Ќа головну стор≥нку

јћ≈Ѕ≤ј«

јмеб≥аз (Amoebiasis) -- протозойна ≥нфекц≥¤, що характеризуЇтьс¤ виразковими пошкодженн¤ми товстоњ кишки, можлив≥стю утворенн¤ абсцес≥в у р≥зноман≥тних органах ≥ схильн≥стю до зат¤жного ≥ хрон≥чного плину.

≈т≥олог≥¤. «будник амеб≥азу -- Entamoeba histolytica - в≥дноситьс¤ до с≥мейства Entamoebidae, класу Sarcodinae, типу Protozoa. ∆иттЇвий цикл дизентер≥йноњ амеби включаЇ дв≥ стад≥њ - вегетативну (трофозоњт, мал. 1) ≥ спокою (циста, мал. 2), що можуть переходити одна в другу в залежност≥ в≥д умов перебуванн¤ в орган≥зм≥ хаз¤њна.

¬егетативна стад≥¤ циклу розвитку паразита включаЇ у соб≥ 4 форми амеб: тканинну, велику вегетативну, просв≥тну ≥ передцистну; кожна з форм маЇ морфолог≥чн≥ ≥ функц≥ональн≥ особливост≥.

ћал. 1. “канинна форма амеби.

ћал. 2. ÷истна форма амеби.

ћал. 3,4. ≈ндоскоп≥чна картина амебного кол≥ту.

 

“канинна форма амеби, завдовжки 20-25 мкм, маЇ високу рухлив≥сть та ≥нваз≥йну спроможн≥сть. ѕр¤муванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ поштовхопод≥бно за допомогою псевдопод≥й. “канинна форма ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки при гострому амеб≥аз≥ в уражених органах ≥ р≥дко - у випорожненн¤х хвороњ людини. ¬елика вегетативна форма (forma magna), завдовжки в≥д 30-40 до 60-80 мкм, маЇ рухлив≥сть (за допомогою псевдопод≥й) ≥ здатн≥сть до фагоцитозу еритроцит≥в (еритрофаг). ƒана форма паразита ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки при кишковому амеб≥аз≥ у св≥жовид≥лених фекал≥¤х хвороњ людини. ѕросв≥тна форма амеби (forma minuta), завдовжки до 15-20 мкм, маЇ незначну рухлив≥сть. ÷¤ форма амеби живе у просв≥тку товстоњ кишки ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у випорожненн¤х реконвалесцент≥в гострого кишкового амеб≥азу, при хрон≥чному плин≥, що рецидивуЇ, й у нос≥¤ амеб (п≥сл¤ прийому проносного засобу). ѕередцистна форма, завдовжки 12-20 мкм, малорухома, ви¤вл¤Їтьс¤ в кал≥ реконвалесцент≥в гострого кишкового амеб≥азу й у нос≥њв амеб п≥сл¤ прийому проносного засобу.

¬егетативна форма амеб нест≥йка в зовн≥шньому середовищ≥, у фекал≥¤х хворого гине через 30 хв.

—тад≥¤ спокою дизентер≥йноњ амеби ≥снуЇ у вигл¤д≥ цист р≥зноман≥тного ступен¤ зр≥лост≥. ÷исти округлоњ форми ≥ д≥аметром до 9-14 мкм ви¤вл¤ютьс¤ в кал≥ реконвалесцент≥в гострого кишкового амеб≥азу, у хворих на хрон≥чний амеб≥аз, що рецидивуЇ, у стад≥њ рем≥с≥њ й у нос≥њв амеб.

ѕри потрапл¤нн≥ цист у тонку кишку людини в≥дбуваЇтьс¤ руйнац≥¤ њхн≥х оболонок, ≥з них виходить четирьох¤дерна материнська форма амеби, при розпод≥л≥ ¤коњ утвор¤тьс¤ 8 одно¤дерних амеб. ѕри спри¤тливих умовах вони розмножуютьс¤, перетворюючись у вегетативн≥ форми, що живуть у проксимальних в≥дд≥лах товстоњ кишки. ÷исти в≥др≥зн¤ютьс¤ високою ст≥йк≥стю до чинник≥в зовн≥шнього середовища. ” вологих фекал≥¤х при температур≥ 17-20 ∞— ≥ у вод≥, в≥льн≥й в≥д бактер≥альноњ сапроф≥тноњ флори, вони не втрачають життЇздатност≥ б≥л¤ 1 м≥с, у зат≥неному ≥ зволоженому грунт≥ -- до 8 дн≥в. ¬ охолоджених харчових продуктах, на фруктах, овочах, предметах домашнього вжитку цисти можуть жити дек≥лька дн≥в. «губно впливаЇ на цисти висока температура. ¬плив низькоњ температури (-20-21 ∞—) вони перенос¤ть дек≥лька м≥с¤ц≥в. ¬исушуванн¤ губить цист майже миттЇво.

«вичайн≥ дез≥нф≥куюч≥ речовини, в залежност≥ в≥д х≥м≥чного складу ≥ концентрац≥њ, по р≥зному д≥ють на цист: 5 % розчин формал≥ну ≥ 1 % розчин хлорам≥ну не ви¤вл¤ють на них пом≥тного негативного впливу; у розчин≥ сулеми (1:1000) цисти гинуть прот¤гом 4 год, у розчин≥ крезолу (1:250) -- через 5-15 хв. –озчин еметину слабкоњ концентрац≥њ (1:5000000) на цист впливаЇ згубно.

≈п≥дем≥олог≥¤. јмеб≥аз -- кишковий антропоноз. ƒжерелом ≥нваз≥њ Ї людина, що вид≥л¤Ї цисти ≈. histolytica у довк≥лл¤. ≈п≥дем≥олог≥чно найб≥льше небезпечн≥ нос≥њ амеб, а також реконвалесценти гострого кишкового амеб≥азу ≥ хвор≥ на хрон≥чний амеб≥аз, що рецидивуЇ, у стад≥њ рем≥с≥њ. ¬ид≥ленн¤ цист ≥нвазованими особами може продовжуватис¤ багато рок≥в, а за добу один нос≥й амеб спроможний вид≥л¤ти з фекал≥¤ми 300 млн цист ≥ б≥льше. ’вор≥ з гострими про¤вами кишкового амеб≥азу, що вид≥л¤ють ≥з фекал≥¤ми переважно вегетативн≥ форми паразита, нест≥йк≥ в зовн≥шньому середовищ≥, еп≥дем≥олог≥чноњ небезпеки не становл¤ть.

ћехан≥зм передач≥ ≥нфекц≥њ фекально-оральний. ћожлив≥ р≥зноман≥тн≥ шл¤хи поширенн¤ амеб≥азу -- харчовий, водний, контактно-побутовий. „инниками передач≥ збудника част≥ше Ї харчов≥ продукти, особливо овоч≥ ≥ фрукти, р≥дше -- вода, предмети домашнього вжитку, б≥лизна, посуд, ≥грашки, дверн≥ ручки ≥ т.д. ¬ умовах антисан≥тар≥њ можливе зараженн¤ при безпосередньому (пр¤мому) контакт≥ з цистовид≥льником. ѕоширенню цист амеб спри¤ють синантропн≥ мухи ≥ таргани. ” кишках цих комах цисти ≈. histolytica збер≥гають життЇздатн≥сть до 48-72 год.

’вор≥ють на амеб≥аз ус≥ в≥ков≥ групи населенн¤ обох статей, але переважно чолов≥ки в≥ком 20-58 рок≥в. ќсобливо сприйн¤тлив≥ до амеб≥азу ж≥нки в III триместр≥ ваг≥тност≥ ≥ п≥сл¤пологовому пер≥од≥, що пов'¤зано, мабуть, з особливост¤ми кл≥тинноњ ≥мунноњ в≥дпов≥д≥ у ваг≥тних, а також особи, що одержували ≥муносупресивну терап≥ю.

јмеб≥азу властива спорадична захворюван≥сть, можлив≥сть еп≥дем≥чних спалах≥в ставитьс¤ п≥д сумн≥в. «ахворюванн¤ реЇструютьс¤ ц≥лор≥чно, ≥з максимумом у жарк≥ м≥с¤ц≥, коли механ≥зм передач≥ реал≥зуЇтьс¤ з найб≥льшою повнотою, а оп≥рн≥сть орган≥зму знижена у зв'¤зку з перегр≥ванн¤м, порушенн¤м водно-електрол≥тного обм≥ну тощо.

јмеб≥аз зустр≥чаЇтьс¤ в ус≥х крањнах св≥ту, але особливо висока захворюван≥сть спостер≥гаЇтьс¤ в районах троп≥чного ≥ субтроп≥чного кл≥мату, у тому числ≥ в крањнах —ередньоњ јз≥њ, «акавказз¤.

«ахворюван≥сть на амеб≥аз усюди значно нижча, н≥ж частота нос≥йства дизентер≥йноњ амеби. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж захворюван≥стю ≥ нос≥йством в ендем≥чних районах 1:7, в ≥ншихЧв≥д 1:21 до 1:23.

ѕатогенез ≥ патологоанатом≥чна картина. ” б≥льшост≥ ≥нвазованих цисти ≥ просв≥тн≥ форм амеб можуть довго ≥снувати в кишках, не викликаючи захворюванн¤. ѕри неспри¤тливих умовах (зниженн¤ оп≥рност≥ орган≥зму, деф≥цит харчового б≥лка, дизбактер≥оз ≥ ≥н.) амеби проникають в ст≥нку кишки, де розмножуютьс¤. ” патогенез≥ амеб≥азу велике значенн¤ маЇ ступ≥нь в≥рулентност≥ штам≥в збудника. Ўтами з б≥льш високою в≥рулентн≥стю част≥ше вид≥л¤ютьс¤ в≥д хворих на кишковий амеб≥аз, н≥ж в≥д безсимптомних цистовид≥лювач≥в. ≤стотне значенн¤ належить також м≥кробному пейзажу кишок. ƒе¤к≥ види бактер≥й спри¤ють проникненню амеб у тканини, њхн¤ присутн≥сть у товст≥й кишц≥ Ї чинником, що спри¤Ї виникненню захворюванн¤. ѕроникненн¤ в ст≥нку кишки забезпечуЇтьс¤ власними ферментами амеб, що мають протеол≥тичну активн≥стю.

” кишечнику в≥дбуваютьс¤ цитол≥з еп≥тел≥ю ≥ некроз тканин з утворенн¤м виразок (мал. 3,4).

ѕатолог≥чний процес при кишковому амеб≥аз≥ в основному локал≥зуЇтьс¤ в сл≥п≥й ≥ висх≥дн≥й обв≥дн≥й кишках. ≤нод≥ уражаЇтьс¤ пр¤ма кишка, ще р≥дше -- ≥нш≥ в≥дд≥ли кишечнику.

” типових випадках ранн¤ стад≥¤ кишкового амеб≥азу ви¤вл¤Їтьс¤ г≥перем≥Їю ≥ набр¤ком слизовоњ оболонки, виникненн¤м на н≥й др≥бних ероз≥й ≥ вузлик≥в, що п≥дн≥маютьс¤, ≥з жовтою точкою на вершин≥. ¬узлики заповнен≥ детритом ≥ м≥ст¤ть вегетативн≥ форми дизентер≥йноњ амеби. –уйнац≥¤ вузлик≥в внасл≥док некрозу призводить до утворенн¤ виразок. –озм≥р виразок коливаЇтьс¤ в≥д дек≥лькох м≥л≥метр≥в до 2-2,5 см у д≥аметр≥. ¬иразки, що мають вид колб, в≥др≥зн¤ютьс¤ набр¤клими п≥дритими кра¤ми; вони оточен≥ зоною г≥перем≥њ ≥ роз'Їднан≥ д≥л¤нками здоровоњ тканини . √либоке дно виразки, що дос¤гаЇ п≥дслизовоњ основи, вкрите гноЇм. ” товщ≥ тканини ≥ на дн≥ виразки ви¤вл¤ютьс¤ амеби з фагоцитованими еритроцитами.

ѕри важкому плин≥ кишкового амеб≥азу, що супроводжуЇтьс¤ розпадом тканин, п≥д слизовою оболонкою виникають синуси, що, з'Їднуючись, утвор¤ть велик≥ виразки з неправильноњ форми кра¤ми. «аглибленн¤ виразок до м'¤зовоњ ≥ серозноњ оболонок може викликати перфорац≥ю кишковоњ ст≥нки ≥ розвиток гн≥йного перитон≥ту -- осумкованого або част≥ше дифузного. «агоЇнн¤ ≥ рубцюванн¤ глибоких виразок призводить до стенозу товстоњ кишки з розвитком частковоњ ≥ нав≥ть повноњ непрох≥дност≥. √либок≥ виразки ст≥нки кишки обумовлюють по¤ву кишкових кровотеч.

√ематогенна дисем≥нац≥¤ амеб викликаЇ розвиток позакишкового амеб≥азу з формуванн¤м абсцес≥в у печ≥нц≥, леген¤х, головному мозку й ≥нших органах. “ривалий, з хрон≥чним переб≥гом, кишковий амеб≥аз може стати причиною утворенн¤ кист, пол≥п≥в ≥ амебом. јмебомами називаютьс¤ пухлинопод≥бн≥ утвори в ст≥нц≥ товстоњ кишки, що складаютьс¤ з гранул¤ц≥йноњ тканини, ф≥бробласт≥в ≥ еозиноф≥льних лейкоцит≥в.

ћал. 5. ≈ндоскоп≥чна картина ранньоњ стад≥њ кишкового амеб≥азу.

 л≥н≥чна картина. ¬≥дпов≥дно до рекомендац≥њ  ом≥тету експерт≥в ¬ќќ« (1970), розр≥зн¤ють три основн≥ форми кл≥н≥чного ман≥фестного амеб≥азу: 1) кишковий амеб≥аз; 2) позакишковий амеб≥аз; 3) шк≥рний амеб≥аз .

 ишковий амеб≥аз, або амебна дизентер≥¤. ќсновна ≥ найб≥льш часта кл≥н≥чна форма ≥нваз≥њ. ≤нкубац≥йний пер≥од продовжуЇтьс¤ в≥д 1-2 тиж до 3 м≥с ≥ довше. «ахворюванн¤ може переб≥гати у важк≥й, середньоважк≥й ≥ легк≥й формах. ѕри гострому кишковому амеб≥аз≥ самопочутт¤ хворих залишаЇтьс¤ задов≥льним тривалий час, ≥нтоксикац≥¤ не виражена, температура т≥ла нормальна або субфебрильна. Ћише в незначноњ частини хворих з'¤вл¤ютьс¤ загальна слабк≥сть, швидка втомлюван≥сть, головн≥ бол≥, зниженн¤ апетиту, почутт¤ важкост≥ в еп≥гастр≥њ, ≥нод≥ короткочасн≥ бол≥ в живот≥, метеоризм.  ардинальним симптомом кишкового амеб≥азу Ї розлад ст≥льц¤. ” початковий пер≥од ст≥лець багатий, каловий, ≥з прозорим слизом, 4-6 раз≥в у добу, з р≥зким запахом. ѕот≥м частота дефекац≥й зростаЇ до 10-20 раз≥в у добу, ст≥лець втрачаЇ каловий характер, ¤вл¤Ї собою склопод≥бний слиз. ѕ≥зн≥ше зТ¤вл¤ютьс¤ дом≥шки кров≥, що надаЇ випорожненн¤м вид малинового желе. ѕри гостр≥й форм≥ хвороби можлив≥ пост≥йн≥ або переймопод≥бн≥ р≥зноман≥тноњ ≥нтенсивност≥ бол≥ в живот≥, що посилюютьс¤ при дефекац≥њ. ” випадку ураженн¤ пр¤моњ кишки з'¤вл¤ютьс¤ болюч≥ тенезми. ∆ив≥т м'¤кий або пом≥рно здутий, болючий при пальпац≥њ по ходу товстоњ кишки.

ѕри ендоскоп≥чному досл≥дженн≥ товстоњ кишки ви¤вл¤ютьс¤ виразки розм≥ром в≥д 2 до 10-20 мм у д≥аметр≥, част≥ше на вершинах складок. ¬иразки мають набр¤кл≥, п≥дрит≥ крањ; дно може дос¤гати п≥дслизовоњ основи, вкрите гноЇм ≥ некротичними масами. ¬иразка оточена зоною (паском) г≥перем≥њ. —лизова оболонка, в≥льна в≥д уражень, вигл¤даЇ малозм≥неною, практично нормальною, але ≥нод≥ може визначатис¤ невеличка набр¤кл≥сть њњ ≥ г≥перем≥¤.

≤ригоскоп≥¤ ви¤вл¤Ї нер≥вном≥рне заповненн¤ в≥дд≥л≥в товстоњ кишки, на¤вн≥сть спазму ≥ швидкого спорожненн¤ кишок.

√остр≥ про¤ви кишкового амеб≥азу збер≥гаютьс¤ звичайно не б≥льше 4-6 тижн≥в. ѕот≥м без специф≥чного л≥куванн¤ звичайно в≥дбуваЇтьс¤ пол≥пшенн¤ самопочутт¤ ≥ л≥кв≥дац≥¤ кол≥тного синдрому. –ем≥с≥¤ може продовжуватис¤ в≥д дек≥лькох тижн≥в до дек≥лькох м≥с¤ц≥в, сл≥дом за нею настаЇ поверненн¤ ус≥х або б≥льшост≥ симптом≥в амеб≥азу. «ахворюванн¤ набуваЇ хрон≥чного характеру ≥ без специф≥чного л≥куванн¤ продовжуЇтьс¤ багато рок≥в ≥ нав≥ть дес¤тил≥тт¤.

–озр≥зн¤ють рецидивуванн¤ ≥ безупинний плин хрон≥чного кишкового амеб≥азу. ѕри рецидивуванн≥ пер≥оди загостренн¤ чергуютьс¤ з пер≥одами рем≥с≥њ, п≥д час ¤коњ ст≥лець нормал≥зуЇтьс¤, а самопочутт¤ хворих стаЇ задов≥льним. ѕри безупинному плин≥ пер≥оди рем≥с≥й в≥дсутн≥, захворюванн¤ переб≥гаЇ з пер≥одичним ослабленн¤м або посиленн¤м кл≥н≥чних про¤в≥в.

ѕри хрон≥чному плин≥ кишкового амеб≥азу поступово розвиваЇтьс¤ астен≥чний синдром, деф≥цит б≥лк≥в ≥ в≥там≥н≥в, зниженн¤ харчуванн¤. ’вор≥ скаржатьс¤ на неприЇмний смак у рот≥, в≥дчутт¤ печ≥нн¤ ≥ болюч≥сть ¤зика. јпетит знижений або в≥дсутн≥й. ” пер≥од загостренн¤ частота дефекац≥й дос¤гаЇ 20-30 раз ≥ б≥льше за добу. Ѕольовий синдром при цьому не виражений або в≥дсутн≥й зовс≥м. –иси обличч¤ загострюютьс¤. язик обкладений б≥лим або с≥рим нальотом. ∆ив≥т звичайно вт¤гнений, при пальпац≥њ неболючий або дещо болючий в здухвинних д≥л¤нках, р≥дше по ходу вс≥Їњ товстоњ кишки.

” б≥льшост≥ хворих ви¤вл¤ютьс¤ симптоми ураженн¤ серцево-судинноњ системи; лаб≥льн≥сть пульсу, тах≥кард≥¤, приглушенн¤ тон≥в серц¤ ≥ розширенн¤ його меж. ѕеч≥нка при неускладненому кишковому амеб≥аз≥ звичайно нормальних розм≥р≥в, але ≥нод≥ незначно зб≥льшуЇтьс¤, при пальпац≥њ неболюча або дещо чутлива. –озм≥ри селез≥нки залишаютьс¤ нормальними.

ѕри тривалому переб≥гу кишкового амеб≥азу в гемограм≥ ви¤вл¤ютьс¤ анем≥¤, еозиноф≥л≥¤, моноцитоз, л≥мфоцитоз, прискоренн¤ Ўќ≈.

” запущених випадках наростаЇ виснаженн¤, розвиваЇтьс¤ кахекс≥¤, в≥д котроњ ≥ настаЇ смерть.

≈ндоскоп≥чна картина при хрон≥чному кишковому амеб≥аз≥ р≥зноман≥тна. ѕор¤д ≥з виразками можна ви¤вити к≥сти, пол≥пи, амебоми.

ѕри рентгенолог≥чному досл≥дженн≥ хворого на хрон≥чний кишковий амеб≥аз ви¤вл¤ютьс¤ т≥ ж зм≥ни, що й у гостр≥й фаз≥ хвороби, а також в≥дсутн≥сть гаустрац≥њ, ≥нод≥ рубцев≥ зм≥ни з≥ стенозуванн¤м кишок. јмебоми при рентгеноскоп≥њ утворюють дефекти наповненн¤ ≥ симулюють пухлини.

ѕри кишковому амеб≥аз≥ можуть розвиватис¤ численн≥ ускладненн¤, серед ¤ких найб≥льш поширен≥ перикол≥ти, перфорац≥¤ ст≥нки кишки з наступним перитон≥том, гангрена слизовоњ оболонки (мал. 5), в≥дшаруванн¤ њњ, кровотеча, гострий специф≥чний апендицит, амебоми, стриктури кишок, випаданн¤ пр¤моњ кишки , тощо.

ƒе¤к≥ автори вважають ускладненн¤ми кишкового амеб≥азу ус≥ вар≥анти позакишковоњ локал≥зац≥њ амебного процесу.

ѕозакишковий амеб≥аз. ќдна з кл≥н≥чних форм ≥нваз≥њ. Ќайчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ амеб≥аз печ≥нки. ¬≥н може виникнути п≥д час гострих про¤в≥в кишкового амеб≥азу або через дек≥лька м≥с¤ц≥в ≥ нав≥ть рок≥в. ¬≥домо, проте, що в 30-40 % хворих не вдаЇтьс¤ ви¤вити в анамнез≥ кишков≥ про¤ви амеб≥азу. „аст≥ше хвор≥ють чолов≥ки, н≥ж ж≥нки (сп≥вв≥дношенн¤ 96:4).

јмеб≥аз печ≥нки переб≥гаЇ гостро, п≥дгостро ≥ хрон≥чно. —постер≥гаЇтьс¤ у двох кл≥н≥чних формах: у вигл¤д≥ амебного гепатиту й абсцесу печ≥нки.

√острий амебний гепатит розвиваЇтьс¤ част≥ше усього на фон≥ симптом≥в кишкового амеб≥азу. ѕрот¤гом дек≥лькох дн≥в спостер≥гаЇтьс¤ р≥вном≥рне зб≥льшенн¤ печ≥нки, ≥нод≥ значне, що супроводжуЇтьс¤ бол¤ми у правому п≥дребер'њ, звичайно без ≥ррад≥ац≥њ. ѕри пальпац≥њ печ≥нка дещо ущ≥льнена ≥ пом≥рно хвороблива. ∆овт¤ниц¤ розвиваЇтьс¤ р≥дко. “емпература т≥ла част≥ше субфебрильна з пер≥одичними п≥дйомами до високих цифр, але може залишатис¤ нормальною. ” гемограм≥ визначаЇтьс¤ пом≥рний лейкоцитоз.

ѕост≥йними симптомами абсцесу печ≥нки Ї зб≥льшенн¤ печ≥нки ≥ нер≥дко бол≥ з локал≥зац≥Їю њх в м≥сц≥ розвитку патолог≥чного процесу. Ѕол≥ можуть бути р≥зноман≥тноњ ≥нтенсивност≥, ≥ррад≥юють у праве плече, посилюютьс¤ при глибокому вдос≥, пальпац≥њ печ≥нки, зм≥н≥ положенн¤ хворого в л≥жку. “емпература п≥дн≥маЇтьс¤ до 39 — ≥ вище, температурн≥ крив≥ набували рем≥туючого, гектичного або пост≥йного характеру. Ћихоманка супроводжуЇтьс¤ ознобами; при зниженн≥ температури спостер≥гаЇтьс¤ посилене потовид≥ленн¤.

¬иражен≥ ¤вища ≥нтоксикац≥њ. ’арактерний вигл¤д хворих: схудненн¤, загострен≥ риси обличч¤, пригн≥чен≥сть. “ургор шк≥ри знижений, ≥нод≥ шк≥рн≥ покрови набувають землистого в≥дт≥нку. ” важких випадках з'¤вл¤Їтьс¤ набр¤кл≥сть шк≥ри, стоп ≥ гом≥лок.

” хворих на амебний абсцес печ≥нки страждаЇ серцево-судинна система. “они серц¤ приглушен≥ або глух≥, максимальний ≥ м≥н≥мальний тиск знижений. ѕульс прискорений. ≤нод≥ розвиваЇтьс¤ жовт¤ниц¤. ∆ив≥т звичайно роздутий, слабко бере участь в акт≥ диханн¤, у правому п≥дребер'њ нер≥дко визначаЇтьс¤ м'¤зова напруга. „асто ви¤вл¤Їтьс¤ пастозн≥сть п≥дшк≥рноњ кл≥тковини шк≥ри грудноњ кл≥тини справа. –ентгенолог≥чне досл≥дженн¤ ви¤вл¤Ї високе сто¤нн¤ д≥афрагми з≥ зменшенн¤м рухливост≥ правого купола, при п≥дд≥афрагмальн≥й локал≥зац≥њ абсцесу може визначатис¤ вип≥т у правому плевральному синус≥.

ѕри хрон≥чному плин≥ амебного абсцесу печ≥нки лихоманка стаЇ неправильною, наростають слабк≥сть, виснаженн¤, утримуютьс¤ бол≥, у правому п≥дребер'њ. ѕеч≥нка зб≥льшена, болюча, при локал≥зац≥њ абсцесу на передн≥й поверхн≥ њњ в≥н може пальпуватис¤ у вигл¤д≥ пухлинопод≥бного утвору (до 10 см у д≥аметр≥). јбсцеси бувають одиночн≥ або множинн≥, локал≥зуютьс¤ вони, ¤к правило, у прав≥й частц≥ печ≥нки.

¬ гемограм≥ при амебному абсцес≥ печ≥нки знаход¤ть нейтроф≥льний лейкоцитоз (15-50 109) ≥з зсувом лейкоцитарноњ формули вл≥во, Ўќ≈ п≥двищена. ѕри тривалому плин≥ розвиваЇтьс¤ г≥похромна анем≥¤.

јбсцеси печ≥нки ускладнюютьс¤ перигепатитом, п≥дд≥афрагмальним абсцесом, а при њх прорив≥ -- гн≥йним перитон≥том, плевритом, перикардитом, мед≥астин≥том.

Ћетальн≥сть при амебних абсцесах печ≥нки без специф≥чного л≥куванн¤ дос¤гаЇ 25 % ≥ вище.

ѕри гематогенному занос≥ амеб у леген≥ або при прорив≥ абсцесу печ≥нки в плевральну порожнину розвиваЇтьс¤ амеб≥аз легень.  л≥н≥чно в≥н переб≥гаЇ ¤к специф≥чна плевропневмон≥¤ або абсцес леген≥.

ѕри пневмон≥њ з'¤вл¤ютьс¤ бол≥ в груд¤х, кашель, сухий або з незначною к≥льк≥стю харкотинн¤, ≥нод≥ з дом≥шками кров≥. “емпература т≥ла нормальна або субфебрильна. ѕеркуторно ви¤вл¤Їтьс¤ притупленн¤, аускультативно -- др≥бнопухирчаст≥ хрипи. –ентгенолог≥чне досл≥дженн¤ ви¤вл¤Ї ≥нф≥льтративн≥ зм≥ни в леген¤х без ознак утворенн¤ порожнини. ” периферичн≥й кров≥ ≥нод≥ визначаЇтьс¤ незначний нейтроф≥льний лейкоцитоз, Ўќ≈ п≥двищена. ѕневмон≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ мл¤вим плином ≥ без специф≥чного л≥куванн¤ можуть переходити в абсцеси легень.

јмебн≥ абсцеси легень, ¤к правило, набувають хрон≥чного переб≥гу. “емпература субфебрильна з пер≥одичними високими п≥дйомами. ’вор≥ вид≥л¤ють велику к≥льк≥сть мокроти з кров'ю (УшоколаднеФ харкотинн¤, Уанчоусний соусФ), у ¤к≥й можна ви¤вити амеби. –озвиваЇтьс¤ виразковий ларинг≥т ≥ трахењт. –ентгенолог≥чно визначаЇтьс¤ порожнина в уражен≥й леген≥ з горизонтальним р≥внем р≥дини.

јбсцеси легень призвод¤ть ≥нод≥ до гн≥йного плевриту, емп≥Їми, п≥опневмотораксу, перикардиту, печ≥нково-легеневоњ нориц≥, тощо.

јмеби з кишок можуть гематогенно проникати у головний мозок, де можливе виникненн¤ амебних абсцес≥в ≥з розвитком осередкових ≥ загальномозкових симптом≥в. ” хворих в≥дзначаютьс¤ сильн≥ головн≥ бол≥, нудота, блюванн¤; температура т≥ла субфебрильна або нормальна. Ќевролог≥чна симптоматика залежить в≥д локал≥зац≥њ абсцес≥в ≥ ступен¤ ураженн¤ мозкових центр≥в. ѕрижиттЇва д≥агностика утруднена.

ќписан≥ амебн≥ абсцеси селез≥нки, нирок, ж≥ночих статевих орган≥в ≥з в≥дпов≥дною симптоматикою.

јмеб≥аз шк≥ри в переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в Ї вторинним процесом. Ќа шк≥р≥, головним чином перианальноњ д≥л¤нки, промежини, с≥дниць, з'¤вл¤ютьс¤ ероз≥њ ≥ (або) виразки. јмебн≥ виразки можуть утворюватис¤ навколо гн≥йних свищ≥в печ≥нки або поблизу операц≥йних шв≥в.

¬иразки глибок≥, малоболюч≥, ≥з почорн≥лими кра¤ми, видають неприЇмний запах. ” з≥шкр≥б≥ з виразок ви¤вл¤ютьс¤ вегетативн≥ форми амеб.

ѕрогноз. ѕри в≥дсутност≥ специф≥чноњ терап≥њ серйозний, при невчасн≥й д≥агностиц≥ позакишкового амеб≥азу неспри¤тливий. ѕри ранн≥й д≥агностиц≥ ≥ правильн≥й терап≥њ амеб≥азу прогноз спри¤тливий.

ƒ≥агностика. ” д≥агностиц≥ амеб≥азу мають значенн¤ старанно з≥браний еп≥дем≥олог≥чний анамнез, анамнез захворюванн¤, дан≥ кл≥н≥чного обстеженн¤ хворих. ƒопомагають розп≥знаванню ректороманоскоп≥¤ ≥ б≥опс≥¤ слизовоњ оболонки кишки, рентгенолог≥чне досл≥дженн¤. ѕри ураженн≥ печ≥нки з д≥агностичною метою вдаютьс¤ до скануванн¤, ”«ƒ, гепатол≥Їнограф≥¤, лапароскоп≥¤, лапаротом≥¤ з пункц≥Їю абсцесу.

¬ир≥шальним дл¤ д≥агнозу Ї ви¤вленн¤ великоњ вегетативноњ форми амеби у випорожненн¤х, тканинноњ форми -- у харкотинн≥, вм≥ст≥ абсцес≥в, матер≥ал≥ з дна виразок, отриманому шл¤хом з≥шкр≥бу, забору кюреткою, асп≥рац≥њ ≥ т.д. ¬и¤вленн¤ просв≥тних форм ≥ цист амеб у кал≥ недостатнЇ дл¤ остаточного д≥агнозу.

ƒосл≥джують св≥жовид≥лений кал (не п≥зн≥ше 10-15 хв п≥сл¤ дефекац≥њ); ≥нод≥ потр≥бно багатократне паразитолог≥чне вивченн¤ фекал≥й. ѕри гострому амеб≥аз≥ д≥агностична провокац≥¤ проносними засобами протипоказана, у стад≥њ рем≥с≥њ хрон≥чного кишкового амеб≥азу повторне паразитолог≥чне вивченн¤ фекал≥й проводитьс¤ нер≥дко п≥сл¤ дач≥ хворому сольового проносного.

якщо досл≥дженн¤ св≥жих випорожнень на м≥сц≥ неможливо, њх пересилають у лаборатор≥ю в консервант≥.

ќсновним методом ви¤вленн¤ амеб Ї м≥кроскоп≥¤ нативних препарат≥в випорожнень. Ўироко використовуЇтьс¤ вивченн¤ мазк≥в, пофарбованих розчином Ћюгол¤ ≥ зал≥зним гематоксил≥ном по √ейденгайну, що можуть збер≥гатис¤ необмежений час.

ƒодатковим ≥ допом≥жним методом паразитолог≥чноњ д≥агностики амеб≥азу може служити культивуванн¤ амеб на штучних живильних середовищах ≥з бактер≥¤ми (середовище –об≥нсона й ≥н.).

÷≥нн≥ дан≥ дл¤ розп≥знаванн¤ ус≥х форм амеб≥азу, але особливо позакишкових ≥ амебом, можна одержати при постановц≥ ≥мунолог≥чних (серолог≥чних) реакц≥й. “ак, при кишковому амеб≥аз≥ ≥мунолог≥чн≥ методи позитивн≥ в 60-70 % хворих, при амебному абсцес≥ печ≥нки -- не менше н≥ж у 95 %. Ќайб≥льше чутлив≥ –Ќ√ј, ≤‘ћ, «≤≈‘, меншу чутлив≥сть мають –Ќ≤‘ ≥ –« . ” де¤ких випадках з метою д≥агностики амеб≥азу заражають лабораторних тварин (котен¤т, щур¤т, хом'¤чк≥в ≥ ≥н.) досл≥джуваним матер≥алом.

ƒиференц≥альна д≥агностика.  ишковий амеб≥аз диференц≥юють в≥д ≥нших протозойних ≥нфекц≥й, дизентер≥њ, неспециф≥чного виразкового кол≥ту, раку кишок, а при амебному абсцес≥ печ≥нки -- в≥д гн≥йних анг≥охол≥т≥в, раку жовчних шл¤х≥в, ≥нод≥ в≥д мал¤р≥њ, в≥сцерального лейшман≥озу. ѕри абсцесах у леген¤х варто мати на уваз≥ туберкульоз, абсцедуюч≥ пневмон≥њ ≥ншоњ ет≥олог≥њ.

Ћ≥куванн¤. ƒл¤ специф≥чноњ терап≥њ амеб≥азу запропонована велика к≥льк≥сть ефективних препарат≥в. ¬с≥ вони розд≥лен≥ на 3 групи.

√рупа I -- препарати пр¤моњ контактноњ д≥њ (пр¤м≥ амебоциди), до ¤ких в≥днос¤тьс¤ х≥н≥офон (¤трен) ≥ дийодох≥н, що мають згубну д≥ю на просв≥тн≥ форми збудник≥в. «астосовуютьс¤ дл¤ санац≥њ нос≥њв амеб ≥ терап≥њ хрон≥чного кишкового амеб≥азу в стад≥њ рем≥с≥њ.

’≥н≥офон призначають по 0,5 г 3 рази у день прот¤гом 10 дн≥в. ” раз≥ потреби п≥сл¤ 10-денноњ перерви провод¤ть ще один курс л≥куванн¤ прот¤гом 10 дн≥в у тих же дозах. ќдночасно х≥н≥офон можна використовувати у вигл¤д≥ кл≥зм (по 1-2 г препарату на скл¤нку теплоњ води).

ƒийодох≥н (дийодог≥дроксих≥нол≥н) також застосовуЇтьс¤ прот¤гом 10 дн≥в по 0,25-0,3 г 3-4 рази у день.

рупа II -- препарати, що д≥ють на амеб у слизов≥й оболонц≥ (тканинн≥ амебоциди). ≈фективн≥ проти тканинних ≥ просв≥тних форм амеб, що використовуЇтьс¤ в терап≥њ гострого кишкового й ≥нод≥ позакишкового амеб≥азу.

≈метину г≥дрохлорид застосовуЇтьс¤ в добов≥й доз≥ 1 мг/кг (максимальна добова доза 60 мг) внутр≥шньомТ¤зово або п≥дшк≥рно. Ћ≥куванн¤ проводитьс¤ в стац≥онар≥ п≥д контролем ≈ √.

ƒиг≥дроеметин призначають внутр≥шньомТ¤зово або п≥дшк≥рно по 1,5 мг/кг у добу (максимальна добова доза 90 мг) або по 1 мг/кг у добу перорально у вигл¤д≥ диг≥дроеметина резинату. ѕрепарат менш токсичний, але також ефективний, ¤к ≥ еметин, швидко виводитьс¤ з орган≥зму ≥з сечею.

ƒл¤ л≥куванн¤ хворих ≥з кишковим амеб≥азом еметин ≥ диг≥дроеметин застосовують прот¤гом 5 дн≥в, дл¤ терап≥њ амебного абсцесу печ≥нки курс зб≥льшуЇтьс¤ вдв≥ч≥ -- до 10 дн≥в.

јмб≥льгар перевершуЇ за амебоцидним ефектом еметин ≥ диг≥дроеметин. «астосовуЇтьс¤ перорально, по 25 мкг/кг у добу (але не б≥льш 1,5 мг/кг у добу) прот¤гом 7-10 дн≥в.

¬иражену протипротозойноу д≥ю маЇ х≥нгамин (делаг≥л). «астосовуЇтьс¤ дл¤ л≥куванн¤ хворих з амебними абсцесами печ≥нки, тому що швидко всмоктуЇтьс¤ з кишок ≥ концентруЇтьс¤ в печ≥нц≥ в незм≥неному вигл¤д≥.

“ерап≥¤ х≥нгам≥ном проводитьс¤ прот¤гом 3 тиж. ѕрепарат призначають у перш≥ два дн≥ л≥куванн¤ по 1,0 г, а у вс≥ наступн≥ 19 дн≥в -- по 0,5 г у день. ѕрепарат часто поЇднують ≥з тетрацикл≥ном.

√рупа III -- препарати ун≥версальноњ д≥њ, що з усп≥хом застосовуютьс¤ при ус≥х формах амеб≥азу. Ќайважлив≥шим представником групи в даний час Ї метрон≥дазол (трихопол). ¬≥н застосовуЇтьс¤ по 0,4-0,8 г 3 рази у день прот¤гом 5-8 ден. “ин≥дазол (фазижин) призначають у доз≥ 2 г у добу прот¤гом 3 дн≥в (д≥т¤м по 50-60 мг/кг у добу).

‘урам≥д застосовують у тих же випадках, що ≥ метрон≥дазол, а також (через його меншу токсичн≥сть) дл¤ х≥м≥о-проф≥лактики амеб≥азу в осередках.  урс л≥куванн¤ -- 5 дн≥в, препарат приймають по 1-2 таблетки 3 рази в день.

јнтиб≥отики широкого спектру д≥њ використовують ¤к допом≥жн≥ засоби з метою зм≥нити м≥кробний б≥оценоз у кишках.

јбсцеси печ≥нки, легень, мозку й ≥нших орган≥в л≥кують х≥рург≥чним шл¤хом у поЇднанн≥ з протиамебними засобами (звичайно тканинних ≥ ун≥версальних амебоцид≥в).

” терап≥њ ускладнень кишкового амеб≥азу, так само ¤к ≥ амебного абсцесу печ≥нки, пров≥дне м≥сце належить х≥рург≥чним методам на тл≥ комплексного протипаразитарного ≥ патогенетичного л≥куванн¤ хворих.

ѕри амеб≥аз≥ шк≥ри використовують мазь ≥з х≥н≥офоном.

Ќеобх≥дна патогенетична ≥ симптоматична терап≥¤ в широкому обс¤з≥.

ѕроф≥лактика. «аходи, спр¤мован≥ на джерело ≥нфекц≥њ, включають ви¤вленн¤ ≥ л≥куванн¤ цистовид≥лювач≥в ≥ нос≥њв амеб. «аходи, спр¤мован≥ на розрив передач≥ ≥нфекц≥њ, зб≥гаютьс¤ з такими при гострих кишкових ≥нфекц≥¤х.

Locations of visitors to this page
Rated by PING  аталог UaList.com
Используются технологии uCoz