Ќа головну стор≥нку

ћ≈Ќ≤Ќ√ќ ќ ќ¬ј ≤Ќ‘≈ ÷≤я

(INFECTIO MENINGOCOCCIEA)

ћен≥нгококова ≥нфекц≥¤ - антропонозна гостра хвороба з групи ≥нфекц≥й дихальних шл¤х≥в, що зумовлюЇтьс¤ мен≥нгококом Neisseria meningitidis ≥ характеризуЇтьс¤ кл≥н≥чним пол≥морф≥змом у вигл¤д≥ назофаринг≥ту, гн≥йного мен≥нг≥ту ≥ сепсису.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хвора людина ≥ здоров≥ нос≥њ. ¬ еп≥дем≥олог≥чному в≥дношенн≥ небезпечн≥ш≥ особи з мен≥нгококовим назофаринг≥том. ¬они вид≥л¤ють мен≥нгококи прот¤гом 3-4 тиж. ’вор≥ з ≥ншими кл≥н≥чними формами ≥нфекц≥њ заразн≥ лише в тих випадках, коли на слизов≥й носоглотки Ї мен≥нгококи. ѕри генерал≥зован≥й ≥нфекц≥њ це спостер≥гаЇтьс¤ лише у 18 % хворих. «дорове нос≥йство може тривати 2-6 тиж. ¬оно част≥ше трапл¤Їтьс¤ в ос≥б з хрон≥чними запальними зм≥нами в носоглотц≥. Ќа 1 хворого припадаЇ до 2000 здорових нос≥њв ≥ б≥льше. ѕри спорадичн≥й захворюваност≥ нос≥йство не перевищуЇ 1 %, п≥д час еп≥дем≥њ охоплюЇ 35-45 % контактних ос≥б.

ћехан≥зм передач≥ ≥нфекц≥њ пов≥тр¤но-крапельний. ¬ид≥ленню збудника спри¤ють кашель, чханн¤, нежить. ћаксимум захворювань припадаЇ на лютий-кв≥тень. ’вор≥ють люди р≥зного в≥ку, найчаст≥ше д≥ти до 10 рок≥в. ћожуть спостер≥гатись ¤к спорадичн≥ випадки, так ≥ еп≥дем≥чн≥ спалахи, що част≥ше виникають у дит¤чих колективах, гуртожитках, казармах. ѕер≥одичн≥сть спалах≥в складаЇ 10-30 рок≥в. ≈п≥дем≥њ спричин¤ють переважно мен≥нгококи серогрупи ј, а спорадичн≥ захворюванн¤ у м≥жеп≥дем≥чному пер≥од≥ - серогруп ¬ ≥ —. ѕ≥сл¤ перенесеноњ ≥нфекц≥њ залишаЇтьс¤ ст≥йкий типоспециф≥чний ≥мун≥тет.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од коливаЇтьс¤ в≥д 2 до 10 дн≥в, у середньому в≥н складаЇ 3-4 дн≥.

–озр≥зн¤ють локал≥зован≥ та генерал≥зован≥ форми мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ. ƒо локал≥зованих в≥днос¤ть здорове бактер≥онос≥йство та мен≥нгококовий назофаринг≥т, до генерал≥зованих - мен≥нгококцем≥ю (сепсис), мен≥нг≥т, мен≥нгоенцефал≥т.

« кл≥н≥чних форм найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ мен≥нгококовий назофаринг≥т. ѕочаток гострий. ’вор≥ скаржатьс¤ на б≥ль голови, закладенн¤ носа, нежить. «адн¤ ст≥нка носоглотки г≥перемована, набр¤кла, л≥мфоњдн≥ фол≥кули г≥перплазован≥. “емпература т≥ла може залишатис¤ нормальною, але здеб≥льшого п≥двищуЇтьс¤ до 38 — ≥ вище. √ар¤чка триваЇ лише 1-3 дн≥. Ќ≥¤ких специф≥чних про¤в≥в мен≥нгококовий назофаринг≥т немаЇ. ’вор≥, ¤к правило, почуваютьс¤ задов≥льно ≥ швидко одужують. ќднак назофаринг≥т може бути продромою генерал≥зованих форм хвороби.

ћен≥нгококцем≥¤ розпочинаЇтьс¤ раптово. √ар¤чка дос¤гаЇ 38-39 —. ќдночасно виникають ≥нш≥ ознаки ≥нтоксикац≥њ: загальна слабк≥сть, б≥ль голови ≥ м'¤з≥в спини та к≥нц≥вок, спрага, бл≥д≥сть. „ерез 4-6 год з'¤вл¤Їтьс¤ висипка, ¤ка маЇ так≥ особливост≥: вона гемораг≥чна; неправильноњ форми ≥ р≥зних розм≥р≥в, част≥ше у вигл¤д≥ з≥рочок; висипань багато, переважно на с≥дниц¤х, стегнах, гом≥лках, тулуб≥; забарвленн¤ елемент≥в висипки р≥зноман≥тне, що зв'¤зано з п≥дсипанн¤ми; у центр≥ висипного елемента з'¤вл¤Їтьс¤ некроз шк≥ри ≥ в подальшому в≥дторгаютьс¤ некротичн≥ маси. √емораг≥чна висипка може поЇднуватись з розеольозною ≥ розеольозно-папульозною (мал. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

 
 
 
 

ћал. 1-8. ¬исипка при мен≥нгококов≥й ≥нфекц≥њ.

ƒл¤ мен≥нгококцем≥њ характерн≥ також ≥нш≥ гемораг≥чн≥ про¤ви: крововиливи в склери, кон'юнктиви, слизову оболонку з≥ва; матков≥, носов≥, шлунков≥ кровотеч≥ (мал. 9).

ћал. 9. √емораг≥чний склерит при мен≥нгококцем≥њ.

„асто уражаютьс¤ суглоби (мал. 10). Ќасл≥дки артриту, ¤к правило, спри¤тлив≥. «р≥дка виникаЇ ≥ридоцикл≥т з≥ зм≥ною кольору райдужноњ оболонки на ≥ржавий.

 

ћал. 10. ћен≥нгококовий артрит.

√ар¤чка ≥нтерм≥туючого типу. —постер≥гаютьс¤ виражена ≥нтоксикац≥¤, пом≥рний ц≥аноз, тах≥кард≥¤, г≥потон≥¤. Ўк≥рн≥ покриви сух≥, ¤зик покритий нальотом. ћожуть з'¤витис¤ корч≥, розлади св≥домост≥, вогнищев≥ ураженн¤ нервовоњ системи.

ƒуже важкий переб≥г маЇ блискавичний вар≥ант мен≥нгококцем≥њ, так звана швидкоплинна пурпура, або синдром ”отерхауза-‘р≥дер≥ксена, що Ї результатом крововилив≥в у наднирники (мал. 11). ¬≥н характеризуЇтьс¤ бурхливим початком: стр≥мко п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла, з'¤вл¤ютьс¤ озноб, б≥ль голови, блюванн¤. ¬же в перш≥ години на шк≥р≥ та слизових оболонках виникаЇ гемораг≥чна висипка. ¬она стаЇ р¤сною, з'¤вл¤ютьс¤ значн≥ крововиливи в шк≥ру. ћожлив≥ носов≥, матков≥ та шлунков≥ кровотеч≥. Ќа к≥нц≥вках, а пот≥м на тулуб≥ виникають багр¤но-синюшн≥ пл¤ми. ѕрогресуЇ серцево-судинна недостатн≥сть (синюшн≥сть, ниткопод≥бний пульс, р≥зка г≥потон≥¤ аж до колапсу). –озвиваЇтьс¤ ≥нфекц≥йно-токсичний шок. ’вор≥ втрачають св≥дом≥сть, з'¤вл¤ютьс¤ рухове збудженн¤, корч≥. –≥зко виражен≥ мен≥нгеальн≥ ¤вища. Ѕез зам≥сноњ гормонотерап≥њ хвороба швидко зак≥нчуЇтьс¤ смертю.

 

ћал. 11.  рововиливи в наднирники при мен≥нгококов≥й ≥нфекц≥њ.

ћен≥нгококовий мен≥нг≥т також розпочинаЇтьс¤ раптово: п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла, з'¤вл¤ютьс¤ дуже сильний б≥ль голови та блюванн¤ без нудоти. ” де¤ких хворих бувають пол≥морфна еритематозна або коропод≥бна висипка, пом≥рн≥ ¤вища ринофаринг≥ту, ¤к≥ швидко зникають. ƒал≥ виникають корч≥, част≥ше в малих д≥тей. “ипова поза хворого - лежить на боц≥ з в≥дкинутою назад головою ≥ приведеними до живота кол≥нами (мал. 12, 13). —клери з ≥н'Їкц≥Їю судин, обличч¤ червоне; у половини хворих довкола носових отвор≥в, на губах, вушних раковинах - герпетична висипка з крововиливами. ѕульс прискорений, артер≥альний тиск знижуЇтьс¤. “они серц¤ ослаблен≥, в леген¤х - сух≥, ≥нод≥ волог≥ хрипи.

 

ћал. 12, 13. “ипова поза хворого на мен≥нгококову ≥нфекц≥ю.

Ќайхарактерн≥ш≥ зм≥ни спостер≥гаютьс¤ з боку нервовоњ системи: г≥перестез≥¤, св≥тлобо¤знь, риг≥дн≥сть потиличних м'¤з≥в, симптоми  ерн≥га, Ѕрудзинського, √≥йЇна. ” немовл¤т часто ви¤вл¤ють симптом п≥дв≥шуванн¤ Ћесажа, напруженн¤ ≥ випинанн¤ т≥м'¤чка, п≥рам≥дн≥ патолог≥чн≥ знаки. ” т¤жких випадках хвор≥ втрачають св≥дом≥сть.

ѕричиною смерт≥ найчаст≥ше Ї гостре набуханн¤ ≥ набр¤к головного мозку. ѕри цьому на фон≥ загального ≥нтоксикац≥йного ≥ мен≥нгеального синдром≥в спостер≥гаютьс¤ втрата св≥домост≥, р≥зка задишка, багрово-синюшне обличч¤, блюванн¤ фонтаном, гикавка, розлади диханн¤ ≥ серцево-судинноњ д≥¤льност≥, клон≥ко-тон≥чн≥ корч≥, збудженн¤ або депрес≥¤, пригн≥ченн¤ корнеальних рефлекс≥в, звуженн¤ з≥ниць ≥ мл¤ва њх фотореакц≥¤, згасанн¤ мен≥нгеальних симптом≥в.

¬насл≥док набр¤ку та набуханн¤ головний мозок може зм≥ститись ≥ вклинитись у великий потиличний отв≥р, через що р≥зко порушуЇтьс¤ кровопостачанн¤ органа. —индром вклиненн¤ характеризуЇтьс¤ загальними клон≥ко-тон≥чними судорогами, р¤сним потом, г≥перем≥Їю обличч¤, брадикард≥Їю, ¤ка швидко зм≥нюЇтьс¤ на тах≥кард≥ю, порушенн¤ми диханн¤ - спочатку задишка, пот≥м диханн¤ типу „ейна-—токса. —мерть настаЇ в≥д зупинки диханн¤.

ƒо ускладнень мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ належить також ≥нфекц≥йно-токсичний шок. «ахворюванн¤ може супроводжуватис¤ синдромом церебральноњ г≥потенз≥њ. ѕереб≥г хвороби дуже важкий, з вираженими токсикозом. ћен≥нгеальн≥ симптоми можуть посилюватис¤, але здеб≥льшого зникають. –озвиваютьс¤ г≥потон≥¤ м'¤з≥в ≥ арефлекс≥¤. ” новонароджених ≥ д≥тей раннього в≥ку западаЇ т≥м'¤чко.

ѕри мен≥нгококовому мен≥нгоенцефал≥т≥ з перших дн≥в хвороби переважають енцефал≥тичн≥ ¤вища: втрата св≥домост≥, судоми, парал≥ч≥ та парези. ћожуть пог≥ршуватис¤ з≥р, слух, ¤кщо процес переходить на стовбуров≥ утвори на дн≥ IV шлуночка, виникають дихальн≥ та серцево-судинн≥ розлади. ћен≥нгеальн≥ ¤вища можуть бути слабовираженими. √либина втрати св≥домост≥ залежить в≥д ступен¤ ураженн¤ мозку.

¬ анал≥з≥ кров≥ при мен≥нгококов≥й ≥нфекц≥њ ви¤вл¤ють нейтроф≥льний г≥перлейкоцитоз ≥з зсувом формули вл≥во, зб≥льшену Ўќ≈. ƒл¤ мен≥нг≥ту характерн≥ зм≥ни л≥квору: вит≥каЇ з п≥двищеним тиском (до 600 мм вод. ст.), струменем або частими крапл¤ми (б≥льш ¤к 50-70 крапель за 1 хв); мутний, гн≥йний (мал. 14); ви¤вл¤Їтьс¤ кл≥тинно-б≥лкова дисоц≥ац≥¤, нейтроф≥льний плеоцитоз; к≥льк≥сть б≥лка зб≥льшена, цукру ≥ хлорид≥в - знижена. ѕри сто¤нн≥ л≥квору випадаЇ груба ф≥бринова пл≥вка. –еакц≥њ ѕанд≥ та Ќонне-јпельта р≥зкопозитивн≥.

ћал. 14. Ћ≥квор при мен≥нгококовому мен≥нг≥т≥.

ƒ≥агностика мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ базуЇтьс¤ на кл≥н≥чних та еп≥дем≥олог≥чних даних. Ѕурхливий розвиток гн≥йного мен≥нг≥ту серед повного здоров'¤ або п≥сл¤ легкого назофаринг≥ту, особливо в поЇднанн≥ з гемораг≥чною висипкою, Ї св≥дченн¤м мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ.

ƒл¤ лабораторного п≥дтвердженн¤ д≥агнозу вир≥шальне значенн¤ маЇ вид≥ленн¤ збудника з носоглотки, кров≥, л≥квору, елемент≥в висипки. ћазок ≥з задньоњ ст≥нки носоглотки беруть натще або через 3-4 год п≥сл¤ њди стерильним ватним тампоном на з≥гнутому дрот≥, ¤кий к≥нцем догори ввод¤ть за м'¤ке п≥днеб≥нн¤; забраний матер≥ал при вит¤гуванн≥ не повинен торкатис¤ зуб≥в, слизовоњ щ≥к ≥ ¤зика, щоб не зазнати антим≥кробноњ д≥њ слини.  ров одержують з вени, л≥квор - при люмбальн≥й пункц≥њ. ѕос≥в л≥пше робити б≥л¤ л≥жка хворого ≥ до початку антиб≥отикотерап≥њ. ќск≥льки мен≥нгококи дуже вимоглив≥ до умов культивуванн¤, дл¤ њх розмноженн¤ необх≥дн≥ середовища з додаванн¤м людського або тваринного б≥лка (кров, сироватка, молоко) та обмежений д≥апазон температур - 36-37 —. “ому матер≥ал доставл¤ють у лаборатор≥ю в теплому стан≥ (у термос≥ або перенос¤чи за пазухою). —лиз з носоглотки сл≥д вис≥вати на сироватковий агар з додаванн¤м ристом≥цину або л≥нком≥цину з метою пригн≥ченн¤ росту грампозитивних кок≥в.

ќдночасно робл¤ть бактер≥оскоп≥ю товстоњ крапл≥ кров≥, вз¤тоњ з м'¤кот≥ пальц¤ або мочки вуха, та л≥квору. ћазки фарбують метиленовим син≥м або за √рамом у модиф≥кац≥њ  алини. ћен≥нгококи в мазках мають вигл¤д грамнегативних диплокок≥в з капсулами, ¤к≥ розташован≥ поза лейкоцитами або внутр≥шньокл≥тинно (мал. 15). –езультати бактер≥оскоп≥њ негайно пов≥домл¤ють палатному л≥карю.  ≥нцевий результат бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ мазка з носоглотки лаборатор≥¤ даЇ на 4-й день, кров≥ та л≥квору - не ран≥ше 7-го дн¤.

ћал. 15. ћен≥нгококи в мазках.

ќстанн≥м часом у практику впроваджен≥ ≥мунолог≥чн≥ методи експрес-д≥агностики, що дозвол¤ють знайти антиген мен≥нгокока в спинномозков≥й р≥дин≥ за допомогою реакц≥њ коаглютинац≥њ, ензим-м≥чених антит≥л (–≈ћј), методу зустр≥чного ≥муноелектрофорезу, ≥мунофлюоресценц≥њ.

—еролог≥чне п≥дтвердженн¤ можна одержати в –Ќ√ј з мен≥нгококовими еритроцитарними д≥агностикумами серогруп ј, ¬ ≥ —.  ров досл≥джують у динам≥ц≥ з ≥нтервалом 5-7 дн≥в.

ƒиференц≥альний д≥агноз. ѕ≥д час еп≥дем≥чних спалах≥в ≥ при на¤вност≥ ч≥ткого мен≥нгеального синдрому д≥агностика мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ не Ї складною. ” спорадичних випадках зап≥дозрити њњ значно важче, особливо мен≥нгококовий назофаринг≥т.  л≥н≥чна картина останнього дуже нагадуЇ в≥русн≥ ринофаринг≥ти. ƒ≥агноз тут можна встановити на п≥дстав≥ бактер≥олог≥чного ≥ в≥русолог≥чного досл≥дженн¤ носоглоткового слизу або при на¤вност≥ переконливих еп≥дем≥олог≥чних даних. ѕри в≥русних ринофаринг≥тах анал≥з кров≥ част≥ше св≥дчить про лейкопен≥ю, антиб≥отикотерап≥¤ неефективна.

ћен≥нгококцем≥ю сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д хвороб, переб≥г ¤ких супроводжуЇтьс¤ гемораг≥чним синдромом. ѕри гемораг≥чному васкул≥т≥ (хвороба Ўенлейна-√еноха) висипка маЇ вигл¤д симетричних петех≥й або папуло-гемораг≥й, що часто поЇднуютьс¤ з гематур≥Їю та кишковою кровотечею; запаленн¤ мозкових оболонок немаЇ. “ромбоцитопен≥чна пурпура (хвороба ¬ерльгофа) характеризуЇтьс¤ поступовим початком, температура т≥ла не п≥двищуЇтьс¤, висипка у вигл¤д≥ синц≥в, що розташован≥ на будь-¤ких д≥л¤нках т≥ла, симптоми мен≥нг≥ту в≥дсутн≥. ≤нших зм≥н кров≥, кр≥м тромбоцитопен≥њ, немаЇ.

ѕри грип≥ також може з'¤витись петех≥альна висипка, але част≥ше на обличч≥, шињ, слизов≥й оболонц≥ рота, у кл≥н≥чн≥й картин≥ дом≥нують ≥нтоксикац≥¤ ≥ катаральне запаленн¤ верхн≥х дихальних шл¤х≥в; при на¤вност≥ мен≥нгеальних ознак зм≥н у л≥квор≥ немаЇ або вони незначн≥ ≥ св≥дчать про серозне запаленн¤, в анал≥з≥ кров≥ - лейкопен≥¤, л≥мфоцитоз.

¬исипка, що зустр≥чаЇтьс¤ ≥нод≥ на початку мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ, може нагадувати к≥р, скарлатину та Їрсин≥ози. ѕроте при кору вона з'¤вл¤Їтьс¤ п≥сл¤ певного продромального пер≥оду з вираженими катаральними ¤вищами, характерними Ї пл¤ми Ѕельського-‘≥латова- опл≥ка, етапн≥сть висипань, наступне вис≥вкопод≥бне лущенн¤. ƒл¤ скарлатини типовими Ї зм≥ни слизовоњ оболонки з≥ва, ¤скрава г≥перем≥¤, тонзил≥т (част≥ше фол≥кул¤рний або лакунарний), УмалиновийФ ¤зик, висипка др≥бноточкова на г≥перемованому фон≥ шк≥ри з≥ згущенн¤м у природних складках, б≥лий носогубний трикутник, ст≥йкий б≥лий дермограф≥зм, пластинчасте лущенн¤ шк≥ри.

™рсин≥ози, кр≥м того, супроводжуютьс¤ ураженн¤м суглоб≥в, дисфункц≥Їю кишок, гепатоспленомегал≥Їю.

ћен≥нгококовий мен≥нг≥т важливо ¤комога ран≥ше в≥др≥знити в≥д туберкульозного мен≥нг≥ту, ¤кий у 2/3 хворих починаЇтьс¤ поступово, розвиваЇтьс¤ част≥ше в ос≥б молодого в≥ку з первинним туберкульозним вогнищем у леген¤х або ≥нших органах. ” початковий пер≥од, що триваЇ 1-3 тиж, збер≥гаЇтьс¤ субфебрильна температура т≥ла. ћен≥нгеальн≥ симптоми наростають поступово. « 2-3-го тижн¤ порушуютьс¤ функц≥њ черепних нерв≥в, част≥ше III та VIII пар. ” кров≥ пом≥рний лейкоцитоз ≥ зб≥льшенн¤ Ўќ≈. «м≥ни л≥квору серозного характеру - спинномозкова р≥дина з опалесценц≥Їю, ≥нод≥ ксантохромна, Ї б≥лково-кл≥тинна дисоц≥ац≥¤, л≥мфоцитарний плеоцитоз, р≥зко знижений вм≥ст цукру; п≥сл¤ 12-24 год сто¤нн¤ утворюЇтьс¤ н≥жна ф≥бринова с≥точка; можна ви¤вити м≥кобактер≥њ туберкульозу.

¬≥русн≥ мен≥нг≥ти характеризуютьс¤ гострим початком, вираженим мен≥нгеальним синдромом ≥, на в≥дм≥ну в≥д мен≥нгококового мен≥нг≥ту, серозними зм≥нами спинномозковоњ р≥дини. ќстанн¤ прозора, з л≥мфоцитарним плеоцитозом, вм≥ст б≥лка нормальний або незначно п≥двищений. ÷≥ зм≥ни поЇднуютьс¤ з кл≥н≥кою захворюванн¤, ¤ке зумовлене певним збудником: при ентеров≥русн≥й ≥нфекц≥њ - герпанг≥на, м≥алг≥њ, дисфункц≥¤ кишок, екзантема, плевродин≥¤; при аденов≥русн≥й ≥нфекц≥њ - пол≥аден≥т, фаринг≥т, кон'юнктив≥т, гепатол≥Їнальний синдром; при еп≥дем≥чному паротит≥ - паротит, субмаксил≥т, можлив≥ орх≥т, панкреатит.

Ћептосп≥розний мен≥нг≥т буваЇ серозним або гн≥йним, розвиваЇтьс¤ на фон≥ гар¤чки, болю в м'¤зах, жовт¤ниц≥, нирковоњ недостатност≥, гемораг≥чного синдрому. ƒ≥агноз п≥дтверджують ви¤вленн¤м лептосп≥р у кров≥, сеч≥, л≥квор≥ та реакц≥Їю м≥кроаглютинац≥њ.

—убарахноњдальний крововилив також починаЇтьс¤ раптово, з сильного головного болю, блювоти, мен≥нгеального синдрому. ¬ диференц≥альн≥й д≥агностиц≥ допомагають анамнез (трапл¤Їтьс¤ част≥ше у хворих на г≥пертон≥чну хворобу, склероз судин головного мозку, при травмах), досл≥дженн¤ л≥квору - ксантохром≥¤, на¤вн≥сть вилужених еритроцит≥в. Ќа очному дн≥ ви¤вл¤ють звуженн¤ судин с≥тк≥вки за г≥пертон≥чним типом.

√н≥йне запаленн¤ мозкових оболонок можуть спричин¤ти пневмококи, гемоф≥льна паличка јфанасьЇва-ѕфейфера, стрептококи, стаф≥лококи, гриби, що њх сл≥д розр≥зн¤ти за допомогою бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ л≥квору. ќднак Ї де¤к≥ кл≥н≥чн≥ особливост≥. ѕневмококовий мен≥нг≥т част≥ше буваЇ вторинним, характеризуЇтьс¤ важким ≥ бурхливим переб≥гом, схильн≥стю до рецидив≥в. ” перш≥ дн≥ хвороби з'¤вл¤Їтьс¤ вогнищева симптоматика ураженн¤ центральноњ нервовоњ системи. ” хворих можна ви¤вити нейтроф≥льний лейкоцитоз, зб≥льшену Ўќ≈; спинномозкова р≥дина молочно-б≥лого кольору, м≥стить велику к≥льк≥сть б≥лка ≥ нейтроф≥л≥в. √н≥йний мен≥нг≥т, зумовлений паличкою јфанасьЇва-ѕфейфера, характеризуЇтьс¤ поступовим початком, хвилепод≥бним переб≥гом. Ќайчаст≥ше хвор≥ють д≥ти. –озвиваютьс¤ токсикоз, диспепс≥¤. —пинномозкова р≥дина зеленого кольору, мутна, плеоцитоз дос¤гаЇ (10-15)*109/л.

ƒиференц≥ально-д≥агностичн≥ ознаки мен≥нг≥т≥в р≥зноњ ет≥олог≥њ наведен≥ в таблиц≥ 1.

“аблиц¤ 1. ƒиференц≥ально-д≥агностичн≥ ознаки мен≥нг≥т≥в р≥зноњ ет≥олог≥њ

—имптомћен≥нгококовий мен≥нг≥т

¬торинний гн≥йний мен≥нг≥т

—ерозн≥ (в≥русн≥) мен≥нг≥ти

“уберкульозний мен≥нг≥т

ѕочаток

–аптовий

√острий

√острий, р≥дше поступовий

ѕоступовий, р≥дше п≥дгострий

√ар¤чка

¬исока

¬исока

¬исока

ƒовготривала

Ѕ≥ль голови

ƒуже сильний

¬иражений

—ильний на початку хвороби

–≥зко виражений, приступопод≥бний у половини хворих

Ѕлюванн¤

„асто, без нудоти

„асто

„асто, на початку хвороби

–≥дко, поступово стаЇ част≥шим

–иг≥дн≥сть м'¤з≥в потилиц≥

¬иражена

¬иражена

ѕом≥рна

ѕоступово наростаЇ

—имптом  ерн≥га

¬иражений

¬иражений

¬иражений на початку хвороби

ЌаростаЇ поступово, виражений б≥льше за риг≥дн≥сть м'¤з≥в потилиц≥

«м≥ни анал≥зу кров≥

Ћейкоцитоз, нейтроф≥льоз

Ћейкоцитоз, нейтроф≥льоз

Ћейкопен≥¤ або нормоцитоз, л≥мфоцитоз

Ќормоцитоз або лейкопен≥¤, л≥мфоцитоз

«м≥ни спин-номозковоњ р≥дини

за кольором

ћолочна до гн≥йноњ, мутна

Ѕ≥лувата до зеленуватоњ, мутна

Ѕезкольорова або з легкою опалесценц≥Їю

 сантохромна, з опалесценц≥Їю

тиск

ѕом≥рно або значно п≥двищений

«начно п≥двищений

ѕом≥рно п≥двищений

«легка або пом≥рно п≥двищений

плеоцитоз

«начний нейтроф≥льний

«начний нейтроф≥льний

ѕом≥рний л≥мфоцитарний

ѕом≥рний л≥мфоцитарний

б≥лок

ѕом≥рне або значне зб≥льшенн¤

«начне зб≥льшенн¤

Ќорма або пом≥рне зб≥льшенн¤

«начне зб≥льшенн¤

глюкоза

ѕом≥рне зниженн¤

«ниженн¤

Ќорма

«начне зниженн¤

пл≥вка

√руба, часто у вигл¤д≥ осаду

” вигл¤д≥ осаду

Ќе буваЇ

‘≥бринозна Ус≥точкаФ

 

Ћ≥куванн¤. ’вор≥ на мен≥нгококову ≥нфекц≥ю п≥дл¤гають негайн≥й госп≥тал≥зац≥њ. ѕри важких формах хвороби терап≥¤ набуваЇ характеру нев≥дкладноњ допомоги. Ќайефективн≥ш≥ бензилпен≥цил≥н ≥ його нап≥всинтетичн≥ аналоги. ѕ≥сл¤ встановленн¤ д≥агнозу або нав≥ть при п≥дозр≥ на мен≥нгококовий мен≥нг≥т негайно призначають бензилпен≥цил≥н з розрахунку 200 000-500 000 ќƒ на 1 кг маси т≥ла на добу; добову дозу ввод¤ть з ≥нтервалом 4 год, а д≥т¤м до 2 м≥с - кожн≥ 3 год внутр≥шньом'¤зово. ѕершу дозу доц≥льно ввести перед в≥дправленн¤м хворого до стац≥онару. Ќеобх≥дн≥сть призначати велик≥ дози пен≥цил≥ну, амп≥цил≥ну, оксацил≥ну обумовлена тим, що вони мають низьку проникн≥сть щодо гематоенцефал≥чного бар'Їру. якщо орган≥зм не переносить пен≥цил≥н, можна призначити левом≥цетину сукцинат натр≥ю внутр≥шньом'¤зово, тетрацикл≥н.

« метою боротьби з токсикозом ввод¤ть достатню к≥льк≥сть р≥дини, в≥там≥н≥в, використовують оксигенотерап≥ю. ќдночасно провод¤ть дег≥дратац≥ю у зв'¤зку з загрозою набуханн¤ мозку - показан≥ 10-20 % розчини глюкози, 10 % розчин натр≥ю хлориду ≥ 10 % розчин кальц≥ю хлориду, альбум≥н, концентрована суха плазма, д≥уретики (лазикс, д≥акарб, ман≥т, сечовина). ƒл¤ усуненн¤ ацидозу призначають 4 % розчин натр≥ю г≥дрокарбонату внутр≥шньовенно.

ѕри важких формах мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ ввод¤ть кортикостероњди (предн≥золон, ƒќ —ј), протисудомн≥ засоби (седуксен, натр≥ю оксибутират).

ћен≥нгококцем≥¤ ≥ загроза розвитку ƒ¬«-синдрому потребують призначенн¤ гепарину, ≥нг≥б≥тор≥в протеаз (трасилол, контрикал, гордокс), св≥жозамороженоњ плазми.

 ўе на догосп≥тальному етап≥ хворому на гн≥йний мен≥нг≥т, кр≥м антиб≥отика, сл≥д ввести предн≥золон, лазикс , димедрол, гепарин.

Ќос≥њв мен≥нгокока не госп≥тал≥зують, не обов'¤зково госп≥тал≥зувати ≥ хворих на мен≥нгококовий назофаринг≥т, але вони п≥дл¤гають ≥зол¤ц≥њ в≥д колективу в домашн≥х умовах. —анують њх в основному м≥сцево: полосканн¤ 0,05-0,1 % розчинами кал≥ю перманганату, 0,02 % - фурацил≥ну, натр≥ю г≥дрокарбонату, при ст≥йкому нос≥йств≥ - ”‘ќ, ультразвук, ≥муноглобул≥н, загальнозм≥цнююч≥ та антиг≥стам≥нн≥ препарати. ѕри назофаринг≥т≥ середньоњ важкост≥ призначають антиб≥отики пен≥цил≥нового р¤ду, левом≥цетин. ƒл¤ санац≥њ нос≥њв також використовують антиб≥отики: дорослим - амп≥цил≥н або левом≥цетин прот¤гом 4 дн≥в, д≥т¤м - т≥ сам≥ препарати у в≥ковому дозуванн≥. ¬ закритих колективах дорослих використовують рифамп≥цин прот¤гом 2 дн≥в. ¬ажливого значенн¤ надають л≥куванню супутн≥х хвороб носоглотки, в необх≥дних випадках за участю Ћќ–.

–еконвалесцент≥в виписують ≥з стац≥онару п≥сл¤ повного кл≥н≥чного одужанн¤ без обов'¤зкового бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ на нос≥йство. ” колектив можна допускати п≥сл¤ одноразового контрольного бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ слизу з носоглотки, забраного через 5 дн≥в п≥сл¤ виписки з≥ стац≥онару чи кл≥н≥чного одужанн¤ при л≥куванн≥ вдома у зв'¤зку з назофаринг≥том. ” випадку локал≥зованоњ форми мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ подальше спостереженн¤ не провод¤ть.

ƒиспансерний нагл¤д за реконвалесцентами, ¤к≥ перенесли генерал≥зовану ≥нфекц≥ю, триваЇ впродовж 2 рок≥в. …ого зд≥йснюЇ д≥льничний л≥кар при консультац≥њ невропатолога, псих≥атра, окул≥ста. Ќа 1-му роц≥ обстежують 1 раз у 3 м≥с, на 2-му - 1 раз у п≥вроку. Ќос≥њв мен≥нгокока зв≥льн¤ють в≥д проф≥лактичних щеплень на 1 м≥с, реконвалесцент≥в п≥сл¤ назофаринг≥ту - на 2 м≥с, а п≥сл¤ генерал≥зованих форм мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ - на 6 м≥с.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. Ќа кожний випадок генерал≥зованоњ форми мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ, а також бактер≥олог≥чно п≥дтвердженого назофаринг≥ту подаЇтьс¤ терм≥нове пов≥домленн¤ до санеп≥дстанц≥њ, на групов≥ захворюванн¤ (5 випадк≥в ≥ б≥льше) - позачергове донесенн¤ м≥н≥стерству охорони здоров'¤.

ѕри групових захворюванн¤х ≥ в закритих колективах накладають 10-денний карантин, включаючи медичний огл¤д за участю Ћќ– ≥ щоденну термометр≥ю. ¬ оточенн≥ хворого провод¤ть бактер≥олог≥чне обстеженн¤ ус≥х контактних ос≥б: д≥тей 2 рази, дорослих - 1 раз. ƒ≥т¤м в≥ком до 7 рок≥в з проф≥лактичною метою ввод¤ть ≥муноглобул≥н (1,5-3 мл). ¬и¤влен≥ нос≥њ та хвор≥ на назофаринг≥т п≥дл¤гають санац≥њ. Ќа пер≥од санац≥њ нос≥њв вивод¤ть з дит¤чих заклад≥в, з колектив≥в дорослих - не ≥золюють. Ќос≥њв, ¤ких було ви¤влено в с≥мейних осередках, у дит¤ч≥ заклади не допускають, але в колективах, ¤к≥ вони в≥дв≥дували, бактер≥олог≥чне обстеженн¤ не провод¤ть.

¬ еп≥дем≥чному осередку розосереджують людей, ¤к≥ сп≥лкувались, провод¤ть пров≥трюванн¤, кварцове опром≥нюванн¤ та ретельне вологе прибиранн¤ прим≥щень з використанн¤м дез≥нф≥куючих засоб≥в, кип'¤т≥нн¤ посуду; в стац≥онар≥ персонал повинен працювати в масках. ¬ окремих випадках при спалахах приймають р≥шенн¤ про розпуск колективу на 10-20 дн≥в. «аключну дез≥нфекц≥ю в осередках не провод¤ть.

« метою специф≥чноњ проф≥лактики в пер≥од еп≥дем≥чного неблагополучч¤ застосовують мен≥нгококову вакцину серогруп ј, ¬ ≥ —. ўепленн¤ робл¤ть: д≥т¤м в≥д 1 до 7 рок≥в включно; учн¤м ѕ“” ≥ перших клас≥в шк≥л-≥нтернат≥в, студентам перших курс≥в ≥нститут≥в ≥ техн≥кум≥в; особам, ¤к≥ проживають в гуртожитку; д≥т¤м, ¤ких приймають у дит¤ч≥ будинки. ѕри зростанн≥ р≥вн¤ захворюваност≥ понад 20 випадк≥в на 100 тис. населенн¤ вакцинац≥ю провод¤ть поголовно. ƒл¤ екстреноњ проф≥лактики вакцину ввод¤ть у перш≥ 5 дн≥в п≥сл¤ ви¤вленн¤ першого випадку генерал≥зованоњ форми мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ - контактним в еп≥дем≥чному осередку, а також особам, ¤к≥ вступають до колективу з еп≥дем≥чного осередку. Ќеобх≥дно проводити роз'¤снювальну роботу серед населенн¤, щоб забезпечити раннЇ звертанн¤ хворих з гар¤чкою ≥ назофаринг≥том.







Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz