Ќа головну стор≥нку

—“–ќЌ√≤Ћќѓƒќ«

≈т≥олог≥¤. «будник Ч Strongyloides stercoralis Ч маЇ складний цикл розвитку з можливим чергуванн¤м паразитичних ≥ статевозр≥лих черв¤к≥в.

ѕаразитична самка ¤вл¤Ї собою безбарвну, нап≥впрозору ниткопод≥бну нематоду розм≥ром 2,2х(0,03-0,07) мм; самка менших розм≥р≥в (1,0х0,06 мм). ¬≥льноживуч≥ ≥ паразитичн≥ самц≥ под≥бн≥ за будовою ≥ розм≥рами т≥ла [0,7х(0,04-0,05) мм] (мал. 1, 2).




ћал. 1,2. «будники стронг≥лоњдозу.

–абдитопод≥бн≥ личинки, що вийшли з ¤йц¤, дуже мал≥ (0,22х0,16 мм), ≥з перетворенн¤м њх у ф≥л¤р≥Їпод≥бну стад≥ю вони стають крупн≥шими (0,55х0,17 мм).

≈п≥дем≥олог≥¤. —тронг≥лоњдоз Ч геогельм≥нтоз, антропоноз.

ƒжерелом ≥нваз≥њ Ї ≥нвазована людина, ≥з фекал≥¤ми ¤коњ вид≥л¤ютьс¤ рабдитопод≥бн≥ личинки гельм≥нт≥в. «а спри¤тливих умов у ірунт≥ ц≥ личинки утворюють покол≥нн¤ хробак≥в, ≥з ¤Їць ¤ких виход¤ть рабдитопод≥бн≥ личинки (дають початок новому покол≥нню гельм≥нт≥в, що в≥льно проживають), або ф≥л¤р≥Їпод≥бн≥ личинки, що перетворюютьс¤ в ≥нвазивн≥ дл¤ людини (непр¤мий шл¤х розвитку). ѕри неспри¤тливих умовах середовища, зокрема в крањнах ≥з пом≥рним кл≥матом, рабдитопод≥бн≥ личинки через 12-48 год перетворюютьс¤ в ≥нвазивн≥ ф≥л¤р≥Їпод≥бн≥ личинки (пр¤мий шл¤х розвитку). ќстанн≥ можуть сформуватис¤ безпосередньо в тонк≥й кишц≥, зумовлюючи авто≥нваз≥ю.

«араженн¤ людини в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ проникненн¤ ф≥л¤р≥Їпод≥бних личинок перкутанним шл¤хом або перорально, проте й в останньому випадку ф≥л¤р≥Їпод≥бн≥ личинки активно проникають в слизов≥ оболонки порожнини рота ≥ стравоходу. —прийн¤тлив≥ до ≥нваз≥њ люди будь-¤кого в≥ку. ѕитанн¤ ≥мун≥тету вивчен≥ мало.

—тронг≥лоњдоз поширений у крањнах ≥з троп≥чним кл≥матом, зустр≥чаЇтьс¤ в √руз≥њ, јзербайджан≥, ћолдав≥њ, в ”крањн≥ ≥ зр≥дка - у п≥вденних районах –ос≥њ.

ѕатогенез ≥ патологоанатом≥чна картина. ” ранн≥й стад≥њ ≥нваз≥њ ф≥л¤р≥Їпод≥бн≥ личинки, що проникнули в орган≥зм людини, м≥грують ≥з током кров≥, посл≥довно потрапл¤ючи у прав≥ в≥дд≥ли серц¤ ≥ леген≥. ” бронхах ≥ трахењ п≥сл¤ двох линьок, ¤к≥ тривають б≥льше 2 тиж, личинки перетворюютьс¤ в юн≥ самки ≥ самц≥, що через глотку потрапл¤ють у шлунок ≥ тонку кишку. ” хрон≥чн≥й фаз≥, через 28-30 дн≥в п≥сл¤ ≥нваз≥њ ф≥л¤р≥Їпод≥бноњ личинки, самка, що сформувалас¤, в≥дкладаЇ до 50 зр≥лих ¤Їць, з ¤ких виход¤ть рабдитопод≥бн≥ личинки. ќстанн≥ вид≥л¤ютьс¤ в зовн≥шнЇ середовище або можуть перетворюватис¤ у ф≥л¤р≥Їпод≥бн≥ личинки, що проникають кр≥зь кишкову ст≥нку або шк≥ру перианальноњ д≥л¤нки з розвитком авто≥нваз≥њ. ” випадках ≥мунодеф≥циту макроорган≥зму чисельн≥сть паразит≥в може стати дуже значною, виникаЇ позакишкова локал≥зац≥¤ личинок з пол≥органними ураженн¤ми, що обумовлюЇ важкий ≥ неспри¤тливий переб≥г хвороби.

” патогенез≥ ≥нваз≥њ велике значенн¤, особливо в ранн≥й, м≥грац≥йн≥й фаз≥, маЇ сенсиб≥л≥зац≥¤ орган≥зму людини продуктами обм≥ну паразит≥в. ќсобливост≥ прикр≥пленн¤ ≥ паразитурованн¤ дорослих самок гельм≥нта призвод¤ть до значних механ≥чних ушкоджень тонкоњ кишки. ћ≥грац≥¤ личинок робить механ≥чний фактор патогенезу ще б≥льш значним. ” шлунково-кишковому тракт≥, переважно в п≥лоричному в≥дд≥л≥ шлунка, дванадц¤типал≥й ≥ тонк≥й кишц≥ в≥дзначаЇтьс¤ набр¤к, еозиноф≥льна ≥нф≥льтрац≥¤, крововиливи, ероз≥њ ≥ нер≥дко виразки слизовоњ оболонки. ” випадках ≥мунодеф≥циту ≥ значноњ чисельност≥ гельм≥нт≥в вогнища ураженн¤ ви¤вл¤ютьс¤ в р≥зноман≥тних органах ≥ тканинах (у печ≥нц≥, п≥дшлунковоњ залоз≥, м≥окард≥, головному мозку ≥ його оболонках ≥ ≥н.).

 л≥н≥чна картина. ѕри експериментальному зараженн≥ людей ≥нкубац≥йний пер≥од становить 17 дн≥в. ѕереб≥г ≥нваз≥њ тривалий, з пер≥одами рем≥с≥њ ≥ загостренн¤, при повторних авто≥нваз≥¤х хвороба може продовжуватис¤ невизначено довго.

” ранн≥й фаз≥ хвороби розвиваЇтьс¤ картина алергозу: хвор≥ скаржатьс¤ на слабк≥сть, дратлив≥сть, бол≥ голови, сверб≥нн¤ шк≥ри, пол≥морфн≥ екзантеми. ” багатьох хворих п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла до субфебрильних, а ≥нод≥ ≥ фебрильних цифр, розвиваютьс¤ симптоми бронх≥ту ≥ пневмон≥њ, точн≥ше - алерг≥чних м≥груючих ≥нф≥льтрат≥в у леген¤х. Ќер≥дко вс≥ ц≥ ознаки ≥нваз≥њ нос¤ть ефемерний характер ≥ ранн¤ фаза стронг≥лоњдозу проходить непом≥ченою.

” кл≥н≥чн≥й картин≥ хрон≥чноњ (кишковоњ) фази стронг≥лоњдозу вид≥л¤ють дек≥лька форм.

Ўлунково-кишкова форма ≥нваз≥њ ви¤вл¤Їтьс¤, головним чином, симптомами хрон≥чного гастриту з≥ зниженою секрец≥Їю, ентерокол≥ту, а ≥нод≥ й дуоден≥ту ≥з симул¤ц≥Їю кл≥н≥чноњ картини виразковоњ хвороби дванадц¤типалоњ кишки. Ќер≥дко можна ви¤вити ознаки диск≥нез≥њ жовчного м≥хура ≥ жовчних шл¤х≥в, що робить кл≥н≥чну картину ≥нваз≥њ ще б≥льш р≥зноман≥тною.

“оксико-алерг≥чна форма кл≥н≥чно характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю уртикарноњ висипки, повзучих л≥н≥йних висипань, сильноњ свербл¤чки ≥ розладами нервовоњ системи; може виникати тромбоцитопен≥¤.

«м≥шана форма м≥стить у соб≥ вс≥ або де¤к≥ симптоми ≥нших вар≥ант≥в переб≥гу стронг≥лоњдозу. ћожлив≥ серйозн≥ ускладненн¤: виразков≥ ураженн¤ кишок, перфоративний перитон≥т, некротичний панкреатит, м≥окардит, мен≥нгоенцефал≥т та ≥н.

ƒл¤ стронг≥лоњдозу характерна еозиноф≥л≥¤ кров≥, особливо висока в ранн≥й фаз≥ ≥нваз≥њ ≥ при токсико-алерг≥чн≥й форм≥ у п≥зн≥й фаз≥ хвороби (до 70-80 %). Ќер≥дко в гемограм≥ ви¤вл¤ютьс¤ лейкемоњдн≥ реакц≥њ еозиноф≥льного типу. ћоже бути зб≥льшенн¤ Ўќ≈ до 40-60 мм/год.

ѕрогноз. ” б≥льшост≥ випадк≥в спри¤тливий, але при важких формах, повторних авто≥нваз≥¤х ≥ на¤вност≥ ≥нтеркурентних хвороб може стати неспри¤тливим.

ƒ≥агностика. ѕрипускаЇ ви¤вленн¤ рабдитопод≥бних личинок у дуоденальному вм≥ст≥ ≥ кал≥ (за методом Ѕермана). ƒосл≥джуютьс¤ св≥жовид≥лен≥ фекал≥њ, з≥бран≥ переважно п≥сл¤ дач≥ проносного. «астосовуЇтьс¤ метод культивуванн¤ личинок у проб≥рц≥ (за Harada-Mori).

Ћ≥куванн¤. «астосовують т≥абендазол (м≥нтезол) у добов≥й доз≥ 25-50 мг/кг маси т≥ла через 30 хв п≥сл¤ њж≥ прот¤гом 2 дн≥в (ефективн≥сть 60-90 %). ѕор¤д ≥з специф≥чним л≥куванн¤м використовують десенсиб≥л≥зуючу терап≥ю, усувають закрепи.  онтроль ефективност≥ л≥куванн¤ провод¤ть через 2 тижн≥ ≥ пот≥м щом≥с¤ц¤ прот¤гом 3 м≥с¤ц≥в.

ѕроф≥лактика. ѕол¤гаЇ у проведенн≥ комплексу л≥кувальних ≥ сан≥тарних заход≥в.

Используются технологии uCoz