Ќа головну стор≥нку

ћ≈ƒ» јћ≈Ќ“ќ«Ќј ’¬ќ–ќЅј

ћедикаментозна хвороба (ћ’) - патолог≥чн≥ зм≥ни, ¤к≥ виникають в орган≥зм≥ людини п≥д впливом медикаментозних засоб≥в.

≈т≥олог≥¤. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ значно почаст≥шали поб≥чн≥ реакц≥њ ≥ ускладненн¤ медикаментозноњ терап≥њ. ¬они найчаст≥ше виникають у звТ¤зку ≥з кл≥н≥чним застосуванн¤м бензилпен≥цил≥ну, стрептом≥цину, тетрацикл≥ну, левом≥цетину, канам≥цину, сульфан≥лам≥д≥в, гетерогенних сироваток. ћ’ можуть спричин¤ти середники, ¤к≥ використовуютьс¤ ¤к засоби патогенетичноњ та симптоматичноњ терап≥њ.

ѕатогенез. ƒо фактор≥в схильност≥ в≥днос¤тьс¤: пол≥прагмаз≥¤, в≥дсутн≥сть достатн≥х показань до призначенн¤ препарату, повторн≥ ≥ тривал≥ курси л≥куванн¤, передозуванн¤ добовоњ та курсовоњ доз, ≥ндив≥дуальна непереносим≥сть, недостатн≥сть ферментних систем, неповноц≥нна функц≥¤ печ≥нки та нирок, перехресна сенсиб≥л≥зац≥¤, преморб≥дний стан (попередн≥ та супутн≥ захворюванн¤, невролог≥чн≥ та ендокринн≥ порушенн¤, харчова алерг≥¤, ≥нсол¤ц≥¤, проф≥лактична вакцинац≥¤ та ≥н.).

¬ кл≥н≥ц≥ ≥нфекц≥йних хвороб ћ’ найчаст≥ше виникаЇ у хворих на грип та ≥нш≥ гостр≥ респ≥раторн≥ в≥русн≥ ≥нфекц≥њ, черевний тиф, в≥русн≥ гепатити, дизентер≥ю, глистну ≥нваз≥ю, при супутн≥х грибкових захворюванн¤х.

¬ид≥л¤ють три групи ускладнень ћ’: 1.алерг≥чн≥ реакц≥њ, 2.токсичн≥ ¤вища, 3. дисбактер≥ози ≥ супер≥нфекц≥њ.

јлерг≥чн≥ реакц≥њ виникають, головним чином, через нерац≥ональне та безладне використанн¤ антиб≥отик≥в та ≥нших х≥м≥отерапевтичних препарат≥в, передус≥м на пен≥цил≥н, новокањн ≥ ацетилсал≥цилову кислоту. «а даними ¬ќќ«, частота алерг≥чних реакц≥й на пен≥цил≥н коливалась в р≥зних крањнах в≥д 0,7 % до 10 %. ƒещо р≥дше алерг≥чн≥ реакц≥њ спостер≥гаютьс¤ при використанн≥ стрептом≥цину, в≥дносно р≥дко - антиб≥отик≥в ≥з груп макрол≥д≥в, тетрацикл≥н≥в, ам≥ногл≥козид≥в ≥ левом≥цетину. „астота ускладнень зростаЇ у хворих на ≥нфекц≥йно-алерг≥чн≥ захворюванн¤.

¬ патогенез≥ алерг≥чних реакц≥й пров≥дну роль в≥д≥граЇ реакц≥¤ антиген-антит≥ло. Ѕагато препарат≥в (антитоксичн≥ сироватки, вакцини) мають властивост≥ алерген≥в. ќднак, б≥льша частина х≥м≥отерапевтичних засоб≥в Ї гаптенами ≥ набувають антигенних властивостей п≥сл¤ зТЇднанн¤ ≥з б≥лками орган≥зму. ” де¤ких препарат≥в алерг≥чн≥ властивост≥ зТ¤вл¤ютьс¤ лише п≥сл¤ х≥м≥чноњ трансформац≥њ (найчаст≥ше п≥сл¤ окисленн¤), тобто гаптенами стають њх метабол≥ти.

јнтит≥ла, ¤к≥ утворились (реаг≥ни), ос≥дають на мембранах кл≥тин. Ўл¤хом сполученн¤ алерген≥в ≥з ф≥ксованими антит≥лами утворюютьс¤ ≥мунн≥ комплекси, ¤к≥ травмують ендотел≥й судин. ѕри цьому продукуютьс¤ р≥зн≥ ам≥ни - г≥стам≥н, серотон≥н, ацетилхол≥н, гепарин, к≥н≥ни, ¤к≥ ви¤вл¤ють д≥ю на нервову систему, гладку мускулатуру бронх≥в ≥ кишечника та п≥двищують проникн≥сть кровоносних судин.

–озр≥зн¤ють алерг≥чн≥ реакц≥њ негайного ≥ спов≥льненого тип≥в. ѕерш≥ повТ¤зан≥ ≥з циркул¤ц≥Їю в≥дпов≥дних антит≥л, друг≥ - з ≥муноцитами, головним чином л≥мфоцитами. ќбидв≥ реакц≥њ орган≥зму спр¤мован≥ на видаленн¤ чи локал≥зац≥ю чужор≥дноњ речовини.

ћ≥ж дозою алергену ≥ важк≥стю алерг≥чноњ реакц≥њ немаЇ ч≥ткоњ залежност≥. ѕри значн≥й сенсиб≥л≥зац≥њ орган≥зму алерг≥чн≥ ускладненн¤ можуть настати в≥д м≥зерноњ дози препарату. ѕор¤д ≥з цим важк≥сть кл≥н≥чних про¤в≥в алерг≥чноњ реакц≥њ зростаЇ при продовженн≥ його поступленн¤. Ќа частоту ≥ виражен≥сть алерг≥чних реакц≥й впливають схильн≥сть, в≥к хворого, на¤вн≥сть грибкових уражень (сп≥льний з пен≥цил≥ном антиген), ≥нших захворювань, паралерг≥њ, а також властивост≥ х≥м≥отерапевтичного препарату ≥ його метабол≥т≥в, спос≥б введенн¤ речовини. ќсобливо часто алерг≥чн≥ реакц≥њ виникають при м≥сцевому використанн≥ ≥ парентеральному введенн≥ л≥к≥в, аерозольн≥й терап≥њ, пор≥вн¤но р≥дше - при пероральному призначенн≥. ѕрепарати пролонгованоњ д≥њ створюють в орган≥зм≥ депо, з ¤кого вони пов≥льно вивод¤тьс¤, що може зумовити розвиток важкоњ ≥ тривалоњ алерг≥чноњ реакц≥њ. ≤нколи алерг≥чна реакц≥¤ виникаЇ в≥дразу ж п≥сл¤ першого введенн¤ препарату.

“оксичн≥ реакц≥њ орган≥зму повТ¤зан≥ з на¤вн≥стю у б≥льшост≥ х≥м≥отерапевтичних препарат≥в токсичних властивостей. ≤нтенсивн≥сть реакц≥й залежить не т≥льки в≥д х≥м≥чноњ будови речовини, але ≥ в≥д њњ дози, тривалост≥ л≥куванн¤, особливостей взаЇмод≥њ з ≥ншими медикаментозними засобами, станом орган≥зму хворого. “оксична д≥¤ препарат≥в посилюЇтьс¤ у д≥тей, ос≥б похилого в≥ку, хворих. Ѕ≥льш≥сть х≥м≥отерапевтичних засоб≥в д≥Ї виб≥рково на окрем≥ органи та системи.

ƒисбактер≥ози та супер≥нфекц≥њ виникають внасл≥док пригн≥ченн¤ нормальноњ м≥крофлори ≥ переважного розмноженн¤ м≥кроб≥в, ¤к≥ не чутлив≥ до препарату. ” звТ¤зку ≥з зменшенн¤м антагон≥стичноњ активност≥ нормальноњ м≥крофлори можуть актив≥зуватись гриби (найчаст≥ше роду канд≥да), стаф≥лококи, синьогн≥йна паличка, анаероби та ≥н.  р≥м порушенн¤ м≥кробного б≥оценозу, спостер≥гаЇтьс¤ зниженн¤ барТЇрноњ функц≥њ травного каналу, рег≥онарних л≥мфатичних вузл≥в, макрофагальноњ системи; розвиваютьс¤ ауто≥мунн≥ та дистроф≥чн≥ процеси. ¬насл≥док пригн≥ченн¤ м≥крофлори кишечника, ¤ка синтезуЇ в≥там≥ни, може настати недостатн≥сть в орган≥зм≥ хворого в≥там≥н≥в групи ¬, ––, пантотеновоњ кислоти.

ѕри введенн≥ великих доз бактерицидних антиб≥отик≥в, особливо в перш≥ дн≥ захворюванн¤, може розвинутись реакц≥¤ бактер≥ол≥зу (яриша-√ерксгеймера), спричинена швидким руйнуванн¤м м≥кроб≥в ≥ зв≥льненн¤м великоњ к≥лькост≥ ендотоксин≥в. ¬она описана при антиб≥отикотерап≥њ мен≥нгококовоњ ≥нфекц≥њ, черевного тифу, бруцельозу, лептосп≥розу, стаф≥лококовоњ ≥нфекц≥њ та ≥н.

 л≥н≥ка. –озр≥зн¤ють дек≥лька кл≥н≥чних форм алерг≥чних реакц≥й.

ѕри анаф≥лактичному шоку раптово виникають р≥зка слаб≥сть, затруднене диханн¤, задишка, кашель, стисненн¤ ≥ б≥ль за грудиною, в≥дчутт¤ страху, виражена бл≥д≥сть шк≥рних покрив≥в, холодний п≥т, судоми в к≥нц≥вках. ѕот≥м зТ¤вл¤ютьс¤ жар, озноб, сверб≥нн¤ шк≥ри, нудота блювота, бол≥ в д≥л¤нц≥ серц¤ ≥ живота, тах≥кард≥¤, р≥зко падаЇ артер≥альний тиск. ћожлива втрата св≥домост≥. Ќер≥дко можлив≥ мимов≥льн≥ сечопуск ≥ дефекац≥¤. ѕри наростанн≥ ¤вищ серцево-легеневоњ недостатност≥ хворий може загинути в л≥чен≥ хвилини, ¤кщо не надати йому нев≥дкладну допомогу. ¬ окремих випадках шок переб≥гаЇ легко, у вигл¤д≥ Умалоњ анаф≥лакс≥њФ.

” випадках серотерап≥њ ≥ серопроф≥лактики ≥нфекц≥йних хвороб, л≥куванн¤ антиб≥отиками, переважно пен≥цил≥ном, стрептом≥цином, левом≥цетином може розвинутись синдром сироватковоњ хвороби. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ в середньому 5-12 дн≥в. ќсновн≥ кл≥н≥чн≥ симптоми: п≥двищенн¤ температури т≥ла, г≥перем≥¤ слизових оболонок пов≥к, з≥ву, зб≥льшенн¤ л≥мфатичних вузл≥в, припуханн¤ ≥ болюч≥сть окремих суглоб≥в, по¤ва свербл¤чого висипанн¤ на шк≥р≥ у вигл¤д≥ кропивниц≥. ’вор≥ скаржатьс¤ на б≥ль голови, загальну слабк≥сть, спастичний б≥ль в живот≥, нудоту, блювоту. ѕри г≥пертерм≥њ можуть спостер≥гатись судоми, маренн¤. ¬ кров≥ еозиноф≥л≥¤ ≥ лейкопен≥¤, в сеч≥ еритроцити, б≥лок ≥ цил≥ндри. “ривал≥сть захворюванн¤ 1-2 тижн≥, ≥нколи до м≥с¤ц¤.

 ропивниц¤ може виникати в р≥зн≥ терм≥ни п≥сл¤ прийому непереносимих медикамент≥в чи парентерального введенн¤ чужор≥дного б≥лка (сироватка, вакцина, донорська кров) ¤к самост≥йна кл≥н≥чна форма. ’арактеризуЇтьс¤ по¤вою обмежених набр¤к≥в ≥ пухир≥в, ¤к≥ супроводжуютьс¤ сильним сверб≥нн¤м. ≈лементи висипки бл≥до-рожевого чи б≥лого кольору, р≥зних розм≥р≥в, ¤к≥ не мають визначеноњ локал≥зац≥њ, зр≥дка в центр≥ чи по краю м≥хур≥в виникають гемораг≥њ. «ахворюванн¤ супроводжуЇтьс¤ загальною слаб≥стю, болем голови, лихоманкою, еозиноф≥л≥Їю.

Ќер≥дко основним про¤вом ћ’ Ї набр¤к  в≥нке, ¤кий характеризуЇтьс¤ раптовою обмеженою чи поширеною ≥нф≥льтрац≥Їю п≥дшк≥рноњ жировоњ кл≥тковини ≥ слизових оболонок. ѕрипухл≥ д≥л¤нки п≥двищуютьс¤ над поверхнею, бл≥до-рожевого кольору, част≥ше виникають на обличч≥, к≥нц≥вках, в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в. ћожуть зТ¤вл¤тис¤ на слизов≥й рота, ¤зика, мигдалик≥в ≥ гортан≥, супроводжуютьс¤ ¤духою, ¤ка небезпечна дл¤ житт¤. ѕри абдом≥нальн≥й локал≥зац≥њ спостер≥гаютьс¤ р≥зкий б≥ль, блювота, профузний пронос ≥з дом≥шками кров≥.

 р≥м уртикарноњ висипки, алерг≥чн≥ ураженн¤ шк≥ри можуть про¤вл¤тись еритематозною, коро- ≥ скарлатинопод≥бною, розеольозною, гемораг≥чною висипкою ≥з свербл¤чкою ≥ печ≥Їю. ¬ окремих випадках зТ¤вл¤ютьс¤ екзантема, дерматит, пол≥морфна ексудативна еритема.

јлерг≥чн≥ стоматити, ¤к≥ спричин¤ютьс¤ л≥карськими засобами, переб≥гають за типом катарального чи катарально-гемораг≥чного запаленн¤. ’вор≥ скаржатьс¤ на свербл¤чку, бол≥ та сух≥сть в рот≥. —лизова рота набр¤кла ≥ г≥перемована, ≥нколи ви¤вл¤ютьс¤ пухирц≥ та ероз≥њ. —пинка ¤зика гладка, блискуча чи вкрита нальотом.

ѕри кандидозному стоматит≥ та глосит≥ на г≥перем≥йован≥й ≥ набр¤кл≥й слизов≥й оболонц≥ зТ¤вл¤ютьс¤ б≥лий чи с≥рий нал≥т, при зн¤тт≥ ¤кого можуть ви¤вл¤тись ероз≥њ та виразки. язик без нальоту, червоний, з гладкою поверхнею через атроф≥ю сосочк≥в чи темно-коричневого, майже чорного кольору ≥з г≥перем≥йованими сосочками.

ƒуже важко переб≥гають алерг≥чн≥ синдроми ЋайЇла ≥ —т≥венса-ƒжонсона, ¤к≥ належать до вар≥ант≥в пол≥морфноњ еритеми. —индром Ћайела (токсичний еп≥дермальний некрол≥з) в≥дносно част≥ше зустр≥чаЇтьс¤ у хворих на в≥русн≥ ≥нфекц≥њ. «вичайно на тулуб≥ ≥ к≥нц≥вках зТ¤вл¤ютьс¤ велик≥ овальн≥ пл¤ми червоного кольору з ф≥олетовим в≥дт≥нком, ¤к≥ швидко перетворюютьс¤ в м≥хур≥, наповнен≥ прозорою р≥диною. ѕ≥сл¤ њх вскритт¤ утворюютьс¤ обширн≥ д≥л¤нки ¤скраво-червоноњ ероз≥њ, ¤к≥ нагадують оп≥к. “ак≥ ж зм≥ни можуть локал≥зуватись на слизов≥й рота, дихальних шл¤х≥в, травного тракту, уретри. «агальний стан хворих важкий, температура п≥двищуЇтьс¤ до 39-41 ° —, розвиваЇтьс¤ кл≥н≥ка сепсису. 40-60 % хворих помирають. ѕ≥сл¤ кл≥н≥чного одужанн¤ можлив≥ рецидиви.

ѕри синдром≥ —т≥венса-ƒжонсона спостер≥гаЇтьс¤ гемораг≥чне запаленн¤ слизових оболонок, шк≥ри ≥ внутр≥шн≥х орган≥в (нирок, легень, мозкових оболонок), ¤ке супроводжуЇтьс¤ високою лихоманкою, задишкою, кашлем з дом≥шками кров≥ в харкотинн≥, кровавим проносом, порушенн¤м св≥домост≥.

јлерг≥чн≥ реакц≥њ можуть переб≥гати ≥з переважним ураженн¤м певноњ системи орган≥зму - дихальноњ (рин≥т, трахеобронх≥т, бронх≥альна астма), серцево-судинноњ (м≥окардит), травноњ (стоматит, езофаг≥т, гастроентерит), сечовид≥льноњ (нефрит).

” частини хворих ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки еозиноф≥л≥¤, ¤ка може перерости в еозиноф≥льний г≥перлейкоцитоз.

 л≥н≥ка токсичних реакц≥й залежить в≥д переважного ураженн¤ певних орган≥в ≥ систем. Ќейротоксичн≥ про¤ви можуть складатись з симптом≥в ураженн¤ центральноњ нервовоњ системи (парестез≥њ, б≥ль голови, запамороченн¤, атакс≥¤), слухових ≥ зорових нерв≥в, вестибул¤рного апарату (зниженн¤ слуху, зору). Ќефротоксична д≥¤ призводить до розвитку нефриту з нирковою недостатн≥стю, гепатотоксична - до гепатиту з переважанн¤м синдрому цитол≥зу чи холестазу. Ѕагато х≥м≥отерапевтичних препарат≥в при прийом≥ всередину ви¤вл¤ють подразнюючу д≥ю на слизов≥ оболонки, виникають нудота, блювота, бол≥ в живот≥, пронос. “оксичне ураженн¤ системи кровотворенн¤ може бути причиною розвитку апластичноњ ≥ гемол≥тичноњ анем≥њ, агранулоцитозу, ¤к≥ поЇднуютьс¤ нер≥дко ≥з вторинною ≥нфекц≥Їю.

« групи дисбактер≥оз≥в ≥ супер≥нфекц≥й найб≥льш часто зустр≥чаютьс¤ стаф≥лококов≥ ≥нфекц≥њ (пневмон≥¤, сепсис, ентерокол≥т, гастроентерит), супер≥нфекц≥њ, ¤к≥ спричинен≥ грамв≥дТЇмними бактер≥¤ми, ≥ кандидози.

ƒисбактер≥оз кишечника може переб≥гати у вигл¤д≥ компенсованоњ, субкомпенсованоњ ≥ декомпенсованоњ форм. ѕри компенсован≥й форм≥ видимих зм≥н немаЇ. —убкомпенсована форма про¤вл¤Їтьс¤ локальними запальними процесами (г≥перем≥¤ слизовоњ з≥ва, стоматит, ентерит та ≥н.). ѕри декомпенсован≥й форм≥ спостер≥гаЇтьс¤ генерал≥зац≥¤ процесу з утворенн¤м метастатичних вогнищ ≥ розвитком сепсису. ќдночасно виникають авто≥мунн≥ процеси, ¤к≥ можуть призвести до виражених некроб≥отичних ≥ дистроф≥чних зм≥н внутр≥шн≥х орган≥в.

«р≥дка розвиваЇтьс¤ псевдомембранозний ентерокол≥т, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ вкрай важким переб≥гом. ѕри цьому стан хворого р≥зко пог≥ршуЇтьс¤. —т≥лець част≥шаЇ до 20 раз≥в за добу ≥ б≥льше, в кал≥ дом≥шки слизу, кров≥, гною. ѕриЇднуЇтьс¤ блювота. “емпература т≥ла п≥двищуЇтьс¤ до 40 ° —, пульс дуже частий. Ўвидко развиваЇтьс¤ зневодненн¤, падаЇ артер≥альний тиск. ¬ кров≥ лейкоцитоз ≥ паличко¤дерний зсув.

≈ндотоксичн≥ реакц≥њ, ¤к правило, переб≥гають важко, з вираженими ¤вищами токсикозу, мен≥нгоенцефал≥ту, алергозу (р≥зноман≥тна висипка, набр¤к слизових, артралг≥њ) ≥ загостренн¤м основного захворюванн¤.

ƒ≥агноз.  р≥м кл≥н≥чних ≥ анамнестичних даних, дл¤ ви¤вленн¤ сенсиб≥л≥зац≥њ орган≥зму використовуютьс¤ шк≥рн≥ проби з антиб≥отиками та ≥ншими х≥м≥отерапевтичними препаратами: апл≥кац≥йн≥, крапельн≥, скариф≥кац≥йн≥; внутр≥шньошк≥рн≥. ќднак, њх низька чутлив≥сть ≥ небезпека розвитку ускладнень аж до анаф≥лактичного шоку суттЇво зменшують практичну вагом≥сть шк≥рних проб. Ѕ≥льш перспективн≥ високочутлив≥ методики ви¤вленн¤ д≥њ препарат≥в на лейкоцити ≥ базоф≥ли. ƒо останн≥х належать реакц≥њ агломерац≥њ, бласттрансформац≥њ, гальмуванн¤ м≥грац≥њ сенсиб≥л≥зованих лейкоцит≥в та ≥н.

ƒиференц≥альний д≥агноз. ќск≥льки анаф≥лактичний шок в≥др≥зн¤Їтьс¤ бурхливим, нер≥дко блискавичним переб≥гом, диференц≥альна д≥агностика повинна проводитись негайно, передус≥м з ≥нфекц≥йно-токсичним шоком. —л≥д враховувати, що кл≥н≥чна симптоматика ≥нфекц≥йно-токсичного шоку завжди поЇднуЇтьс¤ з ознаками основного захворюванн¤, ¤ке нагадуЇ сепсис. –озвитку шоку передуЇ виражена гар¤чкова реакц≥¤ орган≥зму з великими добовими коливанн¤ми температури, ≥нтенсивною п≥тлив≥стю ≥ вираженою ≥нтоксикац≥Їю орган≥зму (р≥зкий б≥ль голови, блювота, судоми, мен≥нг≥зм). ¬ останн≥ роки ≥нфекц≥йно-токсичний шок розвиваЇтьс¤ ¤к ускладненн¤ важкоњ бактер≥йноњ ≥нфекц≥њ, ¤ка спричин¤Їтьс¤ переважно умовно-патогенними грамнегативними бактер≥¤ми (шигели, псевдомонади, протей та ≥н.). ќднак сл≥д враховувати, що ≥нфекц≥йно-токсичний шок може виникнути при багатьох ≥нфекц≥йних захворюванн¤х - черевному тиф≥, сальмонельоз≥, мен≥нгококцем≥њ, грип≥.

ѕри важких формах кишкових ≥нфекц≥й може виникнути дег≥дратац≥йний шок, в≥н повТ¤заний з≥ зневодненн¤м орган≥зму. Ќайчаст≥ше дег≥дратац≥йний шок ускладнюЇ переб≥г холери ≥ сальмонельозу. ¬ кл≥н≥чн≥й картин≥ переважають ознаки зневодненн¤, ¤к≥ спричинен≥ безперевною д≥ареЇю ≥ блювотою: тургор шк≥ри знижений, риси обличч¤ загострен≥, голос охриплий, може настати афон≥¤, часто спостер≥гаЇтьс¤ акроц≥аноз, судомн≥ скороченн¤ мТ¤з≥в. јртер≥альний тиск практично не визначаЇтьс¤. ѕульс аритм≥чний, слабкого наповненн¤. “ах≥пноЇ. ѕри досл≥дженн≥ кров≥ ви¤вл¤ютьс¤ ознаки њњ згущенн¤ - п≥двищен≥ гематокрит ≥ вТ¤зк≥сть, еритроцитоз, г≥перлейкоцитоз. —в≥дом≥сть, ¤к правило, збережена, температура т≥ла знижена.

ѕри по¤в≥ кропивниц≥ сл≥д мати на уваз≥ њњ пол≥ет≥олог≥чн≥сть ≥ мономорфн≥сть висипки. ќкр≥м медикамент≥в захворюванн¤ можуть спричин¤ти харчов≥ продукти (¤йц¤, консервован≥ продукти, гриби, суниц≥), ≥нтоксикац≥¤ з кишок при порушенн≥ травленн¤, глистн≥ ≥нваз≥њ, тонзил≥т, холецистит, рин≥т, укуси комах, метеоролог≥чн≥ фактори.

ƒ≥агноз набр¤ку  в≥нке при локал≥зац≥њ набр¤ку в п≥дшк≥рн≥й кл≥тковин≥ не викликаЇ труднощ≥в. ѕри абдом≥нальн≥й форм≥ диференц≥юють з кишковою непрох≥дн≥стю, апендицитом, панкреатитом. ƒопомагають дан≥ алерголог≥чного анамнезу, спостереженн¤ за хворим в динам≥ц≥, на¤вн≥сть ефекту в≥д використанн¤ антиг≥стам≥нних препарат≥в.

“оксико-алерг≥чн≥ ураженн¤ шк≥ри ≥ слизових нер≥дко доводитьс¤ диференц≥ювати ≥з скарлатиною, кором, краснухою, ≥нфекц≥йним мононуклеозом, ≥ншими ≥нфекц≥йними захворюванн¤ми з екзантемами.

ѕри скарлатин≥ висипка др≥бноточкова, виникаЇ на г≥перем≥йованому фон≥ в пахвинних, пахових д≥л¤нках, шийних, п≥дкол≥нних, л≥ктьових згинах. ’арактерн≥ др≥бн≥ крововиливи, ¤к≥ концентруютьс¤ в природних складках (симптом ѕаст≥а). ќкр≥м висипки, типов≥ бл≥дий носогубний трикутник, тонзил≥т, "малиновий" ¤зик, б≥лий дермограф≥зм, шийний л≥мфаден≥т, загальна ≥нтоксикац≥¤. ¬се це невластиве дл¤ алерг≥чних стан≥в при ћ’.  р≥м того, сл≥д врахувати, що токсико-алерг≥чн≥ враженн¤ шк≥ри супроводжуютьс¤ б≥льш крупними пл¤мистими ≥ папульозними висипанн¤ми, уртикар≥¤ми, характер висипки швидко зм≥нюЇтьс¤, фон нормальний чи, навпаки, б≥льш бл≥дий, н≥ж звичайно, часто турбуЇ сверб≥нн¤. ѕри п≥дозр≥ на скарлатину допомагаЇ ви¤вленн¤ контакту з хворими на стрептококов≥ ≥нфекц≥њ (особливо на анг≥ну).

¬исипц≥ при кору передуЇ катаральний пер≥од з одутл≥стю обличч¤, г≥перем≥Їю ≥ набр¤ком конТюнктиви ≥ слизовоњ носа, р¤сним нежитем, на¤вн≥стю пл¤м ЅЇльського-‘≥латова- опл≥ка на слизов≥й оболонц≥ рота. ¬исипка пл¤мисто-папульозна, розповсюджуЇтьс¤ етапно: перш≥ елементи ви¤вл¤ютьс¤ за вухами, на шињ та обличч≥; на 2-й день екзантема виникаЇ на тулуб≥ ≥ проксимальних д≥л¤нках к≥нц≥вок, на 3-й день - на вс≥й шк≥р≥ к≥нц≥вок. Ќа в≥дм≥ну в≥д кору алерг≥чна висипка зТ¤вл¤Їтьс¤ по всьому т≥лу одночасно без попередн≥х катаральних ¤вищ, ≥нколи переважаЇ на зовн≥шн≥й поверхн≥ к≥нц≥вок ≥ довкола суглоб≥в, елементи макуло-папульозноњ висипки часто поЇднуютьс¤ з уртикарними, нос¤ть вогнищевий характер, супроводжуютьс¤ сверб≥нн¤м. ¬ диференц≥альн≥й д≥агностиц≥ потр≥бно використовувати еп≥дем≥олог≥чн≥ та анамнестичн≥ дан≥. ¬ т¤жких випадках провод¤ть серолог≥чн≥ досл≥дженн¤ дл¤ ви¤вленн¤ протикорових антит≥л.

¬исипка при краснус≥ макуло-папульозна чи др≥бноточкова, прот¤гом дек≥лькох годин поширюЇтьс¤ по всьому т≥лу, майже н≥коли не зливаЇтьс¤ в крупн≥ пл¤ми, не супроводжуЇтьс¤ сверб≥нн¤м. ѕор¤д з цим типовим Ї зб≥льшенн¤ задньошийних ≥ потиличних л≥мфатичних вузл≥в до розм≥ру горошини, ¤к≥ болюч≥ на дотик. ƒ≥агноз п≥дтверджуЇтьс¤ наростанн¤м титру антит≥л в динам≥ц≥ захворюванн¤.

” хворих на псевдотуберкульоз виникаЇ пол≥морфна (др≥бноточкова, пл¤миста, уртикарна, у вигл¤д≥ вузлуватоњ еритеми) висипка, ¤ка може зм≥нюватись в динам≥ц≥ хвороби. ѕ≥сл¤ згасанн¤ висипки часто спостер≥гаЇтьс¤ значне лущенн¤ шк≥ри. ѕод≥бна висипка нер≥дко зТ¤вл¤Їтьс¤ при ћ’, особливо при синдром≥ сироватковоњ хвороби. ќднак при псевдотуберкульоз≥ висипка виникаЇ на г≥перем≥йованому фон≥, часто спостер≥гаЇтьс¤ г≥перем≥¤ обличч¤, шињ, верхньоњ половини тулуба ≥ к≥нц≥вках (симптом "рукавичок" ≥ "шкарпеток"), одночасно вражаютьс¤ органи травленн¤ (гастроентерит, апендицит, гепатит) ≥ суглоби (артралг≥њ, артрити). ” р¤д≥ випадк≥в Ї дан≥ про под≥бне захворюванн¤ у ос≥б, ¤к≥ харчуютьс¤ в одн≥й њдальн≥, споживанн¤ в њжу салат≥в ≥ сирих овоч≥в. ƒ≥агноз псевдотуберкульозу можна п≥дтвердити з допомогою бактер≥олог≥чних ≥ серолог≥чних досл≥джень.

Ќеобх≥дн≥сть диференц≥альноњ д≥агностики ћ’ з ≥нфекц≥йним мононуклеозом виникаЇ через на¤вн≥сть при ньому пол≥морфноњ, часто пл¤мисто-папульозноњ, висипки, пол≥аден≥ту, гар¤чковоњ реакц≥њ, лейкоцитозу чи лейкопен≥њ. ќднак, при ≥нфекц≥йному мононуклеоз≥ зб≥льшен≥ переважно шийн≥ л≥мфатичн≥ вузли, часто спостер≥гаютьс¤ тонзил≥т (в≥д катарального до виразково-пл≥вчастого), гепатоспленомегал≥¤, в периферичн≥й кров≥ - лейкоцитоз, багато мононуклеар≥в, позитивна реакц≥¤ ѕаул¤-Ѕуннел¤-ƒавидсона, що не характерно дл¤ алерг≥чних реакц≥й на л≥ки. —л≥д врахувати, що при ћ’ висипка част≥ше уртикарна, свербить, в кров≥ еозиноф≥л≥¤, нер≥дко Ї дан≥ про вживанн¤ медикамент≥в, парентеральне введенн¤ чужор≥дноњ сироватки з л≥кувальною чи проф≥лактичною метою.

ѕод≥бна пл¤миста чи пл¤мисто-папульозна висипка може бути при ентеров≥русн≥й екзантем≥. «ап≥дозрити ≥нфекц≥ю допомагаЇ на¤вн≥сть значноњ ≥нтоксикац≥њ орган≥зму, м≥алг≥й ≥ симптом≥в ураженн¤ орган≥в (м≥окардит, д≥аре¤, мен≥нг≥т, гепатит), дан≥ про груповий характер захворюванн¤.

≤нколи сироваткова хвороба нагадуЇ сепсис. ќднак, при сепсис≥ можна ви¤вити гн≥йн≥ вогнища, прогресуючу анем≥зац≥ю, симптоми загальноњ ≥нтоксикац≥њ, ¤к≥ супроводжуютьс¤ гар¤чкою з ознобом ≥ р¤сним потом; висипка у вигл¤д≥ пустул, пухирц≥в, др≥бних ≥ крупних крововилив≥в.

ћедикаментозн≥ стоматити диференц≥юють з хрон≥чним рецидивуючим афтозним стоматитом ≥ пол≥морфною ексудативною еритемою. ’рон≥чний афтозний стоматит характеризуЇтьс¤ по¤вою афт, к≥льк≥сть ¤ких залежить в≥д важкост≥ захворюванн¤. јфти локал≥зуютьс¤ част≥ше на ¤зику, губах ≥ щоках, супроводжуютьс¤ пал≥нн¤м. –ецидиви виникають весною ≥ восени при загостренн≥ хрон≥чних захворювань шлунково-кишкового тракту.

ѕол≥морфна ексудативна еритема починаЇтьс¤ гостро з п≥двищенн¤ температури т≥ла до 39 ° —. Ќа 4-7-й день хвороби на розгинальних поверхн¤х к≥нц≥вок, р≥дше на обличч≥, шињ ≥ тулуб≥, зТ¤вл¤Їтьс¤ пол≥морфна висипка - червон≥ пл¤ми, папули ≥ пухир≥, ¤к≥ можуть зливатись ≥ створювати дуже ¤скраву картину. „ерез 1-2 дн≥ центр пл¤м бл≥дн≥Ї ≥ набуваЇ синьо-ф≥олетового чи коричневого в≥дт≥нку, по перифер≥њ збер≥гаЇтьс¤ червоний в≥нчик. ¬ порожнин≥ рота на фон≥ г≥перем≥њ виникають пухир≥, при руйнуванн≥ ¤ких утворюютьс¤ ероз≥њ, ¤к≥ вкрит≥ ф≥брином. „асто зб≥льшен≥ шийн≥, пахвинн≥ та ≥нш≥ л≥мфовузли. ѕрот¤гом всього захворюванн¤, ¤ке триваЇ 1-3 тижн≥, збер≥гаютьс¤ загальнотоксичн≥ ¤вища. ќкр≥м характерноњ кл≥н≥чноњ картини пол≥морфноњ ексудативноњ еритеми в диференц≥ац≥њ њњ з ћ’ сл≥д враховувати, що останн≥й нер≥дко передуЇ прийом медикамент≥в, при в≥дм≥н≥ ¤ких ≥ проведенн≥ антиг≥стам≥нноњ терап≥њ висипка зникаЇ.

ƒиференц≥альна д≥агностика ћ’ з ексудативною еритемою ускладнюЇтьс¤ у випадку його важкого переб≥гу на кшталт синдрому —т≥венса-ƒжонсона. ¬ажливими ознаками синдрому —т≥венса-ƒжонсона Ї виражен≥ та глибок≥ зм≥ни слизових оболонок у вигл¤д≥ пухир≥в, виразок, д≥л¤нок некрозу. ќкр≥м слизовоњ рота ≥ конТюнктив часто вражаютьс¤ уретра, анус, статев≥ органи. Ќа шк≥р≥ висипка часто локал≥зуЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ тильноњ поверхн≥ кистей ≥ стоп.

¬ д≥агностиц≥ токсичних ускладнень, ¤к≥ спричинен≥ х≥м≥отерапевтичними препаратами, сл≥д враховувати њх виб≥рковий вплив на окрем≥ органи ≥ системи. “ак, ам≥ногл≥козиди (стрептом≥цин, гентам≥цин, диг≥дрострептом≥цин, канам≥цин, моном≥цин, неом≥цин) мають ототоксичну ≥ нефротоксичну д≥ю; тетрацикл≥ни, рифамп≥цин - гепатотоксичну, левом≥цетин, ристом≥цин, сульфан≥лам≥дн≥ препарати вражають органи кровотворенн¤, н≥трофурани мають диспепсичну ≥ нейротоксичну д≥ю.  р≥м того, частота ≥ виражен≥сть токсичних ускладнень залежать в≥д дозуванн¤, тривалост≥ використанн¤ препарат≥в, в≥ку ≥ загального стану хворого, функц≥онального стану орган≥в ≥ систем, передус≥м печ≥нки ≥ нирок.  оло захворювань, з ¤кими необх≥дно проводити диференц≥альну д≥агностику ћ’, залежить в≥д загальноњ ≥ органоспециф≥чноњ симптоматики токсичноњ д≥њ препарат≥в у конкретному випадку.

 л≥н≥ка дисбактер≥оз≥в ≥ супер≥нфекц≥й пол≥морфна. ¬ кл≥н≥чн≥й картин≥ кишкового дисбактер≥озу дом≥нуЇ частий, р≥дкий ст≥лець, що св≥дчить про приЇднанн¤ до основного захворюванн¤ ≥нфекц≥йного кол≥ентериту. ≤нколи пронос профузний з вод¤нистими випорожненн¤ми ≥ слизом, зневодненн¤м орган≥зму, що нагадуЇ холеру. ѕри проведенн≥ диференц≥альноњ д≥агностики сл≥д враховувати, що дисфункц≥¤ кишок вперше виникаЇ чи посилюЇтьс¤ при на¤вн≥й кишков≥й ≥нфекц≥њ на фон≥ масивноњ антим≥кробноњ терап≥њ, особливо антиб≥отиками широкого спектру д≥њ. ѕри бактер≥олог≥чному досл≥дженн≥ калу ви¤вл¤ють к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ зм≥ни м≥крофлори з р≥зким зб≥льшенн¤м числа м≥кроорган≥зм≥в-симб≥он≥в, ¤к≥ в норм≥ в≥дсутн≥ або трапл¤ютьс¤ в незначн≥й к≥лькост≥. ” випадку генерал≥зац≥њ процесу д≥агноз можна п≥дтвердити вид≥ленн¤м збудника з позакишкових вогнищ ураженн¤. ѕевне д≥агностичне значенн¤ мають серолог≥чн≥ реакц≥њ з м≥кробними антигенами, аутоштамом (–« , –ј).

Ћ≥куванн¤. ѕри ћ’ найважлив≥шим л≥кувальним заходом Ї нев≥дкладна в≥дм≥на препарату, ¤кий викликав ускладненн¤.

¬ажк≥сть ≥ швидк≥сть про¤в≥в анаф≥лактичного шоку диктуЇ необх≥дн≥сть швидкоњ реан≥мац≥йноњ терап≥њ. ¬вод¤ть 0,5 мл 0,1 % розчину адренал≥ну внутр≥шньомТ¤зово чи 1 мл 0,1 % розчину норадренал≥ну в 500 мл 5 % розчину глюкози прот¤гом 2-3 годин. ѕоказан≥ антиг≥стам≥нн≥ препарати (дипразин, супрастин), глюкокортикоњди (предн≥золон до 90-120 мг чи його аналоги). ” випадку анаф≥лактичного шоку в≥д пен≥цил≥ну ввод¤ть пен≥цил≥назу (1 мл на дистильован≥й вод≥). « метою виведенн¤ ≥з асф≥кс≥њ показан≥ 2,4 % розчин еуф≥л≥ну по 10 мл на ф≥зрозчин≥ внутр≥шньовенно, оксигенотерап≥¤, в≥дновленн¤ серцево-судинноњ д≥¤льност≥ - корд≥ам≥н, коргл≥кон. ѕри симптомах набр¤ку мозку провод¤ть дег≥дратац≥йну терап≥ю.

” випадку розвитку сироватковоњ хвороби, синдром≥в —т≥венса-ƒжонсона, ЋайЇла, агранулоцитозу призначають глюкокортикоњди, широко використовують антиг≥стам≥нн≥ середники, в≥там≥ни (—, ¬1, ¬2, ¬6, ¬15), препарати кальц≥ю. ѕевне м≥сце в комплексн≥й терап≥њ займаЇ неспециф≥чна г≥посенсиб≥л≥зац≥¤.

Ћ≥куванн¤ хворих на медикаментозн≥ дисбактер≥ози зд≥йснюЇтьс¤ п≥д контролем антиб≥отикограми. ѕри стаф≥лококовому дисбактер≥оз≥ препаратами вибору Ї нап≥всинтетичн≥ пен≥цил≥ни, олеандом≥цин, еритром≥цин; протейному - н≥трофурани, неграм, 5-Ќќ , ентеросептол, ≥нтестопан; грибковому - н≥статин, леворин. ѕоказан≥ переливанн¤ кров≥, плазми, метацил, кол≥бактерин, б≥ф≥кол.

ѕроф≥лактика передбачаЇ зб≥р даних в≥дносно переносимост≥ фармакотерап≥њ в минулому, алерголог≥чного анамнезу ≥ систематичне спостереженн¤ за хворими в процес≥ л≥куванн¤. Ќадзвичайно обережно сл≥д зд≥йснювати л≥куванн¤ х≥м≥отерапевтичними препаратами, сироватками при на¤вност≥ ознак ћ’. —л≥д уникати м≥сцевого використанн¤ антиб≥отик≥в, ¤к≥ передбачаютьс¤ дл¤ парентерального використанн¤.

ќсновн≥ умови - рац≥ональне використанн¤ медикаментозних засоб≥в ≥з врахуванн¤м особливостей ≥нфекц≥йного процесу у конкретного хворого ≥ фармаколог≥чних властивостей препарат≥в.







Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz