Ќа головну стор≥нку

ƒ»‘≤ЋќЅќ“–≤ќ«

ƒиф≥лоботр≥оз (diphyllobothriosis) Ч хрон≥чний гельм≥нтоз, ¤кий викликаЇтьс¤ паразитуванн¤м в кишках людини ≥ тварин лентец¤ широкого у статевозр≥л≥й стад≥њ.

≈т≥олог≥¤. ¬ людини зареЇстровано 10 вид≥в лентец≥в. —еред них найпоширен≥шим Ї лентець широкий Ч Diphyllobothrium latum. ≤нваз≥њ ≥ншими видами ви¤вл¤ютьс¤ спорадично.

Ўирокий лентець, паразитуючи в орган≥зм≥ людини, дос¤гаЇ довжини 2Ч10 м. √оловка (сколекс) паразита маЇ видовжену овальну форму, сплющена з бок≥в. Ќа спинн≥й ≥ черевн≥й поверхн¤х њњ розташован≥ дв≥ глибок≥ щ≥лини Ч ботр≥њ, за допомогою ¤ких паразит прикр≥плюЇтьс¤ до слизовоњ оболонки кишки. “≥ло (строб≥ла) складаЇтьс¤ з багатьох членик≥в шириною до 1,5 см. –≥ст ≥ дозр≥ванн¤ членик≥в проход¤ть в≥д переднього до заднього к≥нц¤ строб≥ли. Ѕ≥льш≥сть членик≥в гермафродитн≥. ” зр≥лих членик≥в матка розростаЇтьс¤, приймаючи розеткопод≥бну форму, ≥ наповнюЇтьс¤ ¤йц¤ми.

«апл≥днен≥ ¤йц¤ розвиваютьс¤ у матц≥, п≥сл¤ чого попадають у кишковий вм≥ст через вив≥дн≥ отвори. яйц¤ широкого лентец¤ с≥рого кольору, велик≥, овальноњ форми, з кришечкою ≥ потовщенн¤м оболонки у вигл¤д≥ пагорбка на полюсах. ќболонка двоконтурна. ¬ центр≥ ¤йц¤ знаходитьс¤ зародкова кл≥тина, ¤ка оточена великою к≥льк≥стю жовткових кл≥тин. –озм≥р ¤йц¤ 0,07 x 0.045 мм.

–озвиток гельм≥нта проходить з≥ зм≥ною трьох хаз¤њв. ќстаточним хаз¤њном паразита служать: людина, собака, к≥т, свин¤, бурий ≥ б≥лий ведмед≥, лисиц¤, тюлень, нерпа, морж. ѕершим пром≥жним хаз¤њном Ї пр≥сноводн≥ веслоног≥ рачки (циклопи ≥ дафн≥њ), другим пром≥жним (додатковим) Ч хиж≥ риби (щука, минь, окунь, йорж та ≥н.).

Ўирокий лентець, паразитуючи в тонк≥й кишц≥ людини або ≥нших основних хаз¤њв, вид≥л¤Ї з калом у зовн≥шнЇ середовище б≥льше 2 млн ¤Їць. ¬ид≥лен≥ ¤йц¤ недозр≥л≥, њх дальший розвиток проходить т≥льки в пр≥сноводних водоймах при температур≥ 10Ч20 ∞— ≥ при на¤вност≥ у вод≥ не менше 2,0Ч1,5 мг/л кисню. ѕри вказаних спри¤тливих умовах в ¤йц≥ формуЇтьс¤ зародок Ч корацид≥й. ѕ≥д впливом св≥тла ≥ механ≥чного подразненн¤ кришечка ¤йц¤ в≥дкриваЇтьс¤ ≥ корацид≥й у вигл¤д≥ онкосфери, покритоњ в≥йками, виходить у воду. «а в≥дсутност≥ умов, що стимулюють в≥дкриванн¤ кришечки, корацид≥њ можуть збер≥гати життЇздатн≥сть в ¤йц≥ при температур≥ 10Ч20 ∞— до 6 м≥с.

 орацид≥њ, ¤к≥ покинули ¤йц¤, живуть у вод≥ при 5 ∞— не б≥льше 12 д≥б, а при п≥двищенн≥ температури терм≥н њх житт¤ пом≥тно скорочуЇтьс¤.  орацид≥њ ж, ¤ких проковтнули пр≥сноводн≥ веслоног≥ рачки, губл¤ть в≥йки ≥ проникають через ст≥нки кишок у порожнину т≥ла, де через 2Ч3 тиж розвиваютьс¤ в личинку другоњ стад≥њ Ч процеркоњд, що маЇ видовжене т≥ло (до 0,5Ч0,7 мм), забезпечене кул¤стим придатком з 6 гачками. ѕодальший його розвиток проходить у т≥л≥ додаткового хаз¤њна, куди в≥н потрапл¤Ї разом з проковтнутим циклопом. ¬ кишках риби циклоп перетравлюЇтьс¤, процеркоњд зв≥льн¤Їтьс¤ ≥ проникаЇ через ст≥нку кишки в м'¤зи або внутр≥шн≥ органи (печ≥нка, ¤Їчники та ≥н.). ¬ т≥л≥ риби проходить розвиток третьоњ стад≥њ личинки, що називаЇтьс¤ плероцеркоњдом. ¬≥н маЇ сформований сколекс, але т≥ло не розд≥лене на членики. –озм≥ри плероцеркоњда коливаютьс¤ в межах 1Ч5 см.

ѕри поњданн≥ великими хижими рибами малих, заражених плероцеркоњдами, останн≥ залишаютьс¤ в м'¤зах нового хаз¤њна. ¬ зв'¤зку з цим най≥нтенсивн≥ше ≥нвазован≥ плероцеркоњдами велик≥ хиж≥ риби (щука, окунь та ≥н.). ѕлероцеркоњди в т≥л≥ риби розвиваютьс¤ до ≥нваз≥йноњ стад≥њ через 2,5Ч3 м≥с. ѕри вживанн≥ людиною сироњ, недостатньо просмаженоњ або слабо посоленоњ риби та њњ ≥кри плероцеркоњди прикр≥плюютьс¤ до слизовоњ оболонки тонкоњ кишки цього остаточного хаз¤њна ≥ прот¤гом 2 м≥с розвиваютьс¤ до статевозр≥лоњ стад≥њ.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒиф≥лоботр≥оз Ї природно-осередковим захворюванн¤м. ‘ормуванн¤ його осередк≥в залежить в≥д на¤вност≥ в м≥сцевост≥ пр≥сноводних водойм, багатих на зоопланктон (веслоног≥ рачки ≥ певн≥ види риби). ќсередки диф≥лоботр≥озу розповсюджен≥ у п≥вн≥чних районах ™вропи (‘≥нл¤нд≥¤, ѕольща, Ўвец≥¤), в озерн≥й зон≥ ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, —Ўј,  анади. ¬ –ос≥њ вони зосереджен≥ переважно у басейнах ќб≥, ≤ртиша, Ћени, ™н≥сею, ѕечори, Ќеви, на нижн≥й ≥ середн≥й ¬олз≥, у багат≥й озерами  арел≥њ. ¬и¤влен≥ ц≥ осередки в дельт≥ ƒунаю ≥ басейн≥ ƒн≥пра.

√оловну роль ¤к джерело ≥нфекц≥њ в≥д≥граЇ людина, роль ≥нших к≥нцевих хаз¤њв обмежена. ÷е зв'¤зано з тим, що ураженн¤ населенн¤ значно б≥льш розпосюджене, н≥ж домашн≥х ≥ диких тварин.  р≥м цього, тривал≥сть житт¤ широкого лентец¤ в орган≥зм≥ людини коливаЇтьс¤ в≥д 10 до 20 рок≥в ≥ б≥льше, а в собак ≥ диких м'¤соњдних Ч не довше 2 рок≥в, у кот≥в Ч всього 3Ч4 тиж. ∆иттЇздатн≥сть ¤Їць широкого лентец¤, ¤к≥ вид≥л¤Ї людина, становить 95 %; тих, що вид≥л¤Ї собакаЧ 50 %.

¬≥д джерела ≥нваз≥њ (людина) ¤йц¤ паразита потрапл¤ють у воду при випусканн≥ незнезаражених нечистот, проникненн≥ р≥дини з вигр≥бних ¤м, спуску, випорожнень з корабл≥в, вивезенн≥ взимку нечистот ≥з вбиралень на л≥д. яйц¤ лентец¤ ст≥йк≥ до низьких температур. ѕри температур≥ в≥д 1 до 4 ∞— вони виживають прот¤гом к≥лькох м≥с¤ц≥в, при Ч 3 ∞— Ч близько 2 тиж, при Ч 5 ∞— Ч 2 доби. яйц¤, що потрапили у водойму восени, можуть збер≥гати життЇздатн≥сть п≥д льодом до наступноњ весни ≥ з настанн¤м тепла продовжити розвиток.

¬иживанн¤ ≥ розвиток ¤Їць залежать також в≥д ступен¤ засоленост≥ водойми. ¬они збер≥гають життЇздатн≥сть у вод≥ при концентрац≥њ солей не вище 2,5Ч3 %. “емпература води понад 20 ∞— згубно д≥Ї на ¤йц¤, що Ї одн≥Їю з причин обмеженого розповсюдженн¤ диф≥лоботр≥озу в крањнах з жарким кл≥матом.

«араженн¤ риб проходить част≥ше на стад≥њ мальк≥в: в цей пер≥од вони живл¤тьс¤ планктоном, що спри¤Ї проковтуванню ≥нвазованих циклоп≥в. ’иж≥ риби заражаютьс¤ також при поњданн≥ мальк≥в, в кишках ¤ких знаход¤тьс¤ неперетравлен≥ циклопи з процеркоњдами.  р≥м цього, хиж≥ риби заражаютьс¤ при поњданн≥ дорослих риб, органи ≥ м'¤зи ¤ких ≥нвазован≥ плероцеркоњдами. ¬ зв'¤зку з цим серед р≥чкових риб найб≥льшу роль в зараженн≥ людей диф≥лоботр≥озом в≥д≥грають хиж≥ риби (щука, окунь). —еред них б≥льш ураженою Ї щука. Ўироко розповсюджене вживанн¤ в њжу ≥кри щуки, св≥жоњ або слабо просоленоњ, дуже спри¤Ї зараженню населенн¤ диф≥лоботр≥озом. “е ж спричинюЇ вживанн¤ св≥жозамороженоњ, слабопросоленоњ, погано пров'¤леноњ риби, риб'¤чого фаршу.

—еред р≥зних груп населенн¤ найб≥льш ураженими диф≥лоботр≥озом Ї рибалки, члени њх с≥мей, роб≥тники рибопереробних п≥дприЇмств. ќкр≥м природних фактор≥в, на формуванн¤ осередк≥в диф≥лоботр≥озу суттЇво впливають сан≥тарний стан населеного пункту, в≥д ¤кого залежить забрудненн¤ водойм фекал≥¤ми; господарська д≥¤льн≥сть населенн¤, його звички ≥ побутов≥ навики; к≥льк≥сть риби ≥ рибних продукт≥в, що вживаютьс¤ в њжу, спос≥б њх терм≥чноњ обробки.

–≥зноман≥тн≥сть природних ≥ господарських фактор≥в спри¤ла формуванню на територ≥њ колишнього —–—– р≥зних тип≥в осередк≥в диф≥лоботр≥озу. Ќайб≥льш ≥нтенсивн≥ осередки спостер≥гаютьс¤ в ѕ≥вн≥чно-«ах≥дн≥й частин≥ –ос≥њ ≥ в крањнах Ѕалт≥њ, що зв'¤зан≥ з водними системами басейн≥в Ѕалт≥йського, Ѕ≥лого ≥ Ѕаренцового мор≥в. ≤нтенсивн≥ осередки Ї на великих озерах Ч Ћадозькому, ќнезькому, ѕсковсько-„удському. ќсередки р≥чкового типу Ї в долинах ѕ≥вн≥чноњ ƒв≥ни, ѕечори та ≥нших р≥к.

Ќай≥нтенсивн≥ш≥ осередки диф≥лоботр≥озу спостер≥гаютьс¤ в  арел≥њ. ÷ьому спри¤ють велика к≥льк≥сть озер, висока щ≥льн≥сть населенн¤, розвиток рибальства, вживанн¤ в њжу слабко терм≥чно обробленоњ риби. ¬ „орноморсько-јзовському рег≥он≥, ¤кий займаЇ де¤к≥ райони басейн≥в ƒн≥пра, ƒунаю, ѕруту, ƒону та ≥нших р≥к, осередки мало≥нтенсивн≥. ¬ ”крањн≥ ≥ ћолдов≥ вони розм≥щен≥ ближче до нижньоњ теч≥њ р≥к, навколо дельтових д≥л¤нок ≥ водосховищ.

ѕатогенез ≥ кл≥н≥ка. ¬ результат≥ сенсиб≥л≥зац≥њ орган≥зму антигенами гельм≥нта розвиваютьс¤ катаральне запаленн¤ слизовоњ оболонки тонкоњ кишки та ≥нших орган≥в, алерг≥чн≥ реакц≥њ, ви¤вл¤Їтьс¤ еозиноф≥л≥¤ кров≥. «ащемленн¤ слизовоњ оболонки кишки ботр≥¤ми гельм≥нта веде до атроф≥њ тканин ≥ њх некротизац≥њ. ћехан≥чн≥ подразненн¤ нервових зак≥нчень в кишц≥ т¤гнуть за собою порушенн¤ функц≥й орган≥в черевноњ порожнини. ¬ окремих хворих розвиваЇтьс¤ анем≥¤, причиною ¤коњ Ї нестача в≥там≥ну B12 ≥ фол≥Ївоњ кислоти. ÷е пов'¤зано з адсорбц≥Їю гельм≥нтами з вм≥сту кишок в≥там≥ну ¬12, порушенн¤м б≥осинтезу фол≥Ївоњ кислоти та ≥нших в≥там≥н≥в в результат≥ дисбактер≥озу та ферментативних зм≥н. ƒиф≥лоботр≥озна анем≥¤ спостер≥гаЇтьс¤ у 2Ч3 % ≥нвазованих широким лентецем. ѕри анем≥њ хвор≥ скаржатьс¤ на слабк≥сть, запамороченн¤, диспепсичн≥ ¤вища; розвиваютьс¤ глосит, атроф≥¤ сосочк≥в ¤зика. “емпература част≥ше субфебрильна, у багатьох хворих виникаЇ ах≥л≥¤. јнем≥¤ при диф≥лоботр≥оз≥ г≥перхромна, з високим кольоровим показником мегалобластного типу. «меншуЇтьс¤ число еритроцит≥в ≥ тромбоцит≥в, падаЇ р≥вень гемоглоб≥ну, зб≥льшуЇтьс¤ Ўќ≈. ѕри т¤жких формах ≥нваз≥њ число еритроцит≥в знижуЇтьс¤ до ≤,6 “/л.

” значноњ к≥лькост≥ хворих диф≥лоботр≥оз переб≥гаЇ безсимптомно. ѕри ман≥фестних випадках спостер≥гаютьс¤ нудота, б≥ль у живот≥, розлади кишок, загальна слабк≥сть, зниженн¤ працездатност≥, ≥нод≥ висипанн¤ на шк≥р≥; можуть бути еп≥лептиформн≥ припадки.

ƒ≥агностика. ќстаточний д≥агноз диф≥лоботр≥озу треба п≥дтвердити знаходженн¤м ¤Їць паразита при копроовоскоп≥чному досл≥дженн≥.

«вертаЇтьс¤ увага також на вид≥ленн¤ з калом фрагмент≥в строб≥ли гельм≥нта. Ѕеруть до уваги дан≥ еп≥дем≥олог≥чного анамнезу хворого (перебуванн¤ в осередку диф≥лоботр≥озу, вживанн¤ в њжу сироњ, слабо терм≥чно обробленоњ риби, св≥жоњ сироњ ≥кри). ѕри на¤вност≥ диф≥лоботр≥озноњ анем≥њ необх≥дно њњ диференц≥ювати з хворобою јдд≥сонаЧЅ≥рмера. ќзнаками останньоњ Ї в≥дсутн≥сть в≥льноњ хлористоводневоњ кислоти ≥ гастромукопротењду в шлунковому соц≥.

Ћ≥куванн¤. ќсновним препаратом при л≥куванн≥ диф≥лоботр≥озу Ї фенасал. «астосовують також в≥двар нас≥нн¤ гарбуза. ¬ ст≥йких випадках при неефективност≥ цих препарат≥в використовують екстракт кореневища чолов≥чоњ папорот≥, але в≥н високотоксичний. —хеми л≥куванн¤ т≥ ж, що ≥ при тен≥аринхоз≥. « нових препарат≥в високоефективним ви¤вивс¤ празиквантель (призначають в доз≥ 25 мг/кг одноразово).

ѕри виражен≥й анем≥њ перед дегельм≥нтизац≥Їю призначають в≥там≥н ¬12 в доз≥ 200Ч400 мкг внутр≥шньом'¤зово прот¤гом 3Ч4 тиж, фол≥Їву кислоту, сиру печ≥нку. ѕри пом≥рн≥й анем≥њ патогенетична терап≥¤ проводитьс¤ п≥сл¤ дегельм≥нтизац≥њ. ѕ≥сл¤ л≥куванн¤ хвор≥ знаход¤тьс¤ на диспансерному обл≥ку прот¤гом 2 м≥с. ѕри в≥дсутност≥ кл≥н≥чних ознак захворюванн¤ ≥ в≥д'Їмних анал≥зах калу њх зн≥мають з обл≥ку. ’ворих з анем≥Їю п≥сл¤ л≥куванн¤ спостер≥гають не менше року ≥ зн≥мають з обл≥ку при в≥дсутност≥ рецидив≥в анем≥њ.

ѕроф≥лактика. ƒл¤ попередженн¤ формуванн¤ осередк≥в диф≥лоботр≥озу велику роль в≥д≥граЇ охорона пр≥сних водойм в≥д фекального забрудненн¤ шл¤хом буд≥вництва очисних споруд, знезараженн¤ фекал≥й на корабл¤х, влаштуванн¤ канал≥зованих вбиралень; суворий контроль за скиданн¤м у водойми знезаражених в≥д ¤Їць гельм≥нт≥в побутових, промислових ст≥чних вод ≥ нечистот з населених пункт≥в.

¬ажливо ви¤вити ≥нвазованих лентецем широким ≥ провести ¤к≥сну њх дегельм≥нтизац≥ю. ÷≥ заходи зд≥йснюютьс¤ в плановому пор¤дку серед рибалок, член≥в њх с≥мей, роб≥тник≥в рибноњ промисловост≥, ек≥пажу р≥чкових суден. Ќа п≥дприЇмствах рибноњ промисловост≥ ≥ громадського харчуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ сан≥тарно-гельм≥нтолог≥чна експертиза риби ≥ рибних продукт≥в; знезаражуЇтьс¤ ≥нвазована плероцеркоњдами риба. ќсобиста проф≥лактика пол¤гаЇ в тому, щоб не вживати в њжу сироњ, недостатньо соленоњ, смаженоњ або вареноњ риби, св≥жоњ малосоленоњ ≥кри. –ибний фарш, котлети ≥ др≥бну рибу необх≥дно смажити не менше н≥ж 15Ч 20 хв, а нерозпластан≥ частини великоњ риби Ч не менше 30Ч40 хв. ѕри температур≥ 21Ч22 ∞— загибель плероцеркоњд≥в настаЇ через 18 год, при 10Ч12 ∞— Ч через 3 доби, при бЧ8 ∞— Ч через 7 д≥б. ƒр≥бна риба знезаражуЇтьс¤ в≥д плероцеркоњд≥в у 20 % водному розчин≥ кухонноњ сол≥ через 1 добу, велика Ч через 10 д≥б. ≤кру необх≥дно обробл¤ти окропом. ¬ осередках диф≥лоботр≥озу необх≥дно проводити дегельм≥нтизац≥ю собак ≥ кот≥в, ≥нвазованих лентецем широким.

¬ажливе значенн¤ маЇ сан≥тарно-осв≥тн¤ робота серед населенн¤.






Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz