Ќа головну стор≥нку

«ќќЌќ«» ¬≤–”—Ќќѓ ≈“≤ќЋќ√≤ѓ

— ј«

—каз (rabies - водобо¤знь, скаженина, г≥дрофоб≥¤) - гостра ≥нфекц≥йна хвороба, ¤ка уражаЇ центральну нервову систему ≥ завершуЇтьс¤ летально; передаЇтьс¤ в≥д хворих тварин шл¤хом укусу або ослиненн¤ шк≥ри чи слизових оболонок, особливо за на¤вност≥ на них м≥кротравм.

≈т≥олог≥¤. «будник сказу - –Ќ -в≥рус, що в≥дноситьс¤ до родини рабдов≥рус≥в. ћаЇ кулепод≥бну форму з одним плескатим та ≥ншим заокругленим к≥нцем, розм≥р його 80-180 нм (мал. 1). ¬критий оболонкою, ¤ка складаЇтьс¤ з гл≥копротењда та гл≥кол≥п≥д≥в, що зумовлюють гемаглютинуюч≥ властивост≥ в≥русу. ” склад≥ в≥р≥она ви¤влен≥ ферменти протењнк≥наза та –Ќ -пол≥мераза.

ћал. 1. «будник сказу.

 

¬≥рус сказу виб≥рково уражаЇ р≥зн≥ види нервовоњ системи. –озмножуЇтьс¤ ≥ накопичуЇтьс¤ в головному мозку, а також в еп≥тел≥њ слинних залоз, наднирниках, периферичних нервових стовбурах, сл≥зних залозах. ѕри розмноженн≥ в≥русу в цитоплазм≥ нейрон≥в формуютьс¤ специф≥чн≥ включенн¤ - т≥льц¤ Ѕабеша-Ќегр≥ круглоњ або веретенопод≥бноњ форми, що фарбуютьс¤ кислими барвниками в ¤скраво-червоний кол≥р (мал. 2).

ћал. 2. “≥льц¤ Ѕабеша-Ќегр≥.

¬≥рус сказу розвиваЇтьс¤ в мозков≥й тканин≥ р≥зних тварин: мишей, крол≥в, гв≥нейських свинок, б≥лих щур≥в, курчат, овець. ћоже бути адаптованим до культур тканин р≥зних вид≥в тварин: репродукуЇтьс¤ у первинних культурах кл≥тин нирок хомТ¤ка, ембр≥он≥в тел¤т, овець та курей. ќтож, нейротроп≥зм в≥русу сказу не Ї абсолютним. ¬≥рус сказу патогенний дл¤ людини, хижих тварин родини собачих, кот¤чих та кун¤чих, а також рукокрилих (кровосисних ≥ комахоњдних летючих мишей), р≥дше хвор≥ють на сказ кон≥, свин≥, велика та др≥бна рогата худоба.

ƒикий в≥рус сказу, що циркулюЇ серед тварин у природ≥, отримав назву вуличного в≥русу. Ћ. ѕастер у результат≥ тривалих пасаж≥в вуличного в≥русу на крол¤х отримав так званий ф≥ксований штам в≥русу сказу, ¤кий п≥сл¤ 90-го пасажу значною м≥рою втратив патогенну здатн≥сть, збер≥гши антигенн≥ властивост≥. ¬иведений Ћ. ѕастером частково атенуйований ф≥ксований в≥рус сказу ≥ розроблену ним методику вирощуванн¤ раб≥чного в≥русу використовують у лабораторн≥й та виробнич≥й практиц≥ дл¤ отриманн¤ антираб≥чних вакцин. ‘≥ксований в≥рус непатогенний або слабкопатогенний дл¤ людини, але залишаЇтьс¤ патогенним дл¤ б≥лих мишей (викликаЇ у них парал≥тичну форму хвороби п≥сл¤ ≥нкубац≥йного пер≥оду тривал≥стю 4-6 д≥б ≥ накопичуЇтьс¤ в центральн≥й нервов≥й систем≥).

¬≥рус сказу може тривало збер≥гатис¤ при низьких температурах ≥ в гл≥церин≥, а також у трупах тварин. ѕ≥д час кипТ¤т≥нн¤ в≥н ≥нактивуЇтьс¤ за 2 хв. ѕри температур≥ 60 — гине прот¤гом 10-15 хв. «губно д≥ють на в≥рус пр¤ме сон¤чне св≥тло та ультраф≥олотове опром≥ненн¤, а також висиханн¤ чи повторне заморожуванн¤ та розморожуванн¤ субстрат≥в, що м≥ст¤ть в≥рус. ƒезинф≥куюч≥ засоби - хрорам≥н (2-3 %), л≥зол (1-2 %), карболова кислота (3-5 %), ацетон, хлороформ, етиловий спирт - швидко ≥нактивують в≥рус.

≈п≥дем≥олог≥¤. –озр≥зн¤ють природний тип сказу (сильватичний), осередки ¤кого формуютьс¤ за рахунок диких тварин, та антропург≥чний (м≥ський) тип, осередки ¤кого п≥дтримуютьс¤ домашн≥ми ≥ с≥льськогосподарськими тваринами. –езервуаром в≥русу сказу Ї р≥зн≥ перерважно хиж≥ тварини: вовк, лисиц¤ шакал, Їнотовидний собака, рись, дикий к≥т, скунс, куниц¤, борсук, ласка, тх≥р, горностай та ≥н., а також рукокрил≥ - кровосисн≥ та комахоњдн≥ летюч≥ миш≥. ’вор≥ на сказ тварини вид≥л¤ють в≥рус ≥з слиною в значн≥й к≥лькост≥ ≥ передають його до ≥ншого хаз¤њна, переважно через укус. “ак≥ тварини агресивн≥ ≥ значно част≥ше, пор≥вн¤но ≥з здоровими, нападають на людей ≥ тварин. Ќе вс≥ потерп≥л≥ в≥д хворих тварин захвор≥ють на сказ, що значною м≥рою зумовлено локал≥зац≥Їю укусу. «а середн≥ми даними, при укусах обличч¤ хвороба виникаЇ в 90 % випадк≥в, при укусах кист≥ - в 63 %, проксимальних в≥дд≥л≥в верхн≥х ≥ нижн≥х к≥нц≥вок - в 23 % (¬.». ѕокровский, ¬.Ћ. „еркасский, 1983). ќписан≥ випадки аерогенного зараженн¤ людини в печерах, де жили летюч≥ миш≥, заражен≥ в≥русом сказу. ¬ раз≥ великоњ концентрац≥њ в≥русу сказу можлив≥ зараженн¤ людей ≥ тварин аерогенним шл¤хом п≥д час лабораторних експеримент≥в (ћ.ј. —елимов, 1978).

–езультати багатор≥чних досл≥джень, проведених в ”крањн≥ (ё.ћ. ўербак, 1982), св≥дчать, що тривалий час в≥дбувалос¤ виникненн¤ ≥ формуванн¤ самост≥йних еп≥дем≥чних осередк≥в сказу природного типу внасл≥док передач≥ в≥русу р≥зними джерелами збудника (вовки, собаки та ≥н.) в нову еколог≥чну н≥шу - попул¤ц≥ю лисиць. ѕочинаючи з 1965 р. показник ви¤вленоњ захворюваност≥ лисиць з року в р≥к зростав ≥ в≥дбувалос¤ р≥зке пог≥ршенн¤ еп≥зоотичного стану в цьому географ≥чному рег≥он≥. ÷е призвело до того, що нозоареал сказу став зб≥гатис¤ з нозореалом лисиц≥. ѕередумовою виникненн¤ такоњ ситуац≥њ послужило стаб≥льне зб≥льшенн¤ численост≥ лисиць (в 3-6 раз≥в) за останн≥ дес¤тил≥тт¤. “епер лисиц¤ Ї наймасов≥шим видом хижака в ”крањн≥ (к≥льк≥сть лисиць становить приблизно 70 % загальноњ к≥лькост≥ хижих тварин).

ќдн≥Їю з найважлив≥ших еколог≥чних та еп≥дем≥олог≥чних особливостей сказу природного типу Ї спостережувана синантроп≥зац≥¤ лисиц≥ на терен≥ ”крањни та активна адаптац≥¤ цього виду тварин до зм≥неного людиною еколог≥чного середовища в результат≥ ≥нтенсиф≥кац≥њ с≥льського господарства ≥ зростаючоњ урбан≥зац≥њ. јналог≥чна ситуац≥¤ маЇ м≥сце також в ≥нших рег≥онах ™вропи, де практично не залишилос¤ куточк≥в природи, ¤к≥ б не зазнали антропогенного впливу. Ќе менш важливе значенн¤ в еп≥дем≥олог≥њ сказу, реал≥зованого лисиц¤ми, мають особливо високий вм≥ст в≥русу в слинних залозах цих тварин ≥ посиленн¤ його ≥нвазивних властивостей (ё.ћ. ўербак, 1982). ќц≥нюючи ризик зараженн¤ людини, покусаноњ лисицею, цей факт обовТ¤зково враховують.

ѕатогенез ≥ патоморфолог≥¤. « м≥сц¤ вх≥дних вор≥т (рана п≥сл¤ укусу, ослинене садно) в≥рус сказу доцентрово просуваЇтьс¤ по периневральних просторах нервових стовбур≥в. –озмноженн¤ ≥ накопиченн¤ в≥русу в≥дбуваЇтьс¤ головним чином у спинному мозгу, а також у нервових гангл≥¤х залозистих орган≥в, особливо слинних залоз.

¬ид≥ленн¤ в≥русу ≥з слиною розпочинаЇтьс¤ за дек≥лька дн≥в до по¤ви кл≥н≥чних ознак хвороби. Ќайб≥льша к≥льк≥сть в≥русу концентруЇтьс¤ в г≥покамп≥, довгастому мозку, мозочку, ¤драх черепних нерв≥в. симпатичних гангал≥¤х ≥ в попереков≥й частин≥ спинного мозку. ’арактерними дл¤ сказу Ї цитоплазматичн≥ включенн¤ в нервових кл≥тинах - т≥льц¤ Ѕабеша-Ќегр≥, ¤к≥ найчаст≥ше ви¤вл¤ютьс¤ в кл≥тинах г≥покампа та кл≥тинах ѕурк≥ньЇ. Ќа¤вн≥сть в≥рем≥њ при сказ≥ переконливо не доведена, хоч Ї пов≥домленн¤ про њњ ≥снуванн¤. ќднак у хворих на сказ летючих мишей в≥рус вид≥л¤Їтьс¤ з кров≥, сеч≥ , легеневоњ тканини. м≥окарда (ћ.ј. —елимов, 1978). ¬насл≥док ураженн¤ життЇво важливих в≥дд≥л≥в центральноњ нервовоњ системи у хворих розвиваютьс¤ приступи п≥двищеноњ рефлекторноњ збудливост≥ та судоми, особливо ковтальних та дихальних мТ¤з≥в, посилюЇтьс¤ вид≥ленн¤ слини ≥ поту. ¬ людей, ¤к≥ загинули в≥д сказу, спостер≥гаЇтьс¤ набр¤к головного ≥ спинного мозку з г≥перем≥Їю ≥ петех≥¤ми. ¬ периферичних нервах в≥дм≥чаютьс¤ л≥мфоњдн≥ та моноцитарн≥ ≥нф≥льтрати, ¤к≥ локал≥зуютьс¤ навколо розширених судин.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од може тривати в≥д 7 д≥б до 1 року ≥ б≥льше, найчаст≥ше 30-40 д≥б, вкрай р≥дко - менше 10 д≥б. “ривал≥сть його звичайно повТ¤зана з локал≥зац≥Їю укусу.  ороткий ≥нкубац≥йний пер≥од спостер≥гаЇтьс¤ при укусах обличч¤, голови, пальц≥в кистей.

” продромальний пер≥од у хворих зТ¤вл¤ютьс¤ погане самопочутт¤, загальне нездужанн¤, б≥ль голови, п≥двищена драт≥влив≥сть, немотивоване в≥дчутт¤ страху ≥ прагненн¤ усам≥тнитис¤. ’вор≥ можуть страждати в≥д безсонн¤ ≥ страх≥тливих сновид≥нь, под≥њ ¤ких нер≥дко повТ¤зан≥ з нападом тварин. Ќа м≥сц≥ укусу зТ¤вл¤ютьс¤ сверб≥нн¤, т¤гнучй ≥ ниючий б≥ль, парестез≥њ. –убець п≥сл¤ укусу може запалюватис¤ ≥ ставати болючим.

” пер≥од розпалу хвороби спостер≥гаютьс¤ загальна слабк≥сть, б≥ль голови, субфебрильна температура т≥ла. «начно п≥двищуЇтьс¤ чутлив≥сть до зорових ≥ слухових подразник≥в, зТ¤вл¤Їтьс¤ в≥дчутт¤ стисненн¤ в груд¤х ≥ горл≥. Ќадал≥ стан хворого пог≥ршуЇтьс¤. …ого турбують думки про смерть, в≥дчутт¤ тривоги ≥ нудьги; зТ¤вл¤ютьс¤ нудота, блюванн¤, посилюютьс¤ п≥тлив≥сть ≥ слиновид≥ленн¤. ѕ≥д впливом в≥дпов≥дних подразник≥в виникають пароксизм г≥дро-, фото- та акустикофоб≥й, ¤к≥ супроводжуютьс¤ болючими спазмами мТ¤з≥в горла та задишкою. ¬дих сильно утруднений, видих поверхневий. ќбличч¤ ц≥анотичне, зТ¤вл¤ютьс¤ екзофтальм ≥ м≥др≥аз, наростаЇ тах≥кард≥¤. ѕриступи тривають к≥лька секунд, але п≥д впливом незначних подразнень, не в≥дчутних дл¤ здоровоњ людини (коливанн¤ пов≥тр¤, ¤скраве св≥тло, гучна розмова тощо), можуть в≥дбуватис¤ одним за одним (мал. 3). —проба випити ковток води, њњ вигл¤д або нав≥ть згадуванн¤ про нењ викликають сер≥ю судомних приступ≥в. ƒал≥ наростаЇ рухове збудженн¤, зТ¤вл¤ютьс¤ слухов≥ ≥ зоров≥ галюцинац≥њ, ма¤ченн¤. агресивн≥сть, ¤ка переходить у стан буйства. —постер≥гаЇтьс¤ тремт≥нн¤ рук ≥ ¤зика; диханн¤ поверхневе, почащене. „асто повторюютьс¤ гикавка ≥ блюванн¤. «≥ниц≥ розширен≥, на св≥тло реагують слабо. ѕоступово к≥льк≥сть вид≥люваних липкого поту ≥ вТ¤зкоњ слини ще зб≥льшуЇтьс¤, част≥ше блюванн¤.

ћал. 3. ¬игл¤д хворого на сказ у пер≥од розпалу.

 

якщо хворий не гине у пер≥од збудженн¤ в≥д раптового парал≥чу дихального ≥ судинорухового центр≥в, то хвороба переходить в останню, терм≥нальну стад≥ю з розвитком парез≥в ≥ парал≥ч≥в мТ¤з≥в обличч¤ та к≥нц≥вок. ѕарал≥ч≥ найчаст≥ше розвиваютьс¤ за типом висх≥дного парал≥чу Ћандр≥. ѕ≥сл¤ припиненн¤ судом в ц≥й стад≥њ стан хворого субТЇктивно н≥би пол≥пшуЇтьс¤. ’ворий може пити ≥ њсти, диханн¤ стаЇ спок≥йн≥шим. —творюЇтьс¤ хибне враженн¤ про можливе видужанн¤, але через 1-3 доби хворий гине. ЌаростаЇ серцево-судинна недостатн≥сть, посилюЇтьс¤ тах≥кард≥¤, падаЇ артер≥альний тиск. “риваЇ р¤сне слиновид≥ленн¤, настаЇ зневодненн¤ орган≥зму, розвиваЇтьс¤ ол≥гур≥¤ (мал. 4). ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ г≥пертерм≥¤ (температура т≥ла може с¤гати 43 —). —мерть настаЇ без агон≥њ або з нетривалою агон≥Їю. «р≥дка хвороба переб≥гаЇ за типом парал≥тичного УтихогоФ сказу. ѕри цьому збудженн¤ не спостер≥гаЇтьс¤; г≥дро- та акустикофоб≥¤ в≥дсутн≥. —мерть настаЇ внасл≥док бульбарних розлад≥в.

 

ћал. 4. ¬игл¤д хворого на сказ у парал≥тичному пер≥од≥.

 

ƒ≥агностика. ¬елике значенн¤ в д≥агностиц≥ сказу маЇ еп≥дем≥олог≥чний анамнез у поЇднанн≥ з характерним кл≥н≥чним переб≥гом. «бираючи анамнез, сл≥д звернути увагу на те, чи мали м≥сце укуси пац≥Їнта твариною або ослиненн¤ без укус≥в; зТ¤сувати подальшу долю тварини, що вкусила хворого (загинула, пропала або перебуваЇ п≥д ветеринарним нагл¤дом). —л≥д також зТ¤сувати, чи були у хворого у продромальний пер≥од б≥ль у д≥л¤нц≥ укусу, парестез≥њ та ≥нш≥ неприЇмн≥ в≥дчутт¤, ¤кий його психоемоц≥йний стан. –езультати лабораторних досл≥джень, проведених з метою ви¤вленн¤ в≥русу сказу в тканин≥ головного мозку померлих хворих, мають значенн¤ дл¤ ретроспективного п≥дтвердженн¤ д≥агнозу.

«д≥йснюючи диференц≥альну д≥агностику, необх≥дно враховувати можлив≥сть правц¤, отруЇнн¤ атроп≥ном, ≥стер≥њ, енцефал≥ту р≥зного походженн¤. ѕатогномон≥чними дл¤ сказу симптомами Ї так≥: загальна збудлив≥сть, агресивн≥сть, маренн¤, галюцинац≥њ, приступи г≥дро-, аеро- й акустикофоб≥њ, м≥др≥аз, п≥тлив≥сть, слинотеча, розвиток вТ¤лих парал≥ч≥в. ƒл¤ правц¤ характерн≥ тон≥чний спазм мТ¤з≥в, приступи тетан≥чних судом, тризм та оп≥стотонус; св≥дом≥сть не порушена; маренн¤ та галюцинац≥й, а також г≥дро- ≥ аерофоб≥њ не буваЇ.

Ћ≥куванн¤. Ћ≥карських засоб≥в дл¤ л≥куванн¤ сказу не ≥снуЇ. ѕризначають симптомне л≥куванн¤, спр¤моване на зменшенн¤ страждань хворого, зокрема препарати, що знижують збудлив≥сть центральноњ нервовоњ системи та пол≥пшують функц≥ю серцево-судинноњ системи. —творюютьс¤ умови, в ¤ких хворий був би захищений в≥д зовн≥шн≥х подразнень (шум, рух пов≥тр¤, ¤скраве св≥тло та ≥н.). ƒл¤ в≥дновленн¤ втраченоњ р≥дини парентально ввод¤ть розчини солей, глюкози, плазмозам≥нники.

¬≥дом≥ способи л≥куванн¤ хворих антираб≥чним ≥муноглобул≥ном у поЇднанн≥ з комплексом реан≥мац≥йних заход≥в, однак усп≥ху не дос¤гнуто. «а нашими даними, в експеримент≥ на б≥лих мишах, заражених в≥русом сказу, отриман≥ обнад≥йлив≥ результати при використанн≥ антив≥русних препарат≥в адаматинового р¤ду, а також ≥нтерферону та його ≥ндуктор≥в (виживанн¤ п≥ддосл≥дних тварин становило 40-80 %). ќднак говорити про використанн¤ цих метод≥в в кл≥н≥ц≥ поки що передчасно.

ѕроф≥лактика. ƒл¤ запоб≥ганн¤ захворюванню на сказ п≥сл¤ укусу людини або ослиненн¤ њњ шк≥ри ≥ слизових оболонок скаженою, п≥дозр≥лою на сказ або нев≥домою твариною застосовують комплекс проф≥лактичних заход≥в. –ану п≥сл¤ укусу ретельно обробл¤ють: промивають чистою водою з милом ≥ дез≥нф≥кують розчином йоду спиртовим, спиртом, розчином перманганату кал≥ю, перекисом водню. ѕрот¤гом 3 д≥б не сл≥д розс≥кати чи в≥дс≥кати крањ рани, накладати шви тощо, оск≥льки в цей час збудник ще перебуваЇ в м≥сц≥ вх≥дних вор≥т ≥ вказан≥ ман≥пул¤ц≥њ, пошкоджуючи нервов≥ зак≥нченн¤, можуть спри¤ти його дисем≥нац≥њ. ƒал≥ терм≥ново призначають курс серо- ≥ вацинопроф≥лактики в≥дпов≥дно до ≥нструкц≥њ, затвердженоњ ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤. « ц≥Їю метою використовують антираб≥чний ≥муноглобул≥н ≥ антираб≥чн≥ вакцини. ѕрепаратом вибору повинен бути антираб≥чний людський (не менше н≥ж 160 ћќ/кг) ≥муноглобул≥н, ¤кий практично не даЇ анаф≥лактичних реакц≥й. ¬иробництво цього препарату в ”крањн≥ ще не налагоджено. « вакцинних препарат≥в бажано користуватис¤ концентрованою очищеною культуральною антираб≥чною вакциною, ¤ка майже не даЇ ускладнень.

ѕризначаючи курс антираб≥чних щеплень, необх≥дно враховувати т¤жк≥сть, локал≥зац≥ю ≥ характер ≥нф≥куванн¤ (укус, ослиненн¤). ѕроведенн¤ такого курсу без достатн≥х показань вкрай небажане. ѕоствакцинальний ≥мун≥тет стаЇ д≥йовим через 2 тижн≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ курсу вакцинац≥њ. «ахисн≥ титри антит≥л збер≥гаютьс¤ близько року. ¬акцинац≥¤ запоб≥гаЇ виникненню хвороби в 96-99 % випадк≥в. „астота небажаноњ ефект≥в антираб≥чних щеплень становить 0,02-0,03 % (¬.». ѕокровский, 1986).

ѕроф≥лактичний комплекс включаЇ в себе заходи, спр¤мован≥ на боротьбу ≥з сказом тварин, передус≥м брод¤чих собак ≥ кот≥в. ¬с≥ домашн≥ собаки повинн≥ перебувати на обл≥ку ≥ бути щепленими проти сказу. –озроблен≥ методи оральноњ вакцинац≥њ диких тварин проти сказу, однак вони широко не використовуютьс¤.

«авд¤ки проведеним протиеп≥дем≥чним заходам захворюван≥сть на сказ в ”крањн≥ знизилас¤ до 2-5 випадк≥в на р≥к. јнтираб≥чн≥ щепленн¤ щор≥чно отримують до 100 000 ос≥б.

Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz