Ќа головну стор≥нку

“–»’≤Ќ≈Ћ№ќ«

“рих≥нельоз (trichinellosis) Ч гостра гар¤чкова хвороба людини та ссавц≥в, ¤ка спричин¤Їтьс¤ нематодою Trichinella spiralis.

≈т≥олог≥¤. «будник двостатевий. —амц≥ завдовжки 1,2-1,6 мм, завширшки 0,04 мм. –озм≥ри самки: довжина в≥д 1,5-1,8 мм до 4,4 мм, ширина Ч 0,06 мм. “≥ло њх кругле, ниткопод≥бне, дещо звужене в передн≥й частин≥. Ќа передньому к≥нц≥ розм≥щений ротовий отв≥р, ¤кий веде в ротову капсулу, забезпечену стилетом.

«будники паразитують у нижн≥х в≥дд≥лах тонкоњ кишки людини або тварини (кишков≥ трих≥нели). –озвиток кишкових трих≥нел в≥дбуваЇтьс¤ в орган≥зм≥ господар¤ п≥сл¤ вживанн¤ ним м'¤са тварини, ≥нвазованоњ личинками трих≥нел (м'¤сов≥ трих≥нели). ѕ≥сл¤ перетравленн¤ м'¤са в шлунку ≥ розчиненн¤ капсул, в ¤ких м≥ст¤тьс¤ личинки, останн≥ проникають у тонку кишку. „ерез добу вони перетворюютьс¤ у самц≥в ≥ самиць.

«апл≥днен≥ самиц≥ за допомогою головного стилета прикр≥плюютьс¤ до слизовоњ оболонки кишки ≥ за добу дос¤гають статевоњ зр≥лост≥. —амиц≥ живородн≥. „ерез 80-90 год п≥сл¤ зараженн¤ трих≥нельозом людини чи тварини самиц≥ народжують личинки, ¤к≥ потрапл¤ють спочатку в л≥мфатичн≥, пот≥м в кровоносн≥ судини, ¤кими рознос¤тьс¤ по всьому орган≥зму. ¬они проникають у р≥зн≥ органи, але подальший њх розвиток в≥дбуваЇтьс¤ у поперечносмугастих м'¤зах.

¬ид≥л¤ючи г≥алурон≥дазу, личинки проникають в сарколему м'¤зових волоконець. „ерез 18-20 д≥б перебуванн¤ в м'¤зах вони п≥дростають до 0,8-1 мм, закручуютьс¤ сп≥рально ≥ стають ≥нвазивними. „ерез 35-40 дн≥в навколо м'¤зовоњ трих≥нели утворюЇтьс¤ капсула внасл≥док реакц≥њ оточуючоњ тканини. —т≥нка капсули складаЇтьс¤ з тонкого сполучнотканинного та прозорого г≥ал≥нового шар≥в. —ередн¤ величина капсул у людини складаЇ 0,6х0,2 мм. „ерез 14-18 м≥с починаЇтьс¤ звапненн¤ капсул, ¤ке триваЇ до 2 рок≥в. ¬ капсулах м'¤зов≥ трих≥нели залишаютьс¤ життЇздатними прот¤гом багатьох рок≥в.  ишков≥ трих≥нели живуть значно менше Ч в≥д 10 до 56 д≥б у тварин ≥ 45-56 д≥б у людини. «а житт¤ одна самиц¤ в орган≥зм≥ р≥зних тварин народжуЇ в≥д 200 до 2000 личинок, в орган≥зм≥ людини Ч в середньому 1500.

—постер≥гаЇтьс¤ неоднакова уражен≥сть личинками трих≥нел р≥зних груп м'¤з≥в. ” людини м'¤зов≥ трих≥нели найчаст≥ше уражають н≥жки д≥афрагми, м≥жреберн≥, гортанн≥, жувальн≥ та черевн≥ м'¤зи, ¤зик. ѕри поњданн≥ тваринами ≥ людиною м'¤са, ураженого личинками трих≥нел, останн≥ зв≥льнюютьс¤ з капсул ≥ прикр≥плюютьс¤ до слизовоњ оболонки тонкоњ кишки нового господар¤, у ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ зазначений б≥олог≥чний цикл розвитку трих≥нел. ќрган≥зм людини або тварини Ї одночасно к≥нцевим (розвиток статевозр≥лих особин в кишках) та пром≥жним господарем (розвиток личинковоњ стад≥њ в м'¤зах).

¬.ј. Ѕритовим (1971) вперше встановлено ≥снуванн¤ р≥зних вид≥в трих≥нел.  р≥м Tr. spiralis Owen, ним вид≥лен≥ ще два види трих≥нел: Tr. nativa Britov et Boev (1972) та Tr. nelsoni Britov et Boev (1972). Tr. spiralis циркулюЇ переважно в синантропних осередках ≥ розповсюджена в ус≥х крањнах, за вин¤тком јвстрал≥њ. Tr. nativa розповсюджена серед хижак≥в в ™вроп≥, јз≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. Tr. nelsoni вид≥лена в ѕ≥вденн≥й јмериц≥ в≥д г≥Їни та ви¤влена у диких ссавц≥в у “аджикистан≥, “уркмен≥њ, на п≥вдн≥ ”крањни. ” 1972 р. Ћ.Ѕ. √аркав≥ вид≥лив в≥д Їнота-полоскуна в ƒагестан≥ новий вид трих≥нел Ч Tr. pseudospiralis Garkavi. Ћичинки Tr. pseudospiralis не ≥нкапсулюютьс¤ в м'¤зах. Tr. spiralis, Tr. nativa ≥ Tr. nelsoni не в≥др≥зн¤ютьс¤ за своњми розм≥рами, Tr. pseudospiralis значно менша в≥д попередн≥х (….Ѕ. —околова, Ѕ.Ў. Ўайкелов, 1976). ¬с≥ види мають сп≥льне походженн¤. ¬≥рог≥дно, њх вих≥дною формою Ї Tr. pseudospiralis. Ќа вс≥ чотири види трих≥нел виробл¤Їтьс¤ перехресний ≥мун≥тет.

≈п≥дем≥олог≥¤. ¬≥домо б≥л¤ 60 вид≥в ссавц≥в, хижак≥в, всењдних, гризун≥в, комахоњдних, ластоногих, китопод≥бних, ¤к≥ Ї господар¤ми трих≥нел. —еред диких тварин трих≥нельоз розповсюджений в ус≥х крањнах св≥ту, за вин¤тком јвстрал≥њ. ѕередача трих≥нел в≥д зараженоњ тварини до здоровоњ в≥дбуваЇтьс¤ при поњданн≥ м'¤са, ≥нвазованого трих≥нелами. Ќайб≥льш поширений трих≥нельоз серед великих хижак≥в (лев, тигр, вовк, лисиц¤ та ≥н.) внасл≥док поњданн¤ ними слабших тварин. як в≥домо, падлом харчуютьс¤ м'¤соњдн≥ та всењдн≥ тварини, а також де¤к≥ види гризун≥в ≥ комахоњдних тварин. ¬и¤влена висока уражен≥сть трих≥нельозом тварин в јрктиц≥ Ч б≥лих ведмед≥в, песц≥в, а також морських ссавц≥в (тюлен≥, морж≥, нерпи та ≥н.).

Ќа територ≥њ —Ќƒ найб≥льш поширене нос≥йство трих≥нел серед вовк≥в (51 %), шакал≥в (36,5%), диких кот≥в (36,2 %), Їнотопод≥бних собак (23,7 %), лисиць (18,4 %). —еред людей трих≥нельоз розповсюджений переважно в тих м≥сцевост¤х, де спостер≥гаЇтьс¤ висока ≥нвазован≥сть трих≥нелами свиней. Ќайб≥льша захворюван≥сть трих≥нельозом реЇструЇтьс¤ в крањнах ѕ≥вн≥чноњ ≥ ѕ≥вденноњ јмерики (—Ўј, јргентина, ћексика),, в ™вроп≥ (≤спан≥¤, ѕольща, —Ќƒ). ¬ крањнах јз≥њ та јфрики зустр≥чаютьс¤ поодинок≥ випадки ц≥Їњ хвороби у людей. ¬ межах колишнього —–—– трих≥нельоз маЇ переважно осередковий характер. Ќеблагополучними по трих≥нельозу серед свиней та людей Ї Ѕ≥лорусь; ¬≥нницька, ’мельницька, ќдеська област≥ ”крањни;  раснодарський край, –¤занська, Ѕр¤нська област≥ –ос≥њ, де¤к≥ райони Ћитви. ¬ ≥нших рег≥онах —Ќƒ реЇструютьс¤ окрем≥ випадки трих≥нельозу у свиней та населенн¤. Ћюдина заражаЇтьс¤ при споживанн≥ м'¤са свиней, в ¤кому знаход¤тьс¤ ≥нцистован≥ жив≥ личинки трих≥нел; сала та продукт≥в, виготовлених з свинини (бекон, корейка, грудинка, ковбаса тощо), а також м'¤са диких тварин (ведмед≥в, кабан≥в тощо).

«ахворюванн¤ на трих≥нельоз у людей част≥ше маЇ груповий характер. ÷е трапл¤Їтьс¤ внасл≥док споживанн¤ недостатньо обробленого м'¤са свиней, забитих вдома без ветеринарно-сан≥тарноњ експертизи. ¬иникненню спалах≥в трих≥нельозу спри¤Ї розповсюджений в с≥льських м≥сцевост¤х звичай запрошувати родич≥в, сус≥д≥в, знайомих на Усв≥жинуФ Ч об≥д, на ¤кому вживають м'¤со забитоњ свин≥.

¬ останн≥ роки в крањнах —Ќƒ част≥ше спостер≥гаютьс¤ спалахи трих≥нельозу, зв'¤зан≥ з використанн¤м в њжу м'¤са диких тварин, переважно ведмед≥в ≥ кабан≥в. ¬ –ос≥њ захворюван≥сть трих≥нельозом людей в 1975 p. пор≥вн¤но з 1971 p. зб≥льшилась в 16 раз≥в. ¬ 95 % випадк≥в джерелом захворюванн¤ було м'¤со диких тварин. –≥зке зб≥льшенн¤ частоти трих≥нельозу у людей в –ос≥њ пов'¤зано з освоЇнн¤м сх≥дних рег≥он≥в. ÷ьому спри¤Ї розвиток мисливського промислу.

 ругооб≥г трих≥нел серед тварин зд≥йснюЇтьс¤ внасл≥док хижацтва ≥ поњданн¤ труп≥в загиблих тварин. ¬ неблагополучних населених пунктах в≥н п≥дтримуЇтьс¤ м≥ж домашн≥ми (свин≥, коти, собаки) та синантропними (щури, миш≥) тваринами шл¤хом поњданн¤ свин¤ми труп≥в щур≥в, мишей, кот≥в, а останн≥ми Ч в≥дход≥в забою свиней. ¬исока поширен≥сть трих≥нельозу у свиней, домашн≥х ≥ синантропних тварин спостер≥гаЇтьс¤ в населених пунктах, в ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ випас свиней, а в≥дходи забою свиней не хорон¤ть. ¬ цих м≥сцевост¤х свин≥ поњдають трупи домашн≥х, синантропних, а також диких тварин (лисиць, куниць, тхор≥в); домашн≥ ≥ синантропн≥ тварини споживають ще й в≥дходи забою свиней. ¬насл≥док цього формуютьс¤ ст≥йк≥ (стац≥онарн≥) синантропн≥ осередки трих≥нельозу, в ¤ких систематично виникають випадки трих≥нельозу серед свиней та спалахи серед населенн¤.

¬ тих населених пунктах, де свин≥ знаход¤тьс¤ на ст≥йловому утриманн≥, створюютьс¤ неспри¤тлив≥ умови дл¤ њх зараженн¤ трих≥нелами. “рих≥нельоз свиней спостер≥гаЇтьс¤ у вигл¤д≥ поодиноких випадк≥в на прот¤з≥ тривалого часу з перервами в дек≥лька рок≥в (тимчасов≥ синантропн≥ осередки трих≥нельозу). ¬ тимчасових осередках кругооб≥г трих≥нел п≥дтримуЇтьс¤ внасл≥док њх занесенн¤ ≥з дикоњ природи. ћисливц≥ принос¤ть у населений пункт трупи диких тварин ≥ п≥сл¤ зн¤тт¤ з них шкури залишають њх тут. ÷≥ трупи поњдають домашн≥ (коти, собаки) ≥ синантропн≥ тварини (щури, миш≥).

≤нф≥куванн¤ свиней в≥дбуваЇтьс¤ в тих випадках, коли мисливц≥ годують њх м'¤сом забитих диких тварин або коли свин¤ з'њдаЇ трупи щур≥в, мишей, уражених трих≥нельозом. ќсновним резервуаром трих≥нельозу в природ≥ б дик≥ хижаки ≥ всењдн≥ тварини, серед ¤ких трих≥нельоз поширений повсюдно. Ќайб≥льш ≥нтенсивно кругооб≥г трих≥нел зд≥йснюЇтьс¤ серед хижак≥в. —инантропн≥ осередки трих≥нельозу формуютьс¤ внасл≥док кругооб≥гу њх серед домашн≥х тварин (свин≥, коти, собаки) ≥ мишопод≥бних гризун≥в (щури, миш≥).

ѕатогенез ≥ патоморфолог≥¤. ¬ патогенез≥ трих≥нельозу головну роль в≥д≥грають алерг≥чн≥ реакц≥њ орган≥зму, сенсиб≥л≥зованого продуктами обм≥ну ≥ розпаду личинок й статевозр≥лих трих≥нел.

ѕерша фаза специф≥чноњ сенсиб≥л≥зац≥њ орган≥зму характеризуЇтьс¤ виникненн¤м загальних алерг≥чних про¤в≥в: гар¤чки, набр¤к≥в, м≥алг≥њ, висипки на шк≥р≥, катаральних ¤вищ, загальних невролог≥чних розлад≥в.

ƒруга фаза розвиваЇтьс¤ при ≥нтенсивному зараженн≥ ≥ характеризуЇтьс¤ про¤вами алерг≥чних системних васкул≥т≥в ≥ органних пошкоджень. ќстанн≥ можуть супроводжуватис¤ високою гар¤чкою, сильним м'¤зовим болем, висипкою. ¬ м≥окард≥, мозку, печ≥нц≥ та ≥нших органах виникають неспециф≥чн≥ системн≥ васкул≥ти з периваскул¤рними ≥нф≥льтратами, тромбозами.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од складаЇ в середньому 10-25 д≥б. ¬ окремих випадках тривал≥сть його 5-8, в ≥нших Ч до 35-45 д≥б. ѕри дуже т¤жкому переб≥гу хвороби ≥нкубац≥йний пер≥од може скорочуватись нав≥ть до 1 доби. ” випадку зараженн¤ природними штамами трих≥нел (наприклад, в≥д ведмед≥в) ≥нкубац≥йний пер≥од зат¤гуЇтьс¤ до 40-45 д≥б.

Ќайхарактерн≥шими кл≥н≥чними про¤вами трих≥нельозу Ї гар¤чка, переважно рем≥туючого типу, набр¤ки пов≥к ≥ обличч¤, м'¤зовий б≥ль ≥ еозиноф≥л≥¤.

«ахворюванн¤ починаЇтьс¤ з головного болю. “емпература т≥ла п≥двищуЇтьс¤ до 38-39,5 ∞— (залежно в≥д т¤жкост≥ переб≥гу хвороби). “ривал≥сть гар¤чкового пер≥оду Ч в середньому 2-3 тиж, ≥нод≥ до 3 м≥с. Ќабр¤ки пов≥к з'¤вл¤ютьс¤ у перш≥ дн≥ хвороби, п≥зн≥ше приЇднуютьс¤ одутл≥сть обличч¤ ≥ кон'юнктив≥т. ” де¤ких хворих спостер≥гаютьс¤ набр¤ки н≥г, рук, попереку, ¤к≥ тримаютьс¤ 5-8 д≥б, ≥нод≥ до 2-3 тиж. Ѕ≥ль у м'¤зах у б≥льшост≥ хворих з'¤вл¤Їтьс¤ через 1-3 дн≥ в≥д початку хвороби ≥ п≥зн≥ше. ¬она виникаЇ в очних, жувальних, литкових м'¤зах, а також в м'¤зах попереку ≥ плечового по¤са. ” частини хворих при пальпац≥њ двоголового м'¤за плеча можна ви¤вити др≥бн≥ болюч≥ ущ≥льненн¤ (вузлики), ¤к≥, очевидно, утворюютьс¤ внасл≥док запальноњ реакц≥њ м'¤зовоњ тканини ≥ судин на проникненн¤ личинок (ћ. ј. јндрейчин, 1983). Ѕ≥ль у живот≥, нудота, блюванн¤ зустр≥чаютьс¤ у 20-25 % хворих.

≈озиноф≥л≥¤ з'¤вл¤Їтьс¤ в перш≥ дн≥ хвороби ≥ дос¤гаЇ максимального р≥вн¤ на 2-3-му тижн≥. —постер≥гаЇтьс¤ пр¤ма залежн≥сть м≥ж еозиноф≥л≥Їю та виражен≥стю кл≥н≥чних про¤в≥в хвороби. ¬иражен≥ форми захворюванн¤ супроводжуютьс¤ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ еозиноф≥л≥в в кров≥ до 50-60 % на фон≥ лейкоцитозу (10-30 √/л.). ѕри дуже т¤жких формах захворюванн¤ в≥дм≥чаЇтьс¤ р≥зке зниженн¤ к≥лькост≥ еозиноф≥льних гранулоцит≥в. Ќа шк≥р≥ з'¤вл¤ютьс¤ висипанн¤ макуло-папульозного або гемораг≥чного характеру, ¤к≥ тривають дек≥лька дн≥в.

ѕри ≥нтенсивному зараженн≥ трих≥нелами кл≥н≥чний переб≥г хвороби ускладнюЇтьс¤ по¤вою системних алерг≥чних васкул≥т≥в ≥ органних порушень. Ќайт¤жчими з них Ї м≥окардит, пневмон≥¤, мен≥нгоенцефал≥т, ¤к≥ з'¤вл¤ютьс¤ на 3-5-му тижн≥. «р≥дка п≥сл¤ видужанн¤ через 2-3 дн≥- 2-3 тиж виникають рецидиви хвороби, ¤к≥ переб≥гають в легк≥й форм≥.

ƒ≥агностика. ƒ≥агноз трих≥нельозу грунтуЇтьс¤ на найб≥льш характерних кл≥н≥чних ознаках хвороби (набр¤к пов≥к, одутл≥сть обличч¤, б≥ль у м'¤зах, еозиноф≥л≥¤), еп≥дем≥олог≥чному анамнез≥ (груповий характер захворюванн¤, споживанн¤ недостатньо терм≥чно обробленоњ свинини, сала, м'¤са кабан≥в, ведмед≥в, борсук≥в та ≥нших хижак≥в), позитивних результатах досл≥дженн¤ м'¤са цих тварин на на¤вн≥сть трих≥нел. —еролог≥чн≥ реакц≥њ стають позитивними т≥льки на 3-4-му тижн≥ захворюванн¤. «астосовують реакц≥њ латекс-аглютинац≥њ, к≥льцем≥кропрецип≥тац≥њ та ≥мунодифуз≥њ в гел≥, –« . ¬ окремих випадках дл¤ п≥дтвердженн¤ д≥агнозу на 9-11-й день хвороби беруть б≥оптат з трапец≥Їпод≥бного, дельтопод≥бного та литкового м'¤з≥в (розм≥р б≥оптату 3х1,5 см).

Ћ≥куванн¤. —пециф≥чне л≥куванн¤ хворих з легкими формами не проводитьс¤. ѕризначають симптоматичн≥ засоби: жарознижуюч≥, анальгетики, антиг≥стам≥нов≥, в≥там≥нн≥ препарати.

« специф≥чних препарат≥в найб≥льш ефективний вермокс (мебендазол), застосовуЇтьс¤ також м≥нтезол (т≥абендзол). ѕоказанн¤ми до призначенн¤ њх Ї висока гар¤чка, набр¤ки, сильний м'¤зовий б≥ль, ≥нтенсивне зараженн¤ хворого (знаходженн¤ у спожитому м'¤с≥ великоњ к≥лькост≥ життЇздатних трих≥нел), короткий ≥нкубац≥йний пер≥од (до 7Ч10 д≥б).

¬ермокс призначають в добов≥й доз≥ 300 мг на 3 прийоми п≥сл¤ њди прот¤гом 7-10 дн≥в в залежност≥ в≥д т¤жкост≥ переб≥гу хвороби. Ќайб≥льш ефективне л≥куванн¤ в перш≥ 2-3 тиж п≥сл¤ зараженн¤, коли в кишках м≥ст¤тьс¤ самиц≥ трих≥нел. «астосуванн¤ в цей пер≥од вермоксу або т≥абендазолу викликаЇ загибель кишкових трих≥нел ≥ попереджуЇ потрапл¤нн¤ юних трих≥нел в м'¤зи та ≥нш≥ тканини хворого.

—пециф≥чне л≥куванн¤ викликаЇ руйнуванн¤ кишкових ≥ м'¤зових трих≥нел, що супроводжуЇтьс¤ посиленн¤м кл≥н≥чних про¤в≥в хвороби (п≥двищенн¤ температури, зб≥льшенн¤ набр¤к≥в, м≥алг≥й, ураженн¤ внутр≥шн≥х орган≥в). ” зв'¤зку з цим при т¤жкому переб≥гу трих≥нельозу одночасно з вермоксом призначають глюкокортикоњди Ч предн≥золон в доз≥ 30-40 мг, при дуже т¤жкому переб≥гу Ч до 60-80 мг на добу всередину, дексаметазон Ч до 6-10 мг. ”казан≥ дози глюкокортикоњд≥в призначають прот¤гом тижн¤, пот≥м швидко знижують залежно в≥д реакц≥њ хворого на њх застосуванн¤. √люкокортикоњди попереджують розвиток трих≥нельозного м≥окардиту, пневмон≥њ, мен≥нгоенцефал≥ту.

ѕризначають препарати кал≥ю (кал≥ю оротат по 0,5 г 3 рази на день або 3-5 % розчин кал≥ю хлориду по 30 мл 3-4 рази на день), аскорб≥нову кислоту, рутин. « антиг≥стам≥нних препарат≥в показан≥ димедрол, п≥польфен, супрастин.

ѕри в≥дсутност≥ вермоксу можна призначити т≥абендазол (м≥нтезол) в добов≥й доз≥ 25 мг на 1 кг маси т≥ла прот¤гом 5-10 дн≥в. Ќа м'¤зов≥ личинки т≥абендазол д≥Ї менш активно, н≥ж вермокс.

–ецидиви можуть пройти самост≥йно або п≥д впливом десенсиб≥л≥зуючих середник≥в.

ќсоби, ¤к≥ перехвор≥ли трих≥нельозом, знаход¤тьс¤ п≥д диспансерним нагл¤дом прот¤гом 1 року.

ѕроф≥лактика. ¬ажливим заходом Ї обов'¤зкове знищенн¤ мисливц¤ми труп≥в хижак≥в на м≥сц≥ њх в≥дстр≥лу шл¤хом спалюванн¤ або закопуванн¤ в землю на глибину не менше 1 м п≥сл¤ попередньоњ обробки нафтою. ќбов'¤зкове ст≥йлове утриманн¤ свиней, заборон¤Їтьс¤ њх в≥льне пересуванн¤ на територ≥њ населеного пункту, в л≥с≥. ¬ населених пунктах необх≥дно обладнати заб≥йн≥ пункти ≥ б≥отерм≥чн≥ ¤ми дл¤ утил≥зац≥њ в≥дход≥в забою с≥льськогосподарських тварин ≥ њх труп≥в; треба орган≥зувати в≥длов ≥ знищенн¤ брод¤чих собак ≥ кот≥в, дератизац≥ю в м≥сц¤х забою ≥ утриманн¤ свиней, на харчових п≥дприЇмствах, складах тваринноњ сировини, ринках. ѕри забоњ свиней необх≥дно обов'¤зково проводити трих≥нелоскоп≥ю свин¤чих туш ≥ знищувати ≥нвазован≥ (при знаходженн≥ в м'¤с≥ нав≥ть одн≥Їњ трих≥нели). ѕри в≥дстр≥л≥ диких кабан≥в, ведмед≥в, борсук≥в та ≥нших хижак≥в, м'¤со ¤ких споживаЇтьс¤ населенн¤м в њжу, необх≥дно також проводити трих≥нелоскоп≥ю. ѕроводитьс¤ сан≥тарно-осв≥тн¤ робота серед мисливц≥в ≥ груп населенн¤, ¤к≥ харчуютьс¤ м'¤сом, що недостатньо терм≥чно оброблене.

Используются технологии uCoz