Ќа головну стор≥нку

„”ћј

(PESTIS)

„ума -- гостра природноосередкова хвороба, ¤ка викликаЇтьс¤ Y. pestis ≥ належить до групи трансм≥сивних ≥нфекц≥й. ѕро¤вами чуми Ї гар¤чка, важка ≥нтоксикац≥¤, серозно-гемораг≥чне запаленн¤ л≥мфатичних вузл≥в, легень та ≥нших орган≥в, сепсис.

≈п≥дем≥олог≥¤. ’вороба Ї особливо небезпечною ≥нфекц≥Їю. ’оч еп≥дем≥њ в≥д≥йшли в минуле, територ≥њ природних осередк≥в чуми не зменшуютьс¤ ≥ продовжують займати 8Ц9 % вс≥Їњ суш≥. ” 1994 p. в ≤нд≥њ спостер≥гавс¤ еп≥дем≥чний спалах легеневоњ форми чуми.

ѕриродн≥ осередки чуми Ї на вс≥х материках, кр≥м јвстрал≥њ. Ќайзначн≥ш≥ з них знаход¤тьс¤ в ÷ентральн≥й та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ (ћонгол≥¤,  итай, ≤нд≥¤, ѕакистан, ≤ндонез≥¤, ¬'Їтнам), в јфриц≥ ( ен≥¤, “анзан≥¤,  онго, —енегал), в ѕ≥вденн≥й јмериц≥ (Ѕол≥в≥¤, Ѕразил≥¤, ѕеру, ≈квадор), на Ѕлизькому —ход≥, в —Ўј. Ќа територ≥њ крањн —Ќƒ Ї 13 ендозоотичних осередк≥в чуми, ¤к≥ пер≥одично актив≥зуютьс¤: «абайкальський, √орно-јлтайський, —ередньоаз≥атський р≥внинний, ѕ≥вн≥чно-«ах≥дний, ѕрикасп≥йський, ¬олго-”ральський, «ауральський, “увинський, “¤нь-Ўаньський високог≥рний, ѕам≥ро-јлайський високог≥рний, «акавказький р≥внинний, ѕриараксинський, високог≥рний «акавказький, “ерсько-—унженське межир≥чч¤. «агальна њхн¤ площа складаЇ понад 200 млн. гектар≥в.

–езервуаром збудника в природ≥ Ї гризуни (понад 200 вид≥в ≥ п≥двид≥в), серед ¤ких пер≥одично виникають еп≥зоот≥њ. ѕереносниками Ї блохи (близько 120 вид≥в), ¤к≥ паразитують на цих тваринах. ” зимоспл¤чих гризун≥в (ховрахи, бабаки, тарбагани) спостер≥гаютьс¤ дв≥ хвил≥ еп≥зоот≥й Ч ранньою весною ≥ на початку л≥та, що пов'¤зано ≥з спарюванн¤м тварин ≥ виведенн¤м потомства. ” незимоспл¤чих зв≥рк≥в (щур≥, миш≥, п≥щанки) захворюванн¤ можуть реЇструватис¤ прот¤гом всього року, але ≥нтенсивн≥ еп≥зоот≥њ част≥ше виникають в ос≥нньо-зимовий пер≥од. ≤з св≥йських тварин на чуму хвор≥ють т≥льки верблюди.

Ћюди дуже сприйн¤тлив≥ до чуми. «араженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ трансм≥сивним, контактним, ал≥ментарним ≥ пов≥тр¤но-крапельним шл¤хами. «аразитись можна при укус≥ блохи, ¤ка паразитувала на хвор≥й тварин≥, при зн¤тт≥ шк≥рок з гризун≥в, забоњ ≥ розробц≥ туш≥ хворого верблюда, вживанн≥ в њжу ≥нф≥кованого м'¤са, що не пройшло достатньоњ терм≥чноњ обробки. –≥дше трапл¤Їтьс¤ зараженн¤ через побутов≥ реч≥, забруднен≥ гноЇм ≥ харкотинн¤м хворих.

«араженн¤ трансм≥сивним ≥ контактним шл¤хами призводить до виникненн¤ шк≥рноњ, бубонноњ ≥ первинно-септичноњ форм чуми. ”складненн¤ будь-¤коњ з них чумною пневмон≥Їю обумовлюЇ в подальшому пов≥тр¤но-крапельний шл¤х передач≥ збудника. ’ворий на легеневу чуму Ї еп≥дем≥олог≥чно найнебезпечн≥шим ≥ може спричинити еп≥дем≥чн≥ спалах ц≥Їњ форми хвороби. ¬≥н Ї заразним до видужанн¤ або смерт≥. Ћюдина, хвора на бубонну форму, практично безпечна; передача збудника оточуючим можлива лише при на¤вност≥ бл≥х.

ѕ≥сл¤ перенесеноњ хвороби залишаЇтьс¤ ст≥йкий ≥мун≥тет. ѕовторн≥ випадки р≥дк≥сн≥.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 3Ц6 д≥б, ≥нколи дек≥лька годин, у вакцинованих Ч до 8Ц10 д≥б. –озр≥зн¤ють локал≥зован≥ форми чуми (шк≥рна, бубонна, шк≥рно-бубонна), внутр≥шньо-дисем≥нован≥ та генерал≥зован≥ (первинно-септична, вторинно-септична), зовн≥шньо-дисем≥нован≥ (первиино-легенева, вторинно-легенева, кишкова). Ќайчаст≥ше спостер≥гаЇтьс¤ бубонна форма (80%).

ѕри будь-¤к≥й кл≥н≥чн≥й форм≥ чуми початок раптовий. ¬иникають озноб, ¤кий зм≥нюЇтьс¤ жаром, сильний б≥ль голови, запамороченн¤, мл¤в≥сть, м'¤зов≥ бол≥, блюванн¤. ’вор≥ неспок≥йн≥, надм≥рно рухлив≥. ’ода стаЇ хиткою, мова Ч невиразною. ќбличч¤ ≥ кон'юнктиви ¤скраво-червон≥, судини склер ≥н'Їкован≥. язик сухий, набр¤клий, вкритий б≥лим нальотом (н≥би натертий крейдою). Ќа шк≥р≥ може з'¤витись розеольозна або петех≥альна висипка. Ќезабаром порушуЇтьс¤ св≥дом≥сть, виникають маренн¤, галюцинац≥њ. –иси обличч¤ загострюютьс¤, вираз його страдницький, повний жаху.

√ар¤чка пост≥йного типу. ѕульс частить. —ерце розширене, тони Ч глух≥. Ќер≥дко Ї аритм≥¤ ≥ г≥потон≥¤. ¬иражен≥ задишка ≥ ц≥аноз. ∆ив≥т здутий. „асто зб≥льшен≥ печ≥нка ≥ селез≥нка. «меншуЇтьс¤ д≥урез, в≥дм≥чаютьс¤ протењнур≥¤, гематур≥¤, цил≥ндрур≥¤. ¬ гемограм≥ значний лейкоцитоз Ч (20,0Ц25,0) 109 Ч ≥з зсувом вл≥во, зб≥льшена Ўќ≈.

ѕри шк≥рн≥й форм≥ чуми на м≥сц≥ проникненн¤ збудника утворюЇтьс¤ болюча червона пл¤ма, ¤ка перетворюЇтьс¤ у везикулу, а пот≥м у пустулу, оточену багровим валом з набр¤клоњ шк≥ри. «годом пустула тр≥скаЇ ≥ утворюЇтьс¤ виразка, ¤ка вкриваЇтьс¤ темно-коричневим струпом. ¬она р≥зко болюча ≥ пов≥льно загоюЇтьс¤ з утворенн¤м рубц¤. Ўк≥рна форма зустр≥чаЇтьс¤ пор≥вн¤но р≥дко (3Ц4 %), част≥ше вона переходить у шк≥рно-бубонну.

„астота ураженн¤ р≥зних л≥мфовузл≥в при чум≥ неоднакова. Ѕубони найчаст≥ше виникають у пахвинн≥й д≥л¤нц≥. ѕервинною ознакою бубонноњ форми Ї значний б≥ль у тому м≥сц≥, де утворюватиметьс¤ бубон. Ѕ≥ль затруднюе рухи ≥ змушуЇ хворого приймати сковану позу. Ўк≥ра над бубоном спочатку не зм≥нена, але в м≥ру його зб≥льшенн¤ червон≥Ї, стаЇ блискучою. «авжди в процес вт¤гуютьс¤ вс¤ топографо-анатом≥чна група л≥мфовузл≥в та навколишн≥ тканини (пер≥аден≥т). ”творюЇтьс¤ щ≥льний горбкуватий нерухомий конгломерат, ¤кий на 6Ц8-й день хвороби нагноюЇтьс¤. Ўк≥ра над ним витончуЇтьс¤, блищить, стаЇ багровою. ” зв'¤зку з пер≥аден≥том бубон при чум≥ не маЇ ч≥тких контур≥в, що Ї важливою диференц≥йно-д≥агностичною ознакою. ѕри нагноЇнн≥ бубону з'¤вл¤Їтьс¤ нориц¤, ¤ка пов≥льно гранулюЇ з утворенн¤м рубц¤. «воротний розвиток бубону триваЇ 3Ц4 тиж. «р≥дка в≥н розсмоктуЇтьс¤ без попереднього нагноЇнн¤ або склерозуЇтьс¤.

Ѕубонна форма чуми може ускладнитис¤ вторинно-септичною формою, що переб≥гаЇ дуже важко, з розвитком гн≥йних вогнищ ≥нфекц≥њ. Ћетальн≥сть при бубонн≥й чум≥ складаЇ в≥д 30 % до 50 %.

ѕервинно-септична форма чуми трапл¤Їтьс¤ дуже р≥дко (1Ц3 %). ¬она виникаЇ п≥сл¤ короткого ≥нкубац≥йного пер≥оду ≥ характеризуЇтьс¤ швидкою генерал≥зац≥Їю процесу, супроводжуЇтьс¤ вираженою ≥нтоксикац≥Їю ≥ гемораг≥чним синдромом. ” хворих спостер≥гаютьс¤ п≥дшк≥рн≥ крововиливи, нирков≥, кишков≥, шлунков≥ кровотеч≥, порушенн¤ серцево-судинноњ д≥¤льност≥ та пригн≥ченн¤ центральноњ нервовоњ системи. —мерть настаЇ на 2Ц3-й день хвороби.

ƒуже важко переб≥гаЇ легенева форма чуми. «ахворюванн¤ починаЇтьс¤ раптово, з к≥лькаразового ознобу, швидкого п≥дйому температури т≥ла, нестерпного болю голови, багаторазового блюванн¤. ѕот≥м приЇднуютьс¤ р≥зь у груд¤х, серцебитт¤, сильна задишка, маренн¤.  ашель з'¤вл¤Їтьс¤ на початку захворюванн¤ або п≥зн≥ше. ¬≥н супроводжуЇтьс¤ вид≥ленн¤м харкотинн¤, к≥льк≥сть ¤кого може коливатис¤ в≥д дек≥лькох плювк≥в (УсухаФ чумна пневмон≥¤) до дуже великоњ к≥лькост≥. ’аркотинн¤ спочатку р≥дке, п≥нисте, прозоре, згодом стаЇ кривавим. ƒан≥ ф≥зикального обстеженн¤ (невелика к≥льк≥сть вологих хрип≥в, ослабленн¤ диханн¤) не в≥дпов≥дають важкому загальному стану. ’ворий гине на 3Ц5-й день хвороби при наростаюч≥й легенев≥й недостатност≥, ≥нод≥ впадаЇ у кому. ѕервинна ≥ вторинна легенев≥ форми мають тотожний переб≥г.

ƒл¤ кишковоњ форми характерн≥ надзвичайно важка ≥нтоксикац≥¤, кривавий пронос, р≥жучий б≥ль в еп≥гастр≥њ, нудота, повторне блюванн¤, гар¤чка. ƒефекац≥¤ супроводжуЇтьс¤ тенезмами.  ишкова форма, ¤к правило, самост≥йно не виникаЇ. ¬она може приЇднуватись до ≥нших форм.

ƒоведена можлив≥сть безсимптомноњ чумноњ ≥нфекц≥њ серед населенн¤ у природних осередках, ¤ка п≥дтверджуЇтьс¤ за допомогою серолог≥чних реакц≥й. ¬и¤вл¤Їтьс¤ також фарингеальне бактер≥онос≥йство, частота ¤кого п≥д час великих спалах≥в дос¤гаЇ 13 %.

ƒ≥агностика. «начн≥ труднощ≥ завдають спорадичн≥ випадки. ƒ≥агноз сл≥д обгрунтувати даними кл≥н≥чноњ картини, еп≥дем≥олог≥чного анамнезу, знанн¤м про еп≥дем≥чну ситуац≥ю, а також результатами лабораторних досл≥джень.

≈п≥дем≥олог≥чний анамнез нер≥дко маЇ вир≥шальне значенн¤. ѕ≥дтвердженню д≥агнозу чуми спри¤Ї встановленн¤ факту перебуванн¤ хворого за 1Ц6 дн≥в до захворюванн¤ в ензоотичн≥й щодо чуми м≥сцевост≥, участ≥ в полюванн≥ або в≥дловл≥ диких гризун≥в, зн¤тт≥ з них шк≥рок, розробц≥ туш верблюд≥в. “реба з'¤сувати, чи не було сп≥лкуванн¤ з хворим ≥з гар¤чкою, смертельних захворювань серед родич≥в, знайомих, сус≥д≥в.

ѕ≥дозр≥л≥ на чуму матер≥али досл≥джують т≥льки в спец≥ально обладнаних лаборатор≥¤х, ¤к≥ працюють в суворому протиеп≥дем≥чному режим≥. ѕравила роботи жорстко регламентован≥ ≥нструкц≥¤ми м≥н≥стерства охорони здоров'¤ ≥ управл≥нн¤ карантинних ≥нфекц≥й. ћатер≥ал забираЇ прац≥вник того медичного закладу, де знаходитьс¤ хворий. ѕри шк≥рн≥й форм≥ чуми беруть вм≥ст везикул, пустул, карбункул≥в, вид≥ленн¤ виразок, кров, при бубонн≥й форм≥ Ч пунктат з бубону ≥ кров, при септичн≥й Ч кров, при легенев≥й Ч харкотинн¤ (або слиз ≥з з≥ва), кров. «аб≥р робл¤ть до початку антибактер≥йного л≥куванн¤. ¬и¤вленн¤ при м≥кроскоп≥њ в мазках з гною, харкотинн¤ б≥пол¤рно пофарбованих грамнегативних паличок заставл¤Ї п≥дозрювати чуму. ƒл¤ експрес-д≥агностики можна використати метод ≥мунофлюоресненц≥њ та –Ќ√ј з специф≥чним антит≥льним д≥агностикумом.  ≥нцева д≥агностика потребуЇ вид≥ленн¤ чистоњ культури з подальшою њњ ≥дентиф≥кац≥Їю ≥ постановки б≥олог≥чноњ проби на тваринах (гв≥нейських свинках, б≥лих мишах, щурах). ƒл¤ бактер≥олог≥чного ≥ б≥олог≥чного досл≥дженн¤ використовують матер≥ал в≥д труп≥в ≥ живих гризун≥в.

—еролог≥чн≥ методи (–ѕ√ј, –√Ќ√ј, –Ќјт, –Ќјг) використовують дл¤ ретроспективного д≥агнозу ≥ при еп≥зоотолог≥чному обстеженн≥ природних вогнищ. –озроблен≥ високочутлив≥ ≥муноферментний та ≥мунофлюоресцентний методи.

ƒиференц≥альний д≥агноз. ѕри будь-¤к≥й кл≥н≥чн≥й форм≥ чуми дл¤ к≥нцевого д≥агнозу принципове значенн¤ мають еп≥дем≥олог≥чний анамнез ≥ бактер≥олог≥чне досл≥дженн¤.

 л≥н≥чний переб≥г шк≥рноњ форми чуми нагадуЇ шк≥рну форму сиб≥рки (сиб≥рковий карбункул). ƒл¤ останнього, на в≥дм≥ну в≥д чуми, характерн≥: зональн≥сть Ч в центр≥ чорний струп, довкола зона доч≥рн≥х пухирц≥в, а дал≥ багровий вал ≥ великий набр¤к; в≥дсутн≥сть гною; неболюч≥сть карбункула; симптом —тефанського.

Ѕубонну форму чуми треба диференц≥ювати з бубонною формою тул¤рем≥њ. ќднак при останн≥й бубон менш болючий; навколишн¤ кл≥тковина слабо вт¤гуЇтьс¤ в процес, тому контури бубону ч≥тк≥, шк≥ра над ним не зм≥нена. –озсмоктуванн¤ бубон≥в при тул¤рем≥њ проходить пов≥льн≥ше, н≥ж при чум≥ (за 3Ц4 тиж).

√н≥йн≥ рег≥онарн≥ л≥мфаден≥ти, викликан≥ банальною м≥крофлорою (стаф≥ло- ≥ стрептококами), також супроводжуютьс¤ гар¤чкою, мерзл¤куват≥стю, тах≥кард≥Їю. ќднак виражена ≥нтоксикац≥¤, розлади серцево-судинноњ ≥ нервовоњ систем, ¤к≥ характерн≥ дл¤ чуми, в≥дсутн≥. ѕри банальних л≥мфаден≥тах Ї первинне вогнище з л≥мфангоњтом ≥ м≥сцевим набр¤ком.

Ћегенева форма сиб≥рки на початку захворюванн¤ про¤вл¤Їтьс¤ катаральними ¤вищами верхн≥х дихальних шл¤х≥в, св≥тлобо¤зню, сльозотечею, кон'юнктив≥том. ¬ леген¤х визначаютьс¤ д≥л¤нки притупленн¤ перкуторного звуку, р¤сн≥ сух≥ та волог≥ хрипи, часто Ї шум терт¤ плеври. ’аркотинн¤ приймаЇ вигл¤д Умалинового желеФ.

ѕри крупозн≥й пневмон≥њ у хворих на обличч≥ з боку ураженн¤ часто з'¤вл¤Їтьс¤ гар¤чковий рум'¤нець з ц≥анотичним в≥дт≥нком, на губах Ч герпетичне висипанн¤. —постер≥гаЇтьс¤ в≥дставанн¤ в≥дпов≥дноњ половини грудноњ кл≥тки в диханн≥, укороченн¤ перкуторного звуку в д≥л¤нц≥ ураженоњ дол≥, креп≥тац≥¤. « прогресуванн¤м захворюванн¤ посилюютьс¤ голосове тремт≥нн¤ ≥ бронхофон≥¤. ¬елике значенн¤ маЇ рентгенолог≥чне досл≥дженн¤ орган≥в грудноњ кл≥тки.

ѕневмон≥¤ при грип≥, ¤к правило, виникаЇ на 3Ц4-й день захворюванн¤, тому њй передують, на в≥дм≥ну п≥д чуми, катаральн≥ симптоми. ƒуже характерн≥ приступи гострого трахењту. „аст≥ше уражаютьс¤ добре вентильован≥ в≥дд≥ли легень (IXЦ’ сегменти справа). ¬≥дм≥чаютьс¤ кровохарканн¤, носов≥ кровотеч≥, виражена ≥нтоксикац≥¤, задишка, ц≥аноз. „ерез те, що грипозна пневмон≥¤ переважно ≥нтерстиц≥йна, дан≥ перкус≥њ, аускультац≥њ, рентгенолог≥чного досл≥дженн¤ легень м≥зерн≥.

Ћегенева форма тул¤рем≥њ маЇ легший переб≥г. √ар¤чка неправильного типу, з ознобами ≥ потами. як ≥ при чум≥, на початку хвороби важко визначити вогнище ураженн¤ через б≥дн≥сть ф≥зикальних даних.  ров'¤нисте харкотинн¤ при тул¤рем≥њ не спостер≥гаЇтьс¤.

Ћ≥куванн¤. ’ворих на чуму обов'¤зково госп≥тал≥зують у в≥дпов≥дн≥ стац≥онари, куди њх перевоз¤ть на сан≥тарному транспорт≥.

Ћ≥куванн¤ сл≥д розпочати вже на м≥сц≥ ви¤вленн¤ хворого. –аннЇ призначенн¤ антиб≥отик≥в (прот¤гом першоњ доби в≥д початку захворюванн¤), ¤к правило, р¤туЇ йому житт¤. ≈фективн≥сть антиб≥отикотерап≥њ в п≥зн≥ш≥ строки значно нижча.

« ет≥отропних засоб≥в найефективн≥ший стрептом≥цин. ѕри бубонн≥й форм≥ негайно ввод¤ть 1 г препарату внутр≥шньом'¤зово, а пот≥м в стац≥онар≥ призначають по 0,5Ц1,0 г 3 рази на день прот¤гом тижн¤. ѕри легенев≥й ≥ септичн≥й чум≥ дозу стрептом≥цину зб≥льшують до 5Ц6 г на добу.  р≥м стрептом≥цину, рекомендуютьс¤ антиб≥отики тетрацикл≥нового р¤ду (окситетрацикл≥н, хлортетрацикл≥н), ¤к≥ менш токсичн≥, Ч по 0,25Ц1,0 г всередину 4Ц6 раз≥в на добу. « ≥нших антиб≥отик≥в можна призначити моном≥цин, морфоцикл≥н, амп≥цил≥н. «а кл≥н≥чними показанн¤ми проводитьс¤ патогенетичне ≥ симптоматичне л≥куванн¤.

–еконвалесцент≥в виписують через 4Ц6 тиж п≥сл¤ нормал≥зац≥њ температури т≥ла ≥ отриманн¤ в≥д'Їмних даних бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ мазк≥в ≥з носоглотки, харкотинн¤, пунктату бубона.

–еконвалесценти знаход¤тьс¤ на диспансерному спостереженн≥ 3 м≥с з обов'¤зковим бактер≥олог≥чним досл≥дженн¤м мазк≥в ≥з слизовоњ оболонки з≥ву ≥ харкотинн¤.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. Ќеобх≥дно попередити захворюванн¤ людей в ензоотичних осередках ≥ завезенн¤ чуми з-за кордону. ÷¤ робота зд≥йснюЇтьс¤ прац≥вниками санеп≥дстанц≥њ, амбулаторно-пол≥кл≥н≥чноњ мереж≥ ≥ протичумних заклад≥в. ” зв'¤зку з тим, що чума належить до карантинних захворювань, на нењ розповсюджуютьс¤ м≥жнародн≥ медико-сан≥тарн≥ правила (¬ќќ«, 1969).

ѕрац≥вники загальноњ медичноњ мереж≥ спостер≥гають за здоров'¤м населенн¤ з метою раннього ви¤вленн¤ хворого на чуму.  ожний медичний прац≥вник на територ≥њ природного осередка повинен добре знати основн≥ ознаки захворюванн¤, правила особистоњ проф≥лактики, вм≥ти провести первинн≥ протиеп≥дем≥чн≥ заходи зг≥дно з прийн¤тою ≥нструкц≥Їю .

ѕри на¤вност≥ еп≥зоот≥њ серед гризун≥в ≥ захворювань верблюд≥в проводитьс¤ вакцинац≥¤ населенн¤ д≥льничними службами п≥д контролем протичумного закладу. ƒл¤ активноњ ≥мун≥зац≥њ застосовують живу чумну вакцину. ўепленн¤ робл¤ть нашк≥рно або п≥дшк≥рне. –евакцинац≥¤ через р≥к.

ѕри виникненн≥ чуми серед населенн¤ зд≥йснюють протиеп≥дем≥чн≥ заходи, спр¤мован≥ на локал≥зац≥ю ≥ л≥кв≥дац≥ю еп≥дем≥чного осередку. ¬они включають: ви¤вленн¤ хворих ≥ госп≥тал≥зац≥ю њх у спец≥альн≥ л≥карн≥ в палати-бокси ≥з суворим протиеп≥дем≥чним режимом; встановленн¤ територ≥ального карантину: ви¤вленн¤ та ≥зол¤ц≥ю вс≥х ос≥б, ¤к≥ були в контакт≥ з хворими (њх ≥золюють на 6 д≥б ≥ провод¤ть екстрену проф≥лактику антиб≥отиками Ч стрептом≥цин по 0,5 г 2 рази на добу внутр≥шньом'¤зово або тетрацикл≥н по 0,5 г 3 рази на день усередину прот¤гом 6 дн≥в); проведенн¤ подв≥рних обход≥в дл¤ ви¤вленн¤ хворих з гар¤чкою та њх госп≥тал≥зац≥њ в пров≥зорн≥ в≥дд≥ленн¤; заключну дезинфекц≥ю в осередку 5% розчинами л≥золу або фенолу, хлорного вапна та з допомогою парових ≥ пароформал≥нових камер, а також дезинсекц≥ю ≥ дератизац≥ю на територ≥њ населеного пункту та навколо нього. ѕерсонал працюЇ в протичумних костюмах.

¬ ензоотичних осередках чуми велике значенн¤ маЇ сан≥тарно-осв≥тн¤ робота. ¬она проводитьс¤ пост≥йно (≥з загалом, у пол≥кл≥н≥ц≥, при в≥дв≥дуванн≥ хворих вдома, проведенн≥ вакцинац≥њ) у форм≥ лекц≥й, бес≥д, виступ≥в по рад≥о, телебаченню, випуску пам'¤ток, лист≥вок. ќсновна мета Ч по¤снити населенню шл¤хи зараженн¤ чумою, ступ≥нь небезпеки, заходи та методи проф≥лактики, методи боротьби з гризунами ≥ блохами.
Rated by PING  аталог UaList.com

Используются технологии uCoz