≥зотон≥чним розчином натр≥ю хлориду (1:10) сироватц≥ кров≥ (низька активн≥сть при механ≥чн≥й жовт¤ниц≥, високаЧпри ¬√). ƒл¤ обтурац≥њ жовчних шл¤х≥в характерно зб≥льшенн¤ показник≥в активност≥ гамма-глутам≥лтранспептидази, лужноњ фосфатази ≥ р≥вн¤ холестерину. “имолова проба, ¤к правило, залишаЇтьс¤ нормальною. ÷≥нн≥ дан≥ можуть дати рентгенолог≥чне, термограф≥чне, ультразвукове обстеженн¤, ф≥бродуоденоскоп≥¤, скануванн¤ печ≥нки, лапароскоп≥¤.

∆овт¤ниц¤ може розвиватис¤ при виразков≥й хвороб≥ дванадц¤типалоњ кишки внасл≥док здавлюванн¤ дистального в≥дд≥лу жовчного протоку ≥ сф≥нктера ќдд≥ на ірунт≥ перифокального запаленн¤ або прогресуючого склерозуванн¤ виразки. ” першому випадку жовт¤ниц¤ буде мати непост≥йний характер, у другомуЧст≥йкий. Ќа в≥дм≥ну в≥д ¬√, б≥ль в еп≥гастральн≥й д≥л¤нц≥ та диспепсичн≥ симптоми при цих станах не супроводжуютьс¤ ¤вищами загальноњ ≥нтоксикац≥њ, зб≥льшенн¤м печ≥нки ≥ селез≥нки. ƒл¤ склерозуючого виразкового процесу характерн≥ сверб≥нн¤ шк≥ри, шлунково-кишков≥ кровотеч≥, постгемораг≥чна анем≥¤. ¬ажливе д≥агностичне значенн¤ мають рентгенолог≥чне ≥ ф≥броендоскоп≥чне обстеженн¤ Ч ви¤вленн¤ н≥ш≥ в д≥л¤нц≥ цибулини дванадц¤типалоњ кишки, низька активн≥сть јлј“, висок≥ показники лужноњ фосфатази.

« наведеноњ диференц≥альноњ д≥агностики гострих форм ¬√ з механ≥чною жовт¤ницею видно, що вона може складати значн≥ труднощ≥ ≥ потребувати ≥нструментальних досл≥джень. –азом з тим п≥зн¤ д≥агностика може негативно вплинути на результати л≥куванн¤. “ому хвор≥ з п≥дозрою на механ≥чну жовт¤ницю п≥дл¤гають негайн≥й госп≥тал≥зац≥њ. « еп≥дем≥олог≥чних м≥ркувань у сумн≥вних випадках њх доц≥льно направити в ≥нфекц≥йний стац≥онар.

√оловним критер≥Їм дл¤ розмежуванн¤ хрон≥чного ≥ гострого ¬√ служить тривал≥сть захворюванн¤ (хрон≥чний ¬√ Ч не менше н≥ж 6 м≥с п≥сл¤ гострого пер≥оду хвороби). ѕ≥дтвердити д≥агноз можна при г≥столог≥чному досл≥дженн≥ тканини печ≥нки (пункц≥йна б≥опс≥¤). ’рон≥чний активний гепатит в≥др≥зн¤Їтьс¤ ¤скрав≥шою кл≥н≥чною картиною, б≥льшими зм≥нами показник≥в функц≥онального стану печ≥нки та ≥мунолог≥чного гомеостазу.

’рон≥чний гепатит ≥ тривал≥ жовт¤ниц≥ диференц≥юють з жировими гепатозами, що Ї супутниками де¤ких захворювань системи травленн¤, ендокринних розлад≥в (цукровий д≥абет) ≥ порушень харчуванн¤, та п≥гментними гепатозами. ƒо останн≥х належать синдроми ∆ильбера-ћейленграхта,  р≥глера-Ќай¤ра, ƒаб≥на-ƒжонсона ≥ –отора.

ѕ≥гментн≥ гепатози мають с≥мейний характер ≥ про¤вл¤ютьс¤, ¤к правило, в ранньому дитинств≥ та молодому в≥ц≥. ¬ њхн≥й основ≥ лежать дистроф≥чн≥ ураженн¤ печ≥нки на ірунт≥ генетично детерм≥нованих ензимопат≥й, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ порушенн¤м внутр≥шньопеч≥нкового обм≥ну б≥л≥руб≥ну. ѕри синдромах ∆≥льбера-ћейленграхта та  р≥глера-Ќай¤ра печ≥нка не здатна в повному об'Їм≥ кон'югувати б≥л≥руб≥н внасл≥док зниженн¤ активност≥ глюкурон≥лтрансферази. ѕо¤ва жовт¤ниц≥ при синдромах ƒаб≥на-ƒжонсона ≥ –отора обумовлена порушенн¤м екскрец≥њ б≥л≥руб≥ну ≥ його регург≥тац≥Їю з гепатоцит≥в у кров.

 л≥н≥чно п≥гментн≥ гепатози про¤вл¤ютьс¤ хрон≥чною або ≥нтерм≥туючою жовт¤ницею з незначним ≥ непост≥йним порушенн¤м функц≥њ печ≥нки.

—индром  р≥глера-Ќай¤ра в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д синдрому ∆ильбера т¤жчим переб≥гом з серйозними невролог≥чними розладами (м'¤зова г≥пертон≥¤, н≥стагм, оп≥стотонус, атетоз, тон≥чн≥ та клон≥чн≥ судоми), в≥дставанн¤м у ф≥зичному ≥ псих≥чному розвитку. √≥перб≥л≥руб≥нем≥¤ обумовлена в≥льною фракц≥Їю п≥гменту. ¬ сеч≥ б≥л≥руб≥ну немаЇ.

—уб'Їктивн≥ про¤ви синдром≥в ƒаб≥на-ƒжонсона ≥ –отора виражен≥ слабше або в≥дсутн≥. ¬ де¤ких хворих з'¤вл¤ютьс¤ в≥драза до жир≥в ≥ алкогольних напоњв, проноси, сверб≥нн¤ шк≥ри. ќсновними симптомами Ї жовт¤ниц¤ ≥ гепатомегал≥¤. ” сироватц≥ кров≥ п≥двищуЇтьс¤ р≥вень ¤к зв'¤заного, так ≥ в≥льного б≥л≥руб≥ну. ” вс≥х хворих ви¤вл¤ють б≥л≥руб≥нур≥ю.

ƒ≥агноз п≥гментних гепатоз≥в п≥дтверджуЇтьс¤ морфолог≥чним досл≥дженн¤м пунктату печ≥нки в умовах стац≥онару.

ѕри хрон≥чному активному гепатит≥ треба виключити активну фазу цирозу печ≥нки, з ¤ким в≥н часто поЇднуЇтьс¤. ѕрот¤гом багатьох рок≥в Їдиною ознакою може бути зб≥льшена Ўќ≈.

Ћ≥куванн¤. ’вор≥ повинн≥ л≥куватис¤ переважно в ≥нфекц≥йних стац≥онарах.

ѕ≥сл¤ погодженн¤ з еп≥дем≥ологом вдома можуть бути залишен≥ хвор≥ з легкою жовт¤ничною, безжовт¤ничноюсубкл≥н≥чною формами √ј у в≥ц≥ в≥д 3 до 30 рок≥в (при в≥дсутност≥ обт¤жуючих чинник≥в ≥ супутн≥х захворювань), ¤к≥ проживають в ≥зольованих квартирах з сан≥тарним вузлом. ”с≥ питанн¤ л≥куванн¤ вир≥шуЇ д≥льничний терапевт разом з л≥карем  ≤«у, ¤кий консультуЇ хворого не р≥дше н≥ж 1 раз на тиждень. Ќа амбулаторн≥й карт≥ ставитьс¤ гриф Удомашн≥й стац≥онарФ, щоденно л≥кар робить у н≥й в≥дпов≥дн≥ записи. ќснову л≥куванн¤ складають нап≥вл≥жковий режим ≥ д≥Їта.

ќсновн≥ напр¤мки л≥куванн¤ в гострий пер≥од ¬√, зокрема в умовах стац≥онару, так≥: л≥жковий режим; д≥Їта (ст≥л 5, 5а); дез≥нтоксикац≥йна терап≥¤ (пол≥глюк≥н, 5-10 % розчин глюкози, ≥зотон≥чний розчин натр≥ю хлориду, донорський альбум≥н, ентеросорбенти); препарати, що пол≥пшують обм≥н речовин у печ≥нкових кл≥тинах (кальц≥ю пангамат, аскорб≥нова кислота, т≥ам≥н, п≥ридоксин, кокарбоксилаза, л≥поЇва кислота); ≥мунокорегуюча терап≥¤ (≥нтерферон, реаферон, продиг≥озан, ≥бупрофен, мефенам≥нова кислота); ферментн≥ препарати (фестал, панзинорм, мезим-форте та ≥н.); гепатопротектори (карсил, легалон, сил≥бор, есенц≥але, в≥там≥н ≈); жовчог≥нн≥ (у пер≥од реконвалесценц≥њ Ч в≥двар плод≥в шипшини, алохол, холензим, оксафенам≥д, напар кв≥ток безсмертника, кукурудз¤них рилець); глюкокортикоњди (при загроз≥ гострого гепатонекрозу Ч предн≥золон, предн≥зон, дексаметазон).

ѕри л≥куванн≥ хворих у домашн≥х умовах необх≥дно забезпечити њм д≥Їтичне харчуванн¤ (ст≥л 5). ≤з медикаментозних препарат≥в можна призначити аскорб≥нову кислоту по 0,1 г ≥ кальц≥ю пангамат по 0,05 г 3 рази на день. ” випадку затримки нормал≥зац≥њ б≥ох≥м≥чних показник≥в кров≥ приписують препарат з групи гепатопротектор≥в, наприклад, сил≥бор або карсил . ” пер≥од реконвалесценц≥њ додають жовчог≥нн≥ засоби Ч в≥двари безсмертника, шипшини, кукурудз¤них рилець, чебрецю, м'¤ти з розрахунку 1 столова ложка з≥лл¤ або сум≥ш≥ з них на скл¤нку води. ѕ≥сл¤ 3-4 тиж л≥куванн¤ д≥льничний л≥кар передаЇ реконвалесцента до  ≤«у дл¤ спостереженн¤.

” комплексн≥й терап≥њ реконвалесцент≥в важливе значенн¤ маЇ дотриманн¤ щадного режиму. –≥зкий перех≥д в≥д стац≥онарного режиму до в≥льного в домашн≥х умовах, непом≥рн≥ ф≥зичн≥ навантаженн¤, стресов≥ ситуац≥њ можуть призвести до загостренн¤ незавершеного патолог≥чного процесу в печ≥нц≥. ” зв'¤зку з цим п≥сл¤ виписуванн¤ з≥ стац≥онару реконвалесцент залежно в≥д показань зв≥льн¤Їтьс¤ л≥карем пол≥кл≥н≥ки ще на терм≥н до 2-3 тиж в≥д виконанн¤ профес≥йних обов'¤зк≥в. Ќавть при повному кл≥н≥чному благополучч≥ (немаЇ скарг, нормальн≥ розм≥ри печ≥нки ≥ показники функц≥ональних проб) рекомендуЇтьс¤ зв≥льненн¤ через Ћ   на 3-6 м≥с в≥д т¤жкоњ ф≥зичноњ прац≥, в≥др¤джень, роботи, зв'¤заноњ з гепатотоксичними речовинами. ѕри збереженн≥ залишкових ¤вищ ¬√хрон≥зац≥њ процесу полегшенн¤ прац≥ продовжують до 9-12 м≥с. ”чн≥в зв≥льн¤ють в≥д зан¤ть ф≥зкультурою на той самий терм≥н. ѕри оц≥нц≥ працездатност≥ необх≥дно керуватис¤ не т≥льки медичними, але й соц≥альними критер≥¤ми (характер роботи, конкретн≥ умови прац≥ хворого, його повед≥нка в побут≥). ѕрот¤гом 6 м≥с протипоказан≥ проф≥лактичн≥ щепленн¤, кр≥м проти правцю, сказу ≥ дифтер≥њ. Ќеобх≥дно утримуватис¤ в≥д проведенн¤ планових операц≥й, застосуванн¤ гепатотоксичних медикамент≥в. ∆≥нкам рад¤ть запоб≥гати ваг≥тност≥ прот¤гом року.

” пер≥од реконвалесценц≥њ показана д≥Їта до повного одужанн¤, не менше н≥ж 3-6 м≥с п≥сл¤ виписуванн¤ з л≥карн≥. ќптимальне сп≥вв≥дношенн¤ б≥лк≥в, жир≥в ≥ вуглевод≥в 1:1:4. Ѕ≥льш≥сть б≥лк≥в рац≥ону ввод¤ть з молочно-рослинними продуктами, решту Ч у вигл¤д≥ м'¤са (кр≥ль, тел¤тина, риба). « жир≥в показан≥ т≥льки рослинн≥ та вершкове масло. ¬углевод≥в багато в б≥лому хл≥б≥, цукр≥, в≥вс¤н≥й, гречан≥й та манн≥й кашах, картопл≥, мед≥, фруктах, варенн, компотах. ƒуже корисн≥ продукти з великим вм≥стом в≥там≥н≥в ј, —,  , групи ¬, потреба в ¤ких зростаЇ при репаративних процесах у печ≥нц≥. ѕри низькому вм≥ст≥ в≥там≥н≥в у продуктах показано введенн¤ њх у вигл¤д≥ оф≥цинальних препарат≥в, краще перорально. –екомендуЇтьс¤ пити б≥льше р≥дини.

ѕо¤ва апетиту св≥дчить про позитивн≥ зрушенн¤ у переб≥гу хвороби ≥ Ї сигналом дл¤ розширенн¤ д≥Їти. ’арчуванн¤ реконвалесцент≥в маЇ бути р≥зноман≥тним ≥ в к≥льк≥сному в≥дношенн≥ наближатис¤ до ф≥з≥олог≥чноњ норми. ќднак необх≥дно всл¤ко запоб≥гати перењданню, бо вживанн¤ великоњ к≥лькост≥ њж≥, нав≥ть д≥Їтичноњ, Ї частою причиною загостренн¤ ¬√ при зат¤жн≥й реконвалесценц≥њ. ¬иключають екстрактивн≥ речовини (бульйони), смажен≥ та жирн≥ страви, маринади, пр¤нощ≥. јлкоголь заборонено вживати в будь-¤кому вигл¤д≥. якщо орган≥зм не сприймаЇ страв, ¤к≥ м≥ст¤ть лактозу та сахарозу (св≥ж≥ молочн≥ продукти, цукор, фрукти), вживанн¤ сиру за 1 год до њх прийому пол≥пшуЇ засвоЇнн¤ дисахарид≥в й усуваЇ ¤вища недостатност≥ кишкових дисахаридаз Ч метеоризм, бурчанн¤, б≥ль у живот≥.

ћаЇ значенн¤ не т≥льки д≥Їта, але й режим харчуванн¤, оск≥льки њжа Ї найсильн≥шим ф≥з≥олог≥чним стимул¤тором травних залоз. ƒр≥бнопорц≥йне харчуванн¤ (4-5 раз≥в на день) спри¤Ї нормал≥зац≥њ жовчовид≥ленн¤ та усуненню застою в жовчовив≥дних шл¤хах. ѕри хорошому самопочутт≥ д≥Їту поступово розширюють.

” медикаментозн≥й терап≥њ ¬√ неможливо назвати кардинальний зас≥б, здатний зупинити патолог≥чний процес, тому важливе значенн¤ маЇ комплексний п≥дх≥д з максимальним урахуванн¤м ≥ндив≥дуальних властивостей орган≥зму. ” 5-20 % реконвалесцент≥в збер≥гаЇтьс¤ г≥перб≥л≥руб≥нем≥¤. ƒл¤ корекц≥њ можна використати фенобарб≥тал. ѕрепарат п≥двищуЇ активн≥сть глюкурон≥лтрансферази, ¤ка катал≥зуЇ кон'югац≥ю б≥л≥руб≥ну з глюкуроновою кислотою, а також пол≥пшуЇ захопленн¤ гепатоцитами цього п≥гменту з кров≥ та екскрец≥ю його в жовч. ‘енобарб≥тал призначають всередину, краще у поЇднанн≥ з ц≥анокобалам≥ном, внутр≥шньом'¤зово через день; тривал≥сть курсу л≥куванн¤ 10 дн≥в ≥ б≥льше. ѕозитивний ефект про¤вл¤Їтьс¤ у пад≥нн≥ концентрац≥њ б≥л≥руб≥ну в кров≥ ≥ зменшенн≥ жовт¤ниц≥. ѕри цьому знижуЇтьс¤ р≥вень не т≥льки в≥льноњ, але й зв'¤заноњ фракц≥њ п≥гменту. ƒещо обмежуЇ застосуванн¤ фенобарб≥талу його виражена снотворна д≥¤. « ц≥Їю ж метою можна використати зиксорин , седуксен або корд≥ам≥н прот¤гом 10 дн≥в. ѕри г≥перб≥л≥руб≥нем≥њ за рахунок переважно зв'¤заноњ фракц≥њ доц≥льно стимулювати жовчовид≥ленн¤. «окрема, показан≥ киснев≥ коктейл≥ з жовчог≥нними травами ≥ медом. ≈нтеральна оксигенотерап≥¤ зменшуЇ г≥покс≥ю печ≥нки, справл¤Ї протизапальну та дез≥нф≥куючу д≥ю, спри¤Ї нормал≥зац≥њ п≥гментноњ функц≥њ печ≥нки.  исень дають усередину у вигл¤д≥ п≥нки до повного насиченн¤ за 1 год до њди або через 2 год п≥сл¤ њди, курс в≥д 7 дн≥в до 3 тиж. ќксигенотерап≥¤ спри¤Ї проф≥лактиц≥ загострень, рецидив≥в, формуванню хрон≥чного гепатиту.

ѕри зат¤жн≥й реконвалесценц≥њ та п≥двищен≥й активност≥ сироваткових ам≥нотрансфераз показан≥ гепатопротекторн≥ та антиоксидантн≥ засоби ¤к стаб≥л≥затори кл≥тинних мембран Ч легалон або карсил, сил≥бор, есенц≥але, токоферолу ацетат. јктивним компонентом легалону, карсилусил≥бору Ї рослинний сил≥марин. ѕрепарати застосовують прот¤гом м≥с¤ц¤. ≈сенц≥але пол≥пшуЇ окисн≥ процеси в печ≥нц≥ та створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ регенерац≥њ гепатоцит≥в, тривал≥сть л≥куванн¤ 1-3 м≥с. “окоферолу ацетат призначають усередину або внутр≥шньом'¤зово (при поганому ентеральному засвоЇнн≥) прот¤гом 7-10 дн≥в. ƒоц≥льно поЇднувати токоферолу ацетат з оксигенотерап≥Їю.

ѕол≥пшенню метабол≥чних процес≥в у печ≥нц≥ та њњ функц≥њ суттЇво спри¤ють кал≥ю оротат, рибоксин прот¤гом не менше н≥ж 1 м≥с, цитохром — усередину або внутр≥шньом'¤зово чи внутр≥шньовенне, курс л≥куванн¤ 10-14 дн≥в.

ѕевний ефект може дати сирепар. ѕри в≥дсутност≥ алерг≥чноњ реакц≥њ (негативна проба на чутлив≥сть) препарат ввод¤ть щоденно внутр≥шньом'¤зово до 150-200 мл на курс. Ѕлизьк≥ за д≥Їю в≥тчизн¤н≥ препарати в≥тогепаткобамам≥д, курс лкуванн¤ 15-20 дн≥в. ÷≥ препарати стимулюють кровотворенн¤ ≥ регенерац≥ю, прискорюють в≥дновн≥ процеси в печ≥нц≥.

ѕри зниженн≥ живленн¤, г≥попротењнем≥њ, а також з метою усуненн¤ катабол≥зуючого впливу глюкокортикоњд≥в, ¤к≥ вводили в гострий пер≥од хвороби, показан≥ анабол≥чн≥ гормони. ¬исокий анабол≥чний ефект даЇ неробол (метандростенолон), ¤кий спри¤Ї синтезу б≥лка, зокрема альбум≥ну, ≥ пол≥пшенню його зв'¤зуючих властивостей, нормал≥зац≥њ б≥лково-синтетичноњ функц≥њ печ≥нки ≥ одужанню, курс л≥куванн¤ до 1 м≥с. ¬живаютьс¤ також анабол≥чн≥ гормони з пролонгованою д≥ЇюЧнеробол≥л або ретабол≥л .  л≥н≥чний ефект про¤вл¤Їтьс¤ у пол≥пшенн≥ самопочутт¤ ≥ апетиту, зменшенн≥ астен≥њ, зб≥льшенн≥ маси т≥ла. ѕри л≥куванн≥ цими препаратами необх≥дно зб≥льшувати вм≥ст б≥лка в рац≥он≥.

ѕри постгепатитн≥й гепатомегал≥њ без ознак цитол≥зу (Уодужанн¤ з дефектомФ) доц≥льно призначити л≥куванн¤ л≥дазою, що спри¤тиме розсмоктуванню ф≥брозноњ тканини, через день 10 ≥н'Їкц≥й. Ћ≥дазу можна вводити лише п≥сл¤ виключенн¤ запального процесу в жовчних шл¤хах (контрольне дуоденальне зондуванн¤). ≤нколи ефективн≥ гр≥лка, ”¬„ ≥ д≥атерм≥¤ на д≥л¤нку печ≥нки. “еплов≥ процедури протипоказан≥ при г≥перам≥нотрансферазем≥њ та г≥перб≥л≥руб≥нем≥њ понад 35 мкмоль/л.

” в≥дновний пер≥од часто спостер≥гаЇтьс¤ астен≥чний синдром Ч драт≥влив≥сть, слабк≥сть, швидка втомлюван≥сть, розлади сну, вегетативн≥ порушенн¤, зменшенн¤ ≥нтересу до навколишнього св≥ту, помислив≥сть. ” таких випадках виникаЇ необх≥дн≥сть психолог≥чного впливу, застосуванн¤ седативних засоб≥в. ѕерш за все треба нормал≥зувати сон хворого, призначивши снод≥йн≥ з найменшим гепатотропним впливом. ’орошу д≥ю мають наст≥й кореню валер≥ани, трави кропиви собачоњ, чебрецю, бром≥ди, а у важчих випадках Челен≥ум, седуксен, релан≥ум, барб≥турати.

” хворих на ¬√ у пер≥од реконвалесценц≥њ часто буваЇ пригн≥ченою секреторна функц≥¤ печ≥нки, п≥дшлунковоњ залози, травного каналу. «окрема, в жовч≥ визначаЇтьс¤ деф≥цит холат≥в, у панкреатичному соку Ч недостатн¤ к≥льк≥сть ам≥лази, л≥пази, трипсину, в шлунку Ч сол¤ноњ кислоти ≥ пепсину, в тонк≥й кишц≥ Ч ентерок≥нази, дисахаридаз, що пог≥ршуЇ засвоЇнн¤ њж≥.  л≥н≥чно таке пог≥ршенн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в≥дрижкою, метеоризмом, розладами випорожнень, змарн≥нн¤м. ¬се це Ї п≥дставою дл¤ проведенн¤ зам≥сноњ терап≥њ. Ўироко застосовують засоби, ¤к≥ м≥ст¤ть жовч ≥ жовчн≥ кислоти: алохол, л≥об≥л, холензим, дег≥дрохолеву кислоту, холецин. ƒобре зарекомендував себе фестал, до складу ¤кого вход¤ть панкреатичн≥ ферменти, суха жовч ≥ гем≥целюлоза; дають його прот¤гом 2-3 тиж. ѕри використанн≥ фесталу швидше в≥дновлюЇтьс¤ апетит, зникаЇ метеоризм, нормал≥зуютьс¤ розм≥ри печ≥нки та њњ функц≥¤, завд¤ки чому скорочуютьс¤ терм≥ни л≥куванн¤ ≥ пол≥пшуЇтьс¤ переб≥г реконвалесценц≥њ. ѕод≥бний ефект мають панзинорм-форте Ч комплекс травних фермент≥в шлунка ≥ п≥дшлунковоњ залози з екстрактом жовч≥ та ам≥нокислотами; панкурмен ≥ панкреатин, що м≥стить головним чином трипсин ≥ ам≥лазу.

«астосуванн¤ л≥потропних засоб≥в виправдано лише при супутн≥х гепатозах з жировою ≥нфльтрац≥Їю печ≥нки, ¤к≥ виникають переважно при алкогольному ураженн≥ печ≥нки, цукровому д≥абет≥, неспециф≥чному виразковому кол≥т≥, тиреотоксикоз≥, ожир≥нн≥, при довготривалому л≥куванн≥ глюкокортикоњдами. Ћ≥потропну д≥ю мають сир, л≥поЇва кислота, л≥пам≥д, хол≥ну хлорид, кальц≥ю пангамат.

Ћ≥куванн¤ реконвалесцент≥в ¬√ з ураженн¤м жовчних шл¤х≥в провод¤ть залежно в≥д порушень. ѕри г≥потон≥чн≥й диск≥нез≥њ показан≥ тон≥зуюч≥ засоби Ч пантокрин, алое, китайський лимонник, женьшень; холек≥нетики Ч сульфат магн≥ю, сорб≥т, ксил≥т, п≥туњтрин, оливкова ол≥¤, беззондов≥ тюбаж≥, м≥неральн≥ води з високою м≥нерал≥зац≥Їю Ч Їсентуки є 17, арзн≥; гальван≥зац≥¤ д≥л¤нки жовчного м≥хура з катода при сил≥ струму 20-25 мј, дощовий або в≥¤ловий душ, вуглекисл≥ ванни з низькою температурою (33-34 ∞—). ѕри нестач≥ в орган≥зм≥ холецисток≥н≥ну-панкреозим≥ну (при супутньому дуоден≥т≥) можна застосовувати препарат цього гормону з л≥кувальною метою внутр≥шньовенно 1 раз у 2 дн≥ по 0,5-1,0 ќƒ на 1 кг маси т≥ла.  урс л≥куванн¤ 15-30 ≥н'Їкц≥й.

ѕри г≥пертон≥чн≥й диск≥нез≥њ ефективн≥ седативн≥ засоби Ч корень валер≥ани, кал≥ю бром≥д, елен≥ум, седуксен, спазмол≥тики Ч но-шпа, фен≥каберан, датискан, танацехол, баралг≥н, атроп≥н, еуф≥л≥н, папаверин, платиф≥л≥н; холеретики Ч алохол, оксафенам≥д, холензим, в≥двар кв≥ток безсмертника, кукурудз¤них рилець, плод≥в шипшини; теплов≥ процедури Ч гр≥лка на праве п≥дребер'¤, д≥атерм≥¤, ≥ндуктотерм≥¤, гр¤зьов≥ та озокеритов≥ апл≥кац≥њ, малом≥нерал≥зован≥ води Ч Їсентуки є 4, 20, нафтус¤, слов¤н≥вська, миргородська, електрофорез папаверину, платиф≥л≥ну, ультразвук, електрофорез кальц≥ю хлориду ≥ брому у вигл¤д≥ гальван≥чного ком≥рц¤ за ўербаком, хвойн≥ ванни з ≥ндиферентною температурою (36-37 ∞—).

ѕризначаючи м≥неральн≥ води, необхдно врахувати кислотн≥сть шлункового соку. ’ворим з нормальною кислотоутворюючою функц≥Їю шлунка рекомендуЇтьс¤ пити м≥неральну воду за 30-40 хв до прийому њж≥, з≥ зниженою Ч за 10-20 хв пов≥льно, маленькими ковтками, з п≥двищеною Ч за 1,5-2 год до њди, швидко, великими ковтками. ѕеред вживанн¤м м≥неральну воду п≥д≥гр≥вають до к≥мнатноњ температури ≥ зв≥льн¤ють в≥д газу.

‘≥тотерап≥¤ даЇ ефект лише при тривалому застосуванн≥. —л≥д враховувати, що в≥двар кв≥ток безсмертника пор¤д з жовчог≥нною д≥Їю п≥двищуЇ кислотн≥сть шлункового соку, а в≥двар кукурудз¤них рилець знижуЇ апетит. ∆овчог≥нн≥ властивост≥ мають ласкавець золотистий, пижмо звичайне, м'¤та перцева, боб≥вник трилистий, нас≥нн¤ кор≥андру пос≥вного.

” випадку холециститу показан≥ х≥м≥отерапевтичн≥ препарати. ѕри легкому переб≥гу можна обмежитись двотижневим курсом н≥кодину, в раз≥ значних зм≥н л≥кують антиб≥отиками або н≥трофурановими препаратами. ѕри вибор≥ антиб≥отик≥в сл≥д враховувати чутлив≥сть до них м≥крофлори жовч≥, ступ≥нь потенц≥юванн¤ активност≥ антиб≥отика жовчю хворого, здатн≥сть препарату створювати в жовч≥ бактерицидну концентрац≥ю ≥ переносн≥сть його орган≥змом. «а нашими даними, вплив жовч≥ на бактер≥остатичну ≥ бактерицидну д≥ю антиб≥отик≥в залежить в≥д концентрац≥њ та сп≥вв≥дношенн¤ в н≥й холат≥в, ¤к≥ зазнають великих ≥ндив≥дуальних коливань. “ому антиб≥отикочутлив≥сть м≥кроорган≥зм≥в, вид≥лених ≥з жовч≥ при холецистохоланг≥т≥, доц≥льно визначити на поживному середовищ≥, ¤ке м≥стить жовч досл≥джуваного хворого.

” тих випадках, коли неможливо зробити дуоденальне зондуванн¤ ≥ визначити м≥крофлору жовч≥, при кл≥н≥чних показанн¤х потр≥бно призначити один ≥з х≥м≥опрепарат≥в широкого спектру д≥њ, ¤кий добре вид≥л¤Їтьс¤ печ≥нкою ≥ накопичуЇтьс¤ у висок≥й концентрац≥њ в жовч≥. ƒо таких препарат≥в належать амп≥цил≥н, карбен≥цил≥н, еритром≥цин, цефамезин, що д≥ють переважно на грампозитивн≥ коки, ≥ натр≥Їва с≥ль леворину, ¤ка активна проти гриб≥в  андида. ѕрепарати призначають у середн≥х терапевтичних дозах упродовж 7-8 д≥б. ” достатн≥й к≥лькост≥ накопичуютьс¤ у жовч≥ також фуразол≥дон, фураг≥н. „ерез значну токсичну д≥ю на печ≥нку протипоказан≥ тетрацикл≥н, новоб≥оцин, рифамп≥цин.

¬ажливою умовою усп≥шного л≥куванн¤ ≥ проф≥лактики захворювань жовчних шл¤х≥в Ї санац≥¤ вогнищ хрон≥чноњ ≥нфекц≥њ, рац≥ональне харчуванн¤, правильна орган≥зац≥¤ прац≥ та в≥дпочинку. ¬≥дсутн≥сть ефекту в≥д проведеного в пол≥кл≥н≥ц≥ л≥куванн¤ ≥ пог≥ршенн¤ стану Ч по¤ва жовт¤ниц≥, зб≥льшенн¤ печ≥нки ≥ селез≥нки, стаб≥льно неблагополучн≥ результати функц≥ональних проб Ч служать серйозними показанн¤ми до повторноњ госп≥тал≥зац≥њ.

” комплексн≥й терап≥њ реконвалесцент≥в ¬√ важливе м≥сце в≥дводитьс¤ л≥кувальн≥й ф≥зкультур≥. ѕоказанн¤ми до њњ проведенн¤ служать астеновегетативний синдром, ураженн¤ жовчного м≥хура ≥ жовчовив≥дних шл¤х≥в, п≥сл¤гепатитна гепатомегал≥¤, формуванн¤ хрон≥чного ¬√ без ознак печ≥нково-кл≥тинноњ недостатност≥.

Ћ≥кувальна ф≥зкультура повинна бути спр¤мована на покращанн¤ кровопостачанн¤ печ≥нки, жовчовид≥ленн¤, зменшенн¤ заст≥йних ¤вищ в гепатоб≥л≥арн≥й систем≥, нормал≥зац≥ю функц≥њ нервовоњ ≥ серцево-судинноњ систем. «астосовуютьс¤ вправи дл¤ черевного пресу ≥ д≥афрагми, ¤к забезпечують УмасажФ печ≥нки ≥ жовчних проток≥в. ‘≥зичн≥ навантаженн¤ дозуютьс¤ з урахуванн¤м активност≥ патолог≥чного процесу в печ≥нц≥ ≥ ступен¤ натренованост≥ орган≥зму, силов≥ вправи виключаютьс¤. «ан¤тт¤ починаютьс¤ з загальнозм≥цнюючих вправ. ¬с≥ вправи виконуютьс¤ в пов≥льному темп≥ з глибоким вдихом ≥ невеликою затримкою п≥сл¤ видоху, що посилюЇ присмоктуючу д≥ю грудноњ кл≥тки. ѕри г≥пертон≥чн≥й диск≥нез≥њ ≥ п≥двищен≥й секреторн≥й функц≥њ шлунка вони робл¤тьс¤ за 1-1,5 год до њди, а при г≥потон≥њ жовчного м≥хура ≥ г≥поацидному стан≥ Ч через 1-1,5 год п≥сл¤ њди.

ќсновн≥ критер≥њ виписуванн¤ з≥ стац≥онару: добрий загальний стан, в≥дновленн¤ апетиту, зникненн¤ жовтого забарвленн¤ шк≥ри ≥ склер, нормал≥зац≥¤ розм≥р≥в печ≥нки або зменшенн¤ њх майже до норми. јктивн≥сть сироватковоњ јлј“ не повинна перевищувати норму в 2 рази, вм≥ст б≥л≥руб≥ну Ч 20-30 мкмоль/л. ¬и¤вленн¤ HBsAg не Ї перепоною до виписуванн¤, але враховуЇтьс¤ при наступн≥й диспансеризац≥њ.

¬иправдав себе принцип етапного л≥куванн¤: стац≥онар Ч пол≥кл≥н≥ка Ч санатор≥й. « курорт≥в сл≥д радити ћиргород, ѕ'¤тигорськ, ∆елЇзноводськ, ™сентуки, “рускавець, —х≥дницю, ћоршин. ћожна направл¤ти хворих до санатор≥ю безпосередньо з≥ стац≥онару. ’ворим ≥з синдромом печ≥нково-кл≥тинноњ недостатност≥ (в пер≥од одужанн¤ в≥н зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко Ч у 3 % ) курортне л≥куванн¤ протипоказано.

–озроблено р¤д комплекс≥в курортноњ терап≥њ хворих в ранньому пер≥од≥ реконвалесценц≥њ залежно в≥д кл≥н≥чних особливостей захворюванн¤ ≥ супутньоњ патолог≥њ. ѕерший л≥кувальний комплекс Ч найб≥льш щадний Ч показаний п≥сл¤ важкоњ форми √¬ ≥з зат¤жним переб≥гом, вираженими астеноневротичними порушенн¤ми та ≥ншими залишковими ¤вищами (п≥двищенн¤ активност≥ јлј“, але не б≥льше 2,5 ммоль/л*год, р≥вень б≥л≥руб≥ну не вище 40 мкмоль/л, нер≥зко виражений холестаз, порушенн¤ б≥лковотворноњ функц≥њ). ” цей комплекс вход¤ть л≥кувальне харчуванн¤, щадний руховий режим, прийом м≥неральних вод малоњ м≥нерал≥зац≥њ. –екомендуютьс¤ киснев≥ коктейл≥ з додаванн¤м жовчог≥нних трав, тюбаж≥ з м≥неральною водою 1-2 рази на тиждень, р≥зноман≥тн≥ ванни (морськ≥, хвойно-морськ≥, м≥неральн≥, киснев≥).

ƒругий л≥кувальний комплекс (щадно-тренувальний) призначають реконвалесцентам, ¤к≥ перенесли ¬√ у легк≥й або середньоважк≥й формах, з незначно вираженими астеноневротичними, больовими ≥ диспепсичними ¤вищами, ¤к≥ виникають при ф≥зичному навантаженн≥, погр≥шност¤х у д≥Їт≥, незначному (до 1 см) зб≥льшенн≥ печ≥нки. –≥вень загального б≥л≥руб≥ну сироватки кров≥ не повинен перевищувати 30 мкмоль/л, активн≥сть јлј“ Ч не б≥льша 1,0-1,2 ммоль/л*год. ÷ей комплекс можна рекомендувати також реконвалесцентам з диск≥нез≥Їю жовчних шл¤х≥в ≥ супутн≥ми захворюванн¤ми ≥нших орган≥в травленн¤. –уховий режим при цьому щадно-тренувальний, м≥неральн≥ води середньоњ м≥нерал≥зац≥њ. ƒодатково включаЇтьс¤ гальваногр¤зел≥куванн¤ на праве п≥дребер'¤, можна в поЇднанн≥ з електропунктурою.

–етельне ≥ поглиблене обстеженн¤ реконвалесцент≥в ¬√, тривале спостереженн¤ за ними ≥ застосуванн¤ в необх≥дних випадках комплексних терапевтичних д≥й створюють реальн≥ умови дл¤ прискоренн¤ одужанн¤ ≥ запоб≥ганн¤ неспри¤тливим в≥ддаленим насл≥дкам ≥нфекц≥йного процесу.

ƒиспансеризац≥¤. –еконвалесцент≥в спостер≥гають л≥кар≥  ≤«у. якщо в пол≥кл≥н≥ц≥ немаЇ  ≤«у, диспансеризац≥ю зд≥йснюють д≥льничн≥ л≥кар≥ п≥д контролем ≥ методичним кер≥вництвом ≥нфекц≥он≥ста. ћета диспансерного нагл¤ду Ч запоб≥гти рецидиву хвороби та њњ хрон≥зац≥њ, спри¤ти швидшому в≥дновленню працездатност≥.

ƒиспансерне спостереженн¤ за особами, ¤к≥ перехвор≥ли на ј, прот¤гом 1 м≥с п≥сл¤ виписки повинен зд≥йснювати л≥кар стац≥онару. ѕри в≥дсутност≥ кл≥н≥чних або б≥ох≥м≥чних в≥дхилень реконвалесцент≥в можна зн≥мати з обл≥ку. ќс≥б, ¤к≥ мають залишков≥ ¤вища хвороби, направл¤ють до  ≤«у, де вони проход¤ть повторне комплексне обстеженн¤ не р≥дше 1 разу на м≥с¤ць. « обл≥ку њх зн≥мають через 3 м≥с.

–еконвалесценти √¬ п≥сл¤ одноразового (через 10 дн≥в п≥сл¤ виписуванн¤) огл¤ду л≥карем стац≥онару звертаютьс¤ до  ≤«у, де њх обстежують через 1, 3, 6, при необх≥дност≥ Ч 9 ≥ 12 м≥с (кл≥н≥чний огл¤д, б≥ох≥м≥чне досл≥дженн¤ кров≥ на б≥л≥руб≥н, його фракц≥њ, активн≥сть јлј“, сулемову ≥ тимолову проби). якщо хворий перен≥с ¬√ ≥ншого виду, тривал≥сть диспансеризац≥њ визначаЇтьс¤ кл≥н≥чними особливост¤ми переб≥гу хвороби, на¤вн≥стю залишкових ¤вищ та неспри¤тливих насл≥дк≥в.

Ћисток непрацездатност≥ видаЇтьс¤ на 10-30 дн≥в п≥сл¤ виписуванн¤ з≥ стац≥онару з урахуванн¤м результат≥в кл≥н≥чного огл¤ду ≥ лабораторних обстежень. ѕ≥сл¤ нормал≥зац≥њ концентрац≥њ б≥л≥руб≥ну в сироватц≥ кров≥, нав≥ть при збереженн≥ пом≥рноњ г≥перферментем≥њ (зб≥льшенн¤ в 2-3 рази), але при хорошому самопочутт≥ реконвалесцент≥в допускають до роботи. ќднак њх необх≥дно через Ћ   зв≥льнити в≥д т¤жкоњ ф≥зичноњ прац≥, в≥др¤джень, зан¤ть спортом на терм≥н в≥д 3 до 12 м≥с.

Ќос≥њ HBs-антигену п≥дл¤гають диспансерному спостереженню прот¤гом 2 рок≥в, њх обстежують зразу п≥сл¤ ви¤вленн¤ (активн≥сть јлј“, вм≥ст б≥л≥руб≥ну, сулемова ≥ тимолова проби), через 3 м≥с ≥ дал≥ 2 рази на р≥к. Ќос≥¤м HBs-антигену заборонено працювати на п≥дприЇмствах служби кров≥, њх зн≥мають з обл≥ку при в≥дсутност≥ будь-¤ких про¤в≥в хвороби, нормальних б≥ох≥м≥чних показниках ≥ негативних результатах п'¤тиразового досл≥дженн¤ на HBsAg прот¤гом зазначеного пер≥оду. ѕри ст≥йк≥й HBs-антигенем≥њ ≥ по¤в≥ ознак хрон≥зац≥њ процесу хвор≥ п≥дл¤гають повторн≥й госп≥тал≥зац≥њ.

”с≥ хвор≥ на хрон≥чний ¬√ повинн≥ бути п≥д спостереженн¤м ≥нфекц≥он≥ста. ” випадку хрон≥чного гепатиту њх обстежують амбулаторно: щоп≥вроку в сироватц≥ кров≥ визначають вм≥ст б≥л≥руб≥ну, б≥лкових фракц≥й, активн≥сть јлј“, колоњдн≥ проби. ѕри загостренн≥ патолог≥чного процесу провод¤ть повторне л≥куванн¤ (стац≥онарно або в домашн≥х умовах). ѕри працевлаштуванн≥ треба виключити значн≥ ф≥зичн≥ навантаженн¤, контакт з гепатотропними речовинами, част й тривал≥ в≥др¤дженн¤, ≥нш≥ шк≥длив≥ умови прац≥. ќсобливу увагу прид≥л¤ють дотриманню режиму харчуванн¤ ≥ д≥Їти.

’вор≥ на хрон≥чний активний гепатит потребують пост≥йного л≥карського нагл¤ду. ѕрот¤гом перших 3 м≥с њх л≥кують ≥ обстежують в умовах стац≥онару. ¬раховуючи тривалу непрацездатн≥сть, дал≥ њх направл¤ють на Ћ“≈  дл¤ визначенн¤ групи ≥нвал≥дност≥. «годом щом≥с¤чно або раз на квартал цих хворих обстежують амбулаторно або стац≥онарно. ѕри л≥куванн≥ глюкокортикоњдами та ≥мунодепресантами треба регул¤рно робити загальний анал≥з кров≥.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. ѕротиеп≥дем≥чн≥ заходи при ¬√ спр¤мован≥ на раннЇ ви¤вленн¤ та ≥зол¤ц≥ю хворих. ѕри цьому необх≥дно максимально враховувати початков≥ симптоми хвороби, на¤вн≥сть безжовт¤ничнихсубкл≥н≥чних форм, прид≥лити особливу увагу хворим ≥з хрон≥чними захворюванн¤ми печ≥нки, обстежити њх на маркери в≥рус≥в гепатиту. ¬с≥х хворих на ¬√ реЇструють у територ≥альн≥й санеп≥дстанц≥њ, на адресу ¤коњ посилають терм≥нове пов≥домленн¤.

«а особами, ¤к≥ були в контакт≥ з хворими на √ј, прот¤гом 35 дн≥в з дн¤ роз'Їднанн¤ ведуть систематичний (не р≥дше 1 разу на тиждень) медичний нагл¤д: опитуванн¤, термометр≥¤, кл≥н≥чний огл¤д з визначенн¤м розм≥р≥в печ≥нки ≥ селез≥нки, оц≥нка кольору шк≥ри ≥ сеч≥; з ≥нтервалом 15-20 дн≥в визначають активн≥сть јлј“ ≥ јсј“ у кров≥, жовчн≥ п≥гменти у сеч≥. ѕри по¤в≥ повторних захворювань терм≥н нагл¤ду зб≥льшуЇтьс¤, в≥дл≥к дн≥в ведетьс¤ в≥д останнього випадку.

«а особами, контактними по √¬, спостер≥гають прот¤гом 6 м≥с з моменту роз'Їднанн¤. ќсобливу увагу прид≥л¤ють кл≥н≥ко-еп≥дем≥олог≥чному ≥ лабораторному обстеженню донор≥в кров≥. Ћабораторне досл≥дженн¤ передбачаЇ визначенн¤ HBsAg, вм≥сту б≥л≥руб≥ну ≥ активност≥ јлј“ при кожн≥й здач≥ кров≥. ќс≥б, у ¤ких знайдено HBeAg, незалежно в≥д на¤вност≥ кл≥н≥чних ознак хвороби, сл≥д розгл¤дати ¤к потенц≥йне джерело ≥нфекц≥њ. ўе б≥льше еп≥дем≥олог≥чне значенн¤ маЇ знаходженн¤ HBsAg, бо ступ≥нь заразливост≥ њх нос≥њв найвищий. ” р¤д≥ випадк≥в HBsAg в кров≥ не визначаЇтьс¤, але Ї в гепатоцитах. ѕри такому прихованому нос≥йств≥ у сироватц≥ кров≥ можуть ≥дентиф≥куватись анти-Ќ¬с.

¬ еп≥дем≥чному осередку ј д≥т¤м ≥ ваг≥тним ввод¤ть донорський ≥муноглобул≥н у перш≥ 7-10 дн≥в контакту (у в≥ц≥ 1-6 рок≥в Ч 0,75 мл, 7-10 рок≥в Ч 1,5 мл, д≥т¤м старшого в≥ку ≥ дорослим Ч до 3,0 мл) або мефенам≥нову кислоту, ¤ка Ї ≥ндуктором ендогенного ≥нтерфероноутворенн¤ (д≥т¤м в≥д 5 до 10 рок≥в Ч по 0,25 г 2 рази на добу 3 дн≥ п≥др¤д, дорослим Ч по 0,5 г 2 рази на добу трьома одноденними курсами з ≥нтервалом 10 дн≥в). як протекторн≥ препарати можна застосовувати пол≥глобул≥н або 10 % комерц≥йний ≥муноглобул≥н. ќдержано ≥муноглобул≥н направленоњ д≥њ проти гепатиту ¬, ¤кий доц≥льно застосовувати в групах високого ризику зараженн¤ (прац≥вники станц≥й переливанн¤ кров≥, в≥дд≥лень гемод≥ал≥зу, х≥рурги, акушери-г≥некологи тощо). ѕередсезонну проф≥лактику (переважно у вересн≥) гепатиту ј у д≥тей за допомогою ≥муноглобул≥ну провод¤ть в еп≥дем≥олог≥чно неблагополучних населених пунктах з р≥внем захворюваност≥ понад 12 на 1000 ос≥б.

¬ еп≥дем≥чних осередках ¬√ провод¤ть поточну ≥ заключну дез≥нфекц≥ю. ¬раховуючи фекально-оральний механ≥зм зараженн¤, при √ј ≥ √≈ домагаютьс¤ пол≥пшенн¤ благоустрою ≥ комунального господарства населених пункт≥в, посилюють контроль за громадським харчуванн¤м ≥ водопостачанн¤м, боротьбу з мухами, пропаганду особистоњ г≥г≥Їни.

ƒл¤ запоб≥ганн¤ парентерального зараженн¤ в≥русами гепатиту ¬, — ≥ D необх≥дно ширше користуватис¤ медичними ≥ лабораторними ≥нструментами одноразового використанн¤, суворо стежити за достерил≥зац≥йною обробкою ≥ стерил≥зац≥Їю колючого ≥ р≥жучого ≥нструментар≥ю.

ƒосв≥д показуЇ, що в л≥кувальних закладах доц≥льно орган≥зовувати централ≥зован≥ стерил≥зац≥йн≥ в≥дд≥ленн¤. —труктура, оснащенн¤ ≥ пор¤док њх роботи регламентован≥ в≥дпов≥дними м≥н≥стерськими наказами та ≥нструкц≥¤ми.

ƒо донорства не допускають ос≥б, ¤к≥ в минулому перенесли ¬√, незалежно в≥д давност≥ хвороби; мають HBsAg в сироватц≥ кров≥; хрон≥чн≥ захворюванн¤ печ≥нки, в тому числ≥ токсичноњ ≥ не¤сноњ ет≥олог≥њ; кл≥н≥чн≥ та лабораторн≥ ознаки патолог≥њ печ≥нки; контакт у с≥м'њ або в квартир≥ з хворим на ¬√ прот¤гом 6 м≥с з моменту його госп≥тал≥зац≥њ; за останн≥ 6 м≥с були рецип≥Їнтами донорськоњ кров≥ та њњ компонент≥в.

« метою специф≥чноњ проф≥лактики √ј ≥ √¬ створен≥ вакцини, ¤к≥ дозвол¤ють знизити р≥вень захворюваност≥ в к≥лька раз≥в. ѕроте велика варт≥сть не дасть змоги найближчим часом впровадити њх у практику.


Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz